Рішення № 73508972, 18.04.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/552/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2018 року м. Одеса

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря: Куща М.О.,

позивача ОСОБА_2,

представника позивача: ОСОБА_3,

представника відповідача: ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження позовну ОСОБА_2 до Чорноморського Басейнового Управління Державного агентства рибного господарства (чорноморський рибоохоронний патруль) про визнання протиправним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення та стягнення моральної шкоди, –

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Чорноморського Басейнового Управління Державного агентства рибного господарства (чорноморський рибоохоронний патруль), в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати наказ начальника Чорноморського Басейнового Управління Державного агентства рибного господарства (чорноморський рибоохоронний патруль) про накладення на ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді «Оголошення Догани»;

стягнути з Чорноморського Басейнове Управління Державного агентства рибного господарства (чорноморський рибоохоронний патруль) (код ЄДРПОУ 40817318) на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 5000 грн.;

стягнути судовий збір з Чорноморського Басейнове Управління Державного агентства рибного господарства (чорноморський рибоохоронний патруль) (код ЄДРПОУ 40817318) на користь ОСОБА_2 в сумі відповідно квитанції;

стягнути суму правничої допомоги з Чорноморського Басейнове Управління Державного агентства рибного господарства (чорноморський рибоохоронний патруль) (код ЄДРПОУ 40817318) на користь ОСОБА_2 7 000,00 грн.

Ухвалою від 13.02.2018 року ОСОБА_1 окружним адміністративним судом вказану позовну заяву залишено без руху.

На виконання ухвали від 13.02.2018 року позивач надав до суду заяву (вх. № 4817/18 від 20.02.2018 р.) про усунення недоліків, щодо поновлення строків для звернення до суду, чим усунув зазначені судом недоліки.

Ухвалою від 21.02.2018 року ОСОБА_1 окружним адміністративним судом заяву позивача про поновлення строків для звернення до адміністративного сулу задоволено, визнано поважними причини пропуску строку звернення з даним позовом та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 12.03.2018р. о 11:00 год.

07.03.2018 року (вх. № 6457/18) представником відповідача до канцелярії суду подано заперечення на адміністративний позов разом з письмовими доказами.

14.03.2018 року (вх. № 7118/18) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 29.03.2018 року за клопотанням представника відповідача, судом приєднано до матеріалів справи відповідь на відзив.

05.04.2018 року (вх. № 5563/18) представником відповідача до канцелярії суду подано письмові заперечення.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що наказом № 07-ст начальника Чорноморського басейнового управління Державного агентства рибного господарства від 30.10.2017 року позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани за відсутність показників роботи за серпень місяць 2017 року. Так, позивач стверджує, що будь-яких даних, що свідчили б про порушення ним обов’язків працівника, визначених ст. 139 КЗпП України у відповідача відсутні, а застосування стягнення у вигляді догани застосовано не на підставах та не у відповідності до вимог трудового законодавства, у зв’язку з чим вважає оскажуваний наказ № 07-ст від 30.10.2017 року таким, що прийнятий в порушення чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

Від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що на робочій нараді Управління від 12.09.2017 року, було зазначено, що у головного державного інспектора відділу рибоохоронного патруля № 2 ОСОБА_2 відсутні показники рибоохоронної роботи за серпень місяць. Відповідно до плану наказів Управління № 56 від 31.07.2017 року, № 64 від 07.08.2017 року, № 69 від 14.08.2017 року ОСОБА_2 був у складі рейдової групи, але за весь період роботи з 31.07.2017 року по 28.08.2017 року не було відкрито жодного порушення, не складено протоколів, не стягнуто штрафів та не вилучено риби.

За таких обставин, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_2 ОСОБА_1 окружному адміністративному суду.

ОСОБА_2 працює на посаді провідного інспектора відділу рибоохоронного патруля № 2 Чорноморського басейнового управління Державного агентства рибного господарства з грудня 2016 року.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державну службу», державний службовець зобов'язаний, серед іншого, дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки; виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності, тощо.

Статтею 147 КЗпП України встановлено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

З системного аналізу викладених положень законодавства вбачається, що дисциплінарне стягнення - це передбачена законом міра примусу, що застосовується певним органом до працівника, який порушив трудову дисципліну, тобто вчинив дисциплінарний проступок.

При цьому, для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку: об'єкта, суб'єкта, об'єктивної сторони, суб'єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення (ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника, тощо).

30.10.2017 року начальник Чорноморського басейнового управління Державного агентства рибного господарства видав наказ № 07-ст "Про накладення на ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення", яким провідному державному інспектору відділу рибоохоронного патруля №2 Чорноморського басейнового управління Державного агентства рибного господарства ОСОБА_2 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за відсутність показників роботи за серпень місяць.

Як вбачається зі змісту наказу від 30.10.2017 року № 07-ст, підставою для його прийняття стало подання дисциплінарної комісії Чорноморського бассейнового управління від 26.10.2017 року (а.с. 90).

Водночас, підстави для дисциплінарного притягнення та оголошення догани позивачу у вказаному наказі не зазначені та не визначено, які саме порушення посадових обов'язків, в який період, були допущені позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 Закону України «Про державну службу», за невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 65 Закону України «Про державну службу», Підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов’язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Дисциплінарним проступком відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу», є невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

За приписами ч. 1 ст. 66 Закону України «Про державну службу», до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Відповідно до ч. 3 ст. 66 Закону України «Про державну службу», у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб’єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.

Згідно ч. 6 ст. 66 Закону України «Про державну службу», дисциплінарні стягнення, передбачені пунктами 2-4 частини першої цієї статті, накладаються виключно за пропозицією Комісії, поданням дисциплінарної комісії.

Згідно ч. 1 ст. 69 Закону України «Про державну службу», Для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).

Відповідно ч. 9 ст. 69 Закону України «Про державну службу», дисциплінарна комісія розглядає дисциплінарну справу державного службовця, сформовану в установленому цим Законом порядку.

Згідно ч. 1 ст. 73 Закону України «Про державну службу», з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.

Відповідно ч. 3 ст. 73 Закону України «Про державну службу», результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиції Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі, які мають рекомендаційний характер для суб’єкта призначення.

Згідно ч. 6 ст. 74 Закону України «Про державну службу», державний службовець має право на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та на оскарження застосованого до нього дисциплінарного стягнення у визначеному цим Законом порядку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 75 Закону України «Про державну службу», перед накладенням дисциплінарного стягнення суб’єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі.

Відповідно до ст. 76 Закону України «Про державну службу», державний службовець має право на ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи перед прийняттям рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення.

За результатами ознайомлення державний службовець має право вносити зауваження до висновку, клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, надавати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали, що стосуються зазначених обставин, які долучаються до справи.

Згідно ч. 1 ст. 77 Закону України «Про державну службу», рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб’єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб’єкта призначення.

Так, начальником Чорноморського басейнового управління Державного агентства рибного господарства 04.04.2017 року прийнято наказ № 25-ОД, яким утворено дисциплінарну комісію Чорноморського басейнового управління Державного агентства рибного господарства з розгляду дисциплінарних справ та затверджено її склад у кількості восьми осіб, а також затверджено Положення про дисциплінарну комісію (а.с. 152-157).

На робочій нараді Чорноморського басейнового управління Державного агентства рибного господарства від 12.09.2017 року було відзначено, що по відділу рибоохоронного патруля № 1, зокрема по рейдовій групі старший за якого ОСОБА_2, за серпень 2017 року не викрито жодної справи. Серед причин зменшення показників рибоохоронної роботи назвав відсутність матеріально-технічної бази, а зокрема транспортного засобу (а.с. 104-105).

Начальником Чорноморського басейнового управління Державного агентства рибного господарства 17.10.2017 року прийнято наказ № 129 «Про відкриття дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7В.».

Відповідно до пояснень заступника начальника управління – начальника рибоохоронного патруля № 1 з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження відносно ОСОБА_8 (а.с. 100), зазначено, що провідному державному інспектору відділу рибоохоронного патруля № 2 було надано план накази № 56 від 31.07.2017 року, № 64 від 07.08.2017 року, № 69 від 14.08.2018 року. ОСОБА_2 був у складі рейдової групи (старший рейдової групи) з 31.07.2017 року по 28.08.2017 року. За вказаний період роботи ОСОБА_2 було зроблено:

викрито порушень – 0;

накладено штрафів, справ/грн. – 0;

стягнення штрафів – 0;

вилучено риби, кг. – 0.

Голова дисциплінарної комісії ОСОБА_9 звернувся до начальника Чорноморського басейнового управління Державного агентства рибного господарства ОСОБА_10 із клопотанням про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, а саме невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків.

25.10.2017 року голова дисциплінарної комісії ОСОБА_9 надіслав ОСОБА_2 повідомлення від 24.10.2017 року про надання письмового пояснення щодо неналежного виконання посадових обов’язків, а саме відсутності показників роботи за серпень місяць (а.с. 97).

25.10.2017 року голова дисциплінарної комісії ОСОБА_9 надіслав ОСОБА_2 повідомлення від 25.10.2017 року про надання письмового пояснення стосовно щодо обставин та причини вчинення дисциплінарного проступку, також усвідомлення або забезпечення провини до 27.10.2017 року (а.с. 96).

25.10.2017 року ОСОБА_2 надав голові дисциплінарної комісії ОСОБА_9 письмові пояснення, зі змісту яких слідує що в серпні місяці 2017 року, згідно план-наказів позивач брав участь в рибоохоронних рейдах та приймав участь в оформленні матеріалів за порушення рибоохоронного законодавства № 000185, № 000326. Серед іншого, зазначено, що на протязі серпня місяця проводилась роз’яснювальна робота серед рибалок щодо рибоохоронного законодавства (а.с. 99).

27.10.2017 року ОСОБА_2 надав голові дисциплінарної комісії ОСОБА_9 письмові пояснення, зі змісту яких слідує що позивач дисциплінарного проступку не вчиняв за серпень місяць 2017 року, свої обов’язки виконував сумлінно (а.с. 10).

Як вбачається з інформаційної довідки з викладенням обставин щодо вчинення ОСОБА_2 дисциплінарного проступку, на робочій нараді Чорноморського басейнового управління Державного агентства рибного господарства від 12.09.2017 року було відзначено, що у провідного державного інспектора відділу рибоохоронного патруля № 2 ОСОБА_2 відсутні показники рибоохоронної роботи за серпень місяць. Відповідно до план наказів Чорноморського басейнового управління № 56 від 31.07.2017 року, № 64 від 07.08.2017 року, № 69 від 14.08.2017 року, позивач був у складі рейдової групи, але за весь період роботи, тобто з 31.07.2017 року по 28.08.2017 року ОСОБА_2, як учасником рейду було зроблено: викрито порушень – 0; накладено штрафів, справ/грн. – 0; стягнення штрафів – 0; вилучено риби, кг. – 0 (а.с. 94).

Однак, на переконання суду, саме по собі відзначення на робочій нараді Чорноморського басейнового управління 12.09.2017 року, що у провідного державного інспектора відділу рибоохоронного патруля № 2 ОСОБА_2, який був у складі рейдової групи відповідно до план наказів Чорноморського басейнового управління № 56 від 31.07.2017 року, № 64 від 07.08.2017 року, № 69 від 14.08.2017 року відсутні показники рибоохоронної роботи за серпень місяць, без аналізу правомірності дій та/або бездіяльності відповідальних осіб та причин, які призвели до вказаного невиконання, не можуть бути підставою притягнення до дисциплінарної відповідальності певної посадової особи.

Відповідно до п. 2 Розділу I, п.п. Посадової інструкції Провідного державного інспектора відділу рибоохоронного патруля № 2 Чорноморського басейнового управління Державного агентства рибного господарства (а.с. 11-15), до повноважень якого відноситься в тому числі:

організація і проведення спостереження за станом рибогосподарських водойм. Спільно з спеціально уповноваженими державними органами у галузі охорони навколишнього природного середовища здійснює в межах компетенції контроль за додержанням природоохоронного законодавства при використанні різних робіт на водоймах та у прибережних зонах (обвалювання заплавних ділянок, розробка піщано-гравійного матеріалу та інших корисних копалин, днопоглиблення, гідротехнічне будівництво);

складає протоколи (акти) щодо порушень Законодавства з охорони рибних ресурсів і регулювання рибальства у водоймах України, Правил рибальства. Приймає рішення про відповідальність порушників рибоохоронного законодавства, обчислює суми збитків, вживає заходів з їх відшкодування. Контролює виконання умов погоджень Державного агентства рибного господарства України при будівництві, розташуванні або реконструкції різних інженерно-технічних об’єктів і проведення робіт на водоймах;

вилучати знаряддя добування (вилову) водних біоресурсів, транспортні засоби, обладнання та предмети, що були знаряддям правопорушення у галузі охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, а також незаконно добуті водні біоресурси у разі неможливості встановлення власника зазначеного майна та інше.

Проте, в посадових обов’язках позивача не визначені обов’язки щодо подання будь-яких показників роботи.

Так, згідно повноважень позивача, він має право виявляти адміністративні правопорушення та складати відповідні протоколи, але складання протоколів не може бути плановим, а тому невиконання план наказів Чорноморського басейнового управління № 56 від 31.07.2017 року, № 64 від 07.08.2017 року, № 69 від 14.08.2017 року може бути зумовлене як об'єктивними причинами, зокрема, відсутності факту виявлення адміністративного правопорушення, тощо. Також, відповідачем до суду не було надано жодної фіксації встановлених позивачем порушень, окрім протоколу № 2 робочої наради з керівниками та інспекторським складом відділів рибоохоронного патруля Чорноморського басейнового управління від 12.09.2017 року.

При цьому, згідно план-наказів будь-які посилання на показники в роботі відсутні, а йдеться виключно про проведення рибоохоронного рейду пішим порядком.

Крім того, як зазначено в позовній заяві та не спростовується відповідачем, позивач дізнався про висновок проведення службового розслідування тільки з наказу про притягнення до дисциплінарної відповідності, хоча позивачем було отримано 25.10.2017 року повідомлення про надання письмових пояснень та надано письмові пояснення, згідно яких доповів про виконання службових обов’язків (а.с. 10).

Також слід зауважити, що висновок дисциплінарної комісії прийнятий на засіданні 25.10.2017 року за результатами розгляду дисциплінарної справи відносно провідного державного інспектора відділу рибоохоронного патруля № 2 Чорноморського басейнового управління ОСОБА_2 підписаний лише головою дисциплінарної комісії, без підписів членів комісії.

Серед іншого, в матеріалах дисциплінарної справи відсутні листи/повідомлення щодо виклику позивача на засідання комісії для надання пояснень та не надано відповідно до чинного законодавства України для ознайомлення матеріалів службової перевірки відповідно до заяви від 01.11.2017 року (а.с. 135), що свідчить про недотримання відповідачем порядку проведення службової перевірки, встановлений трудовим законодавством та, відповідно, порушення прав позивача на підготовку та надання письмових пояснень, ознайомлення з доповідною запискою, актом службового розслідування та поданням про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани. Доказів протилежного відповідачем не надано.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани за п. 5 ст. 65 Закону України «Про державну службу» за невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень, є незаконним, з огляду на відсутність будь-яких нормативних актів, які б встановлювали вимоги щодо складання позивачем звітності показників роботи, а тому наказ начальника Чорноморського Басейнового Управління Державного агентства рибного господарства (чорноморський рибноохоронний патруль) «Про накладення на ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення» у вигляді «Оголошення Догани» № 07-ст від 30.10.2017 року підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про стягення судового збору з Чорноморського Басейнового Управління Державного агентства рибного господарства (чорноморський рибноохоронний патруль) (код ЄДРПОУ 40817318) на користь ОСОБА_2 в сумі відповідно квитанції, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в їх задоволенні з огляду на те, що позивачем не сплачувався судовий збір.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 5000 грн. (п’ять тисяч) гривень у якості компенсації моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України, ст. 6 КАС України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно зі ст.1 Протоколу №1 до вказаної Конвенції, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Борги розглядаються у сенсі поняття власності, яке міститься у ч.1 ст.1 Протоколу №1 до Конвенції і яке не обмежене власністю на фізичні речі та залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як майнові права і, таким чином, як власність.

Відповідно до пункту Декларації про майбутнє Європейського суду з прав людини від 26.04.2011 р.: Установити і зробити передбачуваними для всіх сторін публічні правила стосовно застосування статті 41 Конвенції, включаючи рівень справедливого відшкодування, котрого слід очікувати за різних обставин.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року була підписана від імені України 9 листопада 1995 року та ратифікована Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року. Законом України від 9 лютого 2006 року № 3436-IV до офіційного тексту та назви Конвенції були внесені зміни та застосований новий переклад. Згідно з пунктом 3 статті 59 Конвенції для тих держав, які підписали цю Конвенцію і які ратифікуватимуть її після набрання нею чинності, Конвенція набирає чинності з дня здачі на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи ратифікаційних грамот. У рішенні Європейського суду від 25 липня 2002 року по справі Совтрансавто-Холдинг проти України 11 вересня 1997 року визначено як дату вступу Конвенції в законну силу щодо України.

Стаття 41 Конвенції проголошує: Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє законодавство відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткову сатисфакцію, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.

При цьому за практикою Європейського суду з прав людини щодо моральної шкоди, Суд вважає, що саме визнання порушення пункту 1 статті 6 Конвенції становить достатню сатисфакцію (Справа Бушемі проти Італії, рішення від 16.09.1999 р.).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 р. № 3-рп/2003).

З урахуванням субєктного складу спірних правовідносин, до застосування підлягають положення загального законодавства про моральну шкоду, а саме: стаття 56 Конституції України, ст.ст. 23, 1167, 1173 ЦК України.

Згідно з ст.ст. 22, 23 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За правилами ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Як вбачається зі змісту п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995р. під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995р. обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. При цьому з'ясовується, чим підтверджено факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позовні вимоги про стягнення моральної шкоди позивач пов’язує з протиправними діями відповідача, що виразилась у незаконному притягненні до дисциплінарної відповідальності.

Стосовно розміру моральної шкоди, яку на думку позивача, заподіяно неправомірною бездіяльністю посадових осіб відповідача, то суд зазначає, що розмір моральної шкоди має визначатись залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру майнових втрат (їхньої тривалості та можливості відновлення) та з урахуванням інших обставин, як то стан здоровя потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих та ділових стосунках, ступінь зниження репутації, час та зусилля, докладені для відновлення попереднього стану, виходячи з принципів розумності, пропорційності (співрозмірності), виваженості та справедливості.

Позивачем жодними доказами не підтверджено факту заподіяння йому відповідачем моральних чи фізичних страждань, не обґрунтовано визначення заподіяної моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн. та не зазначено з чого позивач при цьому виходив.

Підсумовуючи вищевикладене, аналізуючи матеріали справи та з’ясовуючи питання щодо визначення наявності шкоди взагалі та обов'язку її відшкодування, суд, вважає необґрунтованими, непідтвердженими належними та допустимими доказами та такими, що не підлягають задоволенню вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 5000 (п’ять тисяч) гривень у якості компенсації моральної шкоди.

Щодо вимоги позивача про стягнення правничої допомоги з відповідача у розмірі 7000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із положеннями ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги від 09 листопада 2017 року, акт про надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно акту про надання правничої допомоги від 12.04.2018 року (а.с. 146) у графі розмір винагороди міститься три пункти: складання позову, вивчення документів, аналізування законодавства; представлення інтересів в п’яти судових засідань; надання консультації. Відтак, сума становить 3000 грн. + 1000 грн. + 1000 грн. = 5000 грн., а не як зазначено в графі всього – 7000 грн.

Беручи до уваги, що суду дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а також враховуючи співмірність стягнення витрат на професійну правничу допомогу до вимог позивача, належних доказів в підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, які були сплачені ним з метою належного захисту своїх інтересів в ОСОБА_1 окружному адміністративному суді, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення понесених витрат підлягають частковому задоволенню та підлягають стягненню в розмірі 2500,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак, з урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, враховуючи, що докази, наведені позивачем під час розгляду адміністративної справи надійшли свої відображення в матеріалах справи, а відповідачем не доведено належними та допустимими доказами підстав, які б спростовували правову позицію позивача, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 (місцепроживання: АДРЕСА_1, Одеса, Одеська область,65122; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Чорноморського Басейнового Управління Державного агентства рибного господарства (чорноморський рибоохоронний патруль) (місцезнаходження: вул. Чорноморського козацтва 66-а, Одеса,Одеська область, 65003; код ЄДРПОУ 40817318) про визнання протиправним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Чорноморського Басейнового Управління Державного агентства рибного господарства (чорноморський рибноохоронний патруль) «Про накладення на ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення» у вигляді «Оголошення Догани» № 07-ст від 30.10.2017 року.

Стягнути суму правничої допомоги з Чорноморського Басейнового Управління Державного агентства рибного господарства (чорноморський рибноохоронний патруль) (код ЄДРПОУ 40817318) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) в розмірі 2500,00 грн. (дві тисячі п’ятсот грн. 00 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18.04.2018 р.

Суддя О.М. Тарасишина

.