Рішення № 73508462, 13.04.2018, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/3512/17

Провадження № 2/209/376/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2018 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Байбари Г.А.,

при секретарі Герасимчук І.О.,

за участі відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам'янське Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить стягувати з відповідача ОСОБА_1 на її користь на її утримання аліменти в розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, до досягнення сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, трирічного віку.

На обґрунтування позову зазначила, що з відповідачем вона протягом тривалого часу проживала сумісно, без реєстрації шлюбу. Мають двох малолітніх дітей: дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, які на теперішній час знаходяться на її утриманні. Після народження дітей вони деякий час проживали з відповідачем однією сім’єю і він надавав допомогу на утримання дітей. У квітні 2017 року відповідач залишив її та дітей і до теперішнього часу проживає окремо. Відповідач надає матеріальну допомогу на утримання дітей, але в недостатньому розмірі та нерегулярно. Вона знаходиться у скрутному матеріальному становищі, не працює, здійснює догляд за дітьми. Вважає, що вона має право на утримання від відповідача аліментів на своє утримання до досягнення сином ОСОБА_5 трирічного віку. Відповідач є працездатним, працює, має регулярний дохід.

Відповідач ОСОБА_1 протягом встановленого судом строку надав відзив на позовну заяву, де зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_2 не визнає, оскільки додані до позовної заяви документи не дають підстав вважати їх належними, достовірними та достатніми доказами і позовна заява ОСОБА_2 підлягає залишенню без розгляду. Позивач не вірно зрозуміла вказані в її позові статті Сімейного кодексу та тлумачить їх на свій розсуд, а саме: проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов’язків подружжя. Просить відмовити в у повному обсязі.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася, надала суду заяву, в якій просить розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.

Виходячи з наведеного, відповідно до ч. 2 ст. 211 ЦПК України, суд ухвалив розглянути справу в судовому засіданні за відсутності позивача.

Відповідач ОСОБА_1 у вступному слові надав пояснення аналогічні тим, що викладені ним у відзиві на позовну заяву. Також суду пояснив, що він заперечує проти стягнення з нього аліментів на утримання позивача, оскільки він не має можливості утримувати ще одну сім’ю, яка складається із позивача, її дочки, зятя та внука. Вони дійсно проживали з позивачем однією сім’єю та мають двох малолітніх дітей: дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, та сина ОСОБА_5,26.12. ІНФОРМАЦІЯ_4. Поки він отримував високу заробітну плату, в них все було добре, а коли його скоротили з роботи, почалися сварки. Діти проживають з позивачем. Разом з позивачем також проживає її старша дочка, зять та внук. Позивач не хоче працювати, вважає, що він повинний забезпечувати її матеріально. Він добровільно надавав матеріальну допомогу на утримання їх двох дітей, але позивач все одно звернулася до суду із заявою про стягнення з нього аліментів на утримання двох малолітніх дітей. 12 квітня 2018 року він отримав судовий наказ про стягнення з нього аліментів на утримання дітей в розмірі 1/3 частини його доходів. Інших неповнолітній дітей він не має. Працює в ПАТ «ДМКД» слюсарем, щомісячно отримує заробітну плату в розмірі 5500 грн. Він також повинний надавати матеріальну допомогу своїй матер, якій виповнилося 77 років, та сестрі - інваліду І-ї групи, з якими спільно не проживає.

Вислухавши вступне слово відповідача, встановивши фактичні обставини, зміст спірних правовідносин та дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

У судовому засіданні встановлено, що сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах. Мають двох малолітніх дітей: дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвами про народження, в яких відповідач вказаний батьком дітей (а.с. 10, 11).

Позивач ОСОБА_2 разом з малолітньою дочкою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, та сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, що підтверджується довідкою «ЄРЦ КП» про реєстрацію та склад сім’ї № 1/3488 від 29 січня 2018 року (а.с. 12).

В заявленому позові позивач стверджує, що вона не працює, здійснює догляд за сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення ним трирічного віку, перебуває у тяжкому матеріальному становищі, відповідач добровільно матеріальну допомогу на її утримання не надає.

Відповідач в судовому засіданні підтвердив, що позивач не працює, а він не надає матеріальну допомогу на утримання дружини до досягнення їх сином ОСОБА_5 трирічного віку, оскільки він зобов’язаний за судовим наказом до сплати аліментів в розмірі 1/3 частини своїх доходів на утримання дочки ОСОБА_6 та сина ОСОБА_5, а також повинний надавати допомогу своїй матері та сестрі – інваліду, з яким разом не проживає.

Згідно ч. 2 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Згідно ч. 2 ст. 91 СК України жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно частин другої - четвертої статті 84 та статей 86-88 цього Кодексу.

Відповідач є працездатним, працює, щомісячно отримує заробітну плату в розмірі 5500 грн. (після відрахування обов'язкових платежів), виплачує аліменти на утримання двох малолітніх дітей в розмірі 1/3 частини своїх доходів, інших непрацездатних осіб не має.

Суд вважає, що позивачем наданіналежні, достовірні та допустимі докази на підтвердження зазначених нею у позові обставин та заявлених позовних вимог.

При вирішення справи суд не приймає до уваги вказані відповідачем причини, на які він посилається, як на підставу заперечень проти стягнення з нього аліментів на утримання позивача до досягнення їх дитиною трирічного віку, оскільки його обов’язок надавати допомогу матері та сестрі-інваліду, які не є членами його сім’ї, не встановлений рішенням суду, а тому не є підставою для зменшення заявленого позивачем розміру аліментів.

Суд вважає, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу позивачу до досягнення їх дитиною трирічного віку, і з нього необхідно стягнути на користь позивача аліменти на її утримання в заявленому нею розмірі.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 81, 141, 206, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.

Стягувати з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, РНОКПП НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_8, РНОКПП НОМЕР_2, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 20 грудня 2017 року і до досягнення сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, трирічного віку, тобто до 26 грудня 2018 року.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, РНОКПП НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, судовий збір в розмірі 704,80 грн. на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві /м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача: 820019, рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Відповідно до ст. 430 ЦПК України рішення в частині суми місячного платежу допустити до негайного виконання.

Повне судове рішення складено 22 квітня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.А. Байбара.