Рішення № 73507397, 19.04.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 квітня 2018 року Справа № 808/863/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (69006, АДРЕСА_1)

до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району (69006, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, 14)

про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

13 березня 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району під час проведення у 2017 році виплати одноразової щорічної допомоги до 5 травня по ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту»;

стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району на мою користь одноразову щорічну допомогу до 5 травня в розмірі семи мінімальних пенсій за віком за 2017 рік з урахуванням раніше сплачених сум, а саме 6029 грн. (шість тисяч двадцять дев'ять гривень).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є інвалідом 3 групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни та перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району. Згідно ч.5 ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (3551-ХІІ) позивачу щорічно повинна надаватись щорічна одноразова грошова допомога до 5 травня, як інваліду 3 групи в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком. Відповідно до ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність встановлену законом. У відповідності до ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2017 рік » встановлено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: з 1 травня -1247 грн., що є мінімальною пенсією за віком. Отже, розмір щорічної одноразової грошової допомоги з виплатою до 5 травня повинен складати 8729,00 грн.

Ухвалою суду від 19 березня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у судовому засіданні 19 квітня 2018 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Представник відповідача надав відзив на позов, відповідно до якого просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість цих вимог. Також, у своїх запереченнях зазначив, що позивач має статус інваліда 3 групи та має право на отримання пільг, передбачених чинним законодавством України, зокрема ст.13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено такий вид пільги як щорічна разова грошова допомога до 5 травня. Відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам IIІ групи - сім мінімальних пенсій за віком.

Разом з тим, 01 січня 2015 р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28 грудня 2014 р. № 79-VІІІ, яким розділ VI Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, згідно з яким норми і положення статей12,13,14,15та16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Представник зазначає, що у разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше ,навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Враховуючи те, що останнім в часі є ЗУ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відноси» від 28.12.2014 р. , тому пріоритетними у спірних правовідносинах є положення саме цього закону. На виконання положень вказаного Закону КМУ прийнято 05.04.2017 року постанову №223 «Деякі виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань». Відповідно до даної постанови інвалідам війни 3 групи виплачується разова грошова допомога до 5 травня в розмірі 2700 грн. Зазначені кошти були отримані позивачем, про що зазначено в його позовній заяві.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст.263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що позивач є інвалідом третьої групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району.

У травні 2017 року позивач отримав разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 2700 грн. 00 коп.

Вважаючи, що виплата одноразової грошової допомоги до 5 травня була здійснена у значно меншому розмірі ніж це передбачено Законодавством України, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідач зазначає, що Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 № 79-VIII, який набрав чинності 01.01.2015, Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, встановленої ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". На виконання положень вказаного Закону № 79-VIII, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 05.04.2017 № 223 "Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" відповідно до якої позивачу і було призначено та здійснено виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2017 році.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наявності у позивача права на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, встановленому ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту",з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008.

Згідно з частиною 2статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту",з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам IIІ групи - сім мінімальних пенсій за віком.

Разом з тим, 01 січня 2015 р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28 грудня 2014 р. № 79-VІІІ, яким розділ VI Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, згідно з яким норми і положення статей12,13,14,15та16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин діяли два нормативно-правових акта, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлюють розмір щорічної допомоги до 05 травня учасникам війни:Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"та Закон України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", яким розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнений пунктом 26.

Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення № 4-зп від 03 жовтня 1997 року у справі набуття чинності Конституцією України зазначив про те, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше.

За наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суд повинен застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Враховуючи те, що останнім в часі є Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28 грудня 2014 року, тому пріоритетними у спірних правовідносинах є положення саме цього Закону.

Слід також зауважити на тому, що Конституційний Суд України у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

У Рішенні №3-рп від 25 січня 2012 року Конституційний суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Таким чином, в аспекті конституційного подання положення частини другої статті96, пунктів 2,3,6статті116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Таким чином, Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

На виконання вимог Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин"та з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 05 квітня 2017 року № 223 "Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань".

Відповідно до п.п. 1 п. 1 вказаної постанови було установлено, що у 2017 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, зокрема інвалідам війни ІІІ групи,здійснюється у розмірі 2700 грн. 00 коп.

Суд зазначає, що вказані положення Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28 грудня 2014 р. № 79-VІІІ неконституційними не визнавались,постанова Кабінету Міністрів України від 05.04.2017р. № 223є також чинною.

Наведене свідчить про те, що відповідачем у 2017 році виконано зобов'язання перед позивачем відповідно до чинного положення зазначеної постанови та чинного Закону України "Про Державний бюджет на 2017 рік".

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Суд звертає увагу на те, що згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державі, особливо фінансового.

Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено вирішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року.

На підстави викладеного, виплачуючи позивачу у 2017 року допомогу до 5 травня у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 223 від 05.04.2017 року "Про деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань", відповідач діяв у межах повноважень та у відповідності до законів та Конституції України, а тому підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у суду відсутні.

Згідно з ч.1 ст.98 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Позивач звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, на підставі п.8 ч.1 ст.5 Закону України “Про судовий збір” №3674-VI від 08.07.2011. Оскільки позивачем судовий збір не сплачувався, необхідності в вирішенні питання щодо розподілу судових витрат не має.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (69006, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району (69006, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, 14, код ЄДРПОУ 37573796) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду – протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі 19.04.2018.

Суддя О.В. Конишева