Постанова № 73507343, 17.04.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/250/2018(м)

263/13489/15-ц

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2018 року Єдиний унікальний номер 263/13489/15-ц

Апеляційний суд Донецької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Ткаченко Т.Б.,

суддів - Кочегарової Л.М., Попової С.А.,

секретар - Герасимова Г.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 січня 2018 року, у складі судді Папаценко П.І., повий текст якого складений 29 січня 2018 року,

у справі за позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_1,

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Жилье-22»,

про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири,

В с т а н о в и в:

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просила стягнути з відповідача 10000 грн. у відшкодування майнової шкоди та 1500 грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої залиттям квартири.

В обґрунтування позову зазначила, що їй на праві власності належить квартира № 80 у будинку № 160 про пр. Будівників у м. Маріуполі. 21 квітня 2015 року сталося залиття квартири, внаслідок чого постраждали приміщенні кухні, зокрема пошкоджені стеля та стіни, та ванної кімнати, зокрема, стеля, пластик та стіни. Причиною залиття було протікання бойлера у квартирі № 84, яка знаходиться поверхом вище, власницею якої є відповідач.

Наслідком залиття є також розповсюдження неприємного запаху вогкості та утворення грибка, що робить неможливим тривале знаходження у квартирі, втрата естетичного виду квартири. Зазначене призводить позивача до моральних страждань та постійного хвилювання за стан здоров’я членів її сім’ї, за стан квартири та потреби її ремонтувати.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 січня 2018 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: ТОВ «Жилье-22», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, спричинену в результаті залиття квартири, у розмірі 6154 грн., у відшкодування моральної шкоди 1000 грн., сплачений судовий збір у розмірі 624,58 грн.; сплачені судові витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 1230,80 грн., всього 9009,38 грн.

В решті позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що причину залиття квартири встановлено не було. Також не було встановлено вину відповідача у залитті квартири позивача, не встановлено причинний зв'язок між діями відповідача та залиттям квартири позивача.

Докази, якими обґрунтоване рішення суду першої інстанції, є неналежними та недопустимими, оскільки, по-перше, складений акт про залиття квартири від 23 квітня 2015 року не відповідає п. 2.3 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207 та повинен бути складений за формою, встановленою Додатком № 4 до цих Правил, по-друге, проведеною в межах розгляду справи експертизою, не встановлено об’єм пошкоджень від залиття квартири, яке мало місце 21 квітня 2015 року, а також і причина залиття квартири , по–третє, показання свідків є суперечливими та ґрунтуються лише на огляді квартири позивача, а тому не можуть доказувати вину відповідача.

Висновок суду першої інстанції щодо причини залиття квартири позивача, як теча водонагрівача, є передчасним, оскільки вказаний водонагрівач є справним, може використовуватись за призначенням, раніше не ремонтувався, що посвідчується відповідним актом.

Також відповідач зазначив, що будинок, в якому проживають сторони, оснащений внутрішнім водостоком, який проходить усередину будинку, розпочинаючись з м’якої крівлі будинку, та межує із санвузлами на кожному поверсі. Водостік не ремонтувався, не мінявся та знаходиться в незадовільному стані, що може бути причиною залиття квартири позивача.

Також причиною залиття квартири позивача може бути те, що остання демонтувала перегородку між ванною та туалетною кімнатами, внаслідок чого було порушено стабілізацію будівельної конструкції та привело до прогинання плити перекриття між поверхами будинку, а також могло призвести до розгерметизації з’єднань та руйнування патрубків каналізації, труби холодного водопостачання, порушення цілісності гідроізоляційного шару та утворення тріщини у плиті перекриття між поверхами, що в свою чергу могло бути причиною підвищеної вологості повітря в приміщенні ванної та кухонної кімнат у позивача.

Відповідно до положень ч.2 ст.372 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності представника третьої особи, яка належним чином повідомлена про час і місце судового розгляду (т.1 а.с.10).

Позивач ОСОБА_2 звернулась із заявою про розгляд справи за її відсутності та за участю її представника (т. 1 а.с.247).

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат ОСОБА_3 пояснили, що в суді першої інстанції не підтверджено належними та допустимими доказами вина відповідача у заподіянні позивачу майнової і моральної шкоди внаслідок залиття квартири, а остання надала докази які спростовую її вину у заподіянні цієї шкоди.

Представник позивача – адвокат ОСОБА_4 пояснила, що факт залиття квартири позивача підтверджується зібраними у справі доказами, які не спростовані відповідачем в ході розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції та не доведено, що шкода внаслідок залиття квартири, заподіяна не з їхньої вини.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення відповідача та її представника – ОСОБА_3, які просили апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення суду скасувати і в позові відмовити, заперечення представника позивача – ОСОБА_4, яка просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та це підтверджується матеріалами справи, що квартира №80, що знаходиться на другому поверсі будинку №160 по пр. Будівельників у м. Маріуполі, на підставі договору купівлі-продажу від 28.08.2009 року, належить позивачу ОСОБА_2 (а.с.7).

За договором дарування від 21.07.2004 року власником квартири №84, що знаходиться на третьому поверсі будинку №160 по пр. Будівельників у м. Маріуполі, є ОСОБА_1 (а.с.30).

23.04.2015 року комісією ТОВ «Жилье-22» було проведено обстеження квартири АДРЕСА_1, з метою виявлення причин і розміру заподіяної шкоди. Згідно акту від 23.04.2015 року, залиття кварти сталося 21.04.2015 року з вини мешканців квартири АДРЕСА_2 (теча водонагрівача).

Згідно висновку будівельно-технічної експертизи №4 від 29.12.2016 року, причину залиття квартири АДРЕСА_3, яке сталося 21 квітня 2015 року визначити неможливо. За висновками цієї ж експертизи розмір матеріальної шкоди, завданої залиттям ОСОБА_2 - власнику квартири АДРЕСА_4, станом на час проведення експертизи складає 6154 грн.

За довідкою ТОВ «Жилье-22» від 14.12.2017 року, у квітні 2015 року заявок щодо течі крівлі або зливової труби від мешканців будинку №160 по пр.Будівельників в м.Маріуполі не надходило, у тому числі від мешканців під’їзду №3. В той же час, 22.04.2015 року надійшла заява від ОСОБА_2 - мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1, з приводу залиття її квартири мешканцями вище розташованої квартири №84.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в результаті недбайливого ставлення відповідача ОСОБА_1 до системи водопостачання квартири, пов’язаної з водонагрівачем, відбулося залиття квартири позивача, яка мешкає поверхом нижче, тому суд прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню шкода, заподіяна позивачу залиттям її квартири.

З таким висновком апеляційний суд не може не погодитися.

Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна (частина перша та друга статті 23 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини в завданні шкоди.

Згідно із частиною четвертою статті 319 ЦК України власність зобов'язує. Статтею 322 ЦК України також передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

В апеляційній скарзі відповідач, заперечуючи свою вину у завданні внаслідок залиття квартири шкоди позивачу, посилається на те, що наданий до матеріалів справи акт про залиття кварти не є належним та допустим доказом, оскільки складений не у відповідності з нормами законодавства.

Так, Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207 (далі - Правила), передбачено, що у разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил).

В додатку № 4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Потерпіла та винна особи повинні бути ознайомлені з актом. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

Як вбачається з акту про залиття від 23 квітня 2015 року, він складений комісійно, в складі майстра домового господарства ОСОБА_5, мешканців кв. № 78 – ОСОБА_6 та кв. № 79 – ОСОБА_7 та затверджений директором товариства з обмеженою відповідальністю «Жилье – 22».

В зазначеному акті відображено, що залиття квартири № 80 відбулося з вини мешканців квартирі № 84 внаслідок течі водонагрівача.

Як пояснила в апеляційному суді свідок ОСОБА_8, вона за дорученням директора ТОВ «Жилье -22», оскільки надійшла заява жильця кв.80, розташованої по пр.Будівельників, буд. № 160 в м.Маріуполі, провела обстеження цієї квартири на предмет залиття. В ході обстеження цієї квартири, вона також провела обстеження квартири № 84, яка розташована поверхом вище над квартирою № 80, з дозволу чоловіка та за відсутністю власника квартири № 84. В ході огляду квартири № 84 було встановлено, що мало місце протікання водонагрівача.

Той факт, що майстром домового господарства оглядалась квартира відповідачки в присутності батька відповідача, в туалеті якої встановлено бойлер, ОСОБА_1 не заперечувала в апеляційному суді.

От же, оскільки наданий до матеріалів справи акт від 23 квітня 2015 року про залиття квартири складений представником домового господарства за участю ще двох осіб, які були свідками залиття квартири позивачки, з проведенням обстеження квартири позивача і квартири відповідача та в ньому відображено внаслідок чого і з чиєї вини відбулося залиття квартири позивача, суд першої інстанції правильно визначив цей акт належним і допустимим доказом заподіяння відповідачу майнової шкоди.

З огляду на наведене вище, доводи апеляційної скарги з приводу складення акту не у відповідності з нормами законодавства, не заслуговують на увагу..

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 29 грудня 2016 року № 4 вартість шкоди, заподіяної залиттям квартири ОСОБА_2 становить 6154 грн.(т.1 а.с.69 – 79).

Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності об’єму робіт, необхідних для відновлення приміщень кухні і ванної кімнати у квартирі позивача, зазначений у висновку експертизи, об’єму пошкоджень зафіксованих у акті, у зв’язку з чим завищена вартість ремонтних робіт кухні та ванної кімнати, є неспроможними.

Як встановлено в ході розгляду справи, розмір залиття стелі кухні в квартирі позивача становить 03 кв.м. У ванній кімнаті стеля підшита квадратними панелями із пластика, яка під час залиття наситила в себе воду і стікала зі стелі.

Для ліквідації наслідків залиття та відновлення приміщень кухні і ванної кімнати, експертом визначено об'єм робіт, враховуючи площу стелі цих приміщень. Також зазначено, що в окремих місцях відбулося руйнування швів керамічної плитки у ванній кімнаті, що не може бути виключено, оскільки внаслідок залиття у ванній кімнаті мало місце течі води зі стелі.

Погодитися з тим, що для відновлення вказаних приміщень необхідно провести роботи тільки в місцях залиття, про які зазначено у акті неможливо, оскільки буде мати місце порушення естетичного виду стелі і стін цих приміщень.

Апеляційний суд не погоджується з доводами відповідача щодо не встановлення судом які саме пошкодження виникли внаслідок залиття квартири позивачки, оскільки залиття мали місце як до 21 квітня 2015 року, так і після зазначеного випадку.

В апеляційному суді відповідач не заперечувала, що до події 21 квітня 2015 року з її вини сталося залиття квартири позивача і вона добровільно відшкодувала вартість заподіяної шкоди. Також пояснила, що під час розгляду справи в суді, мало місце залиття з її вини ванної кімнати позивача, однак залиття було в незначному об’ємі , на стелі у ванній проявилась невеличка пляма.

Відповідно до акту від 30 квітня 2015 року, складеного інженером ОСОБА_9, майстром будинкового господарства ОСОБА_8, мешканцями кв. № 79 - ОСОБА_10, кв.№ 78 – ОСОБА_6 (т.1 а.с.202), 30 квітня 2015 року відбулося залиття квартири позивача, а саме була залита ванна кімната.

З пояснень свідка ОСОБА_8 в апеляційному суді вбачається, що при огляді квартири ОСОБА_2 30 квітня 2015 року було встановлено, що на стелі у ванній кімнаті була невеличка пляма.

Таким чином, враховуючи ті обставини, що до залиття квартири 21 квітня 2015 року позивач провела ремонт квартири, що не було спростовано відповідачем, а після вказаного залиття мали місце неоднократні залиття, об'єм якого незначний, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення майнової шкоди у розмірі визначеної експертом в сумі 6154 грн.

Наведений вище висновок будівельно-технічної експертизи відповідачем не спростований, повторних чи додаткових експертиз вона не зробила, будь-яких клопотань з цього приводу не заявляла.

На спростування своєї вини в заподіянні позивачу шкоди, відповідач посилалась на ті обставини, що під час залиття квартири ОСОБА_2, протікання водонагрівача, який встановлений у неї в туалетній кімнаті, не мало місця, а в цей період випадали опади у вигляді дощу, і залиття квартири позивача відбулося через тріщини у внутрішньому водостоку, який проходить у середині будинку та межує із санвузлами на кожному поверсі.

На підтвердження цих доводів відповідачем в суді першої інстанції надано довідку Маріупольської гідрометеорологічної обсерваторії щодо випадіння опадів з 19 по 21 квітня 2015 року (а.с.152).

Разом з тим, незважаючи на ті обставини, що опади у вигляді дощу випадали і 19 і 20 квітня 2015 року, залиття квартири позивача у ці дні не відбувалось.

Доказів того, що залиття квартири позивача відбулося через тріщини у внутрішньому водостоку, який проходить у середині будинку та межує із санвузлами на кожному поверсі як в суді першої інстанції так і під час розгляду справи апеляційним судом відповідачем та його представником не надано.

Причина залиття квартири 21 квітня 2015 року внаслідок течі з водонагрівача була доведена і поясненнями в суді першої інстанції свідків ОСОБА_11 та позивача , допитаної в якості свідків.

В апеляційному суді відповідач не заперечувала, що зі встановленого в її квартири водонагрівача виведена трубка для скидання води, яка стікає у трилітровий бутель. Пізно ввечері 21 квітня 2015 року до неї у квартиру заходив свідок ОСОБА_11 та пред’являв претензії з приводу залиття їх квартири, бачив куди збігала вода. Другий раз він заходив з якимось чоловіком, який натиснув на клапан водонагрівача, після чого дійсно побігла вода.

Апеляційним судом не приймається до уваги наданий відповідачем до апеляційної скарги акт, складений працівниками СЦ «Глобус» з приводу того, що водонагрівач Termal 80L, знаходиться у технічно справному стані та може використовуватись за призначенням, водонагрівач не розкривався та ремонтувався з моменту придбання (т.1 а.с.199), оскільки доказів того, що на час залиття квартири відповідачем експлуатувався саме оглянутий 14 лютого 2018 року працівниками сервісного центру водонагрівач, матеріали справи не містять.

Тобто, водонагрівач не був ідентифікований, а надана копія розрахункової квитанції про придбання водонагрівача в 2007 році (а.с.198), не містить серійного номеру водонагрівача, та не містить відомостей щодо його покупця.

Встановивши, що позивач довела завдану їй шкоду, протиправність дій відповідачів, причинний зв`язок між ними, що призвело до залиття квартири, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача обов'язку з відшкодування завданих збитків.

Відповідачем не надано жодного належного і допустимого доказу, який би спростовував наявність її вини у залитті квартири позивачки.

Розмір моральної (немайнової) шкоди суд першої інстанції обґрунтовано визначив з урахуванням дійсних обставин справи та правильно виходив із того, що в результаті винних дій відповідача, позивачу завдано моральної шкоди, оскільки у зв`язку із залиттям квартири вона і її сім'я терплять незручності, вона переносить хвилювання з приводу стану квартири, хвилюється за стан здоров’я, оскільки внаслідок вогкості виник «грибок».

З огляду на вищевикладене доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Представником позивача - адвокатом ОСОБА_4 в апеляційному суді заявлено клопотання про відшкодування позивачу понесених витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 2250 грн., надав на підтвердження понесених витрат квитанцію до прибуткового касового ордеру № 1 від 26 березня 2018 року, договір про надання професійної правничої допомоги № 1 від 26 березня 2018 року та звіт про виконану роботу від 04 квітня 2018 року (т.2 а.с. 1-4).

Згідно положень ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Щодо відшкодування судових витрат національними судами Європейський суд з прав людини (Справа «East/West Alliance Limited» проти України», 23 січня 2014 року, остаточне

02/06/2014) у п.268, п.269 зазначив, що згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

Суд зазначає, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Така угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов’язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов’язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Згідно ч.1- 6 ст.137 ЦПК України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, у наданих до суду представником позивача документів відсутній детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних нею. Звіт про виконану роботу не носить конкретний характер щодо виконаної роботи(надання послуг), зазначено про виконання роботи, а саме надання консультації, пошук судової практики по вже розглянутій судом справі. Час затрачений на виконання цієї роботи визначено тривалістю три години, що явно є завищеним.

Відповідачем ОСОБА_1 заявлено клопотання у тому числі і про зменшення відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу адвоката до 300 грн.

Виходячи з положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, захист права повинен бути забезпечений судовими процедурами, які у свою чергу повинні бути справедливими.

З огляду на наведене апеляційний суд, з урахуванням позиції співмірності понесених позивачем витрат з наданням адвокатом ОСОБА_4 правничої допомоги зі складністю справи, витраченим адвокатом часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг, ціни позову, вважає, що відшкодування ОСОБА_2 понесених витрат підлягає зменшенню до 1000 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382 ЦПК України , апеляційний суд,

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 січня 2018 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката 1000 (одну тисячу) гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 20 квітня 2018 року.

Головуючий Т.Б.Ткаченко

Судді: Л.М.Кочегарова

ОСОБА_12