Постанова № 73507246, 18.04.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/298/2018(м)

264/5455/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2018 року м. Маріуполь

Єдиний унікальний номер 264/5455/17

Головуючий у 1 інстанції Литвиненко Н.В.

Апеляційний суд Донецької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кочегарової Л.М.,

суддів: Попової С.А., Ткаченко Т.Б.,

секретар Герасимова Г.Є.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Баскетбольний Клуб «Азовмаш» на рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 23 лютого 2018 року, повний текст рішення виготовлено 03 березня 2018 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Баскетбольний Клуб «Азовмаш» про стягнення компенсації та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Баскетбольний Клуб «Азовмаш» (далі ТОВ «БК Азовмаш») про стягнення компенсації та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В обґрунтування позову зазначила, що перебувала у трудових відносинах з ТОВ «БК Азовмаш» з 20 березня 2017 року по 02 вересня 2017 року. За період роботи їй була нарахована, але не сплачена у повному обсязі заробітна плата, у зв’язку з чим виникла заборгованість за період з березня по вересень 2017 року у розмірі 18 022,81 грн. Зазначила, що 02 вересня 2017 року її було звільнено з ТОВ «БК Азовмаш», проте у день звільнення із нею не було проведено повний розрахунок. З урахуванням уточнених позовних вимог просила стягнути з відповідача компенсацію втрати частини заробітної плати, у зв’язку із порушенням термінів її виплати, що складає 870,89 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені у розмірі 9 692,20 грн.

Рішенням Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 23 лютого 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ТОВ «БК «Азовмаш» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 870,89 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 9 692,20 грн. з утриманням ТОВ «БК «Азовмаш» з цих сум передбачених законом податків та обов’язкових платежів при їх виплаті. Стягнуто з ТОВ «БК «Азовмаш» в дохід держави судовий збір у розмірі 640 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ «БК «Азовмаш» просить рішення суду скасувати в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 у сумі 9692,20 грн., посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначається, що оскільки позивач не оплатила судовий збір за вимогами про стягнення середнього заробітку, суд першої інстанції не мав права розглядати ці позовні вимоги ОСОБА_1

Заслухавши суддю-доповідача, представника ТОВ «БК «Азовмаш» ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ТОВ «БК «Азовмаш», а 02 вересня 2017 року її було звільнено з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці.

Згідно розрахункового листка за вересень 2017 року борг за підприємством перед позивачкою по заробітній платі на кінець місяця складав 18 022,81 грн.

Відповідно до довідки розрахунку компенсації втрати частини доходу у звязку із порушенням строків їх виплати ОСОБА_1 від 21 грудня 2017 року № 76, наданої ТОВ «БК «Азовмаш», компенсація втрати частини доходу у звязку із порушенням строків їх виплати складає 870,89 грн. (а.с.44).

За даними ПАТ «Сбербанк», за період з 01 вересня 2017 року по 16 січня 2018 року, на рахунок ОСОБА_1 надходили перераховані відповідачем виплати в рахунок погашення заборгованості по заробітній платі. Як вбачається з довідки, виданої ТОВ «БК «Азовмаш» №79 від 31 грудня 2017 року, заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1, станом на 31 січня 2018 року, відсутня.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні в сумі 9 692,20 грн., суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушені норми матеріального права і, зокрема, ст.116 КзПП України, яка зобов’язує роботодавця провести повний розрахунок з особою, яка підлягає звільненню, а оскільки цей обов’язок ТОВ «БК «Азовмаш» не виконав, то у працівника виникає право на відповідну грошову компенсацію.

Як вбачається зі справи, відповідний розрахунок середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні в сумі 9 692,20 грн., проведений відповідачем самостійно, але перевірений судом згідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

При цьому, з урахуванням роз’яснень, викладених у п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», судом першої інстанції визначена до стягнення сума середнього заробітку з посиланням на необхідність утримання підприємством з цієї суми передбачених законом податків й обов’язкових платежів.

Відповідно ст. 367 ЦПК України, яка визначає межі розгляду справи судом апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В апеляційній скарзі керівник ТОВ «БК «Азовмаш» посилається на те, що підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні не було, оскільки позивач не оплатила судовий збір при зверненні суду за вказаними вимогами. Інших підстав для скасування рішення не наведено.

Вказані доводи скарги апеляційний суд вважає неспроможними.

Встановлено, що позовна заява ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні подана до суду 26 жовтня 2017 року.

Статтею 119 ЦПК України, в редакції на час звернення позивача до суду визначалося, що до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Між тим, відповідно до ст.82 ЦПК України (в редакції від 18 березня 2004 року), суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Таке ж право надано суду і ст.8 Закону України «Про судовий збір».

Зі справи вбачається, що 07 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою і просила відстрочити сплату нею судового збору при зверненні до суду або звільнити її від оплати судового збору за вимогами про стягнення середнього заробітку, посилаючись на те, що тривалий час вона не отримувала заробітної плати і у зв’язку з цим погіршився її майновий стан.

Згідно з ухвалою Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 08 листопада 2017 року заява ОСОБА_1 задоволена і ухвалено відстрочити позивачу сплату судового збору за позовними вимогами про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні до винесення рішення у справі.

За таких обставин, у суду першої інстанції не було підстав не розглядати позовні вимоги ОСОБА_1 в частині вимог про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

При цьому, колегія суддів враховує роз’яснення, викладені в п.1 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року N 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

Так, визначається, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя N R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв'язку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), Закону України від 08 липня 2011 року N 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон N 3674-VI), а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

З урахуванням викладених обставин та норм права, розгляд судом першої інстанції позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, без оплати судового збору відповідав як загальним положенням Конституції України щодо доступу до суду (ст.ст.6,129), так і міжнародним нормам, які насамперед спрямовані на захист саме особи від порушення її прав та законних інтересів.

Зважаючи на те, що інших підстав для скасування судового рішення про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні в апеляційній скарзі ТОВ «БК «Азовмаш» не наведено, апеляційний суд не перевіряє судове рішення в іншій частині з урахуванням вимог ч.1 ст.367 ЦПК України та положень п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року N 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку».

Відповідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки порушень норм матеріального та процесуального права при розгляді справи не встановлено, апеляційна скарга ТОВ «БК «Азовмаш» підлягає залишенню без задоволення.

На підставі ст. 7 Закону України «Про судовий збір» апеляційний суд вважає необхідним повернути ТОВ «БК «Азовмаш» судовий збір в розмірі 97,20 грн., оскільки ця сума є переплатою судового збору, який підлягав оплаті відповідачем при подачі апеляційної скарги на рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 23 лютого 2018 року.

Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Баскетбольний Клуб «Азовмаш» залишити без задоволення.

Рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 23 лютого 2018 року залишити без змін.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Баскетбольний Клуб «Азовмаш» (ЄДРПО 34697161) судовий збір в розмірі 97,20 грн. (дев’яносто сім грн.20 коп.), оплачений платіжним дорученням № 2010 від 02 квітня 2018 року, отримувач Артемівське УК\м.Артемівськ\22030101, код 37868870, розрахунковий рахунок 31212206780015, банк отримувача ГУ ДКСУ у Донецькій області, код банку 834016.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено 20 квітня 2018 року.

Головуючий Л.М. Кочегарова

Судді: С.А. Попова

ОСОБА_3