Постанова № 73506726, 18.04.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/270/2018(м)

263/747/18

Єдиний унікальний номер 263/747/18

Номер провадження 22-ц/775/270/2018(м)

Головуючий у 1-й інстанції Соловйов О.Л.

Суддя – доповідач Биліна Т.І.

Категорія 24

ПОСТАНОВА

І м е н е м У к р а ї н и

18 квітня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі у складі:

головуючої - Биліни Т.І.,

суддів – Лопатіної М.Ю., Принцевської В.П.,

при секретарі – Зал Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 лютого 2018 року про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Інгаз» про стягнення боргу, -

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 05.02.2018 року відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Інгаз» (далі по тексту ДП «Інгаз») про стягнення боргу.

16.02.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив заборонити загальним зборам Товариства з обмеженою відповідальністю «КРІОСПЕКТР» (надалі ТОВ «КРІОСПЕКТР») ухвалювати рішення про відчуження дочірнього підприємства «Інгаз».

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 лютого 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «Кріоспектр» вчиняти дії пов’язані з розглядом питання про відчуження активів, а саме ДП «Інгаз» відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу суду від 16 лютого 2018 року скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити його заяву про забезпечення позову. Апеляційну скаргу обґрунтував тим, що вказане забезпечення позову не обмежить господарську та фінансову діяльність підприємств та ніяким чином не відіб’ється на їх виробничій діяльності

Заслухавши суддю – доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Пунктом 2 ч.1 ст.150 ЦПК України, передбачений такий вид забезпечення як заборона вчиняти певні дії.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що такий засіб забезпечення позову як заборона загальним зборам засновників ТОВ «КРІОСПЕКТР» приймати рішення про відчуження активів Дочірнього підприємства «Інгаз» є неприпустимим, так як вказана вимога зачіпає інтереси підприємства, яке не є стороною по справі та безпідставно обмежує повноваження вищого засновницького органу товариства у визначенні напрямків господарчої діяльності. Крім того заявник не довів співмірність між борговим зобов’язанням та заходом забезпечення позову.

Як вбачається з роз'яснень, викладених у п. 4 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Як вбачається з виділених матеріалів справи позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП «Інгаз» про стягнення боргу.

Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Згідно п. 5 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», при розгляді справ, предметом яких є оскаржене рішення загальних зборів господарського товариства, судам необхідно враховувати, що заборона проводити такі збори порушує право на участь у них та управлінні товариством тих його учасників, котрі не оскаржили це рішення, і суперечить змісту заходів забезпечення та меті їх застосування, яка полягає в захисті інтересів учасника процесу, а не в позбавленні (порушенні) прав інших осіб.

Суд не повинен вживати таких заходів забезпечення позову, які пов'язані із втручанням у внутрішню діяльність господарських товариств (наприклад, забороняти скликати загальні збори товариства, складати список акціонерів, що мають право на участь у них, надавати реєстр акціонерів та приміщення для проведення зборів, підбивати підсумки голосування з питань порядку денного тощо).

Таким чином, ухвала суду першої інстанції постановлена згідно вимог чинного процесуального законодавства та не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

У відповідності до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Повний текст постанови складено 20 квітня 2018 року.

Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення постанови.

Головуючий: Т.І. Биліна

Судді: М.Ю. Лопатіна

ОСОБА_2