Постанова № 73506715, 12.04.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 165/260/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Ференс-Піжук О.Р. Провадження № 22-ц/773/373/18 Категорія: 27 Доповідач: Карпук А. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів – Бовчалюк З.А., Здрилюк О.І.,

секретар Концевич Я.О.

з участю: представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 17 червня 2016 року,

в с т а н о в и в:

У лютому 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 21.02.2013 року відповідач отримав кредит у розмірі 2800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Оскільки відповідач не виконав умови договору належним чином, у нього станом на 30.11.2015 року виникла заборгованість перед ПАТ КБ «ПриватБанк» в сумі 11675 грн. 98 коп., що складається із заборгованості за кредитом на суму 1073 грн. 11 коп., заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 6920 грн. 68 коп., 2650 грн. заборгованості за пенею та комісією, а також штрафу за порушення умов договору, де 500 грн. - фіксована частина та 532 грн. 19 коп. - процентна складова.

Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованість та понесені судові витрати.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 вересня 2017 року позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 1073 грн. 11 коп., 500 грн. штраф (фіксована сума) та 1378 грн. судових витрат. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, представник ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами, комісією і пенею та штрафом і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вказаних позовних вимог.

Рішенням апеляційного суду Волинської області від 22 вересня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено. Рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 17 червня 2016 року в частині відмови в стягненні заборгованості за процентами, пенею та комісією за користування грошовими коштами та штрафу в розмірі 5 % від суми позову скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за процентами в розмірі 6920 грн. 68 коп., за пенею та комісією в розмірі 2650 грн., процентну складову штрафу за порушення умов кредитного договору в розмірі 532 грн. 19 коп. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 13.02.2018 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення апеляційного суду Волинської області від 22 вересня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до цього суду.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу (далі – ЦК) України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

З матеріалів справи вбачається, 21.02.2013 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір (договір приєднання) у формі підписаної сторонами анкети-заяви, за яким позичальнику був встановлений кредитний ліміт в сумі 2800 грн. на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом (а. с. 5).

Як убачається зі змісту анкети-заяви від 21.02.2013 року, відповідач, підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у «ПриватБанку» погодився з тим, що анкета-заява разом із пам’яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить договір між ним та банком про надання банківських послуг. Також відповідач ознайомився та згідний з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами банку, зобов’язується виконувати Умови та правила надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватись з їх змінами на сайті банку.

За змістом пункт 2.1.1.2.1 Умов та правил надання банківських послуг для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид визначений у пам’ятці клієнта/довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якої клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг.

Згідно з довідкою, наданою представником банку, відповідачу була видана кредитна картка №5211537309498306, з терміном дії до 01/2016 року. Факт отримання картки підтверджується фотографією ОСОБА_3 з карткою у руках в приміщенні банку.

Відповідно до п. 2.1.1.12.6. Умов та правил надання банківських послуг за користування кредитом і овердрафтом банк нараховує відсотки в розмірі, встановленому Тарифами банку, з розрахунку 360 (триста шістдесят) календарних днів у році.

Пунктами 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що Клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт надає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

У пункті 1.1.3.2.3 Умов визначено можливість односторонньої зміни тарифів та інших невід’ємних частин договору. Зокрема передбачено, що розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись банком за умови інформування позичальника за 7 днів до введення змін шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, визначених пунктом 1.1.3.1.9. Умов. Установлено, що в разі неотримання банком від позичальника протягом семи днів повідомлення про незгоду із змінами тарифу, вважається, що позичальник прийняв нові умови.

Як передбачено в пункті 1.1.2.3. цих Умов отримання виписок про стан картрахунків та про здійснені операції покладено на позичальника.

Крім того, пунктом 1.1.3.2.9. Умов встановлено, що банк має право для різних цілей (повідомлення про зміну тарифів, активізація додаткових послуг, актуалізація контактних даних, зміну Умов, інформування про розмір заборгованості за кредитом, про акції банку і т. д.) використовувати будь-які канали зв’язку із вказаних: відправка СМС-повідомлень на мобільний телефон клієнта, авторизація за допомогою мобільного телефонна і ОТР-пароля, поштовий лист, телеграма, повідомлення електронною поштою, повідомлення в банкоматах і терміналах самообслуговування, друк інформації на чеках в РОS-терміналах та інші засоби комунікації.

Та обставина, що банк повідомив відповідача про зміну тарифів, підтверджується поданими представником банку копій з робочого стола про надіслання відповідачу 22.07.2014 року СМС-повідомлень про збільшення відсоткової ставки. Відсоткова ставка збільшилась з 01.09 2014 року (а.с.4, 23-24).

Згідно з пунктом 2.1.1.5.4. Умов при незгоді із змінами правил чи тарифів банку позичальник має право звернутися до банку з вимогою про розірвання договору і погасити борг.

З такими заявами відповідач до банку не звертався.

З розрахунку заборгованості по кредиту та виписки по рахунку вбачається, що відповідачем періодично здійснювалось погашення заборгованості по кредиту, останній платіж було здійснено 25.04.2013 року в сумі 120 грн. (а.с.4,63-65).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення – невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Уразі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно з п. 2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг клієнт зобов’язаний у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

Пунктом 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн.+5% від суми позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 549 ЦК України та на умовах кредитного договору, у разі невиконання чи несвоєчасного виконання зобов'язань в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, комісій згідно з умовами кредитного договору, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу неустойку (штраф, пеня).

Відповідач ОСОБА_3 неналежним чином виконував свої зобов’язання за кредитним договором, несвоєчасно погашав заборгованість перед банком за кредитом і відсотками, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість, яка згідно з розрахунками становить: 1073 грн. 11 коп. заборгованості за кредитом, 6920 грн. 68 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом (заперечень щодо правильності проведених банком арифметичних розрахунків заборгованості за кредитним договором відповідач суду не надав).

За таких обставин є підстави для застосування передбаченого Умовами виду цивільно-правової відповідальності штрафу. Отже стягненню з відповідача на користь позивача підлягає штраф у розмірі 500 грн. - фіксована частина та 532 грн. 19 коп. - процентна складова.

У позовній заяві зазначена вимога банку про стягнення з відповідача заборгованості за пенею та комісією в сумі 2650 грн.

Вказана вимога позивача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами спірного договору, а саме пунктом 1.1.5.25. Умов та правил надання банківських послуг передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань за кредитним договором. у розмірі 0.1 % від суми заборгованості, але не більше облікової ставки НБ України, за кожен день прострочки.

У той самий час, згідно з вищенаведеним пунктом 1.1.5.20. Умов та правил надання банківських послуг сторонами передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за порушення позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов’язань за договором.

Враховуючи викладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15 і відповідно до положень ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися судами загальної юрисдикції при застосуванні норм права.

Крім того, заявлена банком вимога про стягнення пені не може бути задоволена у зв’язку з її недоведеністю.

Як зазначалося вище, у наданому суду розрахунку заборгованості за кредитним договором (а. с. 4), пеня нарахована разом із комісією за весь час дії договору до пред’явлення позову.

Згідно із вказаним розрахунком пеня нараховувалася щомісячно в однаковому розмірі – 100 грн., що суперечить умовам кредитного договору, наведеним у довідці про умови кредитування з використанням картки «Універсальна», в яких передбачена формула нарахування пені (а. с. 6). Однак банк у розрахунках заборгованості таку формулу не застосовував. Тому розрахунки позивача в частині нарахування пені не можуть бути покладені в основу рішення суду. Інших розрахунків банк суду не надав.

Таким чином, загальна сума заборгованості за укладеним між сторонами кредитним договором, яка підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь банку, становить 9025 (дев’ять тисяч двадцять п’ять) грн. 98 коп., з яких заборгованість по тілу кредиту – 1073,11 грн., заборгованість по відсотках – 6920,68 грн., штраф (фіксована частина) – 500 грн., штраф (процентна складова) – 532,19 грн.

У зв’язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції обставинам справи та допущеними ним порушеннями вищенаведених норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскаржуване рішення слід скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову відповідно до положень ст. 376 ЦПК України.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 17 червня 2016 року в даній справі скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) в користь ОСОБА_2 акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” заборгованість у розмірі 9025 (дев’ять тисяч двадцять п’ять) грн. 98 коп., з яких заборгованість по тілу кредиту – 1073,11 грн., заборгованість по відсотках – 6920,68 грн., штраф (фіксована частина) – 500 грн., штраф (процентна складова) – 532,19 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) в користь ОСОБА_2 акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” 3031 (три тисячі тридцять одну) грн. 60 коп. витрат по оплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту даної постанови.

Головуючий:

Судді: