Рішення № 73506243, 20.04.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2018 року м. Житомир справа № 282/1259/17

категорія 10.2.4

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бердичівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання відновити виплату пенсії з 08.06.2016 по 05.10.2016,

встановив:

08.11.2017 до Любарського районного суду Житомирської області звернувся ОСОБА_1 із позовом до Бердичівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - Бердичівське ОУПФУ) про визнання протиправною бездіяльності Бердичівського ОУПФУ щодо відмови у відновленні виплати ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії за віком з 08.06.2016 та зобов'язання відновити виплату пенсії з 08.06.2016 по 05.10.2016.

В обґрунтування позову зазначив, що йому призначено пенсію державного службовця з 05.07.2011 і одночасно до 05.10.2016 він працював на посаді судді Любарського районного суду Житомирської області. Проте з 01.01.2016 виплату раніше призначеної пенсії було призупинено через набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII, яким змінено статтю 37 Закону України "Про державну службу" та викладено її в наступній редакції: "тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року: особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії / щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, зважаючи на те, що відповідно до частини другої ст. 129 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 7 липня 2010 року №2453 - винагорода суддів складається з окладу та доплат за: 1) за вислугу; 2) перебування на посаді в суді та ін.

Поскільки рішенням Конституційного суду України від 8 червня 2016 року №4-рп/2016 положення Закону України "Про судоустрій та статус суддів" у редакціях Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року №213-VIII, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, то відповідно невиплата відповідачем належної йому пенсії є незаконною.

Ухвалою Любарського районного суду Житомирської області від 08.11.2017 відкрите провадження у вказаній справі та призначено розгляд справи на 12.12.2017.

15.01.2018 після відкриття суддею Любарського районного суду Житомирської області Вальчуком В.В. інформації про те, що він працював раніше із позивачем в одному суді, представником відповідача було заявлено клопотання про відвід судді. Вказане клопотання було задоволено та ухвалою від 15.01.2018 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 було передано на розгляд до Чуднівського районного суду Житомирської області.

24.01.2018 ухвалою Чуднівського районного суду Житомирської області справу за позовом ОСОБА_1 передано на розгляд за підсудністю до Житомирського окружного адміністративного суду.

20.02.2018 суддя Житомирського окружного адміністративного суду Єфіменко О.В. прийняла справу до свого провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Перше судове засідання відбулося 20.03.2018.

19.03.2018 до суду надійшов відзив на позовну заяву від Бердичівське ОУПФУ. У ньому відповідач зазначає, що позивач із заявою про відновлення раніше призначеної пенсії до Бердичівське ОУПФУ не звертався. Жодних рішень та дій щодо позивача відповідачем не приймалося. Крім того, зазначає, що позивачем пропущено шестимісячний строк для звернення до суду з адміністративним позовом. Пояснює, що ОСОБА_1 посилається на рішенням Конституційного суду України від 8 червня 2016 року №4-рп/2016, яким визнано неконституційним положення Закону України "Про судоустрій та статус суддів" у редакціях Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року №213-VIII, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII, але пенсія позивачу була призначена за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" і Законом України № 911-VIII було припинено виплату пенсій за Законом України "Про державну службу" у 2016 році особам, які працюють на посадах передбачених Законом України "Про судоустрій і статус суддів". Вказаний закон цим рішенням Конституційного суду України неконституційним не визнавався. Підсумовуючи наведене, пенсійний орган вважає, що діяв в межах своїх повноважень відповідно до чинного законодавства, а тому позов не підлягає задоволенню.

19.03.2018 надійшла до суду відповідь ОСОБА_1 на відзив. У ній позивач зазначив, що строк звернення до суду не пропустив - так як постанову про закінчення виконавчого провадження у справі з виконання рішення Бердичівського міськрайсуду від 26.04.2016 отримав 29.10.2017, а позов подав 08.11.2017. Із заявою про відновлення виплати пенсії позивач не звертався, оскільки у вказаному рішенні Бердичівського міськрайсуду кінцевий строк виконання не був визначений і у зв'язку з його невиконанням відкрите кримінальне провадження щодо посадових осіб бувшого Чуднівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України правонаступником якого в адміністративній справі є Бердичівське ОУПФУ. Позивач зазначає, що правовий статус суддів та гарантії їх незалежності визначені Конституцією України та Законом України "Про судоустрій та статус суддів" №2453-VI від 07.07.2010 і розмір заробітної плати теж визначається відповідно до цього закону. На суддів поширюється положення статей 37, 37-1 Закону України "Про державну службу". Рішенням Конституційного суду України від 8 червня 2016 року №4-рп/2016 положення Закону України "Про судоустрій та статус суддів" у редакціях Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року №213-VIII, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, то відповідно невиплата відповідачем належної йому пенсії є незаконною а позов підлягає задоволенню.

В друге судове засідання 5 квітня 2018 року сторони не з'явилися, тому суд відповідно до положень ч. 5 ст. 262, ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами. Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши матеріали справи та з'ясувавши всі обставини та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Позивачу ОСОБА_1 з 05.07.2011 призначено пенсію згідно з Законом України "Про державну службу" (а.с. 8). Одночасно, отримуючи вказану пенсію позивач працював на посаді судді Любарського районного суду Житомирської області до 05.10.2016.

З 01.04.2015 року виплату раніше призначеної пенсії було призупинено. На звернення позивача до відповідача від 04.04.2016 року про відновлення виплати пенсії він отримав відмову від 08.04.2016 року, в якій відповідач посилається на те, що з 01.06.2015 року пенсії, які призначені в порядку та на умовах Закону України «Про державну службу», не виплачуються відповідно до Закону України від 02.03.2015р. за №213-VІІІ.

Не погодившись із такими діями пенсійного органу ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав і 26.04.2016 постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області у справі №282/427/16-а його позов задоволено, дії Чуднівського обєднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у відновленні вирлати раніше призначеної пенсії з 1 червня 2015 року за віком та зобов'язано Чуднівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відновити її виплату з 1 червня 2015 року (а.с.13-14).

На виконання вказаного рішення суду Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області видано 05.07.2016 виконавчий лист № 282/427/16а і державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області відкрите виконавче провадження ВП №52115353.

15.09.2017 постановою у наведеному виконавчому провадженні державним виконавцем замінено сторону виконавчого провадження - боржника, з Чуднівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на Бердичівське ОУПФУ (а.с. 9).

25.10.2017 постановою у виконавчому провадженні ВП №52115353 державним виконавцем закінчено виконавче провадження так як з відповіді Бердичівського ОУПФУ від 27.09.2017 вих. №8318/07 встановлено, що рішення суду виконане в повному обсязі згідно з виконавчим документом (а.с.10).

В даному листі відповідача (а.с.11-12), на підставі якого завершено виконавче провадження, вказано, що виплата ОСОБА_1 призначеної пенсії була проведена за додатковою відомістю в повному обсязі та зарахована на банківський рахунок пенсіонера 25.08.2016 в сумі 54917,77 грн. З 01.01.2016 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII (далі - Закон №911-VIII), яким змінено ст. 37 Закону України "Про державну службу" і Законом України № 911-VIII було припинено виплату пенсій за Законом України "Про державну службу" у 2016 році особам, які працюють на посадах передбачених Законом України "Про судоустрій і статус суддів". Так як, Закон №911-VIII не був предметом розгляду у справі №282/427/16-а, на підставі якої відкрите виконавче провадження ВП №52115353, пенсійним органом виплата пенсії ОСОБА_1 була призупинена з 01.01.2016. Також відповідач повідомив, що 06.10.2016 ОСОБА_1 призначене довічне грошове утримання судді у відставці. Підсумовуючи викладене, Бердичівське ОУПФУ зазначило, що у зв'язку з фактичним виконання у повному обсязі постанови суду у справі №282/427/16-а є підстави для закінчення виконавчого провадження ВП №52115353.

Не погодившись, з закінченням 25.10.2017 виконавчого провадження на підставі листа Бердичівського ОУПФУ, ОСОБА_1 звернувся 08.11.2017 до Любарського районного суду Житомирської області з позовом до Бердичівського ОУПФУ.

Проаналізувавши викладене суд вважає, що позивачем не було порушено строк звернення до суду з позовом. Статтею 99 КАС України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлювався шестимісячний строк звернення позивачу до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців на час виникнення спірних правовідносин визначалися Законом України "Про державну службу" від 16.12.1993, №3723-XII (далі - Закон №3723-XII). Зокрема, в статті 37 цього Закону передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Абзацом другим частини четвертої статті 37 у редакції Закону України від 24.12.2015 р. N 911-VIII, який набрав чинність з 01.01.2016, було встановлено, що особам (крім осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи, учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист"), які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року N 889-VIII "Про державну службу", а також працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

Так дійсно, рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016, № 4-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: абзаців першого, другого, третього, четвертого та першого, другого речень абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI у редакціях Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року N 911-VIII та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Проте суд зазначає, що неконституційними визначено статті Закону N 911-VIII що стосуються внесення змін в Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI, а положення Закону України N 911-VIII яким змінено статтю 37 Закону України "Про державну службу" не визнано Конституційним Судом України рішенням № 4-рп/2016 неконституційним. Так як предметом даного спору є пенсія призначена на підставі Закону України "Про державну службу", а не довічне грошове утримання судді у відставці призначене відповідно до ст.141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI, то позивач у своїх доводах посилається не на ті норми права, що слід застосовувати до даних правовідносин.

Зважаючи на викладене суд не знайшов підстав для задоволення позову ОСОБА_1

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.

Натомість відповідач довів суду відсутність протиправних дій зі свого боку.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог витрати зі сплати судового збору позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 77, 90, 242-246, 250-251 КАС України, -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Бердичівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання відновити виплату пенсії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя О.В. Єфіменко

Повний текст рішення виготовлений 20.04.2018