Рішення № 73505919, 18.04.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2018 р. Справа№805/583/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3, до Селидівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним рішення про призначення пенсії та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

18 січня 2018 року шляхом надсилання поштою позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Селидівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, про визнання протиправним рішення про призначення пенсії та зобов’язання вчинити певні дії. Позовні вимоги вмотивовані тим що, відповідач призначив пенсії у зв’язку з втратою годувальника на двох малолітніх дітей з порушенням чинного пенсійного законодавства. Посилаючись на статтю 19 Конституції України, статтю 37 Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», позивач просив:

- визнати протиправним протокол №2223 від 23.09.2017 про призначення пенсії у зв’язку із втратою годувальника з 08.07.2017 за нормами Закону України “Про пенсійне забезпечення” у розмірі 30 відсотків від середньої заробітної плати годувальника та скасувати його;

- зобов’язати відповідача призначити малолітнім дітям ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, пенсію у зв’язку втратою годувальника за нормами Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” у розмірі 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками, з 8 липня 2017 року.

26 січня 2018 року відкрито провадження у справі та її розгляд був призначений за правилами загального позовного провадження.

12 березня 2018 року строк підготовчого провадження був продовжений до 3 квітня 2018 року.

3 квітня 2018 року було закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 18 квітня 2018 року.

У судове засідання позивач не з’явився, надав заяву про розгляд справі у його відсутність.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Керуючись частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд визнав за можливе розглянути справу в письмовому провадженні.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідач призначив двом її малолітнім дітям пенсію у зв’язку із втратою годувальника на підставі статті 37 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, але мав керуватися Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, оскільки Закон України “Про пенсійне забезпечення” застосовується тільки для призначення пенсій за віком на пільгових умовах та вислугу років.

У відзиву на позову заяву відповідач позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні з наступних підстав. Пенсія дітям позивача призначена відповідно до статті 37 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, у зв’язку з тим, що смерть годувальника пов’язана з нещасним випадком на виробництві. На думку відповідача, пенсії у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.

21 грудня 2012 року народився ОСОБА_2, батьком якого згідно свідоцтва про народження є ОСОБА_3 (а.с.16).

21 жовтня 2014 року народився ОСОБА_3, батьком якого згідно свідоцтва про народження є ОСОБА_3 (а.с. 15).

8 липня 2017 року внаслідок нещасного випадку на виробництві помер ОСОБА_3, про що був складений акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 згідно з додатком 3 до “Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві”, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 25 серпня 2004 року №1112 (а.с.17-20).

19 вересня 2017 року ОСОБА_1 до відповідача була подана заява про призначення пенсії у зв’язку із втратою годувальника (а.с.43).

23 вересня 2017 року Селидівським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області згідно протоколу №2223 малолітнім дітям ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, була призначена пенсія у зв’язку із втратою годувальника з 8 липня 2017 року (а.с. 44).

3 листопада 2017 року Селидівським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області ОСОБА_1 було надано роз’яснення №9252/02, що її малолітнім дітям пенсія у зв’язку із втратою годувальника призначена на підставі Закону України “Про пенсійне забезпечення” без застосування положень Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (а.с.8).

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-IV) на момент виникнення спору діяв в редакції Закону №2249-VIII від 19 грудня 2017 року.

Статтею 9 Закону №1058-IV встановлено види пенсійних виплат і соціальних послуг, зокрема, в частині першій цієї статті зазначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Розділом V Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника (стаття 36), розмір такої пенсії (стаття 37), період, на який вона призначається, зміна розміру (стаття 38), призначення однієї пенсії у зв'язку з втратою годувальника на всіх членів сім'ї, виділення частки пенсії (стаття 39).

Так, зокрема, відповідно до частини 1 статті 37 Закону №1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї призначається в розмірі 50 % пенсії за віком померлого годувальника.

Разом з тим, згідно з частиною 8 статті 36 Закону №1058-IV пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон №1105-XIV). Відповідно до частини 4 статті 33 Закону №1105-XIV пенсія у разі смерті годувальника призначається і виплачується згідно із законодавством. Тобто вказана норма містить посилання на законодавство про пенсійне забезпечення, оскільки, як визначено абзацом 7 частини 2 статті 5 Закону №1058-IV, виключно цим Законом визначаються умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Згідно пункту 16 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення Закону України 5 листопада 1991 року №1788-XII “Про пенсійне забезпечення” застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Таким чином, враховуючи, що Закон № 1058-IV, який прийнятий останнім у часі та, як зазначено у його преамбулі, розроблений відповідно до Конституції України та “Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів ПФУ, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, а також те, що він чітко визначає, в якій частині застосовується Закон №1788-XII пріоритетному застосуванню до відносин, пов'язаних з призначенням і виплатою пенсії у зв'язку з втратою годувальника, підлягає Закон №1058-IV.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не визначено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше (абзац п'ятий пункту 3 мотивувальної частини вказаного Рішення).

Відповідно до частині 1 статті 36 Закону №1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (ОСОБА_5), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Пунктом 2 частини 2 статті 36 Закону №1058-IV встановлено, що непрацездатними членами сім'ї вважаються діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

За приписами статті 32 №1058-IV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією - для осіб з інвалідністю III групи від 36 років до досягнення особою 37 років включно - 7 років.

Судом встановлено, що на день смерті ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, виповнилося 36 років, за даними пенсійної справи, як зазначив відповідач у відзиву, страховий стаж годувальника становив 19 років.

Таким чином, малолітні діти ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, мають право на призначення пенсії у зв’язку із втратою годувальника на підставі Закону №1058-IV.

Верховний Суд України вже вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні статей 36, 37, 38, абзаців першого, другого пункту 16 “Прикінцевих положень” Закону № 1058-ІV, положень Закону № 1788-ХІІ, у постановах від 15 квітня 2014 року (справа № 21-67а14), 15 липня 2014 року (справа № 21-263а14), 16 вересня 2014 року (справи №№ 21-309а14, 21-351а14), 14 жовтня 2014 року (справа № 21-445а14).

За приписами пункту 4.3 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Таким чином, протокол №2223 від 23 вересня 2017 року за своєю суттю є рішенням відповідача про призначення пенсії.

Суд погоджується з аргументами позивача і не приймає до уваги заперечення відповідача. Посилання відповідача на статтю 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” суд вважає недоречним, оскільки даний Закон не регулює спірні правовідносини.

Враховуючи наведене, суд вважає, що призначення і виплата пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, його малолітнім дітям має здійснюватись відповідно до вимог Закону №1058-IV.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3, до Селидівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним рішення про призначення пенсії та зобов’язання вчинити певні дії.

Відповідно до статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховує положення «Рекомендації Комітету ОСОБА_4 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень», прийняті Комітетом ОСОБА_4 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти (вчинити) певні дії, і це прямо вбачається з пункту 4 частини 1 статті 5 та пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ефективним засобом правого захисту у даній справі буде визнання протиправним та скасування рішення, оформленого протоколом, про призначення пенсії та зобов’язання відповідача призначити з 8 липня 2017 року малолітнім дітям ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, пенсії у зв’язку втратою годувальника відповідно до вимог статті 36 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Оскільки суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі судові витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25,72-76, 90, 132, 139, 143, 159, 241-246, 250, 251, 255, 291, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3, (місце проживання: 85400, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Селидівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, будинок 6,код ЄДРПОУ 41247274) про визнання протиправним рішення про призначення пенсії та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Селидівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, оформлене протоколом №2223 від 23.09.2017, про призначення пенсії у зв’язку із втратою годувальника ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, з 08 липня 2017 року за нормами Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Зобов’язати Селидівське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, будинок 6,код ЄДРПОУ 41247274) призначити з 8 липня 2017 року малолітнім дітям ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, пенсії у зв’язку втратою годувальника відповідно до вимог статті 36 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: 85400, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати по сплаті судового збору в сумі в сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Селидівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, будинок 6,код ЄДРПОУ 41247274).

Повний текст рішення складений 18 квітня 2018 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Донецького окружного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Циганенко А.І.