Вирок № 73504418, 19.04.2018, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 264/5497/17

Провадження 1-кп/263/177/2018

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Шевченко О.А., при секретарі Лапоног Т.Г., за участю прокурора Баглікової Н.О., захисника Маросіна М.О., обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі кримінальне провадження № 12017050770000844 від 14.03.2017року за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Маріуполя Донецької області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, раніше судимого - 02.02.2017 Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області за ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 185 КК України від покарання у вигляді позбавлення волі строком на два роки, на підставі ст. 75 КК України від відбуття призначеного покарання звільнений з випробуванням терміном на 1 рік та 6 місяців, 05.05.2017 року Жовтневим районним судом м.Маріуполя Донецької області за ч.3 ст.190 КК до покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки, вирок суду від 02.02.2017 року визначено виконувати самостійно, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

19.11.2016 приблизно о 08:48 обвинувачений ОСОБА_2 знаходячись за адресою мешкання свого знайомого ОСОБА_3: АДРЕСА_2, діючи умисно, повторно, керуючись корисливими мотивами, шляхом обману та незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, а саме використовуючи комп'ютер ОСОБА_3, який був підключений до всесвітньої мережі Інтернет, розташував безкоштовне оголошення на Інтернет-сайті «OLX» щодо продажу ноутбука ASUSN750JV вартістю 3 900 (три тисячі дев'ятсот) гривень, в якому вказав телефон для зв'язку мобільного оператору ПрАТ «МТС Україна» № НОМЕР_1, реально не маючи вказаного товару та наміру його продати. 19.11.2016 приблизно о 15:30 години обвинуваченому ОСОБА_2 на вказаний в оголошенні номер телефону зателефонував потерпілий ОСОБА_4, якого обвинувачений ОСОБА_2 запевнив, що має у власності рухоме майно, а саме ноутбук, готовий його продати за вказану суму та направити його поштою потерпілому ОСОБА_4, після перерахування потерпілим ОСОБА_4 передоплати. Того ж дня, о 15:40 години потерпілий ОСОБА_4 здійснив два платежі грошових коштів в розмірі 313 (триста тринадцять) гривень 60 (шістдесят) копійок та 26 (двадцять шість) гривень, та о 15:50 здійснив ще одне перерахування в розмірі 96 (дев'яносто шість) гривень. Грошові кошти за товар в сумі 435 (чотириста тридцять п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок потерпілий ОСОБА_4 перерахував на банківську картку № НОМЕР_2 відкриту у ПАТ «ПУМБ» на ім'я обвинуваченого ОСОБА_2 Однак, обвинувачений ОСОБА_2, не виконуючи умов домовленості, вводячи в оману потерпілого шляхом його завірення про те, що ним вчиняються усі належні дії щодо відправлення йому ноутбуку, заволодів коштами потерпілого ОСОБА_4, які в подальшому витратив на свої потреби, чим заподіяв потерпілому матеріальної шкоди у розмірі 435 (чотириста тридцять п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок. Також, 22.11.2016 приблизно о 18:05 обвинувачений ОСОБА_2 знаходячись за адресою мешкання свого знайомого ОСОБА_3: АДРЕСА_2, діючи умисно, повторно, керуючись корисливими мотивами, шляхом обману та незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, а саме використовуючи комп'ютер ОСОБА_3, який був підключений до всесвітньої мережі Інтернет, розташував безкоштовне оголошення на Інтернет-сайті «OLX» щодо продажу ноутбука ASUSK53S вартістю 2650 (дві тисячі шістсот п'ятдесят) гривень, в якому вказав телефон для зв'язку мобільного оператору ПрАТ «МТС Україна» № НОМЕР_1, реально не маючи вказаного товару та наміру його продати. 26.11.2016 приблизно о 15:30 години обвинуваченому ОСОБА_2 на вказаний в оголошенні номер телефону зателефонував потерпілий ОСОБА_5, якого обвинувачений ОСОБА_2 запевнив, що має у власності рухоме майно, а саме ноутбук, готовий його продати за вказану суму та направити його поштою ОСОБА_5, після перерахування останнім передоплати. Того ж дня, о 15:50 години потерпілий ОСОБА_5 перерахував грошові кошти за товар в сумі 196 (сто дев'яносто шість) гривень на банківську картку № НОМЕР_2 відкриту у ПАТ «ПУМБ» на ім'я обвинуваченого ОСОБА_2 Однак, обвинувачений ОСОБА_2, не виконуючи умов домовленості, вводячи в оману потерпілого шляхом його завірення про те, що ним вчиняються усі належні дії щодо відправлення йому ноутбуку, заволодів коштами потерпілого ОСОБА_5, чим заподіяв потерпілому матеріальної шкоди у розмірі 196 (сто дев'яносто шість) гривень.

Обвинувачений ОСОБА_2 не заперечував щодо, застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки він повністю визнає свою провину у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України, та вважає зібрані в справі докази його вини достовірними, допустимими та достатніми, в зв'язку з чим досліджувати інші докази його провини, немає ніякої потреби. У вчиненому щиро розкаявся, просив суворо його не карати.

Потерпілий ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Потерпілий ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Суд, з'ясувавши думку сторін кримінального провадження, роз'яснив вимоги ч.3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України і наслідки обмеження обсягу доказів, визнає недоцільним дослідження інших доказів, крім допиту обвинуваченого ОСОБА_2 відносно фактичних обставин кримінального правопорушення, оскільки вони ніким не оспорюються та дослідженням доказів, які характеризують особистість обвинуваченого ОСОБА_2

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 пояснив, що дійсно 19.11.2016 приблизно знаходячись за адресою мешкання свого знайомого ОСОБА_3: АДРЕСА_3, використовуючи комп'ютер ОСОБА_3, який був підключений до Інтернет, розташував безкоштовне оголошення на Інтернет-сайті «OLX» щодо продажу ноутбука ASUSN750JV вартістю 3 900 (три тисячі дев'ятсот) гривень, в якому вказав телефон для зв'язку мобільного оператору ПрАТ «МТС Україна» № НОМЕР_1, при цьому реально не маючи вказаного товару та наміру його продати. 19.11.2016 приблизно о 15:30 години йому на вказаний в оголошенні номер телефону зателефонував потерпілий ОСОБА_4, якого він запевнив, що має ноутбук, готовий його продати за вказану суму та направити його поштою потерпілому, після перерахування потерпілим передоплати. Того ж дня, потерпілий здійснив два платежі грошових коштів за товар в сумі 435 (чотириста тридцять п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок на банківську картку відкриту у ПАТ «ПУМБ» на його ім'я. Кошти потерпілого ОСОБА_4 він в подальшому витратив на свої потреби. Також, 22.11.2016 приблизно о 18:05 знаходячись за адресою мешкання свого знайомого ОСОБА_3М, використовуючи комп'ютер ОСОБА_3, який був підключений до Інтернет, розташував безкоштовне оголошення на Інтернет-сайті «OLX» щодо продажу ноутбука ASUSK53S вартістю 2650 (дві тисячі шістсот п'ятдесят) гривень, в якому вказав телефон для зв'язку мобільного оператору ПрАТ «МТС Україна» № НОМЕР_1, реально не маючи вказаного товару та наміру його продати. 26.11.2016 приблизно о 15:30 години йому на вказаний в оголошенні номер телефону зателефонував потерпілий ОСОБА_5, якого він запевнив, що має у власності ноутбук, готовий його продати за вказану суму та направити його поштою ОСОБА_5, після перерахування останнім передоплати. Того ж дня, потерпілий ОСОБА_5 перерахував грошові кошти за товар в сумі 196 (сто дев'яносто шість) гривень на банківську картку № НОМЕР_2 відкриту у ПАТ «ПУМБ» на його ім'я. Наміру виконувати домовленості не мав. Після отримання коштів обіцяв відправити ноутбук.

Оцінюючи докази у сукупності суд приходить до висновку про те, що діяння кримінального правопорушення мало місце, обвинувачений ОСОБА_2 винен у його вчиненні, а його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 190 КК України, а саме: заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.

Відповідно до ст. 66 КК України до обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, суд визнає є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Відповідно до ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, судом не встановлено.

У відповідності до вимог ст. 50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших злочинів.

Згідно зі ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

При обранні міри покарання суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься, відповідно до вимог ст.12 КК України, до злочину середньої тяжкості, особу обвинуваченого, який не одружений, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, ніде не працює, за місцем проживання характеризується негативно, зловживає спиртними напоями, підтримує зв'язок з особами, що ведуть антигромадський спосіб життя. Разом з тим, суд приймає до уваги те, обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, що свідчить про його підвищену суспільну небезпеку та небажання стати на шлях виправлення, стійку направленість на вчинення умисних злочинів, а також беручи до уваги сукупність пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд приходить до висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання за вчинення даного злочину у виді позбавлення волі.

Цивільні позови не заявлено.

Витрати на залучення експерта відсутні

Речові докази по справі відсутні.

Керуючись ст. ст. 100, 124, 129, 368, 370, 374 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, застосувавши принцип визначення остаточного покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточно покарання ОСОБА_2 у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 за даним вироком рахувати з 27 квітня 2017 року, зарахувавши в строк покарання час тримання під вартою.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, в редакції Закону України № 838-VIII «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26 листопада 2015 року, у строк відбуття покарання ОСОБА_2 зарахувати строк попереднього ув'язнення - з 27 квітня 2017 року по день набрання даним вироком законної сили включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 02.02.2017 року, за яким призначено покарання ОСОБА_2 у вигляді позбавлення волі строком на два роки, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбуття покарання з випробуванням терміном на 1 рік 6 місяців - виконувати самостійно.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд міста Маріуполя шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О.А.Шевченко