Постанова № 73504026, 16.04.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 133/2323/15-ц

Провадження № 22-ц/772/663/2018

Категорія: 27

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач:ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2018 рокуСправа № 133/2323/15-цм. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого : Копаничук С.Г.

Суддів: Оніщука В.В., Панасюка О.С.

при секретарі Агеєвій Г.В.

учасники справи:

позивач: ПАТ КБ»Надра»

відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Козятинського міськрайонного суду від 03.08.2016 року, та ухвалу Козятинського міськрайонного суду від 29.09.2016 року, постановлених в приміщенні Козятинського міськрайонного суду суддею Сєчком В.Л. у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «КБ «Надра» до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В с т а н о в и в :

У серпні 2015 року ПАТ КБ «Надра» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення кредитної заборгованості в сумі 9561,01 доларів США , що еквівалентно на 10.07.2015 року 232 200,20 грн. , посилаючись на те, що 23.08.2005 року між банком і ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 23/08/2005/840-КВ/40 , згідно умов якого останній було надано кредит на суму 16 780 доларів США строком до 23.08.2025 року зі сплатою відсотків у розмірі 12% річних , поверненням коштів щомісячними платежами в сумі 186 доларів США відповідно до умов договору, сплатою пені в розмірі 1% за прострочку виконання та можливістю вимоги дострокового виконання усього зобов’язання у випадку не внесення чергового платежу. В забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором, 23.08.2005 року між банком та відповідачами ОСОБА_6,ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були укладені договори поруки, згідно з якими останні поручилася за виконання ОСОБА_3 зобов’язань перед банком. Через порушення ОСОБА_3 умов кредитного договору та простроченням повернення кредиту станом на 10.07.2015 року ,прострочена заборгованість склала 9561,01 доларів США , що еквівалентно 232 200,20 грн. , яка складається з 8871,52 дол. США заборгованості за кредитом, що еквівалентно 193826,50 грн.; 526,40 дол. США заборгованості по процентам за користування кредитом, що еквівалентно 11500,88 грн.; 163,09 дол. США заборгованості по комісії, що еквівалентно 3563,22 грн; 23 309,6 гривень пені .Просили а також 1378,00 гривень за сплату судового збору .Посилаючись на наведене та на підставі ст. ст. 526 - 545,549 - 552,553 - 559, 625,1048 -1050,1054 ЦК України позивач просить стягнути заборгованість по кредитному договору солідарно з відповідачів.

Рішенням Козятинського міськрайонного суду від 03.08.2016 року позов задоволено частково . Стягнуто з солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ “Надра”, заборгованість за договором кредиту № 23/08/2005/840-КВ/40 від 23.08.2005 року в розмірі 8871,52 долара США заборгованості за кредитом, що еквівалентно 193826,50 грн.; 526,40 долара США заборгованості по процентах за користування кредитом, що еквівалентно 11500,88 грн.; 163,09 долара США заборгованості по комісії, що еквівалентно 3563,22 грн; 23309,60 гривень пені , а також 1378,00 гривень за сплату судового збору .

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду від 29.09.2016 року виправлено описку в рішенні Козятинського міськрайонного суду від 03 серпня 2016 року. В резолютивній частині рішення після цифр та слів «23309,60 грн. пені» , доповнено рішення наступним змістом: «а також 3483,00 грн., судового збору на користь держави зарахувавши кошти до спеціального фонду Державного бюджету України»

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить зазначене рішення суду в частині задоволення позову до нього скасувати через порушення судом норм матеріального і процесуального права ,а по справі ухвалити нове рішення яким в частині позову до нього в задоволенні позову відмовити. Зазначив, що судом допущено неповне з’ясування обставин ,що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального права. Вважає, що суд не врахував того, що його порука припинилась, оскільки додатковою угодою до кредитного договору від 23.08.2005 року ,укладеною без його участі між банком і ОСОБА_6, було змінено умови кредитного договору ,що привело до збільшення обсягу його відповідальності ,на що він не погоджувався. Крім того послався на те, що договір він не підписував ,а дата останнього внесення боржницею коштів на погашення кредиту не підтверджена Також, доповнюючи апеляційну скаргу на рішення суду, просив скасувати ухвалу суду від 29.09.2016 року про виправлення описки у оскаржуваному рішенні суду .

В іншій частині рішення суду не оскаржується.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Відповідно до п.п.8,9 Розділу «Перехідні положення ЦПК України» в редакції Закону № №2147 від 03.10.2017 року до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується. Справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, учасника справи – відповідача ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи, рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що остання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив ,що 23.08.2005 року між банком ВАТ КБ «Надра»(нині ПАТ КТ «Надра») і ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 23/08/2005/840-КВ/40 , згідно умов якого останній було надано кредит на суму 16 780 дол. США строком до 23.08.2025 року зі сплатою відсотків у розмірі 12% річних ,поверненням коштів щомісячними платежами в сумі 186 доларів США відповідно до умов договору, сплатою пені в розмірі 1% за прострочку виконання та можливістю вимоги дострокового виконання усього зобов’язання у випадку не внесення чергового платежу. В забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором, 23.08.2005 року між банком та відповідачами ОСОБА_6,ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були укладені договори поруки, згідно з якими останні поручилася за виконання ОСОБА_3 зобов’язань перед банком. Через порушення ОСОБА_3 умов кредитного договору та простроченням повернення кредиту станом на 10.07.2015 року ,прострочена заборгованість склала : 8871,52 дол. США заборгованості за кредитом, що еквівалентно 193826,50 грн.; 526,40 дол. США заборгованості по процентам за користування кредитом, що еквівалентно 11500,88 грн.; 163,09 дол. США заборгованості по комісії, що еквівалентно 3563,22 грн; 23 309,6 гривень пені.

Постановляючи рішення у справі в оскаржуваній частині суд виходив з того, що останній платіж за договором кредиту ОСОБА_3 було здійснено 04.02.2015 року, час несплати чергового платежу 05.03.2015 року ,а відтак вимоги до поручителів пред’явлено в межах строку дії поруки ,а тому задовольнив позов .

Разом з тим, з висновком суду погодитись не можна, оскільки суд неповно з’ясував обставини у справі , здійснив висновки ,що не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам закону.

Кредитні правовідносини та правовідносини з поруки регулюються ст.ст.530,553-554,559,625,1048-1050,1054 ЦК України.

Заявник апеляційної скарги не оспорював наявність та розмір заборгованості ОСОБА_3 станом на 10.07.2015 року, оспорюючи лише наявність своїх зобов’язань за договором поруки та свою цивільну відповідальність .

Згідно із частиною першою статті 553, частиною першою статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Суд критично розцінює заперечення апелянта щодо неукладення ним договору поруки №1 від 23.08.2005 року, оскільки відповідно до процесуальних прав, наданих відповідачу нормами діючого на час ухвалення рішення ЦПК України ,його інтереси в суді представляла представник – адвокат ОСОБА_7 Остання обставини підписання ОСОБА_4 договору поруки не заперечувала ,будь=яких заперечень чи клопотань щодо дослідження вказаних обставин не заявляла , а тому суд першої інстанції вірно , згідно принципу диспозитивності процесуальних прав відповідача вказані обставин не досліджував. Відповідно до ст.11 діючого на той час ЦПК України , суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На цій підставі ,а також в зв’язку з відсутністю доказів зловживання адвокатом своїми правами ,апеляційний суд вважає ці доводи скарги не заслуговуючими на увагу. Так само не заслуговують на увагу і доводи скарги щодо відсутності доказів внесення ОСОБА_3 останнього платежу за кредитом 04.02.2015 року, оскільки ця обставина ,що підтверджувалась розрахунком позивача ,представником ОСОБА_4 в судовому засіданні також не оспорювалась, а відповідно до змісту ст.60 ч.3 ЦПК України (в редакції на час розгляду судом справи) доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Разом з тим, доводи апеляційної скарги щодо неповного встановлення судом обставин справи щодо припинення поруки є слушними.

Стягуючи кошти з відповідача ОСОБА_4, суд не перевірив обставини наявності правових підстав для цього, зокрема, всі обставини чинності поруки на час стягнення.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов’язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов’язання боржника, та кредитором боржника. Обсяг зобов’язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов’язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

За положеннями частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зі змісту ч.1 ст.559 ЦК вбачається , що вона не встановлює ні змісту та обсягу такого збільшення відповідальності поручителя, ні реальності чи невідворотності його настання. Тобто, закон пов’язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов’язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Таке збільшення відповідальності може відбутися внаслідок змін умов основного зобов’язання, які безпосередньо спрямовані на підвищення суми кредиту, процентної ставки за користування кредитом, пені тощо або відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки (пені, штрафу) ; на включення опосередковано обтяжливих умов відповідальності поручителя, зокрема, шляхом збільшення платежів за кредитом чи пені.

Підставою застосування цієї норми достатнім є встановлення таких змін в основному зобов’язанні. Тому обставини щодо подальшого фактичного виконання зобов’язання, в тому числі фактичний строк його виконання, відмова кредитора від вимоги щодо виконання зобов’язання в зміненому обсязі, не свідчать про збереження дії поруки, оскільки відбулися після настання правоприпиняючого факту (збільшення розміру основного зобов’язання)

Верховний Суд України щодо цього питання сформулював правовий висновок у постановах від 21 травня 2012 року (№ 6-18цс11, № 6-69цс11), у яких зазначив, що за положеннями частини першої статті 559 ЦК України припинення поруки в разі зміни основного зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується, а тому в цьому випадку не обов’язково звертатися до суду з позовом про визнання договору поруки припиненим, проте такі вимоги підлягають розгляду судом за наявності відповідного спору. Тобто порука має вважатися припиненою незалежно від реального настання чи ненастання збільшеного внаслідок змін кредитних договорів обсягу відповідальності поручителя.

Апеляційний суд встановив і з матеріалів справи вбачається, що відповідно до п.1.1. договору поруки ОСОБА_4 поручився відповідати солідарно за виконання ОСОБА_8 зобов’язань , що витікали з договору кредиту від 23.08.2005 року, а саме : за повернення до 23.08.2025 року кредиту ,сплату відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 12% річних та сплату можливих штрафних санкцій (а.с.12). Відповідно до п.1.2 договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж об’ємі що і Позичальник.

Укладаючи 23.08.2005 року договір поруки , ОСОБА_4 зобов'язався перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором, а не щодо додаткових угод до нього, що укладені чи можуть бути укладені в майбутньому.

Разом з тим, 23.08.2005 року між ОСОБА_8 і ВАТ КБ «Надра» було укладено додаткову угоду до вказаного кредитного договору за якою сторони домовились доповнити розділ 4 договору пунктами 4.3.15 , 4.3.16 ,доповнивши зобов’язання ОСОБА_8 за договором кредиту обов’язком сплати нею комісії за оформлення кредитної справи в розмірі 1% від суми кредиту ,а також комісії за надання та управління кредитом в розмірі 0,25% від суми залишку кредитної заборгованості по кредиту щомісяця протягом всього строку користування кредитними коштами одночасно з внесенням мінімально необхідного платежу, що фактично не є одноразовою комісією ,а є прихованим збільшенням розміру процентної ставки за надання (користування) кредитом на 0,25% ,оскільки вони підлягають сплаті як і відсоткова ставка щомісяця ,на суму залишку кредитної заборгованості і одночасно з внесенням мінімально необхідного платежу .

Крім того, згідно п.5.4 кредитного договору за порушення вимог п.4.3.15 кредитного договору, що був доповнений додатковою угодою, ОСОБА_8 зобов’язана сплатити банку штраф у розмірі 2 % від суми кредиту, визначеного п.1.1. договору. Тобто, штрафні санкції за порушення пункту 4.3.15 прийнятого укладеною сторонами кредитного договору додатковою угодою до нього ,згоди на яку поручитель не надавав ,несе і поручитель ОСОБА_4

Вказане збільшення відповідальності поручителя ОСОБА_4 в зв’язку з укладенням додаткової угоди підтверджується розрахунком банку ( т.1 а.с.23-26) ,де у заборгованість ,пред’явлену до солідарного стягнення з боржника та поручителя, були включені суми заборгованості з щомісячної сплати комісії та пені в розмірі встановленому додатковою угодою до кредитного договору , згоду на яку поручитель не надавав.

Таким чином, апеляційний суд встановив ,що додатковою угодою до кредитного договору сторонами було змінено без згоди поручителя основне зобов’язання, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя ОСОБА_4, що не було встановлено судом під час судового розгляду і не спростовано кредитором.

За таких обставин на підставі ч.1 ст.559 ЦК України порука ОСОБА_4 припинилася ,а тому підстави для стягнення з нього коштів за вказаним договором солідарно з ОСОБА_8, відсутні. Відтак, ці доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, рішення суду в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_4 підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення - про відмову в задоволенні позову до нього. Відповідно підлягає скасуванню в частині вимог до ОСОБА_4 і ухвала суду про виправлення описки у рішенні в частині стягнення судового збору.

Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367,374 ,376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Козятинського міськрайонного суду від 03.08.2016 року та ухвалу Козятинського міськрайонного суду від 29.09.2016 року в частині позовних вимог до ОСОБА_4 скасувати.

В задоволенні позову ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду на протязі тридцяти днів з дня її проголошення. У випадку проголошення вступної і резолютивної частини судового рішення, остання може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Копаничук С.Г.

Судді: Оніщук В.В.

ОСОБА_9

Згідно з оригіналом:

Суддя: Копаничук С.Г.