Ухвала суду № 73503581, 17.04.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 133/2406/17

Провадження №11-кп/772/469/2018

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : Нешик Р. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі:

головуючого-судді: Нешик Р.І.

суддів: Дедик В.П., Спринчука В.В.

секретаря: Олійник Т.П.

за участю прокурора: Кузьміна С.В.

розглянула 17 квітня 2018 року у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження №12017020170000762 за апеляційною скаргою прокурора на вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 22.01.2018, яким

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого;

засуджено за ч.1 ст.286 КК України до 1 року 6 місяців обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання з випробовуванням з іспитовим строком на 1 рік.

Відповідно до ч.1 ст.76 КК України ОСОБА_2 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений органи з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання на підставі п."в" ст.1 Закону України "Про амністію 2016р" від 06.09.2017.

Стягнуто з ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 5 000грн на користь ОСОБА_3.

Стягнуто з ОСОБА_2 витрати за проведення експертиз у розмірі 2 275грн 40коп та зараховано до Державного бюджету.

Стягнуто з ОСОБА_2 в рахунок держави судовий збір у розмірі 640грн.

Речові докази автомобіль ОСОБА_4 та ВАЗ 2101 залишено у користуванні власників.

в с т а н о в и в :

Згідно вироку суду ОСОБА_2 визнаний винними та засуджений за те, що 25.07.2017, близько 13:00 години, рухаючись на автомобілі НОМЕР_1, по вул. Миру в с. Козятин, Козятинського району, Вінницької області в напрямку села Білопілля Козятинського району, в порушення Вимог ПДР України, а саме: п.10.1, п.10.5, п11.1, виїхав на смугу зустрічного руху та допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, який рухався зі швидкістю близько 20 км/год, по своїй смузі руху на зустріч автомобілю НОМЕР_3 з двома пасажирами: ОСОБА_3 та ОСОБА_6. В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля НОМЕР_4 ОСОБА_3, отримала тілесні ушкодження у вигляді синців на лівій гомілці в середній третині та нижній третині, які відносяться до легких тілесних ушкоджень та закритого перелому пальця правої кисті, який відноситься до середньої тяжкості тілесного ушкодження, з якими її в подальшому було доставлено до КП Козятинська ЦРЛ.

В апеляційній скарзі прокурора ставиться питання про зміну вироку в частині стягнення із нього судового збору, виключивши з мотивувальної та резолютивної частини вироку вказівку про стягнення з ОСОБА_7 судового збору.

Обвинувачений та потерпіла на апеляційний розгляд не з’явилися, хоча належним чином були повідомлені про час, дату та місце слухання, що не перешкоджає його проведенню.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; прокурора, який просив задовільнити його апеляційну скаргу; дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги прокурора із наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини обвинуваченого, при обставинах, викладених у вироку та юридична оцінка скоєного правильна і ніким не оскаржується.

Однак, ч.5 ст.128 КПК України визначено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу У країни за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Законом України №214-VIII від 03.10.2017 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15.12.2017, внесено зміни до Цивільного процесуального кодексу України та викладено його в новій редакції.

Відповідно до ч.3 ст.3 та п.9 Перехідних положень ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За таких обставин, ухвалюючи оскаржуваний вирок (22.01.2018) стосовно ОСОБА_2, Козятинський міськрайонний суд при вирішенні цивільного позову у провадженні мав керуватись положеннями Цивільного процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017), яким розподіл судових витрат між сторонами визначено ст. 141 ЦПК України.

При цьому, ч.6 ст.141 ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017) визначено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тобто, стягнення судового збору з відповідача на користь держави у разі, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору чинним цивільним процесуальним законом не передбачено.

Крім цього, відповідно до ст.3 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, справляється судовий збір.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно чинного законодавства моральна шкода, з поміж інших, може полягати, у зв'язку з ушкодженням здоров'я, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п.5 вказаної Постанови, питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

На підставі п.2 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, з поміж інших, звільняються позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

З аналізу зазначених вище вимог Закону України «Про судовий збір» та Цивільного процесуального кодексу України слідує, що у разі звільнення позивача від сплати судового збору (тобто ні він, ні інша особа не понесли у цьому випадку судових витрат), такий збір не може бути стягнутий з відповідача на користь держави, а компенсується за її рахунок.

З матеріалів кримінального провадження та оскаржуваного вироку вбачається, що за вироком суду з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_3 5 000грн у відшкодування завданої злочином моральної шкоди.

При цьому на користь держави з ОСОБА_2 стягнуто 640 грн. несплаченого потерпілою ОСОБА_3 судового збору за подання позовної заяви.

Таким чином, оскільки потерпіла ОСОБА_3 судовий збір за подання позовної заяви майнового характеру не сплачувала (як то і зазначено у вироку). а кримінальним процесуальним законодавством не врегульовано питання щодо стягнення судового збору при розгляді цивільного позову у кримінальному провадженні, питання щодо справлення такого збору підлягає вирішенню на підставах, визначених ст. 141 ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017). Тобто, судовий збір у даному кримінальному провадженні не міг бути стягнутий з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави при ухваленні вироку, що безпідставно зроблено Козятинським міськрайонним судом.

Отже, судом допущено порушення вимог статей 128, 374 КПК України, які перешкодили ухвалити законний та обґрунтований вирок.

Вказані істотні порушення вимог кримінального процесуального закону потягли за собою зміну вироку місцевого суду.

Зважаючи на вищенаведене, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 408, 409, 419 КПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу прокурора задовільнити.

Вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 22 січня 2018 року відносно ОСОБА_2 по його кримінальному провадженні змінити в частині стягнення із нього судового збору.

Виключити з мотивувальної та резолютивної частини вироку вказівку про стягнення з ОСОБА_7 на користь держави 640грн несплаченого потерпілою ОСОБА_3 судового збору за подання позовної заяви майнового характеру.

Врешті вирок суду залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 3 місяців із дня її оголошення.

Судді:

Р.І. ОСОБА_8 ОСОБА_9 Спринчук

Згідно з оригіналом:

Суддя: