Ухвала суду № 73503173, 18.04.2018, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/2008/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2018 року м. Тульчин

Тульчинський районний суд

Вінницької області в складі: головуючого судді Саламахи О.В.

за участю: секретаря Носулько К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про розстрочення виконання рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 20.12.2017 у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тульчинського районного суду Вінницької області 30.03.2018 звернулося Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з заявою про розстрочення виконання рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 20.12.2017 у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Вказана заява мотивована тим, що Кабінетом Міністрів України 21.02.2018 прийнято постанову за № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», якою визначено, що сума перерахованої доплати до пенсії для виплати за період з 01.01.2016 – 31.12.2017 обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 01.01.2018 та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в наступному порядку: в 2018 році здійснюється доплата до пенсії розрахована за період з 01.01.2018 (до моменту здійснення такого перерахунку) та щомісячна виплата пенсії в розмірі встановленому на виконання рішення суду.

З урахуванням зазначеного та на виконання рішення суду головним управлінням здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 по 31.12.2017 в сумі 4829,12 грн., яка буде виплачена в порядку встановленому постановою КМУ № 103.

Доплата до пенсії за період з 01.01.2018 - 28.02.2018 у розмірі 7243,68 грн. виплачена у березні поточного року.

Кошти для виплати пенсій за період з 01.01.2016 - 31.12.2017 з державного бюджету не виділялись, тому Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області змушене звернутися до суду з даною заявою та просить розстрочити виплату донарахованої суми пенсії з січня 2016 року по грудень 2017 року у розмірі 4829,12 грн. відповідно до графіку, визначеному в додатку 2.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився та надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Позивач у судове засідання не з’явився і відомостей про причини неявки суду не повідомив, хоча своєчасно та належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 20.12.2017 року у справі № 148/2008/17 задоволено позов ОСОБА_1 та визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 у відповідності до довідки ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області № 9960 та постанови КМУ «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» № 988 від 11.11.2015, у розмірі 64 % грошового забезпечення. Зобов’язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перерахувати пенсію ОСОБА_1 у відповідності до довідки ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області № 9960 та постанови КМУ «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» № 988 від 11.11.2015, у розмірі 64 % грошового забезпечення, виплативши пенсію у новому розмірі починаючи з 01.11.2017.

Так, згідно додатку № 1 Головним управлінням ПФУ у Вінницькій області за період з 01.01.2018 - 31.03.2018, виплачено кошти у сумі – 7243,68 грн. (а.с. 3). У відповідності до додатку № 2 відповідачем проведено розрахунок погашення боргу у сумі 4829,12 год. заборгованості за період з 01.11.2017 - 31.03.2017, з розрахунку по 100,61 грн. щомісячно (а.с. 4).

Частиною 1 ст. 378 КАС України, визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 378 КАС України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім’ї, її матеріальне становище; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Суд зазначає, що порядок виконання рішення - це визначена законодавством послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обов'язки суб'єктів виконавчого провадження під час їх вчинення.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід'ємною частиною "права на суд", а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов'язання адміністративних органів виконувати рішення (наприклад, пункт 40 рішення від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції").

Під час розгляду заяви встановлено, що підставою для звернення вказано обставини того, що кошти для виплати пенсій за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 з державного бюджету не виділялись. Ще однією підставою для звернення до суду з даною заявою є прийняття постанови КМУ від 21.02.2018 за № 103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Разом з тим, заявником не надано жодного доказу відсутності коштів на виплати, що здійснюються на виконання судових рішень за позовами колишніх працівників органів внутрішніх справ України.

Також заява Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області не містить терміну надання відстрочки та зазначення обставин, настання яких дозволить виконати рішення суду. Слід зазначити, що заборгованість пенсії позивача може бути виплачена лише після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету. Жодних гарантій що дана доплата позивачу буде виплачена протягом 2019 - 2021 року, заява не містить.

Постановою КМУ «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 за № 103 врегульовано проведення перерахунку пенсій, відповідно до постанови КМУ від 15.11.2015 за № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції».

Зазначена постанова прийнята та вступила в дію пізніше ніж прийнято рішення суду від 20.12.2017 у справі № 148/2008/17, а як наслідок не досліджувалась та не бралась до уваги судом під час прийняття рішення.

Частиною 1 ст. 58 Конституції України, передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 09.02.1999 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів наголошується на тому, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (стаття 7). Водночас Конституція України передбачає зворотну дію законів та інших нормативно-правових актів у часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи.

Постанова КМУ «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» № 103 від 21.02.2018, якою врегульовано проведення перерахунку пенсії відповідно до постанови з КМУ від 15.11.2015 за № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», прийнята пізніше ніж винесено судове рішення, виключає можливість застосування даної постанови до спірних правовідносин, по яких було ухвалено рішення 20.12.2017.

Статтею 46 Конституції України, визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, держава взяла на себе зобов’язання забезпечувати своїх громадян у старості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ратифікованої Україною 11.09.1997 (далі - Конвенція), кожен має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Вимоги ст. 13 Конвенції визначають, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у справах, зокрема: «Кечко проти України», «Ромашов проти України», «Шевченко проти України», зазначає, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань. Оскільки, таке право декларовано державою, то відповідно держава через створювані нею органи несе обов'язок щодо своєчасної та повної виплати саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі. Органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Суд звертає увагу на те, що конвенційне поняття «майно» являє собою «існуюче майно» або засоби, включаючи право вимоги, відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» стосовно ефективного здійснення права власності (справа «Ганс-Адам ІІ проти Німеччини»).

Практика Європейського суду з прав людини орієнтує на необхідності забезпечення ефективності засобів юридичного захисту, визначаючи, що засоби юридичного захисту ефективними є тоді, коли вони можуть запобігти виникненню умов, які становлять порушення, або не допустити подальшого існування таких умов (справа «Мельник проти України»), при цьому Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що принцип верховенства права зобов'язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя (справа «Броньовський проти Польщі»).

Також, Європейський суд з прав людини зазначає, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів на виправдання неспроможності виконати судове рішення про виплату боргу. Водночас статтею 6 Конвенції передбачено право на справедливий суд. Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін. Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції»).

Таким чином, враховуючи, що відповідач не надав суду будь-яких належних та допустимих доказів у відповідності до ст. 378 КАС України, щодо необхідності розстрочки виконання рішення від 20.12.2017, матеріали справи не містять даних про існування у відповідача будь-яких непереборних чи нездоланних обставин в частині виконання даного рішення суду у зв’язку з чим, у задоволенні заяви про розстрочку його виконання слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. 248, 378 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про розстрочення виконання рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 20.12.2017 у справі № 148/2008/17 у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії – відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Апеляційного суду Вінницької області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області.

Роз’яснити, що учасник справи, якому повну ухвалу суду не вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Суддя: