Ухвала суду № 73503125, 18.04.2018, Погребищенський районний суд Вінницької області

Справа № 143/518/18

УХВАЛА

Іменем України

18.04.2018 року м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого – судді Марченко Л.В.,

з участю секретаря Мельніченко Т.Б.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Ланецького» та ОСОБА_2 про стягнення пені,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Погребищенського районного суду Вінницької області з позовом до Фермерського господарства «Ланецького» та ОСОБА_2 про стягнення пені.

Позовна заява обґрунтована тим, що 1 листопада 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики.

Відповідно до п. 2.1. договору позики, сума позики становить 290 000 доларів США.

1 листопада 2015 року позичальник ОСОБА_2 отримав позику в сумі 290 000 доларів США.

1 листопада 2015 року між ОСОБА_1 та ФГ «Ланецького» був укладений договір поруки № 2, відповідно до умов якого ФГ «Ланецького» поручилося за виконання ОСОБА_2 договору позики від 01.11.2015 р. і взяло на себе зобов’язання повернути суму позики, якщо її не поверне позичальник ОСОБА_2.

Відповідно до п. 2 вищевказаного договору поруки ФГ «Ланецького» також взяло на себе зобов’язання, уразі невиконання ОСОБА_2 зазначеного вище договору позики, відшкодувати ОСОБА_1 шкоду, завдану невиконанням чи неналежним виконанням Основного зобов'язання, а також сплатити неустойку та пеню за порушення Основного зобов'язання ОСОБА_2.

30 січня 2017 року між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ФГ «Ланецького» було укладено додаткову угоду про внесення змін до договору позики від 01 листопада 2015 року та договору поруки № 2 від 01 листопада 2015 року.

Відповідно до п. 3.1. договору позики від 01 листопада 2015 року із змінами внесеними додатковою угодою від 30 січня 2017 року, позичальник зобов’язався повернути позику до 01 серпня 2017 року.

Відповідно до п. 5.2. договору позики від 01 листопада 2015 року із змінами внесеними додатковою угодою від 30 січня 2017 року, у разі неповернення Позичальником у строк суми позики передбаченої цим договором Позичальник сплачує Позикодавцю пеню в розмірі 1 (один) відсоток від неповернутої або невчасно повернутої суми позики за кожен день прострочення і до моменту повного повернення позики.

Однак позичальник ОСОБА_2 та поручитель ФГ «Ланецького» не виконали свої зобов’язання і не повернули позику на користь позикодавця ОСОБА_1.

30.03.2018 року рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області у справі № 143/1269/17 було задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ФГ «Ланецького», стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ФГ «Ланецького» грошовий еквівалент 290 000 доларів США, а саме 7497863 грн. та пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання за період з 01.08.2017 року по 12.12.2017 року, а саме 10047136,42 грн, а разом 17916489 грн. 42 коп., рішення законної сили не набуло, на час винесення ухвали.

Проте питання про стягнення з ОСОБА_2 та ФГ «Ланецького» на користь ОСОБА_1 пені за період з 13.12.2017 року по 10.04.2018 року судом у справі № 143/1269/17 не вирішувалось, оскільки ОСОБА_1 не пред’являв відповідних позовних вимог.

У зв’язку з вище вказаними обставинами ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 та ФГ «Ланецького» пеню за договором позики за період з 13.12.2017 року по 10.04.2018 року в розмірі 8 922 456.97 грн..

Одночасно з пред’явленням позову ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, яку обґрунтував тим, що відповідачі ОСОБА_2 та ФГ «Ланецького» є недобросовісними учасниками цивільних відносин, які тривалий час умисно ухиляються від повернення отриманої ними позики та сплати пені за укладеними договорами. Крім того, ФГ «Ланецького» має величезні боргові зобов’язання у зв’язку з чим може вжити заходів спрямованих на приховування чи відчуження належних йому активів, зокрема обтяжити майбутній врожай, щоб кредитори не змогли звернути на нього стягнення, відчужити рухоме та нерухоме майно на користь підставних третіх осіб, приховати кошти які надходитимуть на його рахунки тощо. Враховуючи вказані обставини позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позову про стягнення з відповідачів 8 922 456.97 грн. пені.

На думку позивача накладення арешту на грошові кошти та на майно ФГ «Ланецького» в межах суми боргу та заборона ФГ «Ланецькому» відчужувати і обтяжувати майно за рахунок якого може бути погашений борг перешкодить ухиленню ФГ «Ланецького» від виконання судового рішення, тому позивач просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно ФГ «Ланецького», а також заборонити ФГ «Ланецького» вчиняти будь-які дії спрямовані на обтяження чи відчуження належного йому майна.

Разом з тим позивач запропонував застосувати зустрічне забезпечення позову, якщо цього вимагатиме ФГ «Ланецького» та не заперечував щодо внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в сумі визначеній судом.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, перевіривши наведені у ній доводи, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 та ФГ «Ланецького» дійсно зарекомендували себе як недобросовісні учасники цивільних правовідносин, які тривалий час ухиляються від виконання боргових зобов’язань перед ОСОБА_1 про що свідчить рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 30.03.2018 року у справі № 143/1269/17.

З огляду на це, суд вважає обґрунтованими припущення позивача ОСОБА_1 про те, що ФГ «Ланецького» може вживати заходів, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Зокрема, ФГ «Ланецького» може безперешкодно позбутися належних йому активів, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позивач у заяві про забезпечення позову просив суд накласти арешт на рухоме та нерухоме майно, а також на грошові кошти, які належать ФГ «Ланецького» в межах суми боргу - 8 922 456.97 грн. та заборонити ФГ «Ланецького» вчиняти будь-які дії спрямовані на обтяження чи відчуження належного йому майна в межах суми боргу - 8 922 456.97 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 ЦПК України, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 4 Постанови від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд вважає, що види забезпечення позову, які просить застосувати позивач є обґрунтованими, оскільки вони гарантуватимуть, що до ухвалення судового рішення та набрання ним законної сили у ФГ «Ланецького» залишаться активи вартість яких відповідатиме сумі судового спору, що в свою чергу гарантуватиме виконання рішення суду про задоволення позову.

Крім того, позивач у заяві про забезпечення позову не заперечував щодо зустрічного забезпечення, якщо цього вимагатиме ФГ «Ланецького», що гарантуватиме відшкодування ФГ «Ланецького» збитків у випадку їх завдання забезпеченням позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 154 ЦПК України, питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову.

Суд вважає, що питання про зустрічне забезпечення позову необхідно вирішувати за клопотанням ФГ «Ланецького» про зустрічне забезпечення позову, оскільки ФГ «Ланецького» має навести суду обґрунтований розрахунок можливих збитків від вжитих заходів забезпечення позову, що дозволить суду визначити обґрунтовану суму зустрічного забезпечення, яка має бути внесена на депозитний рахунок суду.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 153, 154 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Задовольнити заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову;

Накласти арешт на рухоме та нерухоме майно, а також на грошові кошти, які належать Фермерському господарству «Ланецького» (код ЄДРПОУ 36244177, адреса: вул. Центральна, буд. 2, с. Плисків, Погребищенський район, Вінницька область) в межах суми боргу - 8 922 456.97 грн.;

Заборонити ФГ «Ланецького» вчиняти будь-які дії спрямовані на обтяження чи відчуження належного йому майна в межах суми боргу - 8 922 456.97 грн..

Копію ухвали для виконання направити до Погребищенського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до апеляційного суду Вінницької області протягом п’ятнадцяти днів з часу отримання її копії через Погребищенський районний суд, проте оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя