Постанова № 73502618, 17.04.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 373/2269/16-ц Головуючий у І інстанції Керекеза Я. І.Провадження № 22-ц/780/1696/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 17.04.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі суддів судової палати в цивільних справах :

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Кашперської Т.Ц.,

за участю секретаря Шуляка Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 17 січня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року представник ПАТ «КБ «Приват Банк» ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу та просив стягнути із неї на користь Банку заборгованість у розмірі 23369,69 доларів США, що за курсом 25,80 грн. за один долар США відповідно до службового розпорядження НБУ від 21 вересня 2016 року складає 602938,00 грн., за кредитним договором №138 МІКР-СР від 10 вересня 2008 року та судові витрати.

Свої вимоги обґрунтував тим, що між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_2 10 вересня 2008 року укладено кредитний договір №138 МІКР-СР.

Згідно договору Банк зобов’язався надати ОСОБА_2 кредит у розмірі 65 000 доларів США на термін до 10 вересня 2018 року, а вона зобов’язалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку встановлених кредитним договором.

Банк зобов’язання за даним договором виконав у повному обсязі.

ОСОБА_2, умови договору не виконує, оскільки не сплатила своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами, відповідно до умов договору.

Станом на 21 вересня 2016 року вона має заборгованість за кредитним договором у розмірі 33963,71 долари США, яка складається з наступного : 23369,69 доларів США – заборгованість за кредитом; 7861,79 доларів США – заборгованість по відсотках за користування кредитом; 2732,23 долари США – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором.

Посилаючись, що кредитодавець, на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, просив суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 23369,69 доларів США.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 17 січня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» заборгованість за кредитним договором № 138 МІКР-СР від 10 вересня 2008 року в розмірі 602 938 грн. та судовий збір у розмірі 9044,07 грн.

Не погоджуючись із указаним рішенням суду відповідач у справі ПАТ КБ «Приват Банк» в особі представника ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить його змінити вказавши в резолютивній частині рішення, суму заборгованості за кредитом, що підлягає стягненню у валюті.

Вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи не вірно застосовано норми матеріального права, що регулюють дані правовідносини.

Так, відповідно до ст. 524 ЦК України відповідно до якої сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» - банківський кредит – це зобов’язання, яке може бути виражене в іноземній валюті.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року , у разі, якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам ч.3 ст. 533 ЦК України.

Крім того, враховуючи те, що виконання договірних зобов’язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, вважає, що суд першої інстанції повинен був задовольнити позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитом в іноземній валюті.

ОСОБА_2 на апеляційну скаргу подала відзив, зазначила, що представник позивача при розгляді справи не надав суду першої інстанції відповідно до ст.47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» генеральну ліцензію Національного Банку України на здійснення валютних операцій, а тому вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Просила суд апеляційної інстанції залишити рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 17 січня 2018 року без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідачки ОСОБА_5А, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції згідно ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги Банку щодо стягнення з ОСОБА_2 на його користь заборгованості за кредитним договором у розмірі 602 938 грн., суд першої інстанції обґрунтував свій висновок тим, що його представником долучена до матеріалів справи банківська ліцензія № 22 від 05 жовтня 2011 року про право надання банківських послуг визначених ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» з приміткою, що банківські послуги, які є валютними операціями, надаються на підставі генеральної ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій, однак при цьому генеральної ліцензії, яка б підтверджувала можливість стягнення боргу саме в іноземній валюті не надано.

Апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції щодо підстав стягнення заборгованості є правильним, однак, при вирішенні даного спору суд прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення кредитних коштів із відповідачки у валюті, виходячи з наступного.

Так з матеріалів справи вбачається, що між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_2 10 вересня 2008 року укладено кредитний договір №138 МІКР-СР (а.с.11-13).

Відповідно до пунктів 1.2, 1,3 вказаного Договору сума кредиту становить 65 000 доларів США, термін повернення кредиту, відсотків і винагороди відповідно до графіка погашення кредиту, відсотків і винагороди (додаток № 1 до даного Договору), але не пізніше 10 вересня 2018 року.

Банк свої зобов’язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, що не заперечувалося відповідачем у справі. Разом з тим, ОСОБА_2 не виконує свої зобов’язання щодо сплати кредитних коштів, коштів за користування кредитом та станом на 21 вересня 2016 року має заборгованість в сумі 33963,71 доларів США, що підтверджується відповідним розрахунком (а.с.6-9).

При розгляді справи у суді першої інстанції ОСОБА_2 особисто визнала, що має заборгованість перед Банком у розмірі 23 369, 69 доларів США.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з правочинів.

За ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, ст. 526 ЦК.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Боржник вважається таким що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Апеляційний суд, погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_2 порушення умов кредитного договору та наведених норм ЦК України, свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала та не сплатила своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення вказаних коштів.

Вказаний висновок суду відповідає матеріалам справи і встановленим судом обставин щодо кредитних зобов'язань, а також вимогам закону, оскільки відповідно до вимог ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Разом з тим, ухвалюючи рішення про стягнення вказаної заборгованості в національній валюті, суд першої інстанції не врахував вимоги чинного законодавства та умов договору.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент; у статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 192 ЦК України).

Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Такий порядок встановлено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93, статтею 5 якого визначено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього Декрету.

У зв’язку з наведеним вище слід дійти висновку про те, що не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті.

Такі правові висновки узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України висловленими у постановах від 16 вересня 2015 року, справа №6-190цс15, та від 10 лютого 2016 року, справа 6-1680цс15.

Так, відповідно до умов кредитного договору укладеного між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_2 10 вересня 2008 року №138 МІКР-СР, вбачається, що зобов’язання між сторонами щодо отримання та повернення грошових коштів виникли в іноземній валюті – доларах США.

Відповідно до норм ст. 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 4.7 Кредитного договору від 10 вересня 2008 року №138 МІКР-СР, передбачено, що погашення кредиту, сплата відсотків за даним договором здійснюється у валюті кредиту.

Відповідно до п.1.2 кредит відповідачкою отримувався у валюті в розмірі 65000 доларів США (а.с. 11).

Таким чином суд апеляційної інстанції вважає доводи апелянта законним обґрунтованими і такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

З матеріалів справи вбачається, що за подачу апеляційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» сплатив 13566,11 грн., що підтверджується платіжним дорученням № PROM8BDW8I від 08 лютого 2018 року (а.с.101).

Таким чином, оскільки апеляційна скарга Банку підлягає задоволенню, то з ОСОБА_2 підлягає стягненню і судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 13566,11 грн.

Керуючись ст. 525, 526, 533, 1048, 1054 ЦК України, ст. 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 17 січня 2018 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором змінити.

Абзац другий резолютивної частини рішення викласти у наступній редакції: «Стягнути з ОСОБА_2, індетифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № 138 МІКР-СР від 10 вересня 2008 року у розмірі 23 369,69 доларів США, що за курсом НБУ від 21 вересня 2016 року складає 602 938 грн».

В іншій частині рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 17 січня 2018 року – залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору в сумі 13 566,11 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови виготовлений та внесений до Єдиного державного реєстру судових рішень 19.04.2018 р.

Головуючий: М.А.Яворський

судді: Т.Ц. Кашперська

ОСОБА_6