Рішення № 73501661, 21.03.2018, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/3538/17

Провадження № 2/209/380/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Байбари Г.А.,

при секретарі Герасимчук І.О.,

за участі: представника позивача - ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам'янське Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства Кам’янської міської ради «Тепломережі» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті за теплопостачання,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Кам’янської міської ради «Тепломережі» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь КП КМР «Тепломережі» суму боргу в розмірі 23742,11 грн. та сплачені суми судового збору.

На обґрунтування позову зазначено, що відповідач ОСОБА_2 має заборгованість за послуги з централізованого опалення квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та в централізованому порядку забезпечується теплопостачанням. 03 листопада 2016 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області було видано судовий наказ № 209/4027/16-ц, провадження № 2-н/209/146/16, про стягнення з ОСОБА_2 на користь КП Дніпродзержинської міської ради «Дніпродзержинськтепломережа» (зараз КП Кам’янської міської ради «Тепломережі») 23742,11 грн. в рахунок погашення боргу по оплаті за теплопостачання та 689,00 грн. сплаченого судового збору. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 28.12.2016 року у справі № 209/4027/16-ц судовий наказ скасовано. Оскільки судовий захист права позивача на стягнення заборгованості може бути реалізоване як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, вважають, що подання позивачем заяви про видачу судового наказу перериває перебіг позовної давності. Відповідач оплату наданих позивачем послуг не здійснює, в зв’язку з чим утворилася заборгованість за період з 01 січня 1996 року по вересень 2016 року по оплаті за теплопостачання в сумі 23742, 11 грн. Відповідач відмовляється в добровільному порядку погасити борг за надані послуги теплопостачання. Посилаючись на статті 11, 322, 526, 530 ЦК України, статті 20, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» пункти 3, 9-23, 29, 31 Правил надання послуг з централізованого опалення, п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковими територіями, просять стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по оплаті за теплопостачання в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 до розгляду справи по суті надала відзив на позовну заяву, де зазначила, що позивачем не доведено та не підтверджено доказами, чи укладався взагалі договір про надання комунальних послуг між нею та позивачем, та які саме послуги, в якому об’ємі, кількості та вартості надавалися їй. Вважає, що позивач ухиляється від укладення договору, покладаючи на неї вину за не укладення договору. Також позивач не надав розрахунків суми заборгованості за теплопостачання в розмірі 23742,11 грн., а платежі, які щомісячно нараховувалися, не відповідають дійсним вимогам щодо кількості та якості фактично наданих послуг, тому нарахування підлягають скасуванню. Через відсутність між нею та відповідачем договору про надання комунальних послуг, нарахування за начебто надані послуги з теплопостачання є безпідставними. Крім того, позивач має намір стягнути заборгованість за теплопостачання за період з 1996 року по вересень 2016 року, але вказаний період виходить за межі позовної давності у три роки. Вона не визнає борг в повному обсязі та вважає, що з неї може бути стягнута заборгованість за теплопостачання лише за в рамках строку позовної давності, тобто за останні три роки. Просить застосувати позовну давність щодо позовних вимог КП КМР «Тепломережі».

Представник позивача до розгляду справи по суті надав відповідь на відзив, де зазначив, що між позивачем та відповідачем склалися фактичні договірні відносини з приводу надання житлово-комунальної послуги, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг. Нарахування платежів за теплопостачання до квартири відповідача здійснюється відповідно до Постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Представник позивача – ОСОБА_1 у вступному слові стисло виклав зміст та підстави позовних вимог щодо предмету позову та надав пояснення, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві та у відповіді на відзив на позовну заяву. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Також пояснив суду, що у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані позивач, на ім’я якої відкритий особовий рахунок, її чоловік ОСОБА_3 та їх син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Вказана квартира централізовано забезпечується теплом. Надання послуги до квартири відповідача здійснюється згідно типового договору на підставі Закону України «Про теплопостачання». Станом на вересень 2016 року по квартирі існує заборгованість по оплаті за теплопостачання в сумі 23742,11 грн., яку в добровільному порядку відповідач відмовляється сплатити.

Відповідач ОСОБА_2 у вступному слові стисло виклала зміст та підстави своїх заперечень проти позову, аналогічні тим, що викладені нею у відзиві на позов, та надала пояснення про те, що квартира АДРЕСА_2 належить їй на праві приватної власності Вона визнає позовні вимоги частково, згодна на стягнення з неї заборгованості за теплопостачання в межах позовної давності, за останні три роки, починаючи з листопада 2013 року по кінець вересня 2016 року.

Вислухавши вступне слово сторін, встановивши фактичні обставини, зміст спірних правовідносин та дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 та члени її сім’ї: чоловік ОСОБА_3 та син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстровані та проживають у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_3, особовий рахунок на яку відкритий на ім’я відповідача, що підтверджується довідкою ТОВ «ЄРЦ КП» про реєстрацію та склад сім’ї № 1/37132 від 14.11.2017 року (а.с. 10).

Як пояснила в судовому засіданні відповідач ОСОБА_2, квартира АДРЕСА_4 належить їй на праві приватної власності.

Вказана квартира в централізованому порядку забезпечується теплопостачанням.

Згідно зводу по особовому рахунку № 293453 (а.с. 11) та витягу із особового рахунку № 293453 по розрахункам за послуги централізованого опалення (а.с. 12-13), заборгованість відповідача ОСОБА_2 по оплаті наданих послуг за період з 01 січня 1996 року по вересень 2016 року включно становить 23742,11 грн.

03 листопада 2016 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська, за заявою КП Дніпродзержинської міської ради «Дніпродзержинськтепломережа», було видано судовий наказ № 209/4027/16-ц, провадження № 2-н/209/146/16, про стягнення з ОСОБА_2 на користь КП ДМР «Дніпродзержинськтепломережа» 23742,11 грн. в рахунок погашення боргу по оплаті за теплопостачання за період з 01 січня 1996 року по вересень 2016 року та сплачений заявником судовий збір в сумі 689,00 грн.

21 грудня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про скасування судового наказу, зазначивши, що вона вважає вимоги стягувача необґрунтованими, оскільки до суми заборгованості стягувач включив борг, нарахований за межами позовної давності.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 28 грудня 2016 року вказаний судовий наказ було скасовано (а.с. 8).

18 жовтня 2016 року на підставі рішення Кам’янської міської ради від 30 вересня 2016 року № 469-10/VІІ змінено найменування Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради «Дніпродзержинськтепломережа» на Комунальне підприємство Кам’янської міської ради «Тепломережі».

На теперішній час заборгованість по оплаті за теплопостачання в сумі 23742,11 грн., яка нарахована позивачем за період з 01 січня 1996 року по вересень 2016 року, відповідачем не сплачена.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача про те, що між нею та відповідачем відсутній договір про надання житлово-комунальних послуг, оскільки, згідно ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, є обов’язком споживача послуг.

Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов’язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 5 ст. ч.3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки встановлені договором або законом.

Відповідно пунктів 3, 9-23, 29, 31 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630, передбачена плата за використання теплової енергії, водопостачання, яка вноситься за затвердженими в установленому порядку тарифами. Платежі за комунальні послуги повинні вноситися щомісячно, не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим.

Згідно п. 7, 11 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затвердженими Постановою КМ України від 24 січня 2006 року N 45, власник та наймач (орендар) квартири зобов’язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом та дотримуватись вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг.

Статтею 25 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог що звичайно ставляться.

Якщо у зобов’язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у це строк (стаття 530 ЦК України).

Судом встановлено, що з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті за теплопостачання в сумі 23742,11 грн, позивач звернувся до суду в листопаді 2016 року, подавши заяву про видачу судового наказу, який за заявою відповідача 26 грудня 2016 року було скасоване.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлюється три роки.

Частиною другою статті 264 ЦК України встановлено, що позовна даність переривається у разі пред’явленні особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Згідно ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 ЦПК України.

Враховуючи, що у листопаді 2016 року позивач звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу на стягнення з відповідача 23742,11 грн. в рахунок погашення боргу по оплаті за теплопостачання за період з 01 січня 1996 року по вересень 2016 року, суд вважає, що саме з листопада 2016 року необхідно відраховувати строк позовної давності за заявленими позовними вимогами.

Згідно ч. 3, 4, 5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідач заявила про застосування позовної давності до спірних правовідносин.

Оскільки, позивачем суду не надано доказів поважності причини пропуску строку позовної давності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову за межами строку позовної давності, і вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за період з 01 листопада по 30 вересня 2016 року в розмірі 9073, 05 грн.

За подання заяви про видачу судового наказу позивачем було сплачено судовий збір в сумі 689,00 грн., який зарахований до суми судового збору, який позивач повинний був сплатити за подання позовної заяви (1600,00 грн.). При поданні позовної заяви позивачем додатково сплачено судовий збір в розмірі 911,00 грн., а всього позивачем сплачено 1600 грн. судового збору.

Відповідно до 141 ЦПК України з відповідача має бути стягнуто на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 611,44 грн. пропорційно задоволеним позовним вимогам (38,215% від заявленої ціни позову).

Керуючись статтями 10, 12, 13, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково позов Комунального підприємства Кам’янської міської ради «Тепломережі» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті за теплопостачання.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь Комунального підприємства Кам’янської міської ради «Тепломережі», ЄДРПОУ 03342573, місце знаходження: Дніпропетровська область, м. Кам’янське, вул. Тритузна, буд. 168, 9073,05 грн. заборгованості по оплаті за теплопостачання та 611,44 грн. сплаченого судового збору, а всього 9684,49 грн. ( дев’ять тисяч шістсот вісімдесят чотири грн. 49 коп.).

В іншій частині позову відмовити.

Повне судове рішення складено 31 березня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.А. Байбара.