Рішення № 73501072, 19.04.2018, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/119/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Стадника С.І.

секретаря судового засідання Белінської С.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Просто" про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ

Позивач звернувся до суду із позовом до ТОВ "Авто Просто" про стягнення внесків, сплачених в рахунок виконання угоди №330980 від 16.11.2010 року в сумі 40 790,25 грн. Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначив, що 16.11.2010 року він уклав з ТОВ "Авто Просто" угоду №330980, предметом якої є надання учаснику послуг, спрямованих на придбання автомобіля через систему придбання у групах, а саме легкового автомобіля ЗАЗ Ланос вартістю 71 680 грн. До січня 2015 року позивач сплачував внески, проте так і не отримав автомобіль, у зв’язку з чим подав заяву про розірвання угоди та повернення сплачених внесків. В березні 2015 року ТОВ "Авто Просто" повідомило позивача про розірвання угоди, при цьому вказало на те, що сума коштів, які підлягають поверненню становить 40 790,25 грн. і їх повернення буде здійснюватись за рахунок коштів Фонду для повернення коштів згідно черговості. До цього часу відповідач коштів позивачу так і не сплатив, що стало приводом для звернення до суду з даним позовом.

Відповідач надіслав до суду відзив, яким просив суд в задоволенні позову відмовити за необґрунтованістю, оскільки сторони передбачили в договорі подію, з настанням якої ТОВ "Авто Просто" зобов’язується повернути учаснику чисті внески - настання черги, тобто пріоритет надається тому учаснику, який перший подав заяву про розірвання угоди. На даний час перед позивачем знаходиться шість учасників, повернення чистих внесків яким відбуватиметься раніше ніж позивачу. При настанні черги ОСОБА_1, останньому будуть повернені кошти, які були вказані у відповіді на заяву про розірвання угоди. Представник ТОВ "Авто Просто" також вважає, що застосування до правовідносин сторін Розпорядження Нацкомфінпослуг №1676 від 09.10.2012 року "Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах" (далі – Ліцензійні умови) є безпідставним, оскільки сторони уклали угоду 16.11.2010 року, при цьому закон зворотної сили не має.

Позивач надіслав до суду відповідь на відзив в якій вказав, що умовами угоди, укладеної з ТОВ "Авто Просто", визначено порядок повернення коштів, однак не визначено строк виконання зобов’язання з повернення учаснику чистих внесків у зв’язку із розірванням угоди. За таких обставин вказане питання має бути вирішено у відповідності з нормами чинного законодавства, що узгоджується з приписами п.14.1 ст.14 Додатку №2 до Угоди. Положення Ліцензійних умов регламентують діяльність відповідача з моменту набуття ними чинності і зобов’язують його привести свою діяльність у відповідність із їх приписами, що відкрито ігнорується ТОВ "Авто Просто".

Відповідач надіслав до суду заперечення на відповіді на відзив позивача в яких вказав, що умовами Угоди визначено порядок повернення коштів, якого сторони повинні дотримуватись, оскільки подія з якою сторони пов'язують повернення внесків має неминуче настати. Представник відповідача просив також врахувати суд, що застосування до правовідносин сторін Розпорядження Нацкомфінпослуг №1676 від 09.10.2012 року "Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах" є безпідставним, оскільки сторони уклали угоду 16.11.2010 року, при цьому закон зворотної сили не має.

Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе ухвалити рішення в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, при цьому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено, що 16.11.2010 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ "Авто Просто" Угоду № 330980, предметом якої є надання учаснику послуг, спрямованих на придбання автомобіля через систему придбання у групах, а саме легкового автомобіля ЗАЗ Lanos вартістю 71 680 грн.

Відповідно до п.13.1 ст.13 Додатку № 2 до Угоди учасник, який ще не отримав автомобіль, має право розірвати угоду за власним бажанням, про що має повідомити ТОВ "Авто Просто" у письмовій формі.

У відповідності до п.13.1 Угоди № 330980, позивач звернувся до ТОВ "Авто Просто" із заявою від 29.01.2015 року про її розірвання (а.с. 31), у зв’язку з чим просив повернути внески, сплачені на виконання угоди.

16.03.2015 року ТОВ "Авто Просто" листом повідомило позивача про розірвання угоди, при цьому вказало, що сума яка підлягає поверненню позивачу складає 40 790,25 грн.

Судом встановлено, що ТОВ "Авто Просто" до цього часу зобов’язань перед позивачем щодо повернення коштів не виконало, що стало приводом для звернення ОСОБА_1 до суду з вказаним позовом.

Пунктами 13.4, 13.5 Додатку № 2 до Угоди визначено черговість повернення чистих внесків, виходячи з встановлених пріоритетів, за яким формуються черги учасників, відповідно до дати подання заяви про розірвання угоди, тобто пріоритет надається тому часнику, який перший подав заяву про розірвання угоди.

Строком с певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, а терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ст.251 ЦК України).

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК України).

Строк виконання зобов'язання, який визначений вказівкою на подію, має оцінюватися судом за його розумністю, виходячи з конкретних обставин справи.

Подія – це явище, що виникає незалежно від волі осіб, а дія – життєвий факт, що є результатом свідомої, пов'язаної з волею діяльності осіб. Подія не може бути визнана такою, що неминуче має настати, якщо вона залежить від суб’єктивної поведінки третьої особи.

Враховуючи зазначене суд дійшов висновку, що подія з якою ТОВ "Авто Просто" пов’язує термін виконання зобов’язання щодо повернення позивачу внесків у зв’язку із розірванням угоди не може бути визнана такою, що неминуче має настати, оскільки вона залежить від наповнення Фонду для повернення коштів, який формується за рахунок сплати внесків третіми особами. Таким чином, визначивши порядок повернення коштів учаснику, сторони не визначили в угоді строк виконання зобов’язання з повернення учаснику внесків у зв’язку із розірванням угоди.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг" (далі – Закон 3462-VI) до статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" внесено зміни, а саме доповнено частину першу пунктом 111 яким визначено, що діяльність адміністрування фінансових активів придбання товарів у групах віднесено до фінансових послуг.

У пункті 3 Прикінцевих положень Закону № 3462-VI зазначено, що фінансові установи зобов'язані протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність у відповідність із вимогами цього Закону.

08.01.2012 року Закон № 3462-VI набрав чинності, отже до 09.01.2013 року ТОВ "Авто Просто" зобов'язано було привести свою діяльність у відповідність із вимогами цього Закону.

Відповідно до п.6.22 розділу VI Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 09.10.2012 року №1676 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових актів для придбання товарів у групах" (втратило чинність згідно Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 08.08.2017 року №3385), при достроковому розірванні договору про адміністрування з учасником групи, який не отримав товар (крім односторонньої відмови учасника групи від договору про адміністрування або заміни учасника групи, який вибув, новим учасником групи), ліцензіат повинен повернути учаснику групи суму періодичних платежів, здійснених учасником групи, у строки, порядку та на умовах, визначених договором та цими Ліцензійними умовами. Максимальний строк повернення зазначеної суми не може перевищувати двох років з дати отримання ліцензіатом заяви учасника групи про дострокове розірвання договору, а у разі, коли дата закриття групи настає раніше ніж через два роки з дати отримання ліцензіатом заяви учасника групи про дострокове розірвання договору, - не пізніше двох місяців з дати закриття групи.

Із заявою про розірвання угоди та повернення внесків позивач звернувся 29.01.2015 року, таким чином граничний трок для повернення ТОВ "Авто Просто" внесків закінчився по спливу двох років.

Відповідно до ст. 509, 526 ЦК України, зобов’язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушення зобов’язання є його невиконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт порушення (прострочення) відповідачем взятих на себе зобов'язань за угодою.

Суд вважає, що вимога позивача про стягнення з ТОВ "Авто Просто" внесків за Угодою № 330980 в сумі 40 790,25 грн. ґрунтується на вимогах закону, а відтак підлягає задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до Глави 8 ЦПК України.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 76, 259, 263, 268, 273, 54 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Просто" (код ЄДРПОУ 35509011, місцезнаходження: 03045, м. Київ, Столичне шосе, 90) на корить ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: Вінницька область, Липовецький райони, с. Приборівка, вул. Вінницька, 36) сплачені на виконання угоди №330980 від 16.11.2010 року чисті внески, які підлягають поверненню у зв’язку із розірванням угоди в сумі 40 790 (сорок тисяч сімсот дев’яносто) грн. 25 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Просто" в дохід держави судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) гривень 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя С.І. Стадник