Вирок № 73498768, 19.04.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 640/6625/15-к

н/п 1-кп/640/35/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді - Ніколаєнко І.В.,

за участю секретаря - Газіної О.С.,

прокурора - Бухан В.Г.,

захисника - Голянд Е.І.,

представника потерпілої - ОСОБА_2,

потерпілої - ОСОБА_3,

обвинуваченого - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015220000000096 від 07.02.2015 р. відносно:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Іверське, Олександрівського району, Донецької області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей 2011 р.н. та 2016 р.н., не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

06.02.2015 року, приблизно о 19:40 год., ОСОБА_4 керував технічно справним автомобілем «Фіат Добло», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по вул. Сумській в м. Харкові з боку вул. Петровського в напрямку вул. Каразіна зі швидкістю 40 км/год. Під час руху по вказаній вулиці, в районі будинку №88, ОСОБА_4 грубо порушив вимог п.п. 1.5, 18.1 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

- п.1.5 - «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.»;

- п.18.1. - «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека»,

та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5, який перетинав проїжджу частину по нерегульованому пішохідному переходу з права наліво відносно руху його автомобілю.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_5 від отриманих тілесних ушкоджень ІНФОРМАЦІЯ_12 помер у лікарні. Згідно даних висновку судово-медичної експертизи №83-Ат/15 від 25.03.2015 року, причиною смерті ОСОБА_5 стала важка черепно-мозкова травма: забій головного мозку з контузій ним осередком лівої чолової долі, крововилив в мозолисте тіло та у стовбур головного мозку, внутрішньо черепові крововиливи, перелом основи черепу, множинні синьці та садна обличчя.

Порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_4, знаходяться у причинному зв'язку з подією та наслідками, що підтверджується висновком авто технічної експертизи № 173/5 від 12.03.2015 року та виразилося в тому, що він, керуючи транспортним засобом, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, по якому рухався пішохід ОСОБА_5 з права наліво по ходу його руху, і якого він міг бачити, не прийняв заходи щодо зменшення швидкості або зупинки автомобіля та скоїв наїзд на вищевказаного пішохода, що спричинило тяжкі наслідки.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав частково та пояснив, що 06.02.2015 року приблизно об 19:00-19:30 год. в м. Харкові керував автомобілем «Фіат Добло», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався зі швидкістю 40 км/год. по вул. Сумській, яка була завантажена автомобільним транспортом зліва та зправа. Із-за автомобіля різко вийшов чоловік і він нічого не зміг зробити, та скоїв на нього наїзд. Факт здійснення наїзду на пішохода не заперечує. Від його автомобіля до пішохідного переходу відстань складала приблизно 2 м. Автомобіль з-за якого різко вискочив хлопець, стояв, пішохідний перехід - «Зебра», була стерта. Він не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода, оскільки він різко вискочив з-за автомобілю, що стояв та він не встиг загальмувати.

Обвинувачений в судовому засіданні заявив клопотання про застосування до нього п. «в», ст. 1 ЗУ «Про амністію в 2016 році», обґрунтовуючи тим, що на його утриманні знаходяться двоє неповнолітніх дітей, 2011 та 2016 років народження.

На підтвердження чого надав копії свідоцтв про народження дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7 (свідоцтво серії НОМЕР_4) та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_8 (свідоцтво серії НОМЕР_5), де в графі «батько» вказаний - ОСОБА_4, витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_8. Також, надав довідку служби у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області (№01-17/302 від 01.03.2018 року), в якій зазначено, що Служба у справах дітей ЛМР, не володіє інформацію щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_4, відносно дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_8

Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти застосування відносно обвинуваченого ЗУ «Про амністію в 2016 році», посилаючись на те, що ОСОБА_4 підпадає під норми ЗУ «Про амністію в 2016 році», оскільки має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Захисник обвинуваченого підтримав клопотання та просив застосувати до його підзахисного ЗУ «Про амністію в 2016 році».

Потерпіла та її представник заперечували проти застосування до ОСОБА_4 ЗУ «Про амністію в 2016 році», мотивуючи тим, що обвинувачений не покаявся у скоєному, вчинив тяжкий злочин, внаслідок якої загинула єдина дитина потерпілої, завдану злочином шкоду не відшкодував, у зв'язку з чим повинен понести суворе покарання.

Крім часткового визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, його вина підтверджується сукупністю зібраних та досліджених в судовому засіданні доказів.

Показаннями потерпілої ОСОБА_3, яка під час судового розгляду дала свідчення про те, що потерпілий ОСОБА_5 - її син. Він працював та займався розробкою програмного забезпечення. 06.02.2015 року ввечері їй зателефонували з лікарні та повідомили, що її сина збив автомобіль, коли він переходив проїжджу частину в районі вул. Сумській, буд 88, та він знаходиться в тяжкому стані. Син був в комі та не приходив до тями, а ІНФОРМАЦІЯ_12 помер в лікарні.

Показаннями свідка ОСОБА_8, який під час судового розгляду дав свідчення про те, що 09,02.2018 року біля 19:40 він рухався по вул. Сумській. В районі приватної клініки «Евіва», почув хлопок, коли підійшов к будинку №88, побачив, що на тротуарі лежить людина - чоловік, навколо нього багато людей, які намагалися надати йому першу допомогу. Учасником ДТП він не був, автомобілю не бачив, побачив, що зупинився тролейбус.

Показаннями свідка ОСОБА_9, який під час судового розгляду дав свідчення про те, що 06.02.2015 року він йшов по вул. Сумській зі своєю дівчиною ОСОБА_10, вони розмовляли та раптом він почув, як вона викрикнула та побачив, як з боку проїжджої частини частково на тротуар упав чоловік, чолом донизу в асфальт, він був без тями. Самого моменту наїзду на пішохода, він не бачив, бачила його дівчина. Він з дівчиною підбігли до пішохода. «Швидка допомога», яку викликали перехожі, довго їхала, та вони зупинили іншу.

Показаннями свідка ОСОБА_11 який під час судового розгляду дав свідчення про те, що 06.02.2015 року біля 19:40 год. він рухався по вул. Сумській зі своїм приятелем ОСОБА_12 з боку вул. Каразіна в намрямку ст. метро «Університет»Коли вони підійшли до приватної поліклініки «Евіва», він почув сильний хлопок, схожий на удар та побачив силует тіла, що падало на проїжджу частину. Він підбіг до місця ДТП, та побачив, що частково на проїжджій частині, частково на тротуарі лежить чоловік, він був без тями. Також, побачив автомобіль «Фіат Добло» на відстані 2-3 метрів від пішохідного переходу. Перехожі викликали «Швидку допомогу».

Показаннями свідка ОСОБА_10 який під час судового розгляду дала свідчення про те, що 06.02.2015 року біля 19:40 год. вона йшла з роботи по вул. Каразіна, 2 в м. Харкові, біля виходу зустріла свого знайомого ОСОБА_9 та вони вдвох попрямували по вул. Сумській в напрямку ст. метро «Університет». Попереду на відстані 10-15 метрів від них йшов чоловік, який підходив до пішохідного переходу. Підійшов до пішохідного переходу та почав переходити по ньому проїжджу частину. Спочатку призупинився, потім продовжив переходити. В цей час з боку ст. м. Університет по вул. Сумській рухався автомобіль «Фиат Добло», зі швидкістю 40 км/час, який скоїв наїзд на пішохода, який переходив дорогу по пішохідному переходу. Проїхав деяку відстань, автомобіль зупинився. Пішохода від удару відкинуло до бордюру. Вона підбігла до пішохода, останній був без тями. Прохожі визвали «Швидку допомогу», вона викликала ДАІ. Водій автомобіля «Фіат Добло» підходив до потерпілого, після чого сів за руль та з'їхав з початкового місця зупинки, а потім повернув автомобіль на попереднє місце, але не точно.

Показаннями свідка ОСОБА_13, який під час судового розгляду дав свідчення про те, що 06.02.2015 року біля 19:40 год він рухався по вул. Сумській з боку вул. Каразіна в напрямок ст. метро «Університет». Погодні умови були нормальні, без опадів, горіло міське електроосвітлення. Попереду рухалися пішоходи. Він звернув увагу, як один з пішоходів - чоловік, підійшов до пішохідного переходу та зупинився, постоявши деякий час, продовжив рух по пішохідному переходу в середньому темпі руху, як на нього скоїв наїзд автомобіль. До чоловіка, якого збили, він не підходив.

Показаннями свідка ОСОБА_14 який під час судового розгляду дав свідчення про те, що він працює водієм тролейбусу маршруту №2 КП «Тролейбусне депо №3» 06.02.2015 року біля 19:40 год. керував вказаним тролейбусом, рухався по вул. Сумській з боку вул. Маяковського в бік ст. метро «Університет». Погода була без опадів, освітлення середнє. По ходу його руху побачив пішохода, який почав переходити проїжджу частину по пішохідному переходу. Він вже стояв на 2 смузі переходу. Далі, він пропускаючи пішоходів, зупинився, після чого відвернувся в бік салону тролейбусу, потім повернув голову та побачив ярке світло фар з боку зустрічної проїжджої частини, та побачив, як автомобіль збив цього пішохода. На дорозі стояв високий джип.

Показаннями експерта ОСОБА_15, який під час судового розгляду дав свідчення про те, що підтверджує дані висновку експерта НДЕКЦ ГУ МВС України в Харківській області № 222/15, складений ним 23.03.2015 року. Також пояснив, що моментом виникнення небезпеки для пішохода, як правило, це момент виходу його на проїжджу частину.

Протоколом огляду місця ДТП від 06.02.2015 року та огляду транспортного засобу «Фіат Добло», р.н. НОМЕР_2, складеним ст. слідчим СУ ХУМВСУ в Харківській області ОСОБА_28 в присутності пойнятих ОСОБА_16, ОСОБА_17, очевидця ОСОБА_10 та водія ОСОБА_4, в якому зазначено, що автомобіль має пошкодження у вигляді розбитого лобового скла в правому верхньому куті, деформовано перед правого крила, відірвано праве дзеркало заднього виду, деформовано передні праві двері в районі кріплення дзеркала заднього виду, розбито передній бампер з права. (том. 1 а.с. 8-10)

Даними схеми до протоколу огляду ДТП від 06.02.2015 року та фототаблиці (Том 1 а.с. 11-13)

Протоколом огляду та затримання транспорту від 06.02.2015 року, складеним ст. слідчим СУ ХУМВСУ в Харківській області ОСОБА_28 в присутності пойнятих ОСОБА_16, ОСОБА_17 та водія ОСОБА_4 / том 1 а.с. 14/

Даними відеозапису моменту ДТП, що відбулася 06.02.2015 року на вул. Сумській, в м. Харкові з диска, наданого ТОВ «Інвестор-фонд» (Том 1 а.с.28), оглянутого в судовому засіданні, з якого видно пішохода, який почав перетинати проїжджу частину по нерегульованому пішохідному переходу, темп його руху, зупинку, транспортні засоби, які рухаються та видно момент здійснення на нього наїзду автомобілем «Фіат Добло».

Висновком експерта ХОБСМЕ № 141-А/15, складеним 11.03.2015 року лікарем судово-медичним експертом ОСОБА_19, з якого вбачається, що у зв'язку з подіями 06.02.2015 року у гр.-на ОСОБА_5, 22 років, мали місце наступні ушкодження: - важка черепно-мозкова травма: забій головного мозку з контузій ним осередком лівої чолової долі, забій стовбура головного мозку важкого ступеню, внутрішньо черепові крововиливи, хронічна кома; синьці обличчя. Наявні ушкодження утворилися в результаті дії тупих твердих предметів, можливо, в умовах дорожньо-транспортної пригоди. По ступеню важкості - це тяжкі тілесні ушкодження по критерію небезпеки для життя (п. 2.1.3 Правил «судово-медичного визначення ступеню важкості тілесних ушкоджень» наказ №6 МОЗ України від 17.01.1995 р.). Під час вступу до стаціонару алкоголь в крові гр-на ОСОБА_5 не знайдений. (Том 1 а.с. 85-86).

Даними схеми розташування дорожніх знаків на перехресті вул. Сумська-вул. Данилевського до Білгородського шосе (Том 1 а.с. 89).

Проколом проведення слідчого експерименту від 25.02.2015 року, за участю представника потерпілого - адвоката ОСОБА_20, свідків - ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_13, в присутності пойнятих ОСОБА_21, ОСОБА_22, в ході якого свідок ОСОБА_10 , в присутності пойнятих, пояснила, що погодні умови відповідають тим, що були на момент ДТП, розповіла про обставини ДТП, що відбулася 06.02.2015 року та показала механізм ДТП. Замірами було встановлено, що швидкість автомобілю «Фіат Добло» становила 40 км/год. Рухався по вул. Сумській з боку вул. Петровського на відстані 3,2 м. своїм правим боковим габаритом відносно правої межі проїжджої частини. Пішохід перетинав проїжджу частину по пішохідному переходу. Характер його руху був таким, що зійшовши з бордюрного каменю він пройшов по проїжджій частині 1,1 м. за час T=1 сек. і в нерухомому стані знаходився t=3 сек., після чого відновив рух і пройшов відстань по пішохідному переходу - 1,2 м. за час t=1,2 сек. , після чого зупинився і в нерухомому стані знаходився t=3 сек., після чого відновив свій рух та пройшов до місця наїзду відстань 0,9 м. за t=1,2 сек. Місце наїзду на пішохода розташоване на пішохідному переході на відстані 3,2 м. від правої межі проїжджої частини по ходу руху автомобілю «Фіат Добло». На момент ДТП на вулиці горіло міське електричне освітлення, видимість елементів проїжджої частини складала більше 150 м. Місце наїзду розташоване на відстані0,3 м. від дальньої межі пішохідного переходу (зебра) і на відстані 7,2 м. від межі перехрестя з вул. Данилевського. Водій гальмування не прийняв. На момент огляду «Зебра» на пішохідному переході слабо виражена, тільки по межах проїжджої частини. Після чого свідок ОСОБА_13 розповів про обставини ДТП 06.02.2015 року. Замірами за участю ОСОБА_13 встановлено, що автомобіль рухався на відстані 3,2 м. від правої межі проїжджої частини зі швидкістю біля 40 км/год. Місце наїзду розташоване на відстані 3,2 м. від правої межі проїжджої частини. Пішохід, зійшовши з бордюрного каменю він пройшов по проїжджій частині 1,1 м. за час T=1 сек. і в нерухомому стані знаходився t=3 сек., після чого відновив рух і пройшов відстань по пішохідному переходу - 1,2 м. за час t=1,2 сек. , після чого зупинився і в нерухомому стані знаходився t=3 сек., після чого місця наїзду пройшов відстань 0,9 м. за t=1,2 сек. перед пішохідним переходом був припаркований легковий автомобіль, який був розташований правим боковим габаритом на відстані 2,35 м. від межі пішохідного переходу. Пішохід рухався перпендикулярно межам проїжджої частини. Пішохідний перехід (дорожня розмітка) слабо виражена. Після чого свої свідчення дав свідок ОСОБА_9, та пояснив, що конкретні обставини ДТП описати не може, оскільки не бачив моменту наїзду на пішохода. Всі свідки пояснили, що після ДТП водій «Фіат Добло» на деякий час прибирав автомобіль з проїжджої частини та припарковував його у правій частині дороги, а потім повернув на місце ДТП. (Том 1, а.с. 92-95);

Даними схеми до протоколу слідчого експерименту за участю свідків ОСОБА_23 та ОСОБА_13 (том 1, а.с.96-97).

Даними висновку експерта НДЕКЦ ГУ МВС України в Харківській області №173/15, виготовленого 12.03.2015 року судовим експертом ОСОБА_24 за результатами проведення судової авто-технічної експертизи на підставі постанови слідчого від 26.02.2015 року, яким встановлено, що у даній дорожній обстановці водій автомобілю «Фіат-Добло» ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України. У даній дорожній обстановці водій автомобілю «Фіат Добло» ОСОБА_4 мав технічну можливість запобігти ДТП, шляхом своєчасного застосування гальмування і зупинки автомобілю до місця наїзду (відповідно до вимог п. 18.1 ПДР України). У даній дорожній обстановці в діях водія автомобілю «Фіат Добло» ОСОБА_4 вбачається невідповідність вимогам п. 18.1 ПДР України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв»язку з виникненням даної ДТП. (том 1, а.с. 102-103).

Протоколом проведення слідчого експерименту, від 19.03.2015 року, складеного ст. слідчим ОСОБА_28 за участю підозрюваного ОСОБА_4, захисника Авер»янова О.Ю. в присутності пойнятих ОСОБА_26, ОСОБА_27, за змістом якого: підозрюваний ОСОБА_4, при добровільній згоді, в присутності пойнятих,пояснив, що 06.02.2015 року він керував автомобілем «Фіат Добло» р.н. НОМЕР_2 та рухався по вул. Сумській з боку вул. Петровського до вул. Каразіна. В салоні автомобіля він знаходився сам. По ходу свого руху він побачив, що за межами проїжджої частини стоїть пішохід, за пішохідним переходом. Пішохід головою був повернутий в бік його автомобілю. Коли він зблизився з пішоходом, то той почав перетинати проїжджу частину в темпі бігу. Після відбувся наїзд на пішохода. Після чого підозрюваному ОСОБА_4 було запропоновано уточнити механізм ДТП, замірами встановлено: автомобіль «Фіат Добло» рухався зі швидкістю 60 км/год; на відстані 4 метри своїм правим боковим габаритом, відносно правої межі проїжджої частини. Пішохід знаходився за пішохідним переходом, місце наїзду розташоване на відстані 5 м. від дальньої межі пішохідного переходу та на відстані 4 м. від правої межі проїжджої частини. Перед наїздом водій здійснив гальмування . Скільки проїхав в гальмування до наїзду та після наїзду уточнити не може. Водій пояснив, що пішохід рухався рівномірно, перпендикулярно межам проїжджої частини. Автомобіль рухався прямолінійно, не маневрував. Водій пояснив, що пішохід рухався в темпі бігу, але вказати як при помочі статиста, не зміг (том 1 а.с.117-118).

Даними схеми до протоколу проведення слідчого експерименту (том 1 а.с. 119).

Даними висновку експерта ХОБСМЕ відділення №1 відділу СМЕ трупів № 83-Ат/15, складеного 25.03.2015 року експертом ОСОБА_19 на підставі постанови слідчого ОСОБА_28 від 19.03.2015 року, за результатами проведення судово-медичної експертизи, яким, на підставі судово-медичної експертизи трупу гр-на ОСОБА_5, 22 років, встановлено наступне: у зв'язку з подіями 06.02.2015 року у гр.-на ОСОБА_5 мали місце наступні ушкодження: важка черепно-мозкова травма: забій головного мозку з контузій ним осередком лівої чолової долі, крововилив в мозолисте тіло та у стовбур головного мозку, внутрішньо черепові крововиливи, перелом основи черепу; множинні синці та садна обличчя. Причиною смерті ОСОБА_5 з'явилася важка черепно-мозкова травма та її ускладнення - набряк - дислокація стовбура головного мозку. Наявні ушкодження утворилися результаті дії тупих твердих предметів, можливо в умовах дорожньо-транспортної пригоди, на яку вказано в постанові слідчого та відомо з історії хвороби. Між тілесними ушкодження, які мали місце у гр.-на ОСОБА_5 та настанням його смерті вбачається причинно-наслідковий зв'язок. (том 1, а.с.122-124).

Даними висновку експерта НДЕКЦ ГУ МВС України в Харківській області № 222/15, складеного 23.03.2015 року експертом ОСОБА_15 на підставі постанови слідчого від 19.03.2015 року, за результатами проведення судової авто технічної експертизи, та встановлено, що у даній дорожній обстановці водій автомобілю «Фіат Добло» ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 ПДР України. Чи мав водій ОСОБА_4 запобігти ДТП шляхом виконання Правил дорожнього руху України та чи є в його діях невідповідності вимогам ПДР України, які перебували б у причинному зв'язку з подією, встановити не представляється можливим, у зв'язку з відсутністю даних, які характеризують розвиток механізму ДТП. (том 1 а.с.129-130).

Даними висновку щодо результатів медичного огляду, з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №291, складеного 06.02.2015 року об 22 год. лікарем КЗОЗ «Обласний наркологічний диспансер» ОСОБА_18, в якому зазначено, що у гр.-на ОСОБА_4 не виявлено ознак алкогольного, наркотичного сп'яніння (том 1, а.с. 17).

Оцінивши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю доведена та кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч.2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4, відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 № 14 при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, одружений, тобто має стійкі соціальні зв'язки, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7 (свідоцтво серії НОМЕР_4) та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_8 (свідоцтво серії НОМЕР_5), взятий на облік, як особа, переміщена з тимчасово окупованої території (довідка від 05.12.2014 р. № 63277004164), офіційно не працевлаштований, за місцем проживання характеризується задовільно.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання, суд бере до уваги ступінь тяжкості кримінального правопорушення, тяжкість завданих наслідків, що спричинило смерть людини, суспільну небезпеку скоєного, дані про особу обвинуваченого. Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 26.03.2015 року до ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, а саме заборони підозрюваному цілодобово залишати житло без дозволу слідчого, суду на строк 2 місяці, однак, протягом судового слідства обвинувачений ОСОБА_4 ухилявся від явки на виклики суду, у зв'язку з чим ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 08.02.2016 року оголошений у розшук. В ході проведення розшукових дій встановлено, що ОСОБА_4 знаходився у міжнародного розшуку за обліками генерального секретаріату Інтерполу, у зв»язку з чим, ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 22.09.2016 року відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з моменту його затримання. Ухвалою суду від 28.12.2017 року, у зв'язку з затриманням, відносно ОСОБА_4 застовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів та продовжено в подальшому. Обвинувачений частково визнає вину, не прийняв заходів щодо відшкодування потерпілій матеріальної та моральної шкоду, тому суд дійшов висновку про те, що виправлення та перевиховання обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства і вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у вигляді позбавлення волі.

Приймаючи до уваги, що злочин скоєно у транспортній сфері, обвинувачений ОСОБА_4, керуючи транспортним засобом, поставився недбало до своїх обов'язків водія щодо забезпечення безпеки руху, що спричинило смерть людини, таким чином суд застосовує до обвинуваченого ОСОБА_4. за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами у максимальному розмірі, що передбачений зазначеною нормою.

Крім того, суд задовольняє клопотання ОСОБА_4 про звільнення його від покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" та зазначає наступне:

Відповідно до положень ч. 2 ст. 86 КК України, ч.2 ст. 3 Закону України "Про застосування амністії в Україні", який набрав чинності 07.09.2017 року, установивши на стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Вимогами п. «в» ч.1 Закону України «Про амністію у 2016 році», встановлено, що звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12Кримінального кодексу України, особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, які не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Як встановлено судом, ОСОБА_4 має на утримнні двох неповнолітніх дітей, 2011 та 2016 років народження, відносно яких не позбавлений батьківських прав, а тому він підпадає під дію п. «в» ст. 1 вищевказаного Закону.

Наведене свідчить про наявність підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 положень Закону України "Про амністію у 2016 році".

Потерпілою ОСОБА_3 до початку судового розгляду заявлено цивільний позов, який в ході судового розгляду уточнювався. Востаннє потерпілою ОСОБА_3 подано позовну заяву до ОСОБА_4, в якій просить стягнути на її користь 8134, 30 грн. - матеріальної шкоди, 1 000 000, 00 грн. - моральної шкоди та 5 000 грн. - витрати на правову допомогу.

На підтвердження заявлених позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, потерпілою ОСОБА_3 надано належні письмові докази - медичну документацію, оригінали платіжних документів, на підтвердження оплати на лікування ОСОБА_5, оригінали квитанцій, чеків, розрахунків, повідомлень на підтвердження витрат, пов'язаних з похованням та встановленням пам'ятника, а також чек на підтвердження сплати юридичних послуг у заявленому розмірі.

В обґрунтування позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди потерпіла ОСОБА_3 зазначає, що в зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, знаходженням сина на тривалому лікуванні в медичному закладі та його подальшою смертю, в неї погіршився стан здоров'я: почалися часті серцеві напади, безсоння, постійне нервове напруження, проходить лікування в медичних закладах, через що несе значні витрати на лікування, яких їй не вистачає та вона вимушена звертатися за фінансовою допомогою до родичів та знайомих, внаслідок чого має борги. У зв'язку з втратою єдиного сина вона постійно випробовує моральні страждання. На підтвердження викладеного ОСОБА_3 надано медичну документацію, чеки, квитанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Таким чином, заявлені потерпілою ОСОБА_3 позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Приписами ч. 1 ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Загальний розмір понесених та документально підтверджених цивільним позивачем витрат становить 8134, 30 грн., на відшкодування матеріальної шкоди.

Шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відповідно до ч. 1 ст. 1177 ЦК України, відшкодовується відповідно до закону.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України закріплено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що наявні правові підстави для стягнення заподіяної матеріальної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої потерпілій ОСОБА_3 становить 8134, 30 грн.

Частиною 1 ст. 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів (п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Моральна шкода, відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до роз'яснень, які містяться п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Відповідно до вимог ст. 27 Конституції України, кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.

Сума позовних вимог, заявлена потерпілою, відповідає характеру і обсягу душевних страждань, характеру немайнової втрати - її тривалості і неможливості відновлення.

Враховуючи ту обставину, що потерпіла втратила єдину дитину, яка в подальшому могла стати для неї опорою в житті, і це завдало і продовжує завдавати їй значних душевних страждань, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди в повному обсязі в розмірі 1 000 000 грн..

Витрати, понесені потерпілою ОСОБА_3 на юридичну допомогу, що являються судовими витратами, також підлягають стягненню на її користь з обвинуваченого ОСОБА_4 в заявленому та документально підтвердженому розмірі в сумі 5000 грн.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

Судові витрати у кримінальному провадженні складаються з витрат на: проведення судової автотехнічної експертизи ХНДЕКЦ №173/15 від 12.03.2015 року в розмірі 736, 56 грн.; проведення судової автотехнічної експертизи ХНДЕКЦ №222/15 від 23.03.2015 року в розмірі 736, 56 грн.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Нормами ч.1 ст. 377 КПК України, встановлено, якщо обвинувачений тримається під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання у разі звільнення від відбування покарання

Керуючись ст.ст. 127-129, 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у вигляді 8 (вісім) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобам на 3 (три) роки.

На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» - звільнити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, від відбування покарання.

Запобіжний захід у вигляді тримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 під вартою в Харківській установі виконання покарань (№27) - скасувати.

Звільнити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 з-під варти негайно в залі судового засідання.

Цивільний позов ОСОБА_3 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 8134, 30 грн. (вісім тисяч сто тридцять чотири гривні 30 коп.), в рахунок відшкодування моральної шкоди 1 000 000,00 грн. (один мільйон гривень), в рахунок відшкодування витрат, пов'язаних з наданням юридичної допомоги 5 000, 00 грн. (п'ять тисяч гривень), а загалом 1 013 134, 30 грн. (один мільйон тринадцять тисяч сто тридцять чотири гривні 30 коп.)

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова) витрати кримінального провадження на проведення експертизи ХНДЕКЦ №173/15 від 12.03.2015 року в розмірі 736, 56 грн. (сімсот тридцять шість гривень 56 коп.); на проведення судової автотехнічної експертизи ХНДЕКЦ №222/15 від 23.03.2015 року в розмірі 736, 56 грн. (сімсот тридцять шість гривень 56 коп.)

Речові докази: комп'ютерний диск «VIDEX» mamba DVD-R 16 х, який долучено до матеріалів справи (том 1 а.с.28) - зберігати в матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений у судову палату з кримінальних справ апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: І.В. Ніколаєнко