Рішення № 73498323, 17.04.2018, Зміївський районний суд Харківської області

Справа № 621/2988/17

Пр. № 2/621/435/18

Рішення

іменем України

17 квітня 2018 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Шахової В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Міненко Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Змієві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Зміївської міської ради Харківської області, треті особи – ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про встановлення факту, що має юридичне значення,

в с т а н о в и в:

26.12.2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Зміївської міської ради Харківської області, треті особи – ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання особи безвісно відсутньою.

19.03.2018 року ОСОБА_1 було подано уточнену позовну заяву, в якій позивач просила встановити факт прийняття ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, спадщини за заповітом після смерті 03.03.1988 року його бабусі ОСОБА_6 (матері його батька – ОСОБА_7) за адресою Харківська обл., м. Зміїв, вул. Селянська, 42, яка є місцем відкриття спадщини.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказано, що ОСОБА_5 є її батьком, батьками якого, в свою чергу є ОСОБА_7 (помер у 1988 році) та ОСОБА_4. При цьому, матір’ю батька батька позивача (її прабабусею) є ОСОБА_6 яка померла 03.03.1988 року за адресою Харківська обл., м. Зміїв, вул. Селянська, буд. 42. За життя ОСОБА_6 склала заповіт на ім’я свого онука – ОСОБА_8, згідно умов якого заповідала все належне їй на день смерті майно. На день смерті ОСОБА_6 разом із нею були зареєстровані ОСОБА_5 (онук), ОСОБА_9 (онук), ОСОБА_2 (онук), ОСОБА_3 (онука), ОСОБА_4 (невістка). Однак, фактично з ОСОБА_6 з 1987 року проживав тільки ОСОБА_5 (онук), з 15 років, який і прийняв спадщину, фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном. Усі інші особи ОСОБА_9, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 переїхали у 1987 році проживати на ІНФОРМАЦІЯ_2. У ОСОБА_1 відсутній документ, підтверджуючий місце відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6, оскільки на той час була інша будинкова книга по будинку. Позивач з батьком підтримувала відносини до 1998 року. Саме з вказаного року батько та його брат ОСОБА_9 зникли. На той час ОСОБА_1 було тільки 11 років, розшуком родичів займалася мати позивача і їх найближчі родичі. Їх зникнення не було пов’язане з будь-якими сварками між ними або із загрозою для їх життя. Відносини з батьком були дружніми. З метою розшуку батька позивач звернулася до Зміївського відділу поліції в Харківській області, але таке її звернення не дало ніякого результату.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явилася, надавши заяву про розгляд справи за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягала в повному обсязі, просила не здійснювати фіксування судового процесу технічними засобами.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, від Зміївського міського голови ОСОБА_10 до канцелярії суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника Ради, рішення просив ухвалити на розсуд суду.

Треті особи у судове засідання не з’явилися, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не заперечували, просили не здійснювати фіксування судового процесу технічними засобами.

У зв’язку з неявкою осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд розглянув цивільну справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального запису.

Суд, дослідивши та оцінивши докази, що містяться в матеріалах справи, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що батьками ОСОБА_11 є ОСОБА_5 та ОСОБА_12 – копія Свідоцтва про народження, серії І-ВЛ № 009808, актовий запис № 110 (а.с. 12).

24.09.2016 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_13 було укладено шлюб, внаслідок чого позивач змінила прізвище на «Бєкєтова» - копія Свідоцтва про шлюб, серії І-ВЛ № 294420, актовий запис № 116 (а.с. 13).

28.07.1964 року між ОСОБА_7 та Хихлач (після шлюбу – ОСОБА_7) ОСОБА_14 було укладено шлюб, що підтверджується копією Свідоцтва про укладення шлюбу, серії І-ВЛ № 287112, актовий запис № 65 (а.с. 24).

ОСОБА_7 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_5 (батька позивача) – копія Свідоцтва про народження, серії І-ВЛ № 369713, актовий запис № 280 (а.с. 14).

Крім того, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 були батьками ОСОБА_9 – копія Свідоцтва про народження, серії І-ВЛ № 369714, актовий запис № 281 (а.с. 22).

ОСОБА_4 також була матір’ю Піщальникової (після укладення шлюбу – ОСОБА_3) ОСОБА_15 – копія Свідоцтва про народження, серії І-ВЛ № 409343, актовий запис № 19 (а.с. 25, 26).

Також встановлено, що ОСОБА_6 була бабусею ОСОБА_8, а, відповідно, і ОСОБА_9 та ОСОБА_3.

ОСОБА_6 померла 03.03.1988 року – копія Свідоцтва про смерть, серії ІІІ-ВЛ № 377349, актовий запис № 48 (а.с. 15).

08.06.1988 року помер ОСОБА_7 (а.с. 30).

На випадок своєї смерті ОСОБА_6 залишила заповіт, яким все своє майно з чого б воно не складалося, та де б воно не знаходилося, що належатиме їй на день смерті, остання заповідала онуку – ОСОБА_8 (а.с. 16).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 була власником житлового будинку № 7 (пізніше – буд. № 42), який розташований по вул. Селянській в м. Змієві Харківської області (а.с. 17).

Згідно даних будинкової книги за адресою Харківська обл., м. Зміїв, вул. Селянська, 42, були зареєстровані ОСОБА_5 (онук), ОСОБА_9 (онук), ОСОБА_2 (онук), ОСОБА_3 (онука), ОСОБА_4 (невістка) (а.с. 18-21).

При цьому, фактично з ОСОБА_6 з 1987 року проживав тільки ОСОБА_5, який і прийняв спадщину, фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном.

Усі інші особи ОСОБА_9, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 переїхали у 1987 році проживати на ІНФОРМАЦІЯ_2.

З копії Довідки-характеристики житлового будинку № 7 (пізніше – буд. № 42), який розташований по вул. Селянській в м. Змієві Харківської області, виданої Малим держпідприємством технічної інвентаризації «Зміївське» від 23.07.1997 року вих. № 1502, вбачається, що ОСОБА_8 видана дана довідка для пред’явлення в державній нотаріальні конторі з метою одержання Свідоцтва про право на спадщину (а.с. 33-34).

Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Оскільки ОСОБА_6 померла 03.03.1988 року, тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України в редакції 2003 року, то до даних спірних правовідносин необхідно застосовувати норми Цивільного кодексу, які діяли на момент смерті вищевказаної особи, тобто ЦК в редакції від 1963 року.

Відповідно до ст. 526 ЦК УРСР, в редакції 1963 року, місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

Відповідно до ст. 524 ЦК України (в редакції 1963 p.) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно зі ст. 527 ЦК України (в редакції 1963 p.) спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

Згідно ст. 548 ЦК України (в редакції 1963 p.) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 p.) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Таким чином, судом встановлено, що після смерті ОСОБА_6 залишилася спадщина у вигляді житлового будинку № 42 по вул. Селянській в м. Змієві Харківської області. Спадкодавець на випадок своєї смерті залишила заповіт, яким заповіла все своє майно, в т.ч. і вказаний житловий будинок, своєму онуку – ОСОБА_8, який прийняв спадщину, фактично вступивши в управління спадковим майном, а також шляхом звернення до нотаріальної контори.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним факт прийняття спадщини та можливим задовольнити позов в повному обсязі.

Керуючись ст. 5 ЦК України, ст. ст. 524, 526-527, 548-549 ЦК України (в редакції 1963 року), ст. ст. 10, 11, 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, паспорт МТ № 475547, виданий 18.10.2016 року Зміївським РС ГУДМС України в Харківській області, адреса: 63404, Харківська обл., м. Зміїв, вул. Селянська, 30) до Зміївської міської ради Харківської області (код ЄДРПОУ 04058674, адреса: 63404, Харківська обл., м. Зміїв, вул. Адміністративна, 16), треті особи – ОСОБА_2 (адреса: 63404, Харківська обл., м. Зміїв, пров. Кооперативний, 14), ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_4, паспорт СТ № 034501, виданий 13.05.2008 року Зміївським РВ ГУМВС України в Харківській області, адреса: 63404, Харківська обл., м. Зміїв, вул. Селянська, 30), ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_5, паспорт МН № 573598, виданий 20.03.2003 року Зміївським РВ УМВС України в Харківській області, адреса: 63404, Харківська обл., м. Зміїв, пров. Кооперативний, 14) про встановлення факту, що має юридичне значення – задовольнити.

Встановити факт прийняття ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, спадщини за заповітом після смерті 03.03.1988 року його бабусі ОСОБА_6 (матері його батька – ОСОБА_7) за адресою Харківська обл., м. Зміїв, вул. Селянська, 42, яка є місцем відкриття спадщини.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене повністю або частково до Апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення або в порядку ч. 2 ст. 354 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 17.04.2018 року.

Головуючий: