Ухвала суду № 73496734, 19.04.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/1625/18

Провадження № 11-сс/779/141/2018

Категорія ст. 183 КПК України

Головуючий у 1 інстанції Пастернак І.А.

Суддя-доповідач Повзло

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області

в складі суддів Повзла В.В., Кукурудза Б.І., Шкрібляка Ю.Д.,

з участю секретаря Кравчук І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1, що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2, на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 квітня 2018 року про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,

за участю прокурора Федорина І.І.,

захисника ОСОБА_1,

підозрюваного ОСОБА_2,

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу слідчого судді і постановити нову ухвалу, обравши ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби.

Мотивує такі вимоги тим, що, на його думку, оскаржувана ухвала порушує процесуальні права підзахисного. Посилається на те, що слідчим суддею не було враховано, що ОСОБА_2 сам добровільно з’явився у відділ поліції, де на нього було складено протокол затримання і доставлено до суду для обрання запобіжного заходу, та, що він погодився співпрацювати з слідством, що само по собі означає відсутність зазначених в ухвалі ризиків. Вказує, що слідчий суддя не взяв до уваги те, що по одному епізоду за ч. 2 ст. 185 КК України збитки потерпілому відшкодовано, а підозрюваний визнав вину і розкаявся у скоєному. Зазначає, що не було враховано наявність у підзахисного місця праці та факт проживання з родиною. Вважає, що за іншим епізодом за ч. 3 ст. 185 КК України підозра є необґрунтованою, і вірогідність того, що ОСОБА_2 причетний до скоєння даного злочину нічим не доведена через відсутність доказів. За наведених ним обставин, на його думку, є підстави обрати запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 квітня 2018 року застосовано до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів, до 10 червня 2018 року включно, визначено розмір застави в межах 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 88 100 гривень.

Слідчий суддя виходив з того, що наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України. Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення. Вирішуючи дане клопотання врахував також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_2 вказаних вище злочинів, характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, стан здоров’я та майновий стан, міцність соціальних зв’язків. Вважав, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м’якого запобіжного заходу, а тому клопотання необхідно задовольнити та застосувати щодо ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і що саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

Під час апеляційного розгляду:

- захисник ОСОБА_1 просив задовольнити апеляційну скаргу та обрати ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби;

- підозрюваний ОСОБА_2 підтримав вимоги апеляційної скарги захисника, з мотивів, викладених у ній;

- прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, просив залишити її без змін. Наголосив на обґрунтованості підозри, та вказав, що в крім долучених до клопотання про застосування запобіжного заходу документів, обґрунтованість підозри підтверджується матеріалами НСРД та поясненнями іншого учасника події за ч. 3 ст. 185 КК України.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали клопотання, обговоривши доводи й мотиви апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, а ухвалу слідчого судді залишити без змін, з наступних підстав.

На думку суду апеляційної інстанції висновок слідчого судді про наявність достатніх підстав для задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим.

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею в повній мірі дотримані вимоги ст. ст. 176, 177, 178, 183 КПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Так, 29 грудня 2017 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 та ч. 3 ст. 185 КК України (а.п. 69-70), про те, що він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку) повторно та таємне викрадення чужого майна (крадіжку) повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із проникненням у сховище, за наступних обставин.

28 травня 2017 року приблизно о 03 год. 43 хв., ОСОБА_2, спільно з особою, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, переслідуючи мету незаконного збагачення, проникли на територію домоволодіння № 14, по вул. Достоєвського у м. Івано-Франківську, огородженого бетонованою огорожею, яке належить ОСОБА_3, звідки таємно викрали саморобний зварювальний апарат, вартістю 1221,44 грн. В подальшому, з викраденим майном покинули місце вчинення злочину та розпорядилися ним на власний розсуд, чим завдали потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на вказану суму.

Продовжуючи свою протиправну діяльність, 05 липня 2017 приблизно о 17 год., ОСОБА_2, проходячи по вул. Паркова, 8, у м. Івано-Франківську, побачив вантажний автомобіль марки «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_1, який перебував у правомірному користуванні й володінні ОСОБА_4 Після цього, ОСОБА_2 реалізуючи свій протиправний намір, спрямований на незаконне заволодіння чужим майном, діючи умисно та повторно, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, підійшов до вказаного автомобіля та проник у кабіну, звідки таємно викрав мобільний телефон марки «HUAWEI» Y541-U02, чорного кольору, вартістю 1340,00 грн., який належить ОСОБА_4 В подальшому, з викраденим майном покинув місце вчинення злочину та розпорядився ним на власний розсуд, чим завдали потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на вказану суму.

Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_2 слідчий суддя, правильно встановив, що наведені у ньому дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, як за ч. 2 ст. 185 КК України, так і ч. 3 ст. 185 КК України.

Колегія суддів, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). Вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. За відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту (див. рішення у справі «Чеботарі проти Молдови», N 35615/06, п. 48, від 13 листопада 2007 року)» та те, що ч. 3 ст. 17 КПК України імперативно визначено, що підозра не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 та ч. 3 ст. 185 КК України, підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів, а саме: копією витягу з кримінального провадження № 12017090010004387 (а.п. 5-6), копіями протоколів огляду місця події (а.п. 7-9, 18), копіями протоколів допиту свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, (а.п. 10-11, 14-17, 20), копіями протоколів допиту потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3А (а.п. 12-13, 19), копіями протоколів пред’явлення особи для впізнання за фотознімками (а.п. 21-24) та іншими матеріалами кримінального провадження.

На думку суду апеляційної інстанції, слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання, долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку дійшов правильного висновку, що наявні у провадженні докази, свідчать про обґрунтованість підозри підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, оскільки підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дані правопорушення.

В той час, захисник в апеляційній скарзі не наводить жодних заперечень з приводу обґрунтованості підозри за ч. 2 ст. 185 КК України, а його доводи про необґрунтованість підозри за ч. 3 ст. 185 КК України у зв’язку з тим, що вона нічим не доведена, спростовані під час апеляційного розгляду.

Також, як підтверджують матеріали клопотання слідчого та зміст оскарженої ухвали, слідчий суддя вмотивовано прийшов до висновку, дотримавшись вимог закону, навівши це по тексту ухвали, що в даному випадку мають місце відповідні ризики, а саме спроби підозрюваного здійснити дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих та/або свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Позиція захисника про недоведеність наявності у кримінальному провадженні ризиків, визначених ст. 177 КПК України, спростовується сукупністю відомостей, які містяться в клопотанні та долучених до нього доказах, якими доведено наявність відповідних ризиків.

Те, що ОСОБА_2 сам добровільно з’явився у відділ поліції, де на нього було складено протокол затримання і доставлено до суду для обрання запобіжного заходу, не може свідчити про відсутність ризику – переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки, як вбачається з матеріалів клопотання, попередньо постановою слідчого від 16 січня 2018 року (а.п. 72) було оголошено в розшук підозрюваного.

Доводи про те, що підозрюваний погодився співпрацювати з слідством та по одному епізоду за ч. 2 ст. 185 КК України збитки потерпілому відшкодовано, а підозрюваний визнав вину і розкаявся у скоєному, за відсутності доказів, які б спростовували ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, суд апеляційної інстанції вважає обраною позицією захисту.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує репутацію ОСОБА_2, який раніше судимий за вчинення корисливих злочинів за ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 186 КК України в 2013 році.

Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Як вбачається із матеріалів, ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, санкція якого передбачає показання у виді позбавлення волі на строк до п’яти років, що відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, санкція якого передбачає показання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, що відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Суд першої інстанції в повній мірі взяв до уваги відомості, що були в матеріалах клопотання відносно особи підозрюваного.

З приводу доводів захисника про те, що ОСОБА_2 має місце праці та проживає з родиною, суд апеляційної інстанції зазначає, що ці факти самі по собі не є підставами для скасування ухвали слідчого судді, оскільки жодним чином не виключають наявних та достатніх підстав для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та не впливають на правильність висновків суду в цій частині.

Із змісту ухвали слідчого судді вбачається, що сторона обвинувачення навела переконливі доводи того, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, буде недостатнім та не забезпечить запобігання ризикам, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України

Крім того, стороною захисту не зазначено належного обґрунтування про можливість запобігання ризикам, встановлених стороною обвинувачення, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.

Згідно з вимогами ч. ч. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Суд апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню виникненню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, з врахуванням даних про його особу, та тяжкості злочинів, відповідно до вимог кримінального процесуального закону обґрунтовано прийняв рішення про застосування відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Слідчий суддя дотримався вимог закону та прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість утримання особи під вартою, що не порушує прав, гарантованих ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини, при цьому слідчий суддя дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

На даний час підстав для обрання щодо підозрюваного ОСОБА_2 інших більш м'яких запобіжних заходів, в тому числі у вигляді домашнього арешту, колегія суддів не вбачає, що не перешкоджає у подальшому прийняття такого рішення в порядку передбаченому КПК України.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.

На думку суду апеляційної інстанції, слідчий суддя дійшов правильного висновку про розмір застави – 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що є достатнім для мети забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_2 покладених на нього обов'язків під умовою звернення внесених коштів в дохід держави в разі невиконання цих обов'язків та помірним для нього.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 12, 176-178, 182, 183, 194, 376, 404, 407, 419, 422 КПК України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні апеляційної скарги захисника ОСОБА_1, що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2, - відмовити.

Ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 квітня 2018 року про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді В.В. Повзло

ОСОБА_9

ОСОБА_10

Згідно з оригіналом

Суддя В.В. Повзло