Постанова № 73495945, 20.03.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/747/18 Справа № 181/676/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Красвітна Т.П.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого – Красвітної Т.П.,

суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,

при секретарі Шило С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 31 серпня 2017 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, –

В С Т А Н О В И Л А :

07 серпня 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 24 січня 2008 року з ОСОБА_2 було укладено кредитний договір б/н, за яким остання отримала кредит у розмірі 2000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік від суми залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. В зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань за кредитним договором, станом на 30 червня 2017 року утворилась заборгованість в сумі 44261,42 грн., яка складається з наступного: 1779,32 грн. – заборгованість за кредитом; 36329,38 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3806,94 грн. – заборгованість за пенею та комісією; 250,00 грн. – штраф (фіксована частина); 2095,78 – грн. штраф (процентна складова). Тому позивач просив стягнути на свою користь з відповідача вказану вище заборгованість за кредитним договором №б/н від 24.01.2008 року, станом на 30 червня 2017 року, в загальному розмірі 44261,42 грн. та судові витрати в сумі 1600,00 грн.

Рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 31 серпня 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі у зв»язку з пропуском строку позовної давності.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. Згідно абз. 3 п. 3 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Також п. 8 ч. 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, в редакції, що діє з 15.12.2017 року, передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення їм судових повісток, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, оскаржуване рішення скасувати з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_2 (позичальник) 24 січня 2008 року укладено кредитний договір №б/н, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 1000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с. 6).

Згідно пункту 3.3 Умов та правил надання банківських послуг, які діяли у банку на момент укладення кредитного договору та є невід’ємною частиною договору, підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком (а.с.7-12).

Відповідно до пункту 6.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов’язується погашати заборгованість по кредиту, відсотки за користування кредитом, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Пунктом 8.6 зазначених вище Умов встановлено, що при порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому із грошових зобов’язань, передбачених договором більше ніж на 120 днів, клієнт зобов’язаний виплатить банку штраф в розмірі 500,00 грн. + 5% від суми.

Згідно п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг, які діяли у банку на момент укладення кредитного договору, договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той же строк.

За змістом п. 5.4 розділу II зазначених Умов та правил, строк погашення по кредиту по платіжним карткам без встановленого мінімального обов’язкового платежу, відбувається в наступному порядку: строк погашення відсотків по кредиту щомісячно за попередній місяць; строк погашення кредиту в повному обсязі не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній картці (в полі MONTH).

Відповідно до п. 5.6 розділу 2 Умов та правил надання банківських послуг, зокрема, позичальник доручає банку списувати з будь-якого рахунку, відкритого у КБ «ПриватБанк», зокрема з картрахунку грошові кошти для здійснення платежу з метою повного, або часткового погашення боргових зобов’язань (а.с. 12).

Встановлено, що позичальник ОСОБА_2 умови кредитного договору від 24 січня 2008 року належним чином не виконувала, у зв’язку з чим, станом на 30.06.2017 року, утворилась заборгованість в загальному розмірі 40454,48 грн., а саме: 1779,32 грн. – заборгованість за кредитом, 36329,38 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом, 250,00 грн. – штраф (фіксована частина), 2095,78 – грн. штраф (процентна складова). Наявність та розмір вказаної заборгованості підтверджується наданим банком детальними розрахунками на аркушах справи 4-5, та випискою з особового рахунку відповідача на аркушах справи 44-51.

Також, за змістом позовних вимог та представлених розрахунків, банком нарахований борг за пенею та комісією в загальному розмірі 3806,94 грн.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності; встановивши зміст умов договірних правовідносин між сторонами, розмір заборгованості відповідача перед банком,– колегія приходить до висновку про наявність підстав для частково задоволення позовних вимог та необхідність стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 24.01.2008 року, станом на 30.06.2017 року, в розмірі 40454,48 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 1779,32 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 36329,38 грн., штрафу (фіксована частина) – 250,00 грн. та штрафу (процентна складова) – 2095,78 грн.

Колегія звертає увагу, що тіло кредиту збільшилось у відповідності до умов договору, оскільки пунктом 3.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що банк має право змінювати розміру кредитного ліміту, встановлений на платіжну картку.

В задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача нарахованої банком заборгованості по пені та комісії необхідно відмовити, виходячи з наступного.

Згідно представленого позивачем розрахунку на аркушах 4 - 5, комісія та пеня розраховувались в одній колонці та вказані однією сумою – 3806,94 грн., однак комісія і пеня мають різну правову природу, різні підстави та умови їх нарахування.

За змістом п. 5.5.1 Умов та Правил надання банківських послуг, за несвоєчасне виконання боргових зобов’язань, позичальник оплачує відсотки за підвищеною відсотковою ставкою, або додаткову комісію, розмір якої визначається тарифами. Умовами кредитного договору (Умов та правил надання банківських послуг) нарахування пені не передбачено.

Ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду розрахунок заборгованості окремо за пенею та комісією ПАТ КБ «ПриватБанк» не представлено.

Колегія звертає увагу, що ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16.01.2018 року було витребувано у банку відповідний розрахунок з нарахування боргу окремо за пенею та комісією та встановлено строк її виконання до 15.02.2018 року (а.с. 69), копія якої банком отримано завчасно 22.01.2018 року, що підтверджується поштовим повідомленням, яке долучене до матеріалів справи. Однак такого розрахунку суду не представлено, ухвала апеляційного суду про витребування доказів банком не виконана.

Крім того, колегія звертає увагу, що у правовій позиції Верховного Суду України в справі №6-2003цс15 зазначено, що, цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до статті 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Таким чином, враховуючи стягнення на користь позивача штрафів у розмірі 250,00 грн. та 2095,78 грн., нарахування банком заборгованості за пенею є несправедливим подвійним нарахуванням неустойки.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги непредставлення банком розрахунку розміру комісії, колегія дійшла висновку про наявність підстав для відмови банку у задоволенні вимоги про стягнення пені та комісії у загальному розмірі 3806,94 грн.

Разом з цим, відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, спеціальна позовна давність - в один рік, згідно п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, відносно неустойки.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давністьзастосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Між тим, частиною 2 ст. 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності до нового строку не зараховується (ч. 3 ст. 264 ЦК України).

Відповідно до п. 5.6 розділу 2 Умов та правил надання банківських послуг, зокрема, позичальник доручає банку списувати з будь-якого рахунку, відкритого у КБ «ПриватБанк», зокрема з картрахунку грошові кошти для здійснення платежу з метою повного, або часткового погашення боргових зобов’язань (а.с. 12).

Таким чином, підписавши заяву на отримання кредиту та погодившись з Умовами та правилами надання банківських послуг, відповідач надала згоду на списання коштів з будь-якого рахунку, відкритого на її ім’я в установах позивача.

З детального розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунку відповідача вбачається, що останнє зарахування грошової суми на погашення боргу за даним кредитним договором відбулося 28 квітня 2015 року на суму 0,16 грн. шляхом переведення коштів між рахунками відповідача, що відповідає змісту викладеного вище п. 5.6 розділу 2 Умов та правил надання банківських послуг, що погоджені відповідачем. Отже, було здійснене погашення боргу шляхом списання коштів банком з іншого рахунку, за попередньої згоди відповідача та з його відома (а.с. 5, 48).

Таким чином, враховуючи, що вказане списання відбулось в добровільному порядку за згоди ОСОБА_2, зазначене вище зарахування коштів свідчить про переривання строку позовної давності.

Виходячи з викладеного, враховуючи пред’явлення банком 07.08.2017 року позову (а.с. 2); приймаючи до уваги переривання строку позовної давності 28 квітня 2015 року та періодично до цієї дати (згідно змісту розрахунку та виписки з особового рахунку відповідача), – колегія дійшла висновку, що загальний трирічний строк позовної давності банком не порушено, а штрафи за недотримання термінів виконання зобов»язання за кредитним договором нараховані у мерах річного строку позовної давності.

На зазначене місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі обставини справи не встановив, що спричинило неправильне застосування матеріального закону та призвело до винесення неправомірного рішення, яке підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з ОСОБА_2 підлягають стягненню на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 3360,00 грн., сплачений банком при зверненні до суду із позовною заявою та апеляційною скаргою (а.с. 1, 60).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, колегія дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого суду з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» – задовольнити частково.

Рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 31 серпня 2017 року – скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором №б/н від 24.01.2008 року, станом на 30.06.2017 року, в розмірі 40454 (сорок тисяч чотириста п’ятдесят чотири) грн. 48 коп., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 1779,32 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 36329,38 грн., штрафу (фіксована частина) – 250,00 грн. та штрафу (процентна складова) – 2095,78 грн.

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за пенею та комісією – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати в розмірі 3360 (три тисячі триста шістдесят) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий

Судді