Постанова № 73494274, 19.04.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 728/260/18 Провадження № 22-ц/795/438/2018 Головуючий у I інстанції – ОСОБА_1 Доповідач - Онищенко О. І.Категорія – цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Вінгаль В.М., Кузюри Л.В.

при секретарі: Бивалькевич Т.В.

Позивач: ОСОБА_2

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна»

Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_2

На ухвалу Бахмацького районного суду Чернігівської області від 19 лютого 2018 року (суддя Пархоменко П.І.), постановлену у м.Бахмач, повний текст ухвали складено 19 лютого 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» 84653,20 грн недоплаченої суми сплати страхового відшкодування за шкоду, пов’язану із стійкою втратою працездатності. Позов мотивовано тим, що 06 вересня 2014 року близько 13-00 год. по вул.Набережна у м.Ніжин Чернігівської області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю ОСОБА_3, який здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 (на сьогоднішній день ОСОБА_2Д.). В результаті зазначеного ДТП позивач отримала тілесні ушкодження. Вироком Ніжинського міськрайонного суду ОСОБА_3 визнано винним за ч.2 ст.286 КК України і призначене покарання у виді 4 років позбавлення волі без права керувати транспортним засобом. 29.01.2015 року ОСОБА_4 було встановлено 2 групу інвалідності строком на 1 рік. 19.02.2016 року ОСОБА_4 встановлено 3 групу інвалідності до 01.03.2017 року, а при огляді 20.04.2017 року групу інвалідності не змінено (інваліднсть встановлена строком до 20.04.2018 року). Станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність водія, який на законних підставах здійснював експлатацію транспортного засобу, була застрахована у відповідача. ОСОБА_2 вказувала, що ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» страхове відшкодування виплатила не в повному обсязі, несплаченою залишається сума у розмірі 84653,20 грн, яку і просила стягнути з відповідача.

Ухвалою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 19 лютого 2018 року постановлено справу передати на розгляд до Солом’янського районного суду м.Києва. Ухвала мотивована тим, що між сторонами існують зобов’язальні відносини, відповідач не є особою, яка заподіяла шкоду, а є стороною у зобов’язанні. Суд вважає, що до даних правовідносин не підлягають застосуванню положення ч.3 ст.28 ЦПК України, а підлягають застосуванню загальні правила підсудності, визначені частиною 2 статті 27 ЦПК, тобто позов до відповідача належить пред’являти за його місцезнаходженням.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати зазначену ухвалу суду і направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд порушив норми процесуального права. Позивач вказує, що позов заявлено до відповідальної особи за договором обов’язкового страхування, а тому на підставі ч.3 ст.28 ЦПК України позов може пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди. Місцем проживання позивача є с.Курінь Бахмацького району, що територіально відноситься до Бахмацького районного суду Чернігівської області. За доводами ОСОБА_2, та обставина, що страхова компанія не є завдавачем шкоди та не має договірних відносин із позивачем, не має правового значення при визначенні підсудності спору, оскільки ч.3 ст.28 ЦПК України не підлягає розширеному тлумаченню і не містить прив’язки до особи відповідача.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

По справі встановлено, що 06 вересня 2014 року близько 13-00 год. ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки «Шкода Октавія», д.н.з. НОМЕР_1, по вул.Набережна м.Ніжина Чернігівської області в нампрямку центра м.Ніжина, під час прїзду перехрестя вулиць Набережна та Леніна та при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, який розташований одразу за даним перехрестям, не переконавшись у відсутності пішоходів на нерегульованому пішохідному переході та не надавши переваги в русі пішоходу ОСОБА_4, яка перетинала проїзну частину дороги по даному нерегульованому пішохідному переходу з права на ліво відносно руху автомобіля, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4, спричинивши останній тілесні ушкодження.

Згідно свідоцтва про шлюб після укладення шлюбу ОСОБА_4 змінила прізвище на ОСОБА_2 (а.с.14).

Вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 26 грудня 2014 року ОСОБА_3 визнано винним за ч.2 ст.286 КК України і призначено йому покарання у виді 4 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Згідно поліса страхування цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Шкода Октавія» на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Провідна».

Представник ОСОБА_4 звернувся до страхової компанії із заявою на виплату страхового відшкодування.

Згідно листа ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» виплату страхового відшкодування було здійснено 10 липня 2017 року у розмірі 15 346,80 грн.

Не погодившись із виплаченою сумою страхового відшкодування, ОСОБА_2 і звернулася до суду з даним позовом.

За загальним правилом територіальної юрисдикції (підсудності) позови до юридичних осіб пред’являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань – ч.2 ст.27 ЦПК України.

Проте, статтею 28 ЦПК України визначено альтернативну підсудність – за вибором позивача, зокрема згідно ч.3 вказаної статті позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, можуть пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» позови, що виникають із відносин відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, пред’являються до суду за загальними правилами підсудності. При цьому суд має враховувати право позивача на пред’явлення позову про відшкодування шкоди також за його зареєстрованим місцем проживання чи перебування, або за місцем завдання шкоди, чи виконання договору у разі виникнення спору із договору страхування.

Статтею 3 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Також згідно п.22.1 ч.1 ст.22 зазначеного Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Як вбачається з матеріалів справи та суті позову, предметом позовних вимог є відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я внаслідок ДТП, а саме стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування.

Згідно позовної заяви позивач ОСОБА_2 зареєстрована та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, на територію якого розповсюджується юрисдиція Бахмацького районного суду Чернігівської області.

Таким чином, позивач, скориставшись своїм правом, передбаченим частиною 3 статті 28 ЦПК України, звернулася до суду за своїм зареєстрованим місцем проживання, а не за місцем знаходження відповідача.

При цьому висновки суду першої інстанції, що між сторонами виникли зобов’язальні відносини, грунтуються на невірному тлумаченні норм процесуального закону, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до положень ч.9 ст.10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону). Колегія суддів вважає, що в даному випадку за аналогією підлягають застосуванню положення ст.380 ЦПК України, якими регулюються подібні правовідносини.

Враховуючи викладене, оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд до суду першої інстанції за встановленою підсудністю.

Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 380, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Бахмацького районного суду Чернігівської області від 19 лютого 2018 року скасувати, а справу направити на розгляд до суду першої інстанції за встановленою підсудністю.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 19 квітня 2018 року.

Головуючий:Судді: