Постанова № 73493771, 17.04.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Справа № 676/5845/17

Провадження № 22-ц/792/649/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

ОСОБА_1 (суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,

з участю представників позивача ОСОБА_4,

ОСОБА_5,

представника відповідача ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_7 до Жванецької сільської ради Кам’янець-Подільського району Хмельницької області про визнання незаконним та скасування рішення за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 лютого 2018 року,

встановив:

У жовтні 2017 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до Жванецької сільської ради Кам’янець-Подільського району Хмельницької області (далі – ОСОБА_8) про визнання незаконним та скасування рішення.

ОСОБА_7 зазначив, що він є власником торгівельного приміщення загальною площею 71,2 кв.м., розташованого по вул. Центральній, 67, у с. Жванець, Кам’янець-Подільського району, Хмельницької області. 18 грудня 2008 року сторони уклали договір оренди земельної ділянки, за умовами якого ОСОБА_8 передала позивачеві у користування земельну ділянку площею 0,1000 га за вказаною адресою для обслуговування торгівельного приміщення строком на 5 років. ОСОБА_8 від 13 лютого 2014 року №4 строк дії договору оренди земельної ділянки продовжено на 3 роки, одночасно ОСОБА_8 внесла зміни до договору оренди та зменшила площу орендованої земельної ділянки до 0,05 га. Рада в односторонньому порядку змінила істотні умови договору оренди, а тому в цій частині її рішення не відповідає вимогам закону.

За таких обставин ОСОБА_7 просив суд визнати незаконним та скасувати п. 1.2 рішення ОСОБА_8 від 13 лютого 2014 року №4 щодо передачі в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 0,05 га.

ОСОБА_8 Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 лютого 2018 року в позові відмовлено.

Суд виходив з того, що ОСОБА_8 при здійсненні повноважень власника землі є вільною у реалізації права розпоряджатися землею, а переважне право ОСОБА_7 на поновлення договору оренду припинено, внаслідок чого ОСОБА_8 правомірно зменшила розмір орендованої ним земельної ділянки.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення ОСОБА_8 про односторонню зміну істотних умов договору оренди земельної ділянки суперечить нормам чинного законодавства.

Рада подала відзив на апеляційну скаргу, який обґрунтовано тим, що оскаржуване ОСОБА_7 рішення відповідає вимогам закону, а позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами про захист свого права.

Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, нова редакція якого набрала чинності 15 грудня 2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому діючою редакцією ЦПК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов’язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Встановлено, що ОСОБА_7 зареєстрований як фізична особа – підприємець. Він є власником нежитлової будівлі (торгівельного приміщення) загальною площею 71,2 кв.м., розташованої по вул. Центральній, 67, у с. Жванець, Кам’янець-Подільського району, Хмельницької області.

18 грудня 2008 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 як приватним підприємцем укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого ОСОБА_8 передала позивачеві у платне користування земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану по вул. Центральній, 67, у с. Жванець, Кам’янець-Подільського району, Хмельницької області, для обслуговування торгівельного приміщення строком на 5 років.

ОСОБА_8 від 13 лютого 2014 року №4 продовжено строк дії вказаного договору оренди на 3 роки з внесенням відповідних змін до нього, зокрема пункт 2 договору викладено в наступній редакції: «В оренду передається земельна ділянка орієнтовною площею 0,05 га».

Ухвалюючи рішення у справі, суд виходив з того, що вона є цивільною.

Частиною 1 статті 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи – підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В силу п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв’язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов’язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України).

Як передбачено ч. 1 ст. 3 ГК України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

За змістом ст. 626 ЦК України та ст. 179 ГК України господарським договором – є домовленість (угода) між суб’єктами господарювання або між суб’єктом господарювання і негосподарюючими суб’єктами – юридичними особами, на підставі якої виникають господарські права та зобов’язання.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що спір підвідомчий господарському суду за таких умов: участь у спорі суб’єкта господарювання; наявність між сторонами господарських правовідносин, які врегульовані чинним законодавством; наявність у законі процесуальної норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Саме таку правову позицію висловила ОСОБА_9 Верховного Суду у постанові від 15 березня 2018 року (справа №461/1930/16-ц).

Докази у справі достовірно вказують на те, що ОСОБА_7 є суб’єктом господарювання. Сторони уклали договір оренди земельної ділянки з метою обслуговування торгівельного приміщення, власником якого є ОСОБА_7, тобто для здійснення ним господарської діяльності.

Між сторонами виник спір щодо зміни умов цього договору, внаслідок чого ОСОБА_7 оскаржив відповідне рішення ОСОБА_8. Такий спір підвідомчий господарському суду та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Дана обставина залишилася поза увагою суду першої інстанції, а тому ухвалене у справі рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 255, 374, 377, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 лютого 2018 року скасувати, а провадження у справі закрити.

Повідомити заявника, що розгляд такої справи віднесено до господарської юрисдикції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18 квітня 2018 року.

Судді: /підпис/ ОСОБА_1

/підпис/ ОСОБА_2

/підпис/ ОСОБА_3

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк

Головуючий у першій інстанції – ОСОБА_10

Доповідач – Ярмолюк О.І. Категорія 23