Ухвала суду № 73493202, 17.04.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 662/1597/17 Головуючий в 1 інстанції: Тимченко О.В.

Провадження № 11-кп/791/348/18 Доповідач: Гемма Ю.М.

Категорія: примусові заходи медичного характеру

У Х В А Л А

іменем України

17 квітня 2018 року м. Херсон

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого Гемми Ю.М.,

суддів Калініної О.В., Коломієць Н.О.,

секретаря Божко В.Ю.,

за участю прокурора Безушко Т.Г.,

захисника ОСОБА_1,

ОСОБА_2, щодо якого вирішується питання про застосування примусового

заходу медичного характеру,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні у режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження №12017230220000529 за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2, щодо якого вирішується питання про застосування примусового заходу медичного характеру, та прокурора на ухвалу Новотроїцького районного суду Херсонської області від 25 січня 2018 року щодо:

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, який перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, до якого раніше застосовувалися примусові заходи медичного характеру за вчинення суспільно небезпечних діянь, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України, за постановою Новотроїцького районного суду Херсонської області від 31.08.2015 року;

що вчинив суспільно небезпечного діяння, передбачене ч.3 ст. 186 КК України,

застосовано примусовий захід медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричної закладу із звичайним наглядом та звільнено від кримінальної відповідальності,

в с т а н о в и л а:

Згідно ухвали суду, 24 червня 2017 року близько 17.00 години ОСОБА_2, проникнувши у приміщення будинку, розташованого на території домоволодіння за адресою вул. Дружби,39 в смт. Новотроїцьке Новотроїцького району Херсонської області, повторно, керуючись корисливими мотивами, направленими на збагачення за рахунок відкритого викрадення майна ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3, з застосуванням фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілої, чим спричинив потерпілій легкі тілесні ушкодження, відкрито викрав її майно - гаманець, в якому знаходилися грошові кошти в сумі 600 гривень, чим завдав потерпілій матеріальну шкоди на вказану суму, після чого з місця вчинення суспільно небезпечного діяння втік та розпорядився майном за власним розсуд.

У поданих на судове рішення апеляційних скаргах:

- захисник ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2, щодо якого вирішується питання про застосування примусового заходу медичного характеру, порушує питання про скасування ухвали суду першої інстанції та закриття кримінального провадження. В обґрунтування своїх доводів указує, що потерпіла ОСОБА_3 жодного разу не була допитана в судовому засіданні і в подальшому померла. Показаннями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не підтверджено той факт, що у потерпілої були гроші. Посилаючись на протокол пред’явлення особи для впізнання за фотознімками, де потерпіла впізнала ОСОБА_2, суд першої інстанції не допитав понятих, які брали участь у проведенні вказаної слідчої дії. Вважає, що причетність ОСОБА_2 до вчиненого суспільно небезпечного діяння належними та допустимими доказами не доведено, а висновок суду ґрунтується на припущеннях;

- прокурор просить змінити ухвалу суду у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що ОСОБА_2 не є суб’єктом злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України, оскільки є неосудною особою в розумінні ч.2 ст.19 КК України, а тому до нього не може бути застосоване кримінальне покарання, а так само він не може бути звільнений від кримінальної відповідальності. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру. У порушення вимог ст. 513 КПК України суд першої інстанції вийшов за межі своїх процесуальних повноважень та звільнив ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності. Просить змінити ухвалу суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 та виключити з резолютивної частини ухвали вказівку суду про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності.

Заслухавши доповідача, доводи захисника ОСОБА_1 та ОСОБА_2, щодо якого вирішується питання про застосування примусового заходу медичного характеру, які підтримали апеляційні вимоги, наведені захисником, просили скасувати ухвалу суду першої інстанції та закрити кримінальне провадження, заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, думку прокурора, яка підтримала апеляційні вимоги прокурора та просила змінити ухвалу суду першої інстанції, заперечувала проти задоволення апеляційної скарги захисника, у дебатах сторони залишилися на своїх попередніх позиціях, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до наступного.

Висновок суду про доведеність вчинення ОСОБА_2 суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.3 ст.186 КК України, за встановлених та викладених в ухвалі обставин, обґрунтований дослідженими під час судового розгляду доказами, яким дано належну оцінку, і відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.

Обставини вчинення ОСОБА_2 відкритого викрадання чужого майна підтверджуються, зокрема, даними слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка померла на час судового розгляду (а.п. 27), про те, що 24.06.2017 року близько 17.00 години до неї в будинок проник ОСОБА_2, який застосував до неї насильство, і вирвав з її руки гаманець з грошима у сумі 600 гривень, а потім втік. Про скоєне вона повідомила сусідку ОСОБА_4, яка зателефонувала в поліцію. (а.п. 71 -73)

Вона же, при пред’явленні особи для впізнання за фотознімками прямо вказала на особу ОСОБА_2, який відкрито викрав у неї майно. (а.п. 76, 77)

Факт застосування ОСОБА_2 фізичного насильства до потерпілої ОСОБА_3, яке не є небезпечним для її життя чи здоров’я потерпілої, підтверджено висновком судово-медичної експертизи від 27.06.2017 року, згідно якого у неї виявлено тілесні ушкодження у вигляді крововиливу правого суглобу, які утворилися від дії тупого предмету, можливо за обставин, зазначених потерпілої при слідчому експерименту, відносяться до легких тілесних ушкоджень. (а.п.75)

Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5 показали, що їм 24.06.2017 року потерпіла ОСОБА_3 повідомила, що особа ромської національності (ОСОБА_2М.) відкрито викрав у неї гаманець з грошима у сумі 600 гривень.

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи від 06.06.2016 року ОСОБА_2 страждає хронічним психічним захворюванням у форму шизофренії з дефектом психіки. У період часу, до якого відносяться зазначені вище діяння і наразі, він психічно хворий, що позбавляє його здатності усвідомлювати свої дії і керувати ними, до ОСОБА_2 слід застосувати примусовий захід медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

(а.п. 91 – 96)

За місцем проживання ОСОБА_2 характеризується негативно, як схильний до вчинення крадіжок чужого майна. (а.п.80)

Викладені вище докази узгоджуються між собою щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_2 суспільно небезпечного діяння, а тому у суду не було підстав ставити під сумнів їх належність, допустимість, достовірність і достатність, які у своїй сукупності викривають його у вчиненні інкримінованого суспільно небезпечного діяння, які обґрунтовано покладено в основу судового рішення.

Тому доводи захисника про те, що висновки суду ґрунтуються на неналежним та недопустимих доказах, зокрема, показаннях потерпілої та свідків, а також на припущеннях, колегія суддів визнає голослівними та такими, що суперечать наведеним доказам.

Відповідно до ч.2 ст.84, п.3 ч.2 ст.99 КПК України процесуальним джерелом доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертиз. До документів належать, складені в порядку передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій та додатки до них.

У зв’язку з чим, твердження захисника про те, що посилання суду на дані протоколів слідчих дій - слідчого експерименту та впізнання особи за фотознімками за участю потерпілої ОСОБА_3, не можуть бути належними та допустимим доказами, так як потерпіла померла, а її не було допитано під час судового розгляду, колегія суддів визнає надуманими, оскільки вони не ґрунтуються на законі.

Також є необґрунтованими доводи захисника щодо недопустимості як доказу протоколу пред’явлення особи для впізнання за фотознімками (ОСОБА_2М.), оскільки ця слідча дія проведена з дотриманням вимог ч.6 ст.228 КПК України за участю понятих, під час якої потерпілій було пред’явлено 4 фотознімка, серед яких був фотознімок ОСОБА_2, якого вона впевнено впізнала як особу, що вчинила суспільно небезпечне діяння щодо неї, а тому у суду не було необхідності допитувати понятих для перевірки даних цієї слідчої дії, як про це вказує апелянт. Крім того, клопотання про допит понятих під час судового розгляду захисник не заявляла.

Крім того, вказана слідча дія проведена за участю понятих, зокрема, ОСОБА_5, яка під час судового розгляду була допита в якості свідка і не заперечувала встановлені обставини кримінального провадження під час досудового розслідування. Також додатково показала, що ОСОБА_2 раніше відкрито викрадав продукти харчування у потерпілої ОСОБА_3.

Аналіз викладених доказів переконливо свідчить про те, що ОСОБА_2 вчинив суспільно небезпечне діяння – викрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з проникненням у житло та з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілої.

Відповідно до встановлених фактичних обставин вчиненого суспільно небезпечного діяння та доведеності його вчинення ОСОБА_2, суд першої інстанції правильно кваліфікував його діяння за ч.3 ст. 186 КК України.

Вирішуючи питання про застосування до ОСОБА_2 примусового заходу медичного характеру, суд першої інстанції врахував характер і тяжкість суспільно небезпечного діяння, вчиненого ним у стані неосудності, характер і тяжкість захворювання, ступінь його небезпеки, з урахуванням яких на підставі висновку судово-психіатричної експертизи, дійшов обґрунтовано висновку про необхідність застосування до ОСОБА_2 примусового заходу медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричної закладу із звичайним наглядом, з яким погоджується і колегія суддів.

Отже, викладені в апеляційній скарзі захисника доводи про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, слід визнати такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

Підстав для скасування ухвали через недоведеність вчинення ОСОБА_2 суспільно небезпечного діяння та закриття кримінального провадження, як про це ставить питання захисник в апеляційній скарзі, та її задоволення, колегія суддів не знаходить.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, під час апеляційного розгляду справи не встановлено.

Водночас, як обґрунтовано зазначено прокурором в апеляційній скарзі, застосовуючи до ОСОБА_2 примусовий захід медичного характеру, суд першої інстанції звільнив його від кримінальної відповідальності, чим вийшов за межі своїх процесуальних повноважень.

Згідно із ч.2 ст.19 КК України не підлягає кримінальної відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Тобто, до такої особи не може бути застосоване кримінальне покарання, а так само вона не може бути звільнена від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч.2 ст.513 КПК України визнавши доведеним, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння в стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.

При цьому звільнення від кримінальної відповідальності такої особи законом не передбачено, на що суд першої інстанції не звернув уваги.

З огляду на викладене вище, у зв’язку з необхідністю виправлення цієї помилки суду при застосуванні примусового заходу медичного характеру, яка не погіршує становище особи і не тягне за собою застосування більш суворого примусового заходу медичного характеру, ухвала суду першої інстанції в частині рішення суду про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності підлягає зміні шляхом виключення з резолютивної частини ухвали вказівки суду про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності.

У зв’язку з чим, апеляційну скаргу прокурора належить задовольнити.

Керуючись ст. ст. 404, 407, 408, 419, ч.2 ст. 513 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2, щодо якого вирішується питання про застосування примусового заходу медичного характеру, – залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу прокурора – задовольнити.

Ухвалу Новотроїцького районного суду Херсонської області від 25 січня 2018 року про застосування до ОСОБА_2 примусового заходу медичного характеру в частині його звільнення від кримінальної відповідальності - змінити.

Виключити з резолютивної частини ухвали вказівку суду про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності.

У решті цю ухвалу щодо нього - залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту оголошення і може бути оскаржена учасниками судового провадження в касаційному порядку протягом 3 місяців з дня проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: (підпис) ОСОБА_6

Судді: (підпис) ОСОБА_7 (підпис) ОСОБА_8

Згідно з оригіналом

Копія ухвали оформлена 19 квітня 2018 року

Ухвала набрала законної сили 17 квітня 2018 року

Суддя Апеляційного суду

Херсонської області ОСОБА_6