Постанова № 73493175, 18.04.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2018 року м. Херсон

Номер справи: 648/150/17

Номер провадження: 22-ц/791/436/18

Апеляційний суд Херсонської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач) Вейтас І.В.,

суддів: Бездрабко В.О.,

Радченка С.В.,

секретар Зварич С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 26 грудня 2017 року області у складі судді Сокирко Л.М.в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору : приватний нотаріус Білозерського нотаріального округу в Херсонській області Гребенюк Таїсія Миколаївна, про визнання недійсним договору купівлі - продажу житлового будинку в частині покупця, визнання покупцем за договором купівлі-продажу, визнання майна особистою приватною власністю,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 17.08.2002 року він уклав шлюб з ОСОБА_3. В 2008 році вони з дружиною переїхали з м.Донецька в с.Широка Балка Білозерського району де власного житла не мали, а проживали в будинку АДРЕСА_1, який належав ОСОБА_4.

Позивач вказував, що в 2014 році отримав у спадок 3625 доларів США та 191868,46 гривень, та вирішив придбати будинок в якому вони мешкали. 27 червня 2016 року ними було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу вказаного житлового будинку за 50000 гривень, в якому покупцем зазначено ОСОБА_3.

Крім того за отримані в спадок кошти ним було відремонтовано спірний житловий будинок та придбано наступне майно: вантажний автомобіль ГАЗ 33021, 1996 року випуску, державний номер НОМЕР_1, вартістю 8000 грн, куток м'який, вартістю 3000 грн., меблеву стінку, плазмовий телевізор "Honda HD" з кронштейном, вартістю 6348 грн, пилосос " LG", вартістю 889 грн., пральну машину автомат, вартістю 4000 грн., бетономішалку, вартістю 1500 грн., бочку пластмасову (3 куб.), вартістю 3000 грн., зварку напівавтомат, вартістю 1000 грн., зварку інвекторну 900 грн., двокамерний холодильник "Норд", вартістю 4000 грн, слюсарний інструмент на загальну суму 3000 грн.

Посилаючись на положення п.3 ч.1 ст.57 СК України, позивач вказує, що придбаний будинок та інші вказані речі є його особистою власністю, оскільки придбані за отримані в спадок кошти та просив суд визнати недійсним в частині покупця договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою : АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Білозерського нотаріального округу в Херсонській області Гребенюк Т.М. за реєстровим № 510; визнати ОСОБА_2 покупцем у вказаному договорі купівлі-продажу; визнати за ОСОБА_2 право особистої власності на вказаний житловий будинок, плазмовий телевізор "Honda HD" з кронштейном вартістю 6348 грн, бетономішалку вартістю 1500 грн.

Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 26 грудня 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на плазмовий телевізор «НОNDA HD» з кронштейном вартістю 6 348 (шість тисяч триста сорок вісім) грн. та бетономішалку вартістю 1 500 (одна тисяча п'ятсот) грн.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним в частині покупця договору купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та визнання за ним права особистої приватної власності на вказаний житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1, відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 640 грн.

ОСОБА_2 не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в частині відмови в задоволенні позовних вимог в апеляційній скарзі вказує, що матеріалами справи підтверджується факт придбання будинку за його особисті кошти і тому суд першої інстанції безпідставно відмовив йому в задоволенні вказаних позовних вимог. Просить суд скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.

Рішення суду в частині задоволених позовних вимог ніким не оскаржується і тому апеляційним судом не переглядається.

Представник ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_7 у письмовому відгуку на апеляційну скаргу посилається на безпідставність доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та просить залишити його без змін.

Відповідно до п. 8, 9 ч.1 розд. XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України в редакції від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується. У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Херсонської області.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача та його представника, представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 17 серпня 2002 року по 20 вересня 2016 року перебували в зареєстрованому шлюбі.

27 червня 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в присутності позивача ОСОБА_2 в нотаріальному порядку був посвідчений договір купівлі - продажу житлового будинку, за умовами якого ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_3 купила житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував, що будинок придбано за кошти, які належали йому особисто, оскільки були отримані ним в спадок в травні 2014 року.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу в частині покупця та визнання права особистої власності на житловий будинок, суд першої інстанції виходив з того, що сам по собі факт придбання житлового будинку за особисті кошти позивача не є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку в частині покупця та визнання за ним права особистої власності.

Однак з таким висновком суду першої інстанції в повному обсязі не можна погодитись.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 5 травня 2014 року, виданого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Строковою Т.Ю. за реєстровим № 349, ОСОБА_2 отримав у спадщину після смерті ОСОБА_9 грошові вклади на суму 3625 доларів США, 191 868 грн. 46 коп., з них вартість компенсаційних рахунків - 16819 грн. 70 коп. (а.с.7)

Згідно листа повідомлення направленого філією - Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» на виконання ухвали Білозерського районного суду Херсонської області від 30.10.2017 року про витребування доказів, на ім'я ОСОБА_9 були відкриті депозитні рахунки, кошти з яких були отримані ОСОБА_2 в ТВБВ 10004/0061 м.Донецьк 07.05.2014 року готівкою. (а.с.167)

Як доводив ОСОБА_2 і це підтверджується матеріалами справи, 145 000 гривень ним були відправлені терміновим грошовим переказом через «Ощадбанк» з м.Донецьк до м.Херсона (а.с.62 заява про видачу готівки від 15.05.2014 року за терміновим переказом на ім'я ОСОБА_2).

15.05.2014 року в ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_2 відкрив депозитний рахунок зарахувавши на нього 140 000 гривень (а.с.111).

Решту коштів, як пояснює ОСОБА_2, - більше 90 000 гривень, залишені ним готівкою для придбання та ремонту будинку в якому вони мешкали з дружиною за домовленністю з власником ОСОБА_4.

Крім того, в період часу з 17.06.2014 року по 27.06.2014 року ОСОБА_2 зняв готівкою зі свого рахунку кошти в сумі 38 000 гривень, які були перераховані з депозитного рахунку в сумі 42 259, 11 грн. (виписка банку про рух коштів а.с.111, 127,130, 145 звор.стор)

27 червня 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі - продажу житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1. За умовами договору (пункт 2) продаж житлового будинку за домовленістю сторін вчинено за 50 000 гривень, які продавець отримала до підписання даного договору.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Норму статті 60 СК України застосовано правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

Таким чином, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів вважає, що позивачем належними та допустими доказами доведено, що спірний будинок придбано за кошти, що належали йому особисто, оскільки були отримані ним в порядку спадкування. Відповідачем жодними доказами не спростовано даний факт та не доведено, що спірний будинок придбано за спільні сумісні кошти подружжя. Доводи апеляційної скарги в цій частині є юридично обґрунтовані, підтверджені належним и доказами і тому підлягають задоволенню.

Таким чином, суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні позовної вимоги про визнання за ОСОБА_2 права особистої приватної власності на спірний житловий будинок з підстав, передбачених п.3 ч.1 ст.57 СК України. Таким чином рішення суду в вказаній частині підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині рішення про задоволення вказаної позовної вимоги.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За своєю суттю договір купівлі-продажу передбачає для однієї сторони право отримання предмета купівлі-продажу у власність та зобов'язання сплатити його покупну ціну, а для другої сторони право на отримання ціни та обов'язок передати предмет договору наступному власнику.

Крім того, покупець може домовитись з іншою особою про придбання власності за її рахунок з наступним відшкодуванням цій особі витрат.

Отже, за звичаями ділового обороту презюмується, що предмет договору належить продавцю та переходить у власність покупця, якщо інше не передбачено домовленістю сторін, та покупець має сплатити ціну за власний рахунок, якщо інше не передбачено домовленістю сторін договору або покупцем та іншою особою.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Положеннями ст. 217 ЦК України визначено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідків недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був вчинений без включення до нього недійсної частини.

Якщо при вирішенні позову про визнання договору купівлі-продажу недійсним з підстав, що насправді покупцем є інша особа, суд встановить, що фактично майно було придбано за кошти іншої особи і для неї та що інших підстав для визнання цієї угоди недійсною немає, вказаний договір визнається недійсним лише в частині, що стосується покупця, і покупцем за цим договором визнається особа, за рахунок коштів якої і для якої фактично укладався цей договір.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про визнання недійсним в частині покупця договору купівлі-продажу житлового будинку 27.06.2014 року не підлягають задоволенню, оскільки визнання недійсним вказаного договору купівлі-продажу житлового будинку в частині покупця та визнання ОСОБА_2 покупцем у вказаному договорі, який укладений під час перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в шлюбі не поновлює майнові права позивача, не встановлює інших, ніж передбачені ст. 60 СК України наслідків для учасників даного правочину.

Таким чином рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 щодо визнання недійсним в частині покупця договору купівлі-продажу житлового будинку слід залишити без змін.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно частини 1 вказаної статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при подачі апеляційної скарги було сплачено судовий збір в сумі 960 гривень (вимога немайнового характеру про визнання недійсним договору купівлі-продажу в частині покупця), однак в задоволенні вказаної позовної вимоги позивачу відмовлено. Оскільки судом було відстрочено ОСОБА_2 сплату судового збору в сумі 2313,08 гривень до ухвалення апеляційним судом судового рішення у справі а позов в частині визнання права власності на будинок задоволено то з відповідача ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір в сумі 2313,08 гривень в дохід держави.

Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.1,4 ч.1 ст. 376, ст. 382 ЦПК України колегія суддів,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

РішенняБілозерського районного суду Херсонської області від 08 листопада 2017 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 щодо визнання недійсним в частині покупця договору купівлі-продажу житлового будинку залишити без змін.

РішенняБілозерського районного суду Херсонської області від 08 листопада 2017 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 щодо визнання за ним права особистої приватної власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити вказану позовну вимогу та визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір в дохід держави в сумі 2313,08 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В.Вейтас

Судді: В.О.Бездрабко

С.В.Радченко

Повне судове рішення складено 19 квітня 2018 року

Суддя: І.В. Вейтас