Постанова № 73493011, 10.04.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року м. Херсон

справа № 647/2556/17

провадження № 22-ц/791/432/18

Апеляційний суд Херсонської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач)ОСОБА_1,суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,секретарОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Бериславського районного суду Херсонської області у складі судді Корсаненкової О.О. від 19 грудня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_5 до Новорайської сільської ради Бериславського району Херсонської області про визнання незаконними та скасування рішень,

встановив:

У листопаді 2017 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Новорайської сільської ради Бериславського району Херсонської області про визнання незаконними та скасування рішень Новорайської сільської ради Бериславського району Херсонської області, зазначивши, що 21 лютого 2004 року між ним та керуючим санацією СВК «Бериславський» ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу приміщення електроцеху, що знаходиться за адресою: с. Новорайськ, вул. Південна, 1а.

У зв’язку із тим, що право власності на зазначене нерухоме майно ним зареєстровано не було, 06 жовтня 2016 року він звернувся до суду із позовом про визнання зазначеного договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на придбане майно.

У процесі розгляду справи йому стало відомо, що спірну будівлю електроцеху як безхазяйне майно прийнято на баланс Новорайської сільської ради, рішенням якої № 489 від 08.10.2010 року це майно передано на баланс КП «Комунальник», а рішенням цієї ж ради № 39 від 24.12.2015 року було затверджено перелік об’єктів комунальної власності Новорайської територіальної громади, до складу якого віднесено спірну будівлю.

Посилаючись на те, що передача спірного безхазяйного нерухомого майна у комунальну власність відбулася за відсутності відповідного рішення суду, як це передбачено ст. 335 ЦК України, а також без врахування набутого ним на підставі договору купівлі-продажу від 21.02.2004 року та в порядку ч.ч.1, 3 ст.331 ЦК України права власності на будівельні матеріали, з яких побудовано спірну будівлю, позивач, з урахуванням уточнених в процесі розгляду справи позовних вимог, просив суд визнати недійсними та скасувати рішення сорок четвертої сесії п’ятого скликання Новорайської сільської ради Бериславського району Херсонської області № 489 від 08.10.2010 року «Про прийняття на баланс сільської ради майна, яке нікому не належить, та передачу його комунальному підприємству «Комунальник» з правом подальшої реалізації» та рішення сорок четвертої сесії сьомого скликання цієї ж ради №39 від 24.12.2015 року «Про затвердження переліку об’єктів комунальної власності Новорайської територіальної громади станом на 01.01.2016 року».

Рішенням суду від 19 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, зазначаючи, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду щодо необґрунтованості позовних вимог з підстав відсутності належних доказів у їх підтвердження, не відповідають обставинам справи та зроблені без врахування затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13 квітня 2011 року Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу Новорайська сільська рада Бериславського району Херсонської області її доводи не визнала, вважає висновки суду правильними та обґрунтованими, зробленими з врахуванням норм матеріального та процесуального права щодо обраного позивачем способу захисту своїх прав стосовно майна, власником якого він ніколи не був.

Відповідно до ч.1 ст.351 ЦПК України судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно із пунктом 8 Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Враховуючи, що наразі апеляційні суди в апеляційних округах не утворені, справа підлягає перегляду в апеляційному порядку Апеляційним судом Херсонської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває Бериславський районний суд Херсонської області, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

При розгляді даної справи суд першої інстанції встановив, що будівля електроцеху, розташована за адресою: Херсонська область, Бериславський район, с.Новорайськ, вул.Південна, 1а, є об’єктом цивільно-правових відносин, право власності на який відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності зареєстровано за Новорайською сільсько радою.

Підставою виникнення у Новорайської сільської ради права власності на наведене нерухоме майно державний реєстратор зазначив довідку № 05-102-03318, видану регіональним відділенням Фонду державного майна в Херсонській області 02.11.2016р., технічний паспорт, виданий 20.11.2011р. Комунальним підприємством «Херсонське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради та рішення Новорайської сільської ради №39 від 24.12.2015року.

Із змісту рішення Новорайської сільської ради №39 від 24.12.2015р. вбачається, що цим рішенням, прийнятим на четвертій сесії сьомого скликання, Новорайська сільська рада затвердила перелік об’єктів комунальної власності Новорайської територіальної громади станом на 01 січня 2016року, серед яких значиться і будівля електроцеху.

Зазначеному рішенню органу місцевого самоврядування передувало рішення, прийняте на сорок четвертій сесії п’ятого скликання 08 жовтня 2010 року №489, яким Новорайська сільська рада прийняла на баланс сільської ради будівлю бувшого електроцеху радгоспу «Бериславський», розташовану в с.Новорайськ по вул.Південна, б/н, зазначивши, що це майно нікому не належить.

Цим же рішенням наведена будівля передана на баланс Комунальному підприємству «Комунальник» з правом подальшої реалізації.

Позивач оспорює законність рішень Новорайської сільської ради №489 від 08.10.2010року та №39 від 24.12.2015року, обґрунтовуючи свої доводи тим, що набуття Новорайською територіальною громадою права власності на спірне нерухоме майно як на безхазяйну річ відбулося з порушенням вимог ст.335 ЦК України про те, що передача взятої на облік безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність здійснюється за рішенням суду.

Відповідно до вимог ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

За статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Отже, законодавство визначає три окремі підстави для захисту цивільного права особи: порушення, невизнання, оспорювання цивільного права.

Невизнання цивільного права полягає у пасивному запереченні наявності в особи суб’єктивного цивільного права, яке безпосередньо не завдає шкоди суб’єктивному праву, але створює невпевненість у правовому статусі його носію.

Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією та законами України, у тому числі статтями 15, 16 ЦК України та статтями 2, 5, 19 ЦПК України, і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право не визнається. У разі доведення в установленому законом порядку обставин, якими обґрунтовувалися вимоги, зокрема й про усунення перешкод у здійснення невизнаного права, особа має суб’єктивне матеріальне право на їх задоволення.

Зазначений висновок про застосування норм процесуального права викладений у постановах Верховного Суду України від 13.04.2016р., справа №6-2981 цс 15 та від 01.06.2016р., справа №6-1044 цс16.

В обґрунтування свого порушеного цивільного права та права на звернення до суду за захистом цього права у спосіб визнання незаконними рішень органу місцевого самоврядування ОСОБА_5 послався на ту обставину, що будівля електроцеху, яка розташована в с.Новорайськ, вул.Південна,1а, належить йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, укладеного ним 21.02.2004 року із керуючим санацією СВК «Бериславський». Позивач підтвердив, що право власності на цю будівлю він в установленому законом порядку не зареєстрував.

Разом з тим, наданий позивачем у підтвердження наведеного факту договір купівлі-продажу не посвідчений нотаріально, в той час, як відповідно до вимог ст.657 ЦК України в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

У жовтні 2016 року ОСОБА_5 звертався до суду з позовом до Комунального підприємства «Комунальник», Новорайської сільської ради, ОСОБА_6В.(керуючого санацією СВК «Бериславський») про визнання угоди купівлі-продажу дійсною, визнання права власності на будівлю електростанції, що знаходиться за наведеною вище адресою.

Рішенням Бериславського районного суду Херсонської області від 16 січня 2017 року, яке набрало законної сили 06 березня 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено за необґрунтованістю.

З огляду на встановлені судом обставини та враховуючи, що відповідно до ч.1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права та інтереси, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що позивачем не доведено факт порушення його прав власника у спірних правовідносинах, а тому наведені ним доводи не можуть бути правовою підставою для визнання незаконними та скасування рішень Новорайської сільської ради, які є предметом спору в даній справі.

При цьому суд обґрунтовано не зважив на доводи позивача про те, що насправді предметом договору купівлі-продажу, укладеного ним із керуючим санацією СВК «Бериславський» 21.02.2004 року були будівельні матеріали, а не об’єкт нерухомості, тому він має право на захист свого інтересу щодо власника цього об’єкта, оскільки ці доводи спростовуються як змістом наведеної угоди, так і виданим компетентним органом 20.11.2011 року технічним паспортом, відповідно до якого будівля електроцеху була і є завершеним будівництвом.

Крім того колегія суддів вважає за необхідне врахувати, що оскаржені позивачем рішення є ненормативними актами органу місцевого самоврядування, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб’єкта, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. Факт остаточного виконання цих рішень відбувся 12 січня 2017 року шляхом здійснення державним реєстраційним органом реєстрації права власності Новорайської територіальної громади (сільської ради) на спірне нерухоме майно як на об’єкт комунальної власності у порядку, передбаченому пунктом 44 постанови Кабінету Міністрів №1127, відповідно до якого для державної реєстрації права власності на об’єкт нерухомого майна державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 1 січня 2013 р., за відсутності документа, що посвідчує набуття права державної або комунальної власності на такий об’єкт, подаються:

1) технічний паспорт на об’єкт нерухомого майна;

2) витяг з Єдиного реєстру об’єктів державної власності щодо такого об’єкта (у разі державної реєстрації права державної власності);

3) документ, що підтверджує факт перебування об’єкта нерухомого майна у комунальній власності, виданий відповідним органом місцевого самоврядування (у разі державної реєстрації права комунальної власності);

4) документ, що підтверджує факт відсутності перебування об’єкта нерухомого майна у державній власності, виданий Фондом державного майна чи його регіональним відділенням (у разі державної реєстрації права комунальної власності).

З моменту державної реєстрації нерухомого майна у Новорайської територіальної громади виникло право власності на це майно, яке позивачем у даній справі не оспорено.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту та зважаючи на відсутність у нього належних та допустимих доказів у підтвердження прав на нерухоме майно, щодо якого між сторонами фактично і виник спір, свідчить про його (способу) неналежність.

Таким чином, не встановивши факту порушення, неправомірного невизнання або оспорення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача щодо об’єкта нерухомого майна- будівлі електроцеху, розташованої в с.Новорайське, вул.Південна,1а Бериславського району Херсонської області, суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для його скасування на ухвалення нового рішення про задоволення позову відсутні.

Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, належних доказах і як такі, що висновки суду не спростовують, підлягають відхиленню.

Так, посилання скаржника на неправильне застосування судом норм матеріального права, зокрема незастосування до спірних правовідносин положень ч.2 ст.335 ЦК України, яка підлягала застосуванню, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки в мотивувальній частині судового рішення наведена вище норма матеріального права зазначена, однак правильно не врахована як підстава для задоволення заявлених ОСОБА_5 вимог, враховуючи відсутність правових підстав вважати права останнього порушеними та такими, що підлягають відновленню у обраний ним спосіб.

Юридично неспроможними колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги про те, що звернення позивача до суду в даній справі пов’язано не з захистом права власності на нерухоме майно, а із захистом інтересу, який витікає із його позовів про визнання права власності на будівельні матеріали, придбані ним за договором купівлі-продажу, укладеним 21.02.2004р. із керуючим санацією СВК «Бериславський», та про визнання протиправними дій державного реєстратора, скасування рішення про державну реєстрацію права власності та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно-спірне приміщення, так як відповідно до діючого в Україні законодавства, в тому числі з врахуванням Рішення Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 1 грудня 2004року, на яке посилається скаржник в обґрунтування своїх доводів, інтересом, який охороняється законом, є не заборонене законом і таке, що не суперечить загальним засадам цивільно-правового регулювання, прагнення особи щодо ефективної реалізації своїх повноважень, які не визначені як суб’єктивні права.

У спірних правовідносинах йдеться про захист цивільного права - права на нерухоме майно або на будівельні матеріали, використані при створенні цього майна, яке на час звернення до суду та на час вирішення судом справи належними та допустимими доказами не підтверджено.

Крім того, як зазначалося вище, позовні вимоги не містять способу відновлення прав позивача та обґрунтування, що очікуваний результат (задоволення позову) призведе до такого відновлення, враховуючи, що до набуття територіальною громадою права власності на спірне нерухоме майно, державна реєстрація цього майна за іншим власником відсутня, а СВК «Бериславський», на якого позивач вказує як на продавця, ліквідовано.

Необґрунтованими колегія суддів вважає також твердження скаржника про незастосування судом Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011року №461, при визначенні статусу спірного нерухомого майна як завершеного будівництва, оскільки відповідно до п.44 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127 « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яка передбачала державну реєстрацію права власності на об’єкт нерухомого майна державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності не зареєстровано до 1 січня 2013 року за відсутності документа, що посвідчує набуття права державної та комунальної власності на такий об’єкт, прийняття таких об’єктів до експлуатації в установленому законом порядку не вимагалося, а документом, який підтверджував технічний стан нерухомого майна, визначений саме технічний паспорт на об’єкт нерухомого майна.

При цьому слід зазначити, що посилаючись на частини 1 та 3 ст. 331 ЦК України як на підставу набуття ним права власності на спірне нерухоме майно, яке позивач вважає незавершеним будівництвом, він мотивує свої доводи не участю у створенні нерухомого майна зі своїх матеріалів, а тим, що нібито придбав у лютому 2004 року у власника будівельні матеріали, які були використані останнім у процесі будівництва цього майна.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.367, 374, 375 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 19 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л.В. Пузанова

Судді: І.В. Склярська

ОСОБА_3

Повний текст постанови складено 18 квітня 2018 року

Суддя Л.В. Пузанова