Рішення № 73492568, 18.04.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.04.2018 Справа №607/3331/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Сташків Н.М.,

за участі секретаря судового засідання Пастернак О.В.,

у присутності:

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі адміністративну справу №607/3331/18 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 пред'явив до суду позов до Управління патрульної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БР №185383 від 16 лютого 2018 року, винесеної поліцейським 4 роти батальйону УПП в Тернопільській області сержантом поліції Лукачиком Ігорем Михайловичем, та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Позов обгрунтовано тим, що оскаржуваною постановою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень.

В постанові зазначено, що 16 лютого 2018 року о 12 годині 30 хвилин на А/д М-09 Тернопіль - Львів - Рава-Руська 2 км + 200 м, поза населеним пунктом, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Тойота Корола», у якому не горіли денні ходові вогні або ближнє світло фар, чим порушив вимоги п. 9.8 ПДР України.

Позивач вважає вказану постанову необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки: 1) жодного доказу на підтвердження його вини поліцейським не надано; 2) при розгляді справи не досліджувались докази, зокрема не було допитано свідка, не надано оцінку відеозапису з нагрудної камери поліцейського; 3) не було дотримано вимог 245, 280 КУпАП; 4) в резолютивній частині постанови зазначено прізвище особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1, а не ОСОБА_1.

Справа розглядається судом у спрощеному позовному провадженні, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 286 КАС України.

Від відповідача відзиву на позов та будь-яких інших письмових заперечень не надходило.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав із викладених у позовній заяві мотивів. Вказав, що ніякого порушення не допускав. За межами населеного пункту, в тому числі в момент його зупинки поліцейським, він рухався автомобілем з увімкнутим ближнім світлом фар, що відображалось на панелі в салоні автомобіля. На відеозаписі, який демонстрував працівник поліції на місці зупинки, не видно, чи горіли фари, чи ні, номерного знака автомобіля також не видно. З цього відео взагалі не можливо було що-небудь розібрати. Після зупинки автомобіля фари продовжували горіти, на чому ОСОБА_1 наголошував інспектору поліції, проте його пояснень він не слухав. Пасажира, який їхав із ним, в якості свідка поліцейський не допитав, ніяких доказів не дослідив. Таким чином його було притягнуто до відповідальності безпідставно.

У судове засідання представник відповідача повторно не з'явився, не повідомивши про причини неявки, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

За вказаних обставин, відповідно до вимог ч. 3 ст. 205 КАС України, суд приходить до висновку про можливість розглянути справу у відсутності представника відповідача.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази у справі, встановив такі обставини.

Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БР №185383 від 16 лютого 2018 року, винесеною поліцейським 4 роти батальйону УПП в Тернопільській області сержантом поліції Лукачиком Ігорем Михайловичем, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.

У резолютивній частині постанови (пункт 7) прізвище особи, до якої застосоване адміністративне стягнення, зазначено ОСОБА_1

Згідно з п. 8 постанови до неї додається фрагмент відео з н/в ВО-00032.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання про обґрунтованість позовних вимог, підтвердження їх матеріалами справи та необхідність частково задовольнити позов з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Відповідно до п. п. 9.8 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі - ПДР), з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.

Як ствердив позивач у судовому засіданні, за межами населеного пункту, в тому числі в момент його зупинки поліцейським, він рухався автомобілем з увімкнутим ближнім світлом фар, що відображалось на панелі в салоні автомобіля. На відеозаписі, який демонстрував працівник поліції на місці зупинки, не видно, чи горіли фари, чи ні, номерного знака автомобіля також не видно. З цього відео взагалі не можливо було що-небудь розібрати. Після зупинки автомобіля фари продовжували горіти.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як зазначалося, в оскаржуваній постанові вказано, що до неї додається фрагмент відео з н/в ВО-00032.

Проте, ні позивачу, ні суду цього відео надано не було.

Про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, в якому йому надсилалась копія ухвали про відкриття провадження у справі з копією позовної заяви і доданих до неї документів, з якого вбачається, що зазначені документи отримані 30 березня 2018 року, тобто завчасно до судового засідання, яке було призначене на 02 квітня о 09 годині 35 хвилин. У зв'язку з неявкою учасників справи судове засідання відкладено на 18 квітня 2018 року на 16 годину 30 хвилин, повістку про виклик на вказану дату і час представником відповідача згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення отримано 10 квітня 2018 року, тобто, знову ж таки, завчасно до судового засідання.

Однак, у судове засідання представник відповідача повторно не з'явився, ніяких доказів щодо правомірності оскаржуваної постанови не надав.

Відзиву на позов від відповідача також не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

За вказаних обставин, беручи до уваги, що обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на відповідача, який ніяких доказів правомірності оскаржуваної постанови, в тому числі відеозапису з відеореєстратора, про який зазначено в цій постанові, не надав, а також не подав відзиву на позов, а позивач наявність порушення ПДР в його діях заперечує, ніяких доказів на підтвердження його вини у правопорушенні, про яке йдеться в оскаржуваній постанові, судом не здобуто, суд вважає постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БР №185383 від 16 лютого 2018 року неправомірною.

Положеннями ст. 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом установлено, що оскаржувану постанову не обгрунтовано належними доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, прізвище особи, до якої застосовано адміністративне стягнення, в оскаржуваній постанові не співпадає з прізвищем особи, щодо якої розглядається справа, а також, як зазначив позивач, поліцейським не враховано його пояснень та не допитано свідка.

За вказаних обставин суд вважає, що вимоги ст. 280 КУпАП при винесенні оскаржуваної постанови належним чином не виконані, оскільки не з'ясовано всіх обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З урахуванням конкретних обставин справи, встановлених під час судового розгляду, суд приходить до переконання про наявність достатніх підстав для скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП та надіслання справи на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).

З цих підстав позов ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення.

Підстав закриття провадження у справі суд не вбачає, оскільки зібрані у справі докази не є достатніми для встановлення відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 9, 90, 242 - 246, 250, 255, 286, 295, 297, п. п. 15.5 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Управління патрульної поліції в Тернопільській області (вул. Котляревського, 24, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 40108646) про скасування постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БР №185383 від 16 лютого 2018 року, винесену поліцейським 4 роти батальйону УПП в Тернопільській області сержантом поліції Лукачиком Ігорем Михайловичем, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.

Надіслати справу на новий розгляд до Управління патрульної поліції в Тернопільській області.

У задоволенні позову в частині закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.

Повне рішення суду складено 18 квітня 2018 року.

Головуючий суддяН. М. Сташків