Ухвала суду № 73490445, 06.03.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/8098/18

Провадження № 1-кс/761/5526/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року м. Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва Циктіч В.М., за участі секретаря Філь В.В., прокурора Пірогової О.І. підозрюваного ОСОБА_1., захисника Кукли Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 420 180 100 000 000 25 від 12.02.2018, у якому

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Бердянськ Запорізької області, громадянин України, українець, з вищою освітою, який у зареєстрованому шлюбі не перебуває, офіційно не працевлаштований, зареєстрований та мешкає за адресою - АДРЕСА_1, судимий

-15.08.2012 Апеляційним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 127 КК України до 4 років позбавлення волі,

підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 3692 КК України,

у с т а н о в и в :

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло погоджене з прокурором відділу Генеральної прокуратури України Косяченком Т.М. клопотання слідчого в ОВС 1 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України Саєнка МП. про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На обґрунтування клопотання зазначено, що 05.03.2018 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 3692 КК України, що скоєне за таких обставин.

ОСОБА_1 - колишній співробітник правоохоронних органів, упродовж 2017-2018 років, діючи за попередньою змовою з невстановленими особами, керуючись злочинним умислом, направленим на отримання від ОСОБА_5 неправомірної вигоди, зателефонував останньому та повідомив, що у разі передання грошових коштів у сумі 5 000 доларів США обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 буде скеровано до суду за ч. 1 ст. 368 КК України, а не за ч. 3 ст. 368 КК України.

У подальшому - 04.03.2018 під час зустрічі ОСОБА_1 з ОСОБА_5, останній передав підозрюваному 5000 доларів США.

Слідчий вважав, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, знищити, сховати або спотворити речі чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, продовжити злочинну діяльність.

У судовому засіданні прокурор підтримала клопотання, просила його задовольнити з підстав, які у ньому зазначені.

Підозрюваний та його захисник заперечували проти задоволення клопотання, наполягаючи на необґрунтованості висунутої підозри та зазначених стороною обвинувачення ризиків. Вважали, що належну процесуальну поведінку ОСОБА_1 може забезпечити запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, оскільки останній наміру переховуватись не має.

Слідчий суддя, заслухавши сторони кримінального провадження, вивчивши надані суду матеріали, дійшов висновку про таке.

Частиною 1 статті 194 КПК на слідчого суддю під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу покладений обов'язок встановити існування наступних складових:

-чи доведені обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри;

-чи наявні ризики, передбачені статтею 177 КПК, та на які вказує слідчий;

-чи не є достатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тлумачення наведених вище процесуальних норм у їх логічному зв'язку з положеннями Глави 4 КПК приводить слідчого суддю до висновку, що під час вирішення питання щодо застосування до особи запобіжних заходів оцінка наданих сторонами доказів має спрямовуватися не на досягнення остаточного переконання у винуватості особи у вчиненні інкримінованого правопорушення, а має на меті встановити, чи є підозра обґрунтованою.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «K.F. проти Німеччини» обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин.

Крім того, Європейський Суд з прав людини у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.

Отже на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.

З огляду на зазначене, слідчий суддя вважає, що наданими органом досудового розслідування матеріалами достатньою мірою підтверджується наявність в діях підозрюваного ОСОБА_1 ознак інкримінованого злочину.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Таким чином, слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя приймає до уваги, що існує ймовірність того, що ОСОБА_1 з метою уникнення покарання за вчинення інкримінованого злочину, вчинить дії щодо ухилення від органу досудового розслідування та суду.

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «В. проти Швейцарії» зазначив, що небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати, зокрема, з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, статків, зв'язків з державою, у якій його переслідували в межах закону.

Так, характер інкримінованого підозрюваному злочину, пов'язаного з вимагання неправомірної вигоди за прийняття рішення особою, яка уповноважена на виконання функцій держави, зв'язки підозрюваного з працівниками правоохоронних органів, які причетні до вчинення вказаного злочину, також свідчать про ймовірність свідомої позапроцесуальної поведінки підозрюваного.

У зв'язку з цим, слідчий суддя вважає, що, не дивлячись на те, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання, підозрюваний може вчинити дії з метою переховування.

Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді його ув'язнення у невизначеному майбутньому, тобто після його затримання, з засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

З огляду на те, що низка свідків та осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення не встановлені, не виключено, що підозрюваний може незаконно на них впливати та вжити заходів з метою запобігання їх викриття.

Приймаючи до уваги, що інкримінований ОСОБА_1 злочин вчинений з корисливих мотивів, реально існуючим є ризик, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.

За результатами встановлених у судовому засіданні обставин та з урахуванням доводів, викладених сторонами кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність обставин, передбачених ч.1 ст. 194 КПК.

Відповідно до ч. 2 ст.183 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до раніше судимої особи, може бути заснований, якщо остання підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Інкримінований підозрюваному злочин передбачає застосування покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років.

Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, існуючі ризики, пов'язані з перешкоджанням кримінальному провадженню, приводять слідчого суддю до переконання, що застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що встановлені вище обставини є достатніми для застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Частиною 3 статті 183 КПК передбачено обов'язок слідчого судді визначити розмір застави, який є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.

Визначаючи відповідно до вимог ч.4 ст. 183 КПК розмір застави, слідчий суддя вважає, що застава у межах, передбачених п.2 ч.5 ст.182 КПК, може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

На підставі викладеного, керуючись ст. 176, 177, 178, 193, 194, 206 КПК України, слідчий суддя

у х в а л и в :

Клопотання слідчого ГСУ СБ України Саєнка М.П. задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк дії ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_1 під вартою визначити по 03 травня 2018 року включно.

Визначити ОСОБА_1 заставу у сумі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 140 960 (сто сорок тисяч дев'ятсот шістдесят) грн.

Застава може бути внесена підозрюваним, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві (код ЄДРПОУ - 26268059, Банк-одержувач - Державна казначейська служба України в м. Києві, МФО 820172, розрахунковий рахунок № 37318005112089, призначення - застава для Шевченківського районного суду м. Києва).

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до підозрюваного обрано запобіжний захід у виді застави.

У випадку внесення застави покласти на підозрюваного такі обов'язки:

- прибувати до слідчого ГСУ СБ України, прокурора, слідчого судді та суду з встановленою періодичністю;

- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця перебування;

- носити електронний засіб контролю;

- здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

У разі внесення застави, встановити 2-х місячний термін дії покладених судом обов'язків, починаючи з дня внесення застави.

У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави.

На ухвалу слідчого судді до Апеляційного суду м. Києва прокурором, підозрюваним, його захисником упродовж п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.

Слідчий суддя В.М.Циктіч