Рішення № 73490322, 19.04.2018, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/2309/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого судді – Масленикова О.А.

за участю секретаря судового засідання – Фоміної О.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

за наявними у справі матеріалами

цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

відкритого акціонерного товариства «Пересувна механізована колона № 16»

про

стягнення суми інфляційних втрат та 3 % річних

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВАТ «ПМК - 16» про стягнення суми інфляційних втрат та 3 % річних та в уточненій позовній заяві зазначив, що 9 липня 2013 року відповідно до рішення Кілійського районного суду Одеської області, було задоволено частково його позов про стягнення боргу з ВАТ «ПМК-16», а саме було стягнуто на його користь борг в сумі 41000 гривень та судові витрати 910 грн., що в цілому складає 41910 гривень. Вказане рішення суду набрало законної сили 20.07.2013 року та на підставі нього було видано виконавчий лист по справі від 15.07.2014 року про стягнення 41910 гривень з ВАТ «ПМК-16». Декілька разів позивач звертався з вказаним виконавчим листом до виконавчої служби стосовно примусового виконання рішення суду щодо стягнення грошових коштів за вказаним грошовим зобов’язанням, але виконавчий лист три рази повертався йому без виконання з винесенням державним виконавцем постанов про повернення виконавчого документу стягувачу, в зв’язку з неможливістю стягнення через відсутність коштів і майна у боржника. Відповідно до постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 20.04.2017 року з зазначених підстав йому повернули виконавчий лист без виконання. До теперішнього часу рішення суду від 9 липня 2013 року про стягнення 41910 гривень ВАТ «ПМК-16» не виконане. Кількість днів прострочення складає: з 05.12.2014 р. по 26.02.2018 р. – 1179 днів. Отже, боржник повинен сплатити інфляційні втрати 38288,8 коп. та 3 % річних в сумі 4061,25 грн., що в цілому складає 42350,05 грн., які позивач просив стягнути з відповідача.

Ухвалою судді від 30 січня 2018 року відкрито провадження у справі призначено розгляд у порядку спрощеного позовного провадження, про що повідомлені сторони.

Враховуючи, що позивач надав заяву, в якій вказав, що не заперечує проти заочного вирішення справи, беручи до уваги, що відповідач належним чином повідомлений про строк подання відзиву та не подав відзив, суд ухвалює заочне рішення по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв’язку з розглядом справ в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З досліджених доказів суд встановив наступні фактичні обставини:

Згідно рішення Кілійського районного суду Одеської області № 502/346/13-ц від 09.07.2013 р. з ВАТ «Пересувна механізована колона № 16» на користь ОСОБА_1 стягнуто борг в сумі 41000 грн., а також 910 грн. судових витрат, а всього 41910 грн.

15.07.2014 р. Кілійським районним судом Одеської області видано виконавчий лист по справі № 502/346/13-ц про стягнення з ВАТ «Пересувна механізована колона № 16» на користь ОСОБА_1 боргу в сумі 41000 грн., а також 910 грн. судових витрат, а всього 41910 грн.

Відповідно до постанови серії ВП № 52403539 від 20.04.2017 р. наданої заступником начальника відділу Кілійського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, виконавчий лист № 502/346/13-ц виданий 15.07.2014 р. повернуто стягувачу в зв’язку з неможливістю стягнення через відсутність коштів і майна у боржника.

При ухваленні рішення судом застосовано наступні норми права:

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Пунктом 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оцінивши надані докази у їх сукупності, надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов до висновку, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 до ВАТ «Пересувна механізована колона № 16» про стягнення суми інфляційних втрат та 3 % річних задоволенню підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача згідно ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 141, 259, 263-265, 279, 280-282 ЦПК, ст. ст. 526, 625 ЦК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Пересувна механізована колона № 16» про стягнення суми інфляційних втрат та 3 % річних – задовольнити.

Стягнути на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_2 з відкритого акціонерного товариства «Пересувна механізована колона № 16», ідентифікаційний код 01035851, розташованого за адресою: Одеська область, м. Кілія вул. 8-го Березня, 146 інфляційні втрати в розмірі 38288,80 грн. та 3 % річних в сумі 4061,25 грн., що в цілому складає 42350,05 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_2 з відкритого акціонерного товариства «Пересувна механізована колона № 16», розташованого за адресою: Одеська область, м. Кілія вул. 8-го Березня, 146 судові витрати в розмірі 640 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Згідно ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Кілійського районного суду ОСОБА_2