Ухвала суду № 73489481, 16.04.2018, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/14541/18-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2018 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Литвинова І. В.,

при секретарі судових засідань Чепізі Є. І.,

за участі слідчого Жицького Є. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у залі суду судове провадження за клопотанням адвоката Скоробогача Віталія Миколайовича в інтересах Товариства з обмеженою відповідача «ВУЛВЕР» про скасування арешту майна та обов'язку зупинення видаткових операцій з банківських рахунків, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22.02.2018 у кримінальному провадженні № 42017000000000160,-

В С Т А Н О В И В :

26.03.2018 року у провадження Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката Скоробогача Віталія Миколайовича в інтересах Товариства з обмеженою відповідача «ВУЛВЕР» про скасування арешту майна та обов'язку зупинення видаткових операцій з банківських рахунків, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22.02.2018 у кримінальному провадженні № 42017000000000160.

Представник заявника у вимогах даного клопотання просить скасувати арешт та обов'язок зупинення видаткових операцій, що накладений ухвалою слідчого судді 757/9808/18-к від 22.02.2018 у кримінальному провадженні № 42017000000000160, на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках: №26008060740929, №26053060710573, №26020052600981, №26028052603601, №26003052631502, відкритих ТОВ «ВУЛВЕР» (код ЄДРПОУ 34183165) у ПАТ КБ «Приватбанк» (МФО 305299.

Мотивуючи подане клопотання про скасування арешту майна, вказує, що арешт було накладено безпідставно, необґрунтовано, також посилається на те, що при накладенні арешту не було враховано відсутність правової підстави для арешту майна.

Представник заявника - адвокат Скоробогач В.М. у судовому засіданні вимоги клопотання підтримав з викладених у ньому підстав та просив задовольнити у повному обсязі.

Присутній у судовому засіданні слідчий Жицький Є.О. заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на обґрунтованість ухвали слідчого судді про накладення арешту, вказав, що на даний час дія вказаного заходу забезпечення кримінального провадження не втратила свою актуальність, а підстави які були на час накладення арешту продовжують існувати. Окрім іншого зазначив, що в рамках кримінального провадження № 42017000000000160 за наслідками проведення будівельно-технічної експертизи встановлено розмір шкоди. Також вказав, що на підставі зібраних доказів в ході досудового розслідування, складено повідомлення про підозру директору ТОВ «ВУЛВЕР», яку направлено на погодження прокурору.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність не з'явившихся осіб, на підставі наданих доказів.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання, матеріали, якими воно обґрунтовується, заслухавши заперечення слідчого, що здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000000160, приходить до наступного.

Судовим розглядом встановлено, що Управлінням з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000000160 від 25.01.2017 за фактом розкрадання службовими особами Управління справами Апарату Верховної Ради України коштів державного бюджету в особливо великих розмірах, виділених на реконструкцію систем опалення - холодопостачання та зміни нагрівальних приладів фанкойлами в адмінбудинках апарату ВР України, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України та за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Управління справами Апарату Верховної Ради України в інтересах ТОВ «ВУЛВЕР» під час закупівлі та виконанні робіт з реконструкції системи опалення та охолодження в адміністративних будинках представницького органу, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

22.02.2018 ухвалою слідчого судді № 757/9803/13-к накладено арешт на грошові кошти та інші цінності, що надходять та вже знаходяться на банківських рахунках: №26008060740929, №26053060710573, №26020052600981, №26028052603601, №26003052631502, відкритих ТОВ «ВУЛВЕР» (код ЄДРПОУ 34183165) у ПАТ КБ «Приватбанк» (МФО 305299) та зупинено видаткові операції по даним рахункам.

Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність в ТОВ «ВУЛВЕР» права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Так, як вбачається з мотивувальної частини ухвали Печерського районного суду м. Києва від 22.02.2018 при накладенні арешту слідчий суддя виходив з того, що на час розгляду клопотання органу досудового розслідування були достатні підстави вважати, що грошові кошти на рахунках ТОВ «ВУЛВЕР» можуть бути предметом злочину, а також перебувають у власності юридичної особи, до якої можуть бути застосовані заходи кримінально-правового характеру.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Слідчий суддя при вирішенні клопотання про скасування арешту майна, що накладений в рамках кримінального провадження також, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 5 статті 9 КПК України, передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» (<...>) [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Слідчим суддею встановлено, що досудове розслідування у кримінальному провадження триває, в рамках якого, окрім іншого досліджується факт зловживання службовим становищем службовими особами Управління справами Апарату Верховної Ради України в інтересах ТОВ «ВУЛВЕР» під час закупівлі та виконанні робіт з реконструкції системи опалення та охолодження в адміністративних будинках представницького органу, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Так, в судовому засіданні стороною обвинувачення було доведено, що захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна ТОВ «ВУЛВЕР» не втратив свою актуальність та підстави, які діяли на момент його застосування не відпали та продовжують існувати. В обґрунтування вказаного слідчому судді для огляду надано висновок будівельно-технічної експертизи від 03.03.2018 в рамках кримінального провадження № 42017000000000160, якою встановлено розмір завданих збитків державі в особливо великих розмірах. Також, слідчий повідомив, що на підставі зібраних доказів в ході досудового розслідування, складено повідомлення про підозру директору ТОВ «ВУЛВЕР», яку направлено на погодження прокурору.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що заявником на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін не доведено необґрунтованість накладення арешту на майно та не доведено відсутність потреби в застосуванні такого заходу, в противагу якому слідчим в судовому засіданні наведено додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються, як підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо обмеження права власності, а відтак слідчий суддя приходить до висновку, що втручання органу досудового розслідування у право на мирне володіння майном ТОВ «ВУЛВЕР» забезпечує «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав заявника, а також, що існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між арештом майна та метою, яку даний захід прагне досягти.

За викладених обставин, в силу принципу змагальності сторін, доводи клопотання про скасування арешту слід визнати як безпідставні, такі що не базуються на об'єктивних фактах і правових підставах, які б слугували для його задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 392, 532 КПК України, -

У Х В А Л И В :

Клопотання адвоката Скоробогача Віталія Миколайовича в інтересах Товариства з обмеженою відповідача «ВУЛВЕР» про скасування арешту майна та обов'язку зупинення видаткових операцій з банківських рахунків, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22.02.2018 у кримінальному провадженні № 42017000000000160 - залишити без задоволення.

Ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню.

Слідчий суддя І. В. Литвинова