Ухвала суду № 73489096, 13.04.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/7248/15-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" квітня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Бірси О.В., секретаря судових засідань Ярмак І.В., за участю сторін кримінального провадження: прокурора Валевича О.С., захисника Лисака О.М., обвинуваченого ОСОБА_3, керівника Державного міжрайонного підприємства Водопровідно-каналізаційного господарства «ДНІПРО-ЗАХІДНИЙ ДОНБАС» ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання трудового колективу Державного міжрайонного підприємства Водопровідно-каналізаційного господарства «ДНІПРО-ЗАХІДНИЙ ДОНБАС» про передачу на поруки трудового колективу обвинуваченого у рамках кримінального провадження № 42014000000001013 від 06.10.2014 за обвинуваченням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Російської Федерації, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів) передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 190 ККУкраїни,

в с т а н о в и в :

Трудовий колектив Державного міжрайонного підприємства Водопровідно-каналізаційного господарства «ДНІПРО-ЗАХІДНИЙ ДОНБАС» подав клопотання про передачу на поруки їх трудового колективу обвинуваченого ОСОБА_3, у рамках цього кримінального провадження.

Зміст звернення і указані на його обґрунтування обставини

Трудовий колектив Державного міжрайонного підприємства Водопровідно-каналізаційного господарства «ДНІПРО-ЗАХІДНИЙ ДОНБАС» указує у клопотанні та доданих до нього документах, що саме їх колектив, де ОСОБА_3 працює на посаді юрисконсультанта, має великі можливості для спостереження та проведення відповідної виховної роботи з ним.

Зазначається також і те, що питання про передачу на поруки вищезазначеної особи обговорювалось на загальних зборах та було прийнято одноголосне рішення про клопотання про передачу на поруки ОСОБА_3, у порядку ст. 47 КПК України.

Поряд з цим у клопотанні указується, що клопотання є волевиявленням всього колективу.

Колектив обговорював поведінку обвинуваченого, який вчинив злочини, передбачені ст.ст. 190, 364 КК на зборах, піддав це питання громадському обговоренню та за наслідками такого обговорення цей колектив зобов'язався здійснювати низку заходів, у тмоу числі ,але не тільки, виховного характеру, спрямовані на недопущення вчинення обвинуваченим нових злочинів, його перевиховання й виправлення.

Вимоги звернення і доводи особи, яка її подала

Трудовий колектив Державного міжрайонного підприємства Водопровідно-каналізаційного господарства «ДНІПРО-ЗАХІДНИЙ ДОНБАС», зважаючи на те, що обвинувачений скоїв злочини, які не є тяжкими чи особливо тяжкими, щиро покаявся, а також беручи до уваги, що було одностайно прийнято рішення про взяття обвинуваченого на поруки колективу, на підставі вищевикладеного, керуючись ст. 47 Кримінального кодексу України, просить передати обвинуваченого на поруки їх колективу.

Доводи сторін в суді

У судовому засіданні керівник Державного міжрайонного підприємства Водопровідно-каналізаційного господарства «ДНІПРО-ЗАХІДНИЙ ДОНБАС» ОСОБА_4 клопотання підтримав, з огляду на рішення трудового колективу з цього питання відображене у протоколі за загальних зборів № 1 від 07.03.2018, та просив, у порядку ст. 47 КК України у редакції Закону від 05.04.2001 № 2341-III, передати обвинуваченого на поруки їх колективу.

Прокурор Валевич О.С., у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, оскільки, згідно ст. 47 КК України із змінами, внесеними згідно із Законом № 1698-VII від 14.10.2014 особа, яка вперше вчинила корупційний злочин невеликої або середньої тяжкості, не може бути звільнена від кримінальної відповідальності, у зв'язку з передачею особи на поруки.

Захисник ОСОБА_2 у судовому засіданні уважав, за можливе клопотання трудового колективу Державний міжрайонний підприємств Водопровідно-каналізаційного господарства «ДНІПРО-ЗАХІДНИЙ ДОНБАС» про передачу обвинуваченого на поруки цього колективу у порядку ст. 47 КК України у редакції Закону від 05.04.2001 № 2341-III, задовольнити з огляду на наявність передумов регламентованих кримінальним процесуальним законодавством для такої дії в цій справі.

Також останній указав, що доводи прокурора, щодо неможливості звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку ст. 47 КК України у редакції Закону від 05.04.2001 № 2341-III, з огляду на положення ст. 47 КК України із змінами, внесеними згідно із Законом № 1698-VII від 14.10.2014, не є слушними та дійсними у світлі того, що діяння учинені обвинуваченим мали місце до набрання чинності ст. 47 КК України із змінами, внесеними згідно із Законом № 1698-VII від 14.10.2014, а тому, у силу норм ст.ст. 4, 5 того ж Кодексу, до його клієнта, застосовані бути не можуть, так як іншим чином погіршує становище особи, в цій ситуації.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку захисника та заявника щодо його передачі на поруки трудового колективу Державного міжрайоногой підприємства Водопровідно-каналізаційного господарства «ДНІПРО-ЗАХІДНИЙ ДОНБАС» у порядку ст. 47 КК України у редакції Закону від 05.04.2001 № 2341-III.

При цьому обвинувачений ОСОБА_3 указав, що свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів) передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 190 КК України, визнає повністю, дав послідовні, логічні та зв'язні покази, у яких підтвердив обставини їх скоєння, викладені в зміненому обвинувальному акті, зокрема в частині часу, місця та способу вчинення, щиро розкаявся у вчиненому.

Заперечення від потерпілого ОСОБА_5 щодо заявленого клопотання трудового колективуДержавного міжрайонного підприємства Водопровідно-каналізаційного господарства «ДНІПРО-ЗАХІДНИЙ ДОНБАС» у матеріалах провадження відсутні.

Фактичні обставини справи з'ясовані судом

У рамках кримінального провадження № 42014000000001013 від 06.10.2014 в ході судового розгляду з'ясовано, що наказом Міністра промислової політики України № 88 - к від 16.09.2013 ОСОБА_3 призначено на посаду начальника управління реформування власності Міністерства промислової політики України (надалі - Мінпромполітики України).

Згідно з п. 4.3.1 Положення (далі по тексту - Положення) про управління реформування власності Мінпромполітики України (далі по тексту - Управління), затвердженого Міністром промислової політики України 16.09.2013, начальник Управління має право: підписувати документи і матеріали, що готуються Управлінням відповідно до адресованих йому доручень керівництва Мінпромполітики України; в межах повноважень приймати рішення та підписувати службові і доповідні записки з питань, що виникають у сфері діяльності Управління; видавати розпорядження (доручення) по Управлінню з питань організаційного характеру, у тому числі щодо визначення працівника (ів), відповідальних за ведення діловодства (контролю), а також скликати наради з питань, які віднесені до компетенції Управління.

Згідно з п.4.3.2 обов'язками начальника Управління, серед інших, є: здійснення керівництва діяльністю Управління; розподіл обов'язків між керівниками відділів, очолювання та контролювання їх роботи, надання обов'язкових до виконання працівниками Управління доручень; візування усіх документів, які стосуються напрямку діяльності Управління і підписання яких належить до компетенції керівництва Мінпромполітики України, а також проектів документів, які готуються працівниками Управління (за наявності візи начальників відділів); організація взаємодії з іншими центральними органами виконавчої влади з виконання завдань, віднесених до компетенції Управління.

Згідно з п. 1.2 Положення Управління утворено з метою забезпечення виконання покладених на Мінпромполітики України завдань, пов'язаних з формуванням та реалізацією державної промислової політики в сфері управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами, в частині вирішення відповідно до законів питань, що стосуються реформування власності та майнових відносин.

Також основним завданням Управління є забезпечення виконання завдань Мінпромполітики України, пов'язаних з реформуванням державної власності, майновими відносинами в державному секторі економіки, питаннями управління об'єктами державної власності (у тому числі корпоративними правами держави), зокрема організація роботи та опрацювання питань щодо відчуження, списання, оренди, іпотеки, застави, передачі в концесію об'єктів державної власності, суб'єктом управління яких є Мінпромполітики України, а також укладання договорів про спільну діяльність за участю таких об'єктів.

Згідно з підпунктами 10, 21 пункту 2.2 Положення, функціями Управління серед інших є: здійснення підготовки в установленому порядку проектів рішень про списання та відчуження об'єктів державної власності, що перебувають у сфері управління Мінпромполітики України, про передачу їх в оренду, управління, концесію, щодо укладання договорів про інвестиційну діяльність тощо; здійснення підготовки разом із структурними підрозділами Мінпромполітики України пропозицій та висновків щодо приватизації об'єктів державної власності, суб'єктом управління яких є Мінпромполітики України; пропозицій щодо управлінських рішень з питань розпорядження майном, у тому числі оренди об'єктів державної власності.

Таким чином, начальник управління реформування власності Мінпромполітики України ОСОБА_3 був державним службовцем та службовою особою, проте своє службове становище останній умисно використав для заволодіння чужим майном шляхом обману за наступних обставин.

05.10.2007 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області в особі першого заступника начальника регіонального відділення ОСОБА_7 та ТОВ «Техно - торгівельний центр «Електроніка - Н» в особі директора ОСОБА_5 укладено договір оренди № 635 єдиного майнового комплексу техно-торгівельного центру «Електроніка» (надалі - ЄМК), до складу якого входило устаткування та приміщення площею 79,8 м.кв., розташоване за адресою: м. Миколаїв,

вул. Космонавтів, 100, який до цього перебував на балансі Державного підприємства «Миколаївський техно-торгівельний комплекс «Електроніка», що, в свою чергу, входило до сфери управління Мінпромполітики України. Термін дії зазначеного договору із відповідними змінами та доповненнями продовжувався до 04.10.2015.

Наказом Мінпромполітики України від 27.11.2007 № 660 прийнято рішення про припинення юридичної особи - ДП «Миколаївський державний техно-торгівельний центр «Електроніка» шляхом реорганізації через приєднання єдиного майнового комплексу до орендаря - ТОВ «Техно-торгівельний центр Електроніка-Н».

При цьому, власником зазначеного майна залишилась Держава в особі Фонду Державного майна України, а уповноваженим суб'єктом управління - Мінпромполітики України.

В подальшому, 13.06.2014 директор ТОВ «Техно-торгівельний центр Електроніка-Н» ОСОБА_5, користуючись правом покупця ініціювати включення об'єкту малої приватизації до переліків об'єктів державної власності, що підлягають продажу на аукціоні,звернувся до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області (далі по тексту - РВ ФДМУ по Миколаївській області) із заявою про включення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні ЄМК техно-торгівельного центру «Електроніка».

У свою чергу, відповідно до ст. 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та Порядку подання та розгляду заяви про включення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, та заяви на участь в аукціоні, конкурсі щодо об'єктів державної власності груп А, Д та Ж, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 17.04.1998 № 772 (у редакції наказу ФДМУ від 02.04.2012 № 437), цього ж дня РВ ФДМУ по Миколаївській області прийняло та зареєструвало вказану заяву.

Крім цього, РВ ФДМУ по Миколаївській області направлено лист від 18.06.2014 № 11/723 до Мінпромполітики України про розгляд питання приватизації вказаного об'єкту та надання згоди на включення цього майна до переліку таких, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні.

Вказаний лист 27.06.2014 надійшов до Мінпромполітики України та зареєстрований за вхідним номером 14/856, після чого за резолюцією заступника Міністра промислової політики України ОСОБА_8 виконавцями розгляду листа визначено керівників двох структурних підрозділів: ОСОБА_3 - начальника управління реформування власності та ОСОБА_9 - директора департаменту юридичного забезпечення Мінпромполітики України.

У свою чергу, відповідною резолюцією начальника Управління ОСОБА_3 виконавцем вказаного листа визначено начальника відділу з питань створення господарських організацій, реструктуризації, приватизації, перед приватизаційної підготовки, оцінки майна та корпоративного управління ОСОБА_10 За його дорученням працівниками вказаного структурного підрозділу підготовлено проект відповіді на вказаний лист, де висловлювалась позиція Міністерства щодо неможливості приватизації об'єкта шляхом викупу, оскільки невід'ємні поліпшення не проводились та на їх проведення згоди управителем об'єкту не надавалась.

В подальшому, зміст проекту листа доведено до начальників відділу та управління реформування власності, а також директора юридичного департаменту, про що останніми зроблено відповідні візи, після чого проект відповіді наданий через секретаря на підпис заступнику Міністра.

Після ознайомлення та підписання заступником Міністра вказаний лист зареєстровано за № 14/3-3-642 від 30.07.2014 та направлено поштою до РВФДМУ по Миколаївській області.

Поряд з цим, на початку липня 2014 року ОСОБА_5, дізнавшись від заступника начальника РВ ФДМУ по Миколаївській області ОСОБА_7 про направлення листа на адресу Мінпромполітики України, звернувся до неї з проханням з'ясувати стан розгляду зазначеного листа.

Після чого ОСОБА_7, попередньо дізнавшись прізвище та контактний номер телефону керівника структурного підрозділу Мінпромполітики України, на розгляді у якого перебував вказаний лист, зателефонувала до начальника Управління ОСОБА_3, який попросив, щоб ОСОБА_5 особисто зателефонував на абонентський номер мобільного зв'язку НОМЕР_2, яким користувався ОСОБА_3

ОСОБА_5 14.07.2014 о 12 год. 44 хв. зателефонував ОСОБА_3 та запитав чи погоджено Мінпромполітики України питання приватизації вказаного об'єкту. В ході розмови ОСОБА_3 повідомив, що для з'ясування питання розгляду листа щодо погодження приватизації майна він повинен особисто приїхати до Мінпромполітики України. Не вбачаючи підстав для виконання цієї вимоги, ОСОБА_5 відмовився від поїздки до м. Києва.

Таким чином, розуміючи, що ОСОБА_5 вважає Мінпромполітики України уповноваженим органом, який вирішує питання щодо приватизації єдиного майнового комплексу техно-торгівельний центр «Електроніка», а ОСОБА_3 службовою особою цього органу, яка уповноважена вирішувати питання приватизації цього об'єкту, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел на заволодіння майном ОСОБА_5 шляхом обману, повідомляючи останньому неправдиві відомості про те, що без листа-погодження Мінпромполітики України вказаний об'єкт не буде включений Фондом державного майна України до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні, та те, що він як начальник управління реформування власності Мінпромполітики України може забезпечити підписання такого листа уповноваженою особою у разі надання ОСОБА_5 неправомірної вигоди для нього.

Лист Мінпромполітики України від 30.07.2014 № 14/3-3-642 надійшов 06.08.2014 до РВ ФДМУ по Миколаївській області. Цього ж дня, дізнавшись про лист, ОСОБА_5 об 11 год. 02 хв. з власного абонентського номеру мобільного зв'язку НОМЕР_3 зателефонував ОСОБА_3 на абонентський номер мобільного зв'язку НОМЕР_2 і запитав про причини відмови Мінпромполітики України у наданні згоди на включення ЄМК техно-торгівельного центру «Електроніка» до переліку таких, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні. ОСОБА_3, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, призначив ОСОБА_5 зустріч у місті Києві на наступний день, тобто 07.08.2014.

ОСОБА_5 07.08.2014 прибув до міста Києва, де у період з 11 до 13 години неподалік будівлі Мінпромполітики України за адресою: вул. Сурікова, 3, зустрівся з ОСОБА_3 Останній, продовжуючи надавати неправдиві відомості, під час бесіди повідомив ОСОБА_5, що причиною відмови у наданні згоди на приватизацію ЄМК стала його (ОСОБА_5.) відмова приїхати до міста Києва та поспілкуватися особисто з ОСОБА_3

У ході зустрічі ОСОБА_3, продовжуючи повідомляти неправдиві відомості з метою заволодіння майном ОСОБА_5, повідомив останньому, що не бачить у даний час підстав для погодження Міністерством позитивного вирішення питання приватизації цього об'єкту, достовірно знаючи, що це не належить до повноважень Міністерства взагалі, та його службових обов'язків зокрема, проте зазначив, що вони можуть і надалі спілкуватись з цього приводу.

Поряд з цим, у зв'язку з відсутністю відповіді Мінпромполітики України на вищевказаний лист РВ ФДМУ по Миколаївській області повторно направлено лист від 30.07.2014 № 11/881 щодо прискорення розгляду попереднього листа.

Зазначений лист надійшов 08.08.2014 до Мінпромполітики України та згідно з резолюцією заступника Міністра промислової політики України першим виконавцем визначено начальника управління реформування власності Мінпромполітики України ОСОБА_3 та директора департаменту юридичного забезпечення ОСОБА_9

У свою чергу, відповідною резолюцією начальника управління реформування власності ОСОБА_3 виконавцем вказаного листа визначено начальника відділу з питань створення господарських організацій, реструктуризації, приватизації, перед приватизаційної підготовки, оцінки майна та корпоративного управління ОСОБА_10

За його дорученням працівниками вказаного структурного підрозділу підготовлено проект відповіді на вказаний лист, де висловлювалась попередня позиція Міністерства. В подальшому, зміст проекту листа доведено до начальників відділу та управління реформування власності, а також директора юридичного департаменту, про що останніми зроблено відповідні візи, після чого проект відповіді наданий через секретаря на підпис заступнику Міністра.

Після ознайомлення та підписання заступником Міністра вказаний лист зареєстровано за №14/3-3-707 від 21.08.2014 та направлено поштою до РВФДМУ по Миколаївській області.

Таким чином, в силу виконання своїх службових обов'язків начальника управління реформування власності ОСОБА_3 був обізнаний про зміст листування між органами приватизації та Мінпромполітики України з приводу вказаного об'єкта нерухомості.

Разом з цим, у період з 03.09.2014 по 09.09.2014 у ході телефонних розмов, а також під час особистої зустрічі біля будівлі Фонду державного майна України в місті Києві по вул. Кутузова, 18/9, ОСОБА_3 повідомив про свій злочинний умисел своєму раніше знайомому - особі, матеріали відносно якої виділені у кримінальне провадження № 42014000000001650, та домовився з ним про спільне вчинення кримінального правопорушення, кінцевою метою якого було заволодіння грошовими коштами ОСОБА_5 у вигляді отримання неправомірної вигоди за вирішення питання про надання Мінпромполітики України згоди на приватизацію вказаного об'єкту.

При цьому, особа, матеріали відносно якої виділені у кримінальне провадження № 42014000000001650, за умовами злочинної домовленості повинна була безпосередньо зустрітись зі ОСОБА_5, повідомити умови передачі неправомірної вигоди для ОСОБА_3, тобто виконати роль пособника у вчиненні кримінального правопорушення.

Так розмір неправомірної вигоди, що її мав добровільно передати ОСОБА_5 за ніби-то вирішення питання підписання уповноваженою особою листа-погодження Мінпромполітики України на приватизацію єдиного майнового комплексу техно-торгівельний центр «Електроніка», ОСОБА_3 був визначений у 80 000 гривень, із розрахунку 1000 гривень за кожен квадратний метр приміщення площею 80 квадратних метрів (округлена до цілого фактична площа приміщення ЄМК 79,8 квадратних метрів), що входить до складу ЄМК «Техно-торгівельний центр «Електроніка».

Після цього, 09.09.2014 у ході телефонної розмови, яка відбулася о 10 год. 04 хв., ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_5, що для вирішення його питання останньому необхідно звернутись до особи, матеріали відносно якої виділені у кримінальне провадження № 42014000000001650, контактні дані якого він може отримати у РВ ФДМУ по Миколаївській області.

В свою чергу, ОСОБА_5, виконуючи умови ОСОБА_3, звернувся до ОСОБА_7 з проханням організувати йому зустріч з особою, матеріали відносно якої виділені у кримінальне провадження № 42014000000001650. Після чого, за сприяння ОСОБА_7, яка не була обізнана зі злочинними намірами ОСОБА_3, 02.10.2014 приблизно з 16 до 17 год. біля приміщення РВФДМУ по Миколаївській області за адресою: м. Миколаїв, вул. Чкалова, 20, відбулася зустріч між ОСОБА_5 та особою, матеріали відносно якої виділені у кримінальне провадження № 42014000000001650.

Під час особистої розмови особа, матеріали відносно якої виділені у кримінальне провадження № 42014000000001650, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3, виступаючи його пособником та реалізовуючи розроблену останнім злочинну схему щодо заволодіння грошовими коштами ОСОБА_5 у вигляді отримання неправомірної вигоди ніби-то за позитивне вирішення питання щодо підписання уповноваженою особою листа-погодження Мінпромполітики України на приватизацію єдиного майнового комплексу техно-торгівельний центр «Електроніка», повідомив ОСОБА_5 про те, що для позитивного вирішення вказаного питання останній має передати ОСОБА_3 за його посередництва неправомірну вигоду у розмірі 80 000 гривень, із розрахунку 1000 гривень за 1 кожен квадратний метр приміщення площею 80 квадратних метрів, що входить до складу ЄМК техно-торгівельний центр «Електроніка».

Будучи введеним в оману ОСОБА_3, ОСОБА_5 добровільно погодився у подальшому передати грошові кошти в сумі 80 000 гривень як неправомірну вигоду за позитивне вирішення питання щодо надання згоди на приватизацію вказаного об'єкту та відповідного підписання уповноваженою особою листа-погодження Мінпромполітики України.

Під час вказаної зустрічі між ОСОБА_5 та особою, матеріали відносно якої виділені у кримінальне провадження № 42014000000001650, досягнуто домовленості про те, що першу частину неправомірної вигоди у розмірі 40 000 гривень ОСОБА_5 надасть особі, матеріали відносно якої виділені у кримінальне провадження № 42014000000001650, до вирішення питання щодо надання Мінпромполітики письмової згоди на включення

ЄМК до переліку таких, що підлягають приватизації, а другу частину у розмірі 40 000 гривень - після отримання відповідного листа-погодження щодо включення до переліку таких, що підлягають приватизації, ЄМК «Техно - торгівельного центру «Електроніка», розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 100.

В подальшому, особа, матеріали відносно якої виділені у кримінальне провадження № 42014000000001650, 02.10.2014 о 17 год. 54 хв. з власного абонентського номеру мобільного зв'язку +380952123262 зателефонувала до ОСОБА_3 на його абонентський номер мобільного зв'язку НОМЕР_2 і доповіла про те, що ОСОБА_5 погодився добровільно передати гроші у розмірі 80 000 гривень.

Поряд з цим, 19.09.2014 до Мінпромполітики України надійшов лист Фонду державного майна України №10-20-12353 від 12.09.2014 щодо розгляду питання приватизації ЄМК техно-торгівельного центру «Електроніка».

Згідно з резолюцією заступника Міністра промислової політики України виконавцем визначено начальника управління реформування власності Мінпромполітики України ОСОБА_3

У свою чергу, відповідною резолюцією начальника управління реформування власності ОСОБА_3 виконавцем вказаного листа визначено начальника відділу з питань створення господарських організацій, реструктуризації, приватизації, перед приватизаційної підготовки, оцінки майна та корпоративного управління ОСОБА_10, яким підготовлено проект відповіді на вказаний лист, де вказано, що зважаючи на завдання, встановлені Державною програмою приватизації на 2012-2014 року та дорученнями Уряду стосовно забезпечення надходження до бюджету коштів від продажу об'єктів державної власності, Міністерство не заперечує проти включення вказаного комплексу до переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації.

В подальшому, зміст проекту листа погоджено з начальником управління реформування власності ОСОБА_3, останніми зроблено відповідну візу, після чого проект відповіді наданий на підпис заступнику Міністра.

Після ознайомлення та підписання заступником Міністра вказаний лист зареєстровано відділом вихідної кореспонденції за №14/3-3-833 від 06.10.2014, проте поштою до адресата не направлено, оскільки начальник управління реформування власності ОСОБА_3 отримав вказаний лист наручно.

Таким чином, дізнавшись, що ОСОБА_5 добровільно погодився передати гроші, ОСОБА_3, будучи начальником управління реформування власності та використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, після реєстрації в Мінпромполітики України листа від 06.10.2014 №14/3-3-833, особисто отримав цей лист з метою заволодіння грошима ОСОБА_5 в сумі 80 000 гривень, які останній мав передати ОСОБА_3 за посередництва особи, матеріали відносно якої виділені у кримінальне провадження № 42014000000001650, як неправомірна винагорода за підписання вказаного листа.

09.10.2014 приблизно о 13 год. 30 хв. у приміщенні кафе у підземному торгівельному центрі, розташованому біля готелю «Салют», за адресою: м. Київ, вул. Iвана Мазепи, 11-Б, відбулася за попередньою телефонною домовленістю зустріч між особою, матеріали відносно якої виділені у кримінальне провадження № 42014000000001650, та ОСОБА_5, під час якої останній добровільно передав, а вказана особа, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_3 та виступаючи як пособник, одержала грошові кошти у сумі 40 000 гривень.

При цьому, ОСОБА_5 здійснив передачу вказаних грошових коштів, упакованих в поліетиленовий пакет рожевого кольору, поклавши їх в шкіряну сумку темного кольору, яка перебувала у користуванні особи, матеріали відносно якої виділені у кримінальне провадження № 42014000000001650.

13.10.2014 у період з 13 до 14 год. біля будівлі Мінпромполітики України, розташованої в місті Києві, вул. Сурікова, 3, особа, матеріали відносно якої виділені у кримінальне провадження № 42014000000001650, під час зустрічі з ОСОБА_3 поклала у портфель останнього загорнуті у паперовий конверт білого кольору 35 000 гривень, одержаних 09.10.2014 від ОСОБА_5 При цьому, особа, матеріали відносно якої виділені у кримінальне провадження

№ 42014000000001650, частину коштів у розмірі 5000 гривень залишила собі як винагороду за виконану роботу згідно досягнутої попередньої домовленості із ОСОБА_3

У свою чергу, ОСОБА_3 передав особі, матеріали відносно якої виділені у кримінальне провадження № 42014000000001650, оригінал та копію листа від 06.10.2014 № 14/3-3-833. При цьому, ОСОБА_3, продовжуючи вчинення заволодіння майном ОСОБА_5, обумовив, що лист має бути відвезений особою, матеріали відносно якої виділені у кримінальне провадження № 42014000000001650, до Фонду державного майна України лише після одержання від ОСОБА_5 другої частини вищевказаних грошей.

20.10.2014 під час телефонної розмови особа, матеріали відносно якої виділені у кримінальне провадження № 42014000000001650, домовилась із ОСОБА_5 про зустріч 21.10.2014 в місті Києві для передачі другої частини вищевказаних грошей. Після цієї домовленості, переконавшись у дійсності намірів ОСОБА_5 щодо передачі грошей, особа, матеріали відносно якої виділені у кримінальне провадження № 42014000000001650, передала лист від 06.10.2014 № 14/3-3-833 до канцелярії Фонду державного майна України для реєстрації.

21.10.2014 приблизно о 13 год. 05 хв. ОСОБА_5 за попередньою телефонною домовленістю прибув до парку поблизу приміщенні Мінпромполітики за адресою: вул. Сурікова, 3, м. Київ, де зустрівся з особою, матеріали відносно якої виділені у кримінальне провадження № 42014000000001650. На прохання останньої вони разом зайшли до приміщення будівлі Мінпромполітики України, де зазначена особа, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_3, одержав від ОСОБА_5 шляхом поміщення останнім до шкіряної сумки темного кольору, належної особі, матеріали відносно якої виділені у кримінальне провадження № 42014000000001650, упакованих в паперовий конверт білого кольору грошових коштів у розмірі 40 000 гривень.

Відразу після цього особа, матеріали відносно якої виділені у кримінальне провадження № 42014000000001650, передала ОСОБА_5 копію листа за підписом заступника Міністра промислової політики України №14/3-3-833 від 06.10.2014, в якому вказано що за результатом розгляду листа Фонду державного майна України від 12.09.2014 № 10-20-12353 Мінпромполітики України не заперечує проти включення вказаного комплексу до переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, а також роздруківку витягу з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо ЄМК техно-торгівельного центру «Електроніка».

21.10.2014 приблизно о 18 год. особа, матеріали відносно якої виділені у кримінальне провадження № 42014000000001650, прибула до будинку №14-б по бульвару Верховної Ради у місті Києві, де фактично проживав ОСОБА_3, де під час зустрічі передала останньому з рук в руки у паперовому конверті білого кольору 30 000 гривень, як другу частину грошей, одержаних того ж дня від ОСОБА_5

При цьому, частину коштів у розмірі 10 000 гривень особа, матеріали відносно якої виділені у кримінальне провадження № 42014000000001650, за попередньою домовленістю із ОСОБА_3 залишила собі як винагороду за вчинення пособництва у вчиненні останнім злочину.

Відразу після цього, ОСОБА_3 та особа, матеріали відносно якої виділені у кримінальне провадження № 42014000000001650, затримані працівниками правоохоронних органів.

Тобто, тим самим, ОСОБА_3 вчинив зловживання службовим становищем, яке полягає у тому, що він умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, будучи службовою особою, використовуючи своє службове становище начальника управління реформування власності Міністерства промислової політики України всупереч інтересам служби, перебуваючи у період з липня 2014 року по 21.10.2014 у місті Києві, будучи обізнаним про зміст листування між органами приватизації та Мінпромполітики України з приводу ЄМК техно-торгівельний центр «Електроніка», скориставшись доступом до вказаного службового листування, після реєстрації у Мінпромполітики України листа від 06.10.2014 № 14/3-3-833 щодо можливості включення вказаного ЄМК до переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, особисто отримав оригінал цього листа, який використав для заволодіння грошовими коштами ОСОБА_5 на суму 80 000 гривень, чим завдав охоронюваним законом правам, свободам та інтересам останнього істотної шкоди, що у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для себе використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що завдало істотної шкоди потерпілому, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 364 КК України.

Крім того, ОСОБА_3 діючи умисно, з корисливого мотиву та з метою заволодіння чужим майном, шляхом обману, повідомляючи у період з липня 2014 року по 21.10.2014 неправдиві відомості директору ТОВ «Техно-торгівельний центр «Електроніка - Н» ОСОБА_5 про те, що без листа-погодження Мінпромполітики України єдиний майновий комплекс техно-торгівельний центр «Електроніка» не буде включений Фондом державного майна України до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні, та те, що він як начальник управління реформування власності Мінпромполітики України може забезпечити підписання такого листа уповноваженою особою у разі надання ОСОБА_5 неправомірної вигоди, за пособництва особи, матеріали відносно якої виділені у кримінальне провадження № 42014000000001650, у м. Києві отримав від ОСОБА_5 гроші на загальну суму 80 000 гривень, чим завдав останньому значної шкоди, що у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились в заволодінні чужим майном шляхом обману, вчинене за попередньою змовою групою осіб, що завдало значної шкоди потерпілому, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190

КК України.

Вказаних висновків суд дійшов з урахуванням пояснень обвинуваченого, який будучи допитаним в судовому засіданні свою вину у вчиненні цих кримінальних правопорушень (злочинів) визнав повністю, дав покази, підтвердивши у них обставини їх скоєння, викладені вище, зокрема в частині часу, місця та способу вчинення, щиро розкаявся у вчиненому.

Також, крім повного визнання своєї вини, просив суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення цього злочину, так як повністю погоджується з встановленими обставинами.

Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінальних правопорушень, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившисьдопитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого у відповідності до положень Кримінального Кодексу України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку,приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого за вище встановлених обставин.

При цьому, указані обставини, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, з урахуванням, висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах відображеного у постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 22.03.2018 у справі№ 521/11693/16-к, судом установлено, як доведені, з огляду на те, що вони у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, як-то даними відображеними у протоколах тимчасового доступу до речей і документів з додатками від 03.03.2015 (а.п. 98-99, 100 том № 1) та 04.03.2015 (а.п. 101-102, 103 том № 1); висновках експертів № 98хс від 11.03.2015 (а.п. 104-113 том № 1), № 99хс від 13.03.2015 (а.п. 114-122 том № 1), № 171/тдд від 20.03.2015 (а.п. 123-126 том № 1), 169/тдд від 20.03.2015 (а.п. 127-130 том № 1); протоколах огляду речей і документів від 27.03.2015 (а.п. 131-137 том № 1), від 30.03.2015 (а.п. 138-140 том № 1), від 30.03.2015 (а.п. 141-190 том № 1), від 30.03.2015 з додатком (а.п. 197, 196 том № 1), від 28.10.2014 (а.п. 213-216 том № 1), від 11.11.2014 (а.п. 235-236 том № 1), від 23.10.2014 (а.п. 212-213, 214-250 том № 2 та а.п. 2-49 том № 3), від 04.11.2014 (а.п. 81-83 том № 3); протоколами тимчасового вилучення документів та їх повернення від 04.11.2014 (а.п. 217, 218-219 том № 1), від 28.01.2015 (а.п. 86-87 том № 3); копією листа Заступника Міністра промислової політики України - керівника апарату ОСОБА_11 до ФДМУ щодо інвентаризації державного майна (а.п. 191-193 том № 1) та іншими листами цього Міністерства (а.п. 194-195 том № 1); протоколах про здійснення негласних слідчих (розшукових) дій та наслідки здійснення ОТЗ, їх огляду, з додатками від 10.11.2014 (а.п. 221-230, 231 том № 1), від 10.11.2014 (а.п. 232-233, 234 том № 1), від 04.12.2014 (а.п. 1-10 том № 2), від 24.12.2014 (а.п. 35-37, 38 та а.п. 39-49-50, а.п. 51-53, 54), від 09.10.2014 (а.п. 73-96, від 10.10.2014 (а.п. 97-99, 100 том № 2), від 21.10.2014 (а.п. 136-159 том № 2), від 23.10.2014 (а.п. 206-210, 211 том № 2); протоколі про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 09.10.2014 (а.п. 68-72 том № 2); протоколі затримання особи від 22.10.2014 (а.п. 160-162 том № 2); протоколі освідування особи від 21.10.2014 (а.п. 163-165 том № 2); протоколах обшуків від 21.10.2014 (а.п. 166-168 том № 2, а.п. 169-170 том № 2, а.п. 172-174, 175 том № 2), від 22.10.2014 (а.п. 176-178 том № 2, а.п. 179-180 том № 2), від 23.10.2014 (а.п. 50-52 том № 3); поясненнями наданими у суді в ході допиту ОСОБА_5 від 15.04.2016 (а.п. 204-206 том № 3), ОСОБА_12 від 17.05.2016 (а.п. 217 том № 3), ОСОБА_13 від 24.05.2016 (а.п. 222-223 том № 3), ОСОБА_10 та ОСОБА_14 від 18.07.2016 (а.п. 235-236 том № 3),ОСОБА_15 та ОСОБА_9 від 03.08.2016 (а.п.250 том № 3), ОСОБА_16 від 10.08.2016 (а.п. 3-5 том № 4), ОСОБА_17 та ОСОБА_18 від 17.08.2016 (а.п. 13-15 том № 4), ОСОБА_19 від 08.09.2016 (а.п. 26-28 том № 4), гарус І.М. та ОСОБА_8 від 29.09.2016 (а.п. 64 том № 4), ОСОБА_20 та ОСОБА_21 від 06.10.2016 (а.п. 75-76 том № 4), ОСОБА_22 від 26.10.2016 (а.п. 85-86 том № 4), ОСОБА_23 та ОСОБА_24 від 01.03.2017 (а.п. 217-219 том № 4), ОСОБА_6., ОСОБА_25, ОСОБА_26 від 04.04.2017 (а.п. 14-16 том № 5), ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30 від 10.05.2017 (а.п. 44-47 том № 5), експертів ОСОБА_31 та ОСОБА_32 від 10.05.2017 (а.п. 44-47 том № 5), та які містяться у матеріалах цього провадження, й були досліджені у ході розгляду справи, як наслідок, суд уважає, установленими усі обставини, що мають значення для кримінального провадження шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження, у порядку ст. 349 КПК України.

20.03.2018 керівник Державного міжрайонного підприємства Водопровідно-каналізаційного господарства «ДНІПРО-ЗАХІДНИЙ ДОНБАС» ОСОБА_4 подав клопотання з огляду на рішення трудового колективу з цього питання відображене у протоколі за загальних зборів № 1 від 07.03.2018, та просив, у порядку ст. 47 КК України у редакції Закону від 05.04.2001 № 2341-III, передати обвинуваченого на поруки їх колективу.

Відповідно до виписки з протоколу загальних зборів трудового колективу Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «ДНІПРО-ЗАХІДНИЙ ДОНБАС», клопотання є волевиявленням всього колективу підприємства.

Зокрема колектив обговорював поведінку ОСОБА_3, який вчинив кримінальні правопорушення передбачені ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 190 КК України та заходи, що будуть вживатися відносно ОСОБА_3 з метою його перевиховання.

Колектив зобов'язується здійснювати заходи виховного характеру, спрямовані на недопущення вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 нових злочинів, його перевиховання й виправлення та надав на підтвердження своїх дійсних намір з цього питання відповідне зобов'язання, яке посвідчене головою зборів Державного міжрайонного підприємства Водопровідно-каналізаційного господарства «ДНІПРО-ЗАХІДНИЙ ДОНБАС» ОСОБА_33

Повноваження керівника Державного міжрайонного підприємства Водопровідно-каналізаційного господарства «ДНІПРО-ЗАХІДНИЙ ДОНБАС» ОСОБА_4 та самої юридичної особи є дійсними та випливають з долучених до клопотання матеріалів, зокрема статуту підприємства, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та ФОП, розпорядження голови Дніпропетровської ОДА від 21.12.2015, свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, що у своїй сукупності указує на те, що це клопотання подане уповноваженою на те особою у межах наявної у неї компетенції.

При цьому, згідно копії наказу (розпорядження) № 117-К від 06.11.2017 слідує, що ОСОБА_3 працює у Державному міжрайонному підприємстві Водопровідно-каналізаційного господарства «ДНІПРО-ЗАХІДНИЙ ДОНБАС» на посаді юрисконсульта, тобто є членом колективу підприємства, який має бажання узяти його на поруки.

Мотиви Суду

Звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і

свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України (далі - КК), у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК).

Закриття кримінальної справи зі звільненням від кримінальної відповідальності можливе лише в разі вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК та за наявності визначених у законі правових підстав, вичерпний перелік яких наведено у ч. 1 ст. 44 КК, а саме: у випадках, передбачених цим Кодексом, а також на підставі закону України про амністію чи акта помилування.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених КК здійснює виключно суд у порядку, встановленому КПК під час попереднього та судового розгляду справи.

У Загальній частині КК передбачено, зокрема, звільнення особи від кримінальної відповідальності: у зв'язку з передачею особи на поруки (ст. 47).

Так, відповідно до ст. 47 КК України у редакції Закону від 05.04.2001 № 2341-III особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

При цьому, умовою звільнення особи від кримінальної відповідальності є

вчинення нею певного умисного злочину, невеликої або середньої тяжкості незалежно від того, закінчено його чи ні, вчинений він одноособово чи у співучасті, крім корупційних злочинів.

Підставою такого звільнення може бути або певна поведінка особи після вчинення злочину, яку держава заохочує (дійове каяття, примирення винного з потерпілим, припинення злочинної діяльності та добровільне повідомлення про вчинене тощо), або настання певної події.

У цій ситуації, у порядку ст. 47 КК України у редакції Закону від 05.04.2001 № 2341-III, особу може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу при наявності таких умов:

? така особа вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості.

При цьому, з постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» (надалі - Постанова) слідує, що особою, яка вчинила злочин уперше, вважається особа, котра раніше не вчиняла злочинів або раніше вчинила злочин, що вже втратив правове значення. Вчинення триваючого або продовжуваного злочину, двох або більше злочинів невеликої тяжкості, які утворюють сукупність (за винятком реальної), не може бути перепоною для застосування звільнення.

Реальна сукупність має місце, коли особа в різний час кількома діями вчинила два або більше злочинів, у цій справі такі обставини вістуні.

Ідеальна сукупність наявна, якщо одним діянням особи вчинено два чи більшу кількість злочинів, що і є наявним, у цьому провадженні, у світлі вищенаведених та установлених судом фактичних обставин;

? така особа щиро покаялася.

Щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася;

Таке розкаяння особи свідчить про її бажання спокутувати провину перед колективом підприємства, установи чи організації та виправити свою поведінку.

Особу, яка не визнала себе винною у вчиненні злочину, передавати на поруки не можна.

У даному випадку, ОСОБА_3 щиро розкаявся, що характеризує суб'єктивне ставлення останнього до вчинених злочинів, яке виявляється в тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася;

Також таке розкаяння ОСОБА_3, на думку суду, свідчить про його бажання спокутувати провину перед колективом підприємства та виправити свою поведінку;

? відносно такої особи наявне клопотання про її передачу на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням, що є дійсним у цій ситуації, з огляду на фактичні обставини з'ясовані та наведені вище;

? особа, яка вчинила злочин, не заперечує проти закриття кримінальної справи за даною нереабілітуючою підставою.

ОСОБА_3 надав свою згоду на закриття провадження, у зв'язку з передачею його на поруки трудового колективу, тобто за нереабілітуючою підставою.

При цьому, звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 47 КК

можливе лише за клопотанням колективу підприємства, установи чи організації, членом якого є особа, про передачу її на поруки (абз. 3 п. 5 Постанови).

Воно має бути оформлене протоколом загальних зборів колективу, який долучається до справи.

Що також є дійсним у цьому випадку (наявне клопотання колективу оформлене протоколом загальних зборів).

За наявності зазначених вище обставин, а також належно оформленого клопотання суд вправі (але не зобов'язаний) звільнити особу від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу (абз. 4 п. 5 Постанови).

Як наслідок, у даному випадку, судом установлено комплекс фактичних обставин та передумов, які у світлі норм КК України, КПК України та Постанови, в своїй сукупності указують на можливість задоволення клопотання заявника.

Щодо доводів прокурора в частині необхідності застосування ст. 47 КК України із змінами, внесеними згідно із Законом № 1698-VII від 14.10.2014, то слід указати про таке.

Установлено, що вказані кримінальні правопорушення ОСОБА_3 учинено у період з липня 2014 року по 21.10.2014 року.

Відповідно до ст. 47 КК України у редакції Закону від 05.04.2001 № 2341-III особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням.

Згідно ст. 47 КК України із змінами, внесеними згідно із Законом № 1698-VII від 14.10.2014, особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням.

Законом № 1698-VII від 14.10.2014 набрав чинності тільки 25.01.2015, тобто після вчинення ОСОБА_3 даних злочинів (період з липня 2014 року по 21.10.2014 року).

Тобто, ст. 47 КК України у редакції Закону від 05.04.2001 № 2341-III поширювалася на усіх осіб, які вперше вчинили злочин невеликої або середньої тяжкості, у той час, як ст. 47 КК України із змінами, внесеними згідно із Законом № 1698-VII від 14.10.2014, установила обмеження щодо корупційних злочинів тобто ця норма іншим чином погіршує становище особи.

Відповідно до ст. 8 Основного Закону в Україні визнається і діє принцип верховенства права, тому суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції в усіх необхідних випадках застосовувати її як акту прямої дії.

Конституційний Суд України в своєму рішенні № 17-рп/2010 від 29 червня 2010 року зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями (абз. 3 п.п. 3.1 п. 3).

Згідно з ч. 1 ст. 3 КПК законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.

У силу ч. 2 ст. 4 КК злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 КК закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в час.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Зазначені права та свободи людини і громадянина мають своє відображення у положеннях ст. 5 КК України.

Конституційний Суд України у своїх Рішеннях наголошує, що суть зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів полягає в тому, що їх приписи поширюються на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності. Зазначені положення дають змогу говорити про межі зворотної дії закону про кримінальну відповідність у часі. Межами дії закону про кримінальну відповідність у часі визнаються початковий та кінцевий моменти певного проміжку часу вчинення злочину, протягом якого мають місце кримінально-правові відносини в результаті дії того самого закону про кримінальну відповідальність (Рішення КСУ від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандату, Рішення КСУ від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів, Рішення КСУ від 19 квітня 2000 року № 6-рп/2000 у справі про зворотну дію кримінального закону в часі).

Кримінально-правові відносини - це специфічний вид суспільних відносин, які виникають між державою і особою у зв'язку із вчиненням останньою кримінального правопорушення. Вони виникають з моменту вчинення особою злочину і закінчуються за наслідками їх врегулювання в суді (ухвалення кінцевого рішення).

Розгляд питання можливості звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку КК України, в свою чергу, є складовою частиною кримінально-правових відносин.

Отже, із урахуванням наведеного ст. 47 КК України із змінами, внесеними згідно із Законом № 1698-VII від 14.10.2014 є такою, що іншим чином погіршує становище особи, а тому не може розповсюджуватися на кримінально-правові відносини, які виникли до набрання неючинності, навіть за умови, якщо вони (кримінально-правові відносини) ще існують на момент набуття нею чинності.

Тотожну позицію щодо кримінально-правових відносин та застосування норм законодавства, а саме КК України, висловив і Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 552/1164/17 (постанова від 29.03.2018) та постанові Верховного Суду від 13 березня 2018 року в справі № 440/853/17 вказавши, що Закон, яким іншим чином погіршує становище особи, не може розповсюджуватися на кримінально-правові відносини, які виникли до набрання ним чинності, навіть за умови, якщо вони ще існують на момент набуття ним чинності.

Враховуючи вище викладене, суд уважає, що до даних правовідносин ст. 47 КК України із змінами, внесеними згідно із Законом № 1698-VII від 14.10.2014, як про те указує прокурор, не підлягає застосуванню, оскільки слід керуватися положення ст. 47 КК України у редакції Закону від 05.04.2001 № 2341-III, так як стаття у цій редакції Закону іншим чином поліпшує становище особи.

З урахуванням наведеного, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку, що обставини цієї справи в сукупності з даними про особу обвинуваченого, та умови, які мають бути дійсними у провадженні, відповідно до Постанови, для вчинення дії визначеної ст. 47 КК України, в своїй сукупності указують на наявність правових підстав для задоволення клопотання трудового колективу Державного міжрайонного підприємства Водопровідно-каналізаційного господарства «ДНІПРО-ЗАХІДНИЙ ДОНБАС» про передачу на поруки у рамках кримінального провадження № 42014000000001013 від 06.10.2014 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за його обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів) передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 190 ККУкраїни, згідно ст. 47 КК України у редакції Закону від 05.04.2001 № 2341-III.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.

Питання арештованого майна у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ч. 4 ст. 174 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 47 КК України у редакції Закону від 05.04.2001 № 2341-III, ст.ст. 1-29, 350, 369-372, 376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Клопотання - задовольнити.

ОСОБА_3 звільнити від кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні № 42014000000001013 від 06.10.2014 за вчинення кримінальних правопорушень (злочинів) передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 190 ККУкраїни, у зв'язку з передачею останнього, у порядку ст. 47 КК України у редакції Закону від 05.04.2001 № 2341-III, на поруки трудового колективу Державного міжрайонного підприємства Водопровідно-каналізаційного господарства «ДНІПРО-ЗАХІДНИЙ ДОНБАС» (ідентифікацйни код юридичної особи 03564045, місце знаходження юридичної особи: 52521, Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н., с. Воронове, вул. Дніпровська, буд. 28), за їхнім клопотанням за умови, що він протягом року з дня передачі на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

У разі порушення умов передачі на поруки ОСОБА_3 може притягнутися до кримінальної відповідальності за вчинені ним злочини.

Кримінальне провадження - закрити.

Арешт накладений, як захід забезпечення кримінального праводження, на підставі ухвали слідчого судді, на майно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, а саме: 1/3 частину квартири загальною площею 27 кв. метрів, що розташована за адресою АДРЕСА_1; земельну ділянку площею 0,0665 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 (С/Т «Будівельник-1»); садовий будинок загальною площею - 53.7 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (С/Т «Будівельник-1»); грошові кошти в сумі 902 долари США, а саме 9 купюр по 100 доларів та 1 - 2 долари США, та 78 грн.; транспортний засіб: легковий автомобіль універсал-В «OPEL ZAFIRA», індивідуальний знак НОМЕР_4, номерний знак ТЗ НОМЕР_5 2013 року випуску, скасувати.

Речові докази: куртку чорного кольору, системний блок з інвентарним № 10489497, 30 000 грн., мобільний телефон «iPhone6», ноутбук «Apple», с/н СО2J3B9LDKBC з зарядним пристроєм, паспорт громадянина України для виїзду за кордон ET404751 на ім'я ОСОБА_3, повернути власнику ОСОБА_3, а інші - залишити у матеріалах провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.

Копію ухвали вручити учасникам процесу.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 13:00 год. 18.04.2018.

С у д д я : О.В. Бірса