Рішення № 73488855, 20.03.2018, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/3314/18

Справа №754/560/18

РІШЕННЯ

Іменем України

20 березня 2018 року Деснянський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді Скрипки О.І.,

при секретарі судових засідань Моторенко К.О.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідно до заяви № б/н від 25.06.2012 року відповідач ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 15 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на сайті позивача складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом в заяві.

Позивач свої зобов'язання за Договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановлення кредитного ліміту.

Як зазначає позивач, відповідач порушив умови кредитного договору, зобов'язання за ним не виконав, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 19.12.2017 року становить 12 833,36 грн., з яких: 1042,43 грн. - тіло кредиту, 2503,43 грн. - відсотки за користування кредитом, 8200,20 грн. - пеня, а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг, 500,00 грн. - (фіксована частина), 587,30 грн. (процентна складова).

Посилаючись на вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 12 833,36 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762,00 грн.

Ухвалою Деснянського районного суму м. Києва від 16.01.2018 року відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, визначено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

06.03.2018 року до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_2 на позовну заяву. В даному відзиві відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів досягнення між позивачем та відповідачем згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору. Так, заявка № б/н від 25.06.2012 року не містить інформацію про розмір кредитного ліміту, оскільки графа «Зазначте бажаний кредитний ліміт» порожня, а тому посилання позивача на зазначений в позові розмір такого ліміту є безпідставним. Крім того, в заявці відсутнє визначення виду картки, а тому відсутні докази того, що відповідач користується саме цією карткою ПАТ КБ «ПриватБанк». В зв'язку з цим також неможливо ідентифікувати, яку картку було видано та які тарифи необхідно застосовувати до кредитних правовідносин.

З урахуванням наведеного, відповідач вважає, що позивач не підтвердив належними та достовірними доказами його (відповідача) бажання на отримання кредитного ліміту певного розміру та необхідності його отримання взагалі, а також відсутні докази, на підставі яких можливо встановити вид кредитної картки, а отже й обґрунтованість застосування певних тарифів до кредитних відносин сторін. Позивачем не надано доказів, що витяги з тарифів, витяги з Умов та правил, які надано суду, відповідають тим документам, що складають Договір, який було укладено. Наданий позивачем витяг з Умов та правил надання банківських послуг також не містить часу їх прийняття, що позбавляє можливості перевірити, чи були дані Умови чинні на момент підписання заяви.

Відповідач зазначає і про те, що додані до справи Умови та правила надання банківських послуг не підтверджують факт існування боргу, оскільки в цих документах немає жодного посилання на його (відповідача) прізвище та не містять його підпису, тобто, відсутні докази того, що на момент укладення кредитного договору він був з ними ознайомлений.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив і про неправильність розрахунків заборгованості, наданих позивачем, вказуючи на наявні в них арифметичні помилки та розбіжності. Крім того, на думку відповідача, розрахунки відображають тільки суми, з них не можна встановити дійсну заборгованість, яка існувала, підстави та правомірність її виникнення, а також відсутні дані, з яких можна було б встановити правильність зазначених сум. В зв'язку з цим відповідач також вказує і на неправильність розрахунку штрафу (процентної складової). Крім того, відповідач зазначає і про те, що позивачем у кредитному договорі за одне порушення встановлено два види відповідальності - штраф та пеня, що є порушенням ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, а тому вимоги позивача в цій частині також задоволенню не підлягають.

Посилаючись на викладені обставини, а також звернувшись з заявою про застосування наслідків пропуску позивачем строку позовної давності, відповідач ОСОБА_2 просить в задоволенні позову відмовити.

Станом на 20.03.2018 року позивачем відповіді на відзив не надано, а відтак, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Як вбачається з Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, вона заповнена відповідачем ОСОБА_2 25.06.2012 року. У даному документів відповідач зазначив особистим підписом про те, що згоден з тим, що дана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, які викладені на сайті позивача складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг (а.с.7).

Відповідно до ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено судом, вказана Анкета-заява не містить відображення волевиявлення відповідача щодо оформлення певної картки Банку на відповідних умовах, суми кредитного ліміту, строку дії картки, а також відсутнє визначення виду картки, що мала видаватись на підставі даної Анкети-заяви.

Представником позивача не надано відповіді на відзив відповідача та відповідних доказів, що унеможливило з"ясування вищевказаних обставин, зокрема, яку саме картку отримав відповідач та які умови були погоджені сторонами щодо її використання.

До позовної заяви додано витяг з Тарифів по картам «Універсальна», «Універсальна» Contract і «Універсальна Голд» (а.с.8).

Однак, вказаний витяг не підписаний відповідачем, а також не містить умов щодо наявності тарифу, яким обумовлено сплату відсотків за користування ним у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості та збільшення відсоткової ставки до 32,4 %. Жодних документів, які б підтверджували ці умови кредитування, суду не надано.

Наданий витяг з Умов і правил надання банківських послуг також не містить підпису відповідача щодо ознайомлення з ними, а також конкретних умов надання послуг щодо користування карткою ПриватБанку відповідачу (відсотки, строк, сума кредитного ліміту) (а.с.9-23).

Таким чином, будь-які відомості про умови кредитування з 25.06.2012 року до 19.12.2017 року відсутні. При цьому, вимоги до відповідача пов'язані саме з невиконанням ним умов договору від 25.06.2012 року.

Таким чином, оцінивши всі зібрані у справі докази, суд вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів досягнення між позивачем та відповідачем згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, зокрема щодо суми кредиту, розміру та порядку сплати процентів за користування ним, строку дії договору. Підписання однієї анкети-заявки з відміткою про ознайомлення з Умовами та Правилами кредитування не може свідчити про зворотнє, оскільки вказані Умови та Правила не містять підпису відповідача. Доказів, які б вказували на те, що саме ці Умови та Правила є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови були узгоджені між сторонами правочину, позивачем суду не надано.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 року в справі №6-2320цс16. Даний висновок Верхового Суду України щодо застосування норм права є обов'язковим та підлягає обов'язковому врахуванню судом при прийнятті рішення в даній справі.

Таким чином, враховуючи відсутність належних доказів щодо досягнення сторонами кредитного договору згоди щодо всіх істотних умов на момент його укладання (25.06.2012 року), суд вважає, що кредитний договір між сторонами є неукладеним, що унеможливлює вирішення питання про належність виконання відповідачем своїх зобов'язань за таким договором, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог щодо стягнення заборгованості внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору. З цих підстав суд приймає рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в даній справі.

Крім того, відмовляючи в задоволенні з наведених підстав, суд вважає необхідним зазначити про те, що надані позивачем розрахунки не можуть бути взяті до уваги судом в зв'язку з наявністю арифметичних помилок (а.с.4, зворот).

Так, у вказаному розрахунку зазначено, що заборгованість відповідача за кредитом складає 2839,60 грн., заборгованість по процентам складає 83,63 грн., що разом становить 4010,53 грн., хоча сума має становити 2923,23 грн.

Крім того, з розрахунку вбачається, що станом на 19.12.2017 року заборгованість відповідача становить 12 833,36 грн., з яких: 1042,43 грн. - тіло кредиту, 2503,43 грн. - відсотки за користування кредитом, 8200,20 грн. - пеня, а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг, 500,00 грн. - (фіксована частина), 587,30 грн. (процентна складова).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Згідно статей 1049, 1054 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

Відповідно до п. 1.1.5.25 Умов і правил надання банківських послуг за не своєчасну оплату послуг, передбачених Умовами Клієнт платить Банку по кожному випадку порушення пеню в розмірі 0,1% від сумі заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.

Згідно з п. 2.1.1.7.6 Умов і правил надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500,00 грн. (в еквіваленті 500,00 грн. по кредитним картам відкритим валюті USD) + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням начислених і прострочених процентів і комісій.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Тому, позовні вимоги про стягнення штрафу також є безпідставними.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем належними ми та допустимими доказами не доведено його вимоги, а тому даний позов задоволенню не підлягає.

Оскільки суд відмовляє в задоволенні позову, то, відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 10-13, 18, 43, 44, 49, 76-83, 133, 141, 174, 175, 191, 247, 258, 263, 265, 268, 274, 277 ЦПК України, статтями 11, 207, 525-526, 530, 536, 549, 551, 610, 626, 629, 1046-1056 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В позові Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п'ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя: