Рішення № 73488078, 06.04.2018, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(спрощений розгляд)

Справа № 695/3619/17

номер провадження 2/695/408/18

06 квітня 2018 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі :

головуючого судді Степченка М.Ю.

при секретарі Розпутній І.Г.

розглянувши у судовому засіданні у місті Золотоноша цивільну справу за позовом ТОВ "Вердикт Фінанс" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Вердикт Фінанс» звернулося з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява обґрунтована тим, що 30.07.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «Укрсиббанк») та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11377460000, за яким банк надав відповідачу кредит в сумі 25963,63 доларів США, що в еквіваленті станом на час надання кредиту становить 125788,59 грн., зі сплатою 13,50 % річних на строк до 30.07.2015 року.

Для забезпечення належного виконання зобов’язань за кредитним договором було укладено договір поруки від 30.07.2008 року № 220275, за яким ОСОБА_2 виступила поручителем за вказаним кредитним договором.

20.04.2012 року між ПАТ «Укрсиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» було укладено договір факторингу, згідно умов якого позивач отримав право вимоги заборгованості по кредитним зобов’язанням від відповідачів.

У свою чергу 20.04.2012 року між ТОВ «Кредекс Фінанс» та ТОВ «Вердикт Фінанс» було укладено договір факторингу № 05/12-КВ, згідно умов якого позивач отримав право вимоги заборгованості по кредитним зобов’язанням від відповідачів.

Незважаючи на викладене Відповідач не виконав свого обов’язку та перестав повертати наданий йому Кредит в строки, передбачені Кредитним договором.

Оскільки відповідач свої обов’язки щодо повернення кредиту належним чином не виконує, то станом на 20.11.2017 року має прострочену заборгованість у сумі 409947,84 грн., з них:

192544,62 грн. – заборгованість по основній сумі кредиту;

71755,82 грн. – заборгованість за відсотками станом на момент переуступки вимоги;

145627,40 грн. – нараховані відсотки з моменту переуступки вимоги по дату розрахунку.

Від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив в якому просила відмовити у задоволенні позову відносно неї, оскільки в договорі поруки не визначена дата, до якої діє порука. Тому вважає, що строк дії поруки у відповідності до ст.ст. 559, 251, 252 ЦК України сплинув після шести місяців від дня укладення поруки 30.07.2008 року. Також подала клопотання про застосування позовної давності, оскільки заборгованість виникла на момент відступлення права вимоги, а саме з 14.05.2012 року, натомість відповідач звернувся з позовом лише 27.11.2017 року, тим самим пропустив строк позовної давності, визначений ст. 257 ЦК України.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому він не погоджувався з мотивами, наведеними у відзиві, так як дія основного договору закінчується 30.07.2015 року, а позов поданий 07.11.2017 року, тому строк позовної давності позивачем не пропущений. Оскільки в договорі поруки зазначено, що він діє до повного припинення виконання всіх зобов’язань боржника за основним договором, тому ОСОБА_2 підтвердила, що сторони притримуються загальних умов щодо строків позовної давності, тому строк дії поруки не завершився.

Відповідач ОСОБА_1 про розгляд справи повідомлявся належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, також було розміщено оголошення, яке було розміщене на офіційному Веб-порталі «Судова влада» сайті Золотоніського міськрайонного суду 15.03.2018 року, однак відзиву на позовну заяву не надав, будь-яких клопотань про відкладення розгляду не заявляв.

За вказаних обставин суд вважає за можливе проводити розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи встановив наступне.

Згідно умов договору №11377460000 від 30 липня 2008 року, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1, останньому було надано кредит у сумі 25963,63 доларів США, що в еквіваленті станом на час надання кредиту становить 125788,59 грн., зі сплатою 13,50 % річних на строк до 30.07.2015 року. Отриманий кредит погашається щомісячно в дату та розмірі , зазначених в Графіку платежів.

Відповідач погодився із умовами отримання та повернення суми кредиту, про що свідчить його підпис на договорі.

20.04.2012 року між ПАТ «Укрсиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» було укладено договір факторингу, згідно умов якого позивач отримав право вимоги заборгованості по кредитним зобов’язанням від відповідачів.

У свою чергу 20.04.2012 року між ТОВ «Кредекс Фінанс» та ТОВ «Вердикт Фінанс» було укладено договір факторингу № 05/12-КВ, згідно умов якого позивач отримав право вимоги заборгованості по кредитним зобов’язанням від відповідачів.

Як вбачається із ст. 512 ЦК України кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, після переходу прав вимоги заборгованості до фактора, останній має право нараховувати, в якості нового кредитора, проценти, комісії, штрафні санкції та інші обов'язкові платежі по відношенню до боржників у разі невиконання ними вимог кредитних договорів по сплаті обов'язкових платежів, строк сплати яких не настав на дату підписання цього договору, але настане у майбутньому.

Разом з правами вимоги до фактора переходять всі пов’язані з ними права, зокрема, права грошової вимоги щодо нарахованих та не сплачених боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів, в тому числі тих, які можуть виникнути у майбутньому, у зв'язку з нарахуванням фактором, в якості нового кредитора, процентів, комісій, штрафних санкцій та інших платежів по відношенню до боржників.

Відповідно до ст. 526 ЦК України – зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 599 ЦК України – зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належними чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України – порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України – за кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

В оцінці поведінки сторін суд враховує, що кожна сторона в договірному зобов'язанні має діяти розсудливо та добросовісно, розуміючи значення своїх дій та приймаючи на себе усі юридичні наслідки таких дій.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 20.11.2017 року має прострочену заборгованість у сумі 409947,84 грн., з них:

192544,62 грн. – заборгованість по основній сумі кредиту;

71755,82 грн. – заборгованість за відсотками станом на момент переуступки вимоги;

145627,40 грн. – нараховані відсотки з моменту переуступки вимоги по дату розрахунку.

З вказаної суми позивач просить стягнути лише заборгованість по основній сумі кредиту, що відповідає принципу диспозитивності закріпленого у ст. 13 ЦПК України, тому вимоги про стягнення заборгованості по основній сумі кредиту підлягають до задоволення.

В частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості з поручителя суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

У разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Частиною четвертою статті 559 ЦК України передбачені три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки; протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя; протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позов до поручителя.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не вправі.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію цього виду забезпечення виконання зобов’язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки необхідно розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Керуючись положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України, необхідно зробити висновок про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, встановленого договором поруки, так само, як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1451цс16. В постанові Верховного Суду від 21.03.2018 року по справі № 2-1283/11 вказано про відсутність підстав відступити вказаних правових висновків ВСУ.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом із тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Для забезпечення виконання та належного виконання зобов’язань за кредитними договором було укладено договір поруки від 30.07.2008 року № 220275 за яким ОСОБА_2 виступила поручителем за вказаним кредитним договором. Згідно п. 3.1. договір поруки набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного припинення всіх зобов’язань боржника за основним договором або до погашення Поручителем зобов’язань Боржника в рахунок виконання зобов’язань за основним договором в сумі та в межах якої Поручитель відповідає перед Кредитором, тобто до першої із перерахованих подій, яка настане раніше.

Таким чином з п. 3.1 договору поруки вбачається, що договором поруки не встановлено строку, який визначений роками, тижнями, днями або годинами, після якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки у розумінні статті 251 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України.

Крім того, суд зауважує, що строк виконання основного зобов’язання за кредитним договором визначено до 30.07.2015 року, натомість з позовом позивач звернувся 18.12.2017 року, тим самим і за вказаних умов, строк дії поруки, визначений ч. 4 ст. 559 ЦК України (настання строку виконання основного зобов’язання), закінчився і даний договір поруки є припиненим.

Враховуючи наведене, позовні вимоги в частині вимог до поручителя ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача належить стягнути судовий збір в сумі 2888,17 грн.

На підставі зазначеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 263-265, 284 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ТОВ "Вердикт Фінанс" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Фінанс» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11377460000 від 30.07.2008 року в загальному розмірі 192544 (сто дев’яносто дві тисячі п’ятсот сорок чотири) грн. 62 коп., яка складається:

- заборгованість по основній сумі кредиту - 192544 (сто дев’яносто дві тисячі п’ятсот сорок чотири) грн. 62 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Фінанс» судовий збір в сумі 2888,17 грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення у порядку встановленому чинним законодавством.

Суддя М.Ю. Степченко

Повний текст рішення виготовлений 16 квітня 2018 року.