Постанова № 73486720, 18.04.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 806/2573/17

ПОСТАНОВА

іменем України

"18" квітня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Капустинського М.М.

суддів: Моніча Б.С.

ОСОБА_1,

за участю секретаря Шведюк М.М.,

представника апелянта, позивача, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "25" жовтня 2017 р. (судове рішення ухвалене суддею Капинос О.В. в Житомир), у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про зобов'язання надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою , -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.10.2017р. позов задоволено. Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, яка оформлена листом від 20.09.2017р. №Г-3579/0-10511/6-17, у наданні ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння орієнтовною площею 96,0 га з земель запасу, розташованих за межами населених пунктів Брусилівської селищної об'єднаної територіальної громади (бувшої Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області), згідно клопотання від 13.03.2017р. Зобов"язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для сінокосіння орієнтовною площею 96,0 га на території Брусилівської селищної об"єднаної територіальної громади (бувшої Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області) згідно клопотання від 13.03.2017р.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що ст.124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній чи державній власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів. Крім того, посилається на те, що вимога щодо зобов'язання відповідача прийняти конкретно визначені рішення є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує на необґрунтованість доводів апеляційної скарги та вважає, що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вважає, що постанова Кабінету Міністрів України від 07.06.2017р. №413 стосується стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними.

Заслухавши доповідь головуючого судді по справі, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

ОСОБА_2, як фізична особа, звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із клопотанням від 13.03.2017р. про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння орієнтованою площею 96,0 га, розташованої за межами населеного пункту Брусилівської об'єднаної територіальної громади (бувшої Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області).

Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області за результатами розгляду вказаного клопотання листом від 12.04.2017р. №Г-3579/0-4090/6-17 повідомило ОСОБА_2 про те, що на вказану в клопотанні земельну ділянку надані дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо її поділу учасникам АТО.

Позивач оскаржив бездіяльність Головного управління Держгеокадастру щодо неналежного розгляду його клопотання до суду.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.08.2017р. у справі №806/2070/17 позов ОСОБА_2 було задоволено. Визнано протиправною відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння орієнтованою площею 96,0 га, розташованої за межами населеного пункту Брусилівської об'єднаної територіальної громади (бувшої Соболівської сільської ради) Брусилівського району Житомирської області, викладену в листі від 12.04.2017р. та зобов"язано повторно розглянути його заяву від 13.03.2017р.

На виконання постанови суду, відповідачем повторно розглянуто заяву ОСОБА_2, та відповідь направлено листом від 20.09.2017р. №Г-3579/0-10511/6-17, яким повідомлено про те, що відповідно до Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінетом Міністрів України від 07.06.2017р. №413 у разі надходження заявок на отримання земельних ділянок для сінокосіння, випасання худоби, городництва передача в оренду таких земельних ділянок здійснюється лише за результатами земельних торгів. Тому, ОСОБА_2 слід звернутися з клопотанням про включення даної земельної ділянки до переліку таких, права на яку можуть бути продані на земельних торгах.

З метою захисту своїх прав, позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції, надаючи оцінку спірним правовідносинам, прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Надаючи оцінку правовідносинам та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відносини, пов'язані з веденням особистого селянського господарства, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до ч.2 ст.116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ч.2 ст.22 Земельного кодексу України, до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до ч.3 ст.22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

За змістом ч.1 ст.34 Земельного кодексу України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.

Відповідно до ч.3 ст.134 Земельного кодексу України, земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу. Земельні торги не проводяться при безоплатній передачі земельних ділянок особам, статус учасника бойових дій яким надано відповідно до пунктів 19 і 20 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Згідно зі ч.3 ст.124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Частиною першою статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Частиною другою статті 123 Земельного кодексу України визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно ч.3 ст.123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що позивачем до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області було подано клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння орієнтовною площею 9,0 га із земель резерву та запасу, розташованих за межами населених пунктів Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області, з послідуючою передачею в оренду строком на 49 років.. Додатками до клопотань вказано, копії: графічні матеріали, копія паспорта 2,3,11 стор., ін.код.

Отже, ОСОБА_2 було дотримано вимоги ч.2 ст.123 Земельного кодексу України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 р. №413, на яку посилається відповідач, було затверджено Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, в якій передбачено, що Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні: формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області; щокварталу за 10 днів до закінчення поточного кварталу оприлюднювати перелік земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі (розрахованих за зазначеною формулою), на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок; надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам антитерористичної операції; враховувати позицію відповідної сільської та селищної ради під час надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян. Для реалізації Стратегії передбачено розроблення проектів нормативно-правових актів.

При цьому будь-яких змін до порядку одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, передбаченого Земельним кодексом України, у зв'язку із затвердженням вказаної Стратегії, не внесено.

Крім того, постанова Кабінету Міністрів України № 413 від 07.06.2017р. "Про деякі питання удосконалення в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними", на яку посилається Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, не є нормативно-правовим актом, що врегульовує порядок надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності у користування громадянам, а лише затверджує стратегію (план діяльності на певний період) удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними тому не може слугувати як підстава для відмови, визначена ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України №413 від 07.06.2017, відповідач діяв всупереч наданим Земельним кодексом України повноваженням.

До того ж, представник відповідача в судовому засіданні пояснила, що позивач, маючи зазначену відмову, позбавлений права самостійно, (без дозволу), замовляти розроблення проекту землеустрою.

Що стосується доводів відповідача про втручання у його дискреційні повноваження, то колегія суддів звертає увагу на таке.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.

Обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Практика Європейського суду однозначно свідчить про те, що рішення прийняті в рамках дискреційних повноважень, але з порушенням принципів ефективного захисту прав і свобод громадян, були визнані Європейським судом з прав людини порушенням Європейської Конвенції з прав людини і основних свобод, ( наприклад, справа "Волохи проти України").

Покладення на Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області зобов'язання видати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, застосовуючи механізм захисту права та його відновлення, порушеного суб'єктом владних повноважень, правомірно зобов'язав відповідача надати позивачу дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для сінокосіння орієнтовною площею 96,0 га на території Брусилівської селищної об"єднаної територіальної громади (бувшої Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області) згідно клопотання від 13.03.2017р.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "25" жовтня 2017 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя М.М. Капустинський

судді: Б.С. Моніч

ОСОБА_1

Повне судове рішення складено "18" квітня 2018 р.