Рішення № 73486497, 17.04.2018, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/800/18

Провадження № 2/500/1556/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2018 року

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Адамова А.С.,

за участю секретаря – Нікітіної Ю.П.,

за участю: позивачів - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника відповідача – ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ізмаїлі в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області про визнання права на приватизацію житлового приміщення та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

14.02.2018 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовними вимогами, якими (з урахуванням уточнень) просять суд: визнати за ними право на приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язати виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради Одеської області усунути перешкоди в реалізації їхнього права на приватизацію житла – квартири за адресою: АДРЕСА_2. В обґрунтування позовних вимог зазначають, що вони зареєстровані та проживають в ІНФОРМАЦІЯ_1 та іншого житла не мають.На підставі договору найму від 22 січня 1971 р., який було укладено між наймачем ОСОБА_6 та адміністрацією ЖЕК №2, в особі керівника ОСОБА_7, було надано житло, а саме квартиру АДРЕСА_3, площею 28,4 кв.м. Після виділення наймачу ОСОБА_6 квартири за іншою адресою, квартира АДРЕСА_4 залишилася за його сином ОСОБА_1 та його сім'єю, що підтверджено листом командуючого Краснознаменного черноморского флота від 08 червня 1990 року № К - 601.З метою приватизації квартири АДРЕСА_4, вони звернулися до виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради, та їм було відмовлено у приватизації займаної квартири, у зв'язку з ненаданням повного переліку документів, а саме ордеру.Вважають зазначене рішення таким, що порушує їх право на безоплатне одержання у приватну власність займаного житла, оскільки вони на законних підставах користуються квартирою, зареєстровані за її адресою, до теперішнього часу не використали своє право на безкоштовну передачу житла, у зв’язку з чим мають право на приватизацію вказаної квартири.

Позивачі у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав відсутності ордеру на квартиру.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, заслухавши пояснення позивачів та представника відповідача, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що згідно договору найму житлового приміщення в будинках місцевих Рад депутатів трудівників, державних підприємств та установ, кооперативних та громадських організацій Української ССР від 27.01.1971р. наймачу ОСОБА_6 було надано житло у житловому будинку, а саме квартири АДРЕСА_4, площею 28,4 кв.м., що підтверджено також актом здачі та прийому квартири від 27.01.1971р.

З листа командуючого Краснознаменного черноморского флота від 08 червня 1990 року № К – 601 вбачається, що ОСОБА_6 була виділена квартири за іншою адресою, а квартира АДРЕСА_4 залишилася за його сином ОСОБА_1 та його сім'єю.

14.11.2017 року ОСОБА_1 звернувся до виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради із заявою про передачу йому у власність квартири АДРЕСА_5.

Листом №К-1719 від 20.11.2017р. ОСОБА_1 було відмовлено у передачі у власність вказаної квартири, у зв’язку з тим, що ним в порушення п. 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян, не був наданий ордер на квартиру.

Згідно довідки комунального підприємства Ізмаїльської міської ради «Житсервіс» №66 від 25.01.2018 року, ордер на квартиру АДРЕСА_6 відсутній.

Згідно довідки КП Ізмаїльської міської ради «Житсервіс» від 26.03.2018р. за №265 в квартирі АДРЕСА_7 проживають постійно та зареєстровані: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8.

Згідно свідоцтва про шлюб серії І-ЖД №095705 від 21.11.2008р. ОСОБА_8 змінила своє прізвище на ОСОБА_4.

Згідно інформації Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради від 26.03.2018р. за №555/03-01 квартира АДРЕСА_8 належить до комунальної власності територіальної громади м. Ізмаїл.

Згідно листа КП «Ізмаїльське МБТІ» №518 від 02.04.2018р. власником об’єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 зареєстрована Місцева рада на підставі рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради депутатів трудящих №839 від 13.12.1949р.

Право на приватизацію квартир з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які на законних підставах проживають у них.

Відповідно до листа ПАТ «Державний ощадний банк України» ТВБВ №10015/0456 філії – Одеського обласного управління №943 від 08.11.2017р. ОСОБА_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_9, житлові чеки не отримував та власним правом на них в м. Ізмаїлі не користувався.

Згідно листа ПАТ «Державний ощадний банк України» ТВБВ №10015/0456 філії – Одеського обласного управління №92 від 04.04.2018р. ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які мешкають за адресою: АДРЕСА_10, житлові чеки не отримували та власним правом на них в м. Ізмаїлі не користувалися.

Отримати копію ордеру на квартиру неможливо, так як оригінал ордеру видавався в одному екземплярі та на даний час не зберігся.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на житло.

Конституцією України також серед основних прав і свобод людини й громадянина проголошено право на житло.

У ст. 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 345 ЦК України закріплюється право фізичної або юридичної особи набувати право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом. Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання і утримання визначені Законом України від 19 червня 1992 року N 2482-XII "Про приватизацію державного житлового фонду".

Законом України від 04 вересня 2008 року N 500-VI "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" внесено зміни до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та дозволено приватизувати житло в гуртожитках, що перебувають у власності територіальних громад.

Законом України від 08 вересня 2011 року N 3716-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" уточнено порядок передання гуртожитків у комунальну власність з метою наступної приватизації житлових приміщень законними мешканцями гуртожитків.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Відповідно до п.18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року № 396, громадянином до органу приватизації подаються: оформлена заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; копію документа, що посвідчує особу; технічний паспорт на квартиру (будинок), жиле приміщення у гуртожитку; довідка про склад сім'ї та займані приміщення; копія ордера про надання жилої площі (копія договору найму жилої площі у гуртожитку); документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації; заява - згода тимчасово відсутніх членів сім'ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилих приміщень у гуртожитку, кімнат у комунальній квартирі.

Згідно до змісту ч. 3 ст. 8 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду ” (надалі - Закон) передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання зави громадянина.

При цьому частина 10 наведеної статті зазначає, що органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених пунктом 2 статті 2 цього Закону, а саме не підлягають приватизації: квартири - музеї; квартири (будинки), розташовані на території закритих військових поселень, підприємств, установ і організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків - пам'ятників садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв-заповідників; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають у аварійному стані; квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири, розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на ЧАЕС.

Тобто, перелік підстав для відмови в приватизації квартири є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13, 78, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (68600, АДРЕСА_11, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_2 (68600, АДРЕСА_11, ідентифікаційний номер НОМЕР_2), ОСОБА_3 (68600, АДРЕСА_11, ідентифікаційний номер НОМЕР_3), ОСОБА_4 (68600, АДРЕСА_12, ідентифікаційний номер НОМЕР_4) до виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, пр.Суворова, 62 Код ЄДРПОУ 04056983) про визнання права на приватизацію житлового приміщення та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право на приватизацію квартири за адресою - вул. Пушкіна, буд. 73. АДРЕСА_13.

Визнати за ОСОБА_2 право на приватизацію квартири за адресою - вул. Пушкіна, буд. 73. кв. 2. м. Ізмаїл Одеська область.

Визнати за ОСОБА_3 право на приватизацію квартири за адресою - АДРЕСА_14.

Визнати за ОСОБА_4 право на приватизацію квартири за адресою - АДРЕСА_15.

Зобов'язати виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради Одеської області усунути перешкоди в реалізації ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 права на приватизацію житла - квартири за адресою: АДРЕСА_16.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.04.2018р.

Суддя: ОСОБА_9