Рішення № 73486272, 17.04.2018, Ананьївський районний суд Одеської області

Справа №491/119/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року Ананьївський районний суд Одеської області в складі: головуючого Желяскова О. О.

за участю: секретаря - Рачкової І.В.

з участю сторін по справі:

представників заявника – ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьєві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Ананьївської міської ради Одеської області про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою, в якій зазначає, що 16 квітня 1997 року померла її рідна мати – ОСОБА_4, яка проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1 (бувша Дзержинського), 80, Одеської області. Після її смерті відкрилась спадщина на 1/3 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташовані по вул.Дворянська, 80, в м.Ананьїв Одеської області. Заповіту стосовно розпорядження своїм майном ОСОБА_4 не залишила.

Заявник, як спадкоємиця за законом першої черги звернулася до Ананьївської районної державної нотаріальної контори з приводу належного переоформлення спадкового майна, однак їй листом нотаруса було відмовлено, в зв’язку з пропуском шестимісячного строку для подачі заяви про прийняття спадщини, тому рекомендовано звернутись до суду (а.с.10).

Позивач вказує, що є юридично необізнаною людиною, а тому не знала про терміни для подачі заяви про прийняття спадщини. Крім того на той час їй пояснювали, що оскільки вона фактично прийняла спадкову частину житлового будинку з господарськими будівлями, ремонтує та проживає в будинку, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на цю спадщину, тому вважає, що не позбавлена права на спадщину, в зв’язку з чим звернулася до суду та просить задовольнити позовні вимоги.

Позивач в судове засідання на розгляд справи не з’явилася.

Представник позивача, діючий на підставі ордеру (а.с.12), в судовому засіданні, під час розгляду справи повідомив про те, що позивач в судовому засіданні при розгляді вказаної цивільної справи за її позовом участі брати не буде, натомість її інтереси в судових органах будуть представляти її представники, також повідомив, що позивачу відомо про розгяд вказаної справи. Зазначив, що вимоги викладені в позовній заяві позивача підтримав в повному обсязі та просить задовольнити, зазначивши, що ОСОБА_3 є неосвіченою людиною, тому вважала, що в будь-який час переоформити спадкове майно на своє ім’я, оскільки фактично прийняла спадщину, розпоряджається нею. Про визначений строк звернення до нотаріальної контори їй також відомо не було.

Представник позивача, діючий на підставі довіреності (а.с.11), в судовому засіданні доводи представника позивача ОСОБА_1 та вимоги, викладені в позовній заяві позивача підтримав в повному обсязі та просить задовольнити.

Представник Ананьївської міської ради Одеської області в судове засідання не з’явився, однак міська рада надала на адресу суду письмову заяву (а.с.22), відповідно до якої просять розглянути справу у відсутність їх представника, проти позову заперечень не мають.

Суд, заслухавши представників позивача, взявши до уваги заяву відповідача та враховуючи неявку позивача, приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом установлено, що згідно копії паспорту позивач – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженка м.Одеса та мешканка с.Ананьїв Перша дільниця Ананьївського району Одеської області (а.с.5).

Відповідно до свідоцтва про народження (а.с.34), виданого 29 січня 1952 року Ленінським районним бюро реєстрації актів громадянського стану м.Одеса, ОСОБА_3 народилася 17 січня 1952 року в м.Одеса та її батьками вказано ОСОБА_5 та ОСОБА_4.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть ОСОБА_4 померла 16 квітня 1997 року в м.Ананьїв Одеської області (а.с.6).

Згідно копії свідоцтва про право спадкування за законом від 11 січня 1958 року, спадкоємцями майна ОСОБА_6, померлого 29 червня 1947 року та ОСОБА_7, померлої 05 лютого 1946 року є дочки в рівних частинах кожна: ОСОБА_8, що мешкає в м.Хабаровськ, Хабаровського краю в/ч 31420, ОСОБА_9, що мешкає в м.Ананьїв, вул.Дзержинського, 64, та ОСОБА_4, що мешкає в м.Ананьїв, вул.Дзержинського, 64, (а.с.7).

Відповідно до копії довідки Ананьївського міського бюро технічної інвентаризації Одеської області від 12 червня 2017 року, право власності на 1/3 частини житлового будинку по вул.Дворянська, 80, в м.Ананьїв Одеської області зареєстровано на ОСОБА_4 05 травня 1996 року в Ананьївському РБТІ на підставі свідоцтва про право на спадщину, яке завірено Ананьївською державною нотаріальною конторою 11 січня 1958 року. Згідно рішення Ананьївської міської ради Одеської області №1507-VІ від 03 листопада 2015 року «про перейменування вулиць, вул.Дзержинського перейменовано на вул.Дворянську» (а.с.8).

Згідно копії повідомлення №6/61-21 виданого 21 листопада 2017 року Ананьївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в архіві відділу наявний актовий запис про смерть №39 складений 17 квітня 1997 року Ананьївським РВ ДРАЦС ГТУЮ в Одеській області відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка померла 16 квітня 1997 року, при цьому місцем смерті вказано м.Ананьїв Одеської області, а місцем проживання – Україна, Одеська область, Ананьївський район, м.Ананьїв, вул.Дзержинського, 80. Разом з цим повідомлено про те, що в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян наявний актовий запис про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а/з №120 від 29 січня 1952 року, складений Суворовським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області) (а.с.9).

Згідно витягу зі Спадкового реєстру №51458289 від 03 квітня 2018 року, 13 травня 1997 року був зареєстрований в Сєвєродонецьким приватним нотаріусом Луганської області заповіт ОСОБА_4 (а.с.35).

Згідно копії інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна №119109397 виданої 30 березня 2018 року Центром надання адміністративних послуг Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області, вбачається, що 1/3 частина житлового будинку по вул.Дворянська, 80, в м.Ананьїв Одеської області належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_10 (а.с.36).

Відповідно до копії повідомлення №800, виданого 25 жовтня 2017 року Ананьївською міською радою Одеської області, погосподарські книги міською радою не ведуться, при цьому громадянкою ОСОБА_3 не надано будинкової книги на житловий будинок по вул.Дворянська (бувша Дзержинського), 80, яка є основною підставою для встановлення місця реєстрації та складу сім’ї, тому відомості щодо реєстрації місця проживання та складу сім’ї покійної ОСОБА_4, яка померла 16 квітня 1997 року надати не представляється можливим (а.с.37 ).

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальним правилом (частина 1 статті 13 ЦПК України), суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких, відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтями 263, 264 ЦПК України, передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Так, відповідно до ст.ст.1217, 1220, 1221, 1268 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право на спадщину або має право не прийняти її. Для прийняття спадщини встановлюється строк в шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

В судовому засідання з’ясовано, що мати позивача ОСОБА_4 померла 16 квітня 1997 року. Після її смерті відкрилась спадщина на 1/3 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташовані по вул.Дворянська (бувша Дзержинського), 80, в м.Ананьїв Одеської області.

Мотивуючи свої позовні вимоги позивач посилається на той факт, що встановлений законом строк для прийняття спадщини вона пропустила у зв’язку з юридичною необізнаністю та скрутним матеріальним становищем.

За загальним положенням про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.3 ст.1222, ч.1 ст.1220, ч.1 ст.1270 ЦК України).

Таким чином, строк для прийняття спадщини спадкоємцями після смерті ОСОБА_4, відповідно до статті 1270 ЦК України, почав відраховуватись з моменту її смерті і закінчився після проходження шести місяців з моменту її смерті.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК України).

Заява про прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини особисто.

Водночас, чинним законодавством передбачено надіслання заяви про прийняття спадщини поштою і передбачено, що визначено п.3.5 гл.10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5.

Відповідно до ст.1272 ЦК України визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Тобто, право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

У п.24 постанови Пленуму № 7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" Верховний Суд України роз'яснив, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Відповідно до роз'яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови, фактичне користування і володіння майном спадкодавця або ж проживанням із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Пункт 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» зазначає про обов'язкову необхідність отримання позивачем відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину до звернення до суду.

Необхідність відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право власності в порядку спадкування до звернення з позовом до суду обумовлена як необхідністю використання усіх засобів досудового врегулювання спадкового спору, так і тими обставинами, що нотаріус після заведення спадкової справи повинен отримати інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстру прав власності на нерухоме майно та з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та обов'язково з'ясувати наявність спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, перелік яких визначено у статті 1241 Цивільного кодексу України, і в разі їх наявності, залучити їх до спадкової справи.

Проте, як вбачається з матеріалів справи спадкова справа не заводилась, постанова нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії не виносилась.

Також не заслуговують на увагу суду доводи позивача, щодо поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, на які посилається позивач, мотивуючи пропуск строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 тим, що вона є юридично необізнаною особою та скрутним матеріальним становищем.

Відсутність у представника відповідача заперечень проти задоволення позову жодним чином не спростовує вказаних висновків суду.

Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд вважає, що позивачем не доведено поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини, які б були пов'язані з об'єктивними непереборними істотними труднощами для своєчасного звернення до нотаріальної контори або до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини із заявою про прийняття спадщини.

Доводи позивача та її представників щодо необізнаності, на думку суду, не можуть вважатись належними та допустимими доказами поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини, враховуючи, що у позивача було достатньо часу, щоб звернутися до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, або до іншої уповноваженої особи за місцем свого проживання із заявою про прийняття спадщини, протягом шести місяців з моменту смерті спадкодавця, оскільки жодного доказу наявності у позивача перешкод для прийняття спадщини у період з моменту смерті 16 квітня 1997 року ОСОБА_4, в матеріалах справи відсутні. Перелічені доводи позивача щодо поважності пропуску визначеного законодавством строку звернення до суду не можуть вважатись доказом неможливості прийняття позивачем спадщини у встановленому законом порядку та в передбачений законом строк.

Таким чином, позивачем та її представниками не надано достатніх та достовірних доказів для доведення тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За встановлених обставин, враховуючи, що відповідно до вимог ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог, тому взявши до уваги вищезазначені обставини, підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини – відсутні, у зв’язку з їх необґрунтованістю.

Керуючись ст.ст.1216, 1217, 1223, 1268, 1270, 1272 ЦК України, ст.ст.5, 12, 13, 49, 76, 77, 80, 81, 223, 258, 259, 263, 264, 265, ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Ананьївської міської ради Одеської області про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.

Повний текст рішення складено 19 квітня 2018 року

Суддя: ОСОБА_11

Рішення набуло законної сили "___"_____ року