Вирок № 73485983, 19.04.2018, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 463/5462/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2018 року

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого Едера П.Т.

з участю секретаря Репети К.М.,Карпин Н.О.

прокурора Тарнавського Т.В.

захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, неодруженого, здійснює догляд за особою, що досягла 80-річного віку, ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 335 КК України,-

в с т а н о в и в :

29 березня 2016 року видано Указ Президента України №122/2016 «Про звільнення у запас військовослужбовців строкової служби, строки проведення чергових призовів та чергові призови громадян України на строкову військову службу», у відповідності до якого на території України оголошено весняний призов 2016 року на строкову військову службу.

Станом на момент прийняття вказаного нормативно-правового акта обвинувачений ОСОБА_2 перебував на обліку призовників у Личаківсько - Залізничному об'єднаному районному військовому комісаріаті м. Львова та у відповідності до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ підлягав проходженню строкової військової служби.

09.11.2016 ОСОБА_2 отримав під особистий розпис повістку від Личаківсько-Залізничного об'єднаного районного військового комісаріату м. Львова з терміном прибуття до військового комісаріату на 16,11.2016 з подальшим вибуттям до війська в складі команди №55/8061 для проходження строкової військової служби, однак, у зазначений термін та в подальшому без поважних на те причин до військового комісаріату не прибув та жодних обставин свого неприбуття не повідомив, чим ухилився від призову на строкову військову службу.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_2 ухилився від призову на строкову військову службу, вчинив злочин, передбачений ст. 335 КК України.

В судовому розгляді обвинувачений ОСОБА_2 повністю заперечив свою винуватість у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні та пояснив, що вину не визнає, оскільки його ніхто не визнавав таким, що підлягає призову на військову службу та не повідомляв про явку на призовний пункт. Він, ОСОБА_2 прибув до військкомату 09.11.16, де його оглянули лікарі, після чого вручили повістку про явку на 10.11.16 та повідомили, що до наступного дня йому необхідно прийти з результатами аналізів та дали відповідні направлення для проходження андазів, флюорографії та інших досліджень. Пройти всіх аналізів він не встиг і тому 10.11.16 не прибув, після цього чекав повторного виклику, але такого не отримав.

Незважаючи на не визнання ОСОБА_3 своєї вини у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, його винуватість у вчиненому повністю і об’єктивно стверджується доказами матеріалів кримінального провадження № 42016140410000306 від 21.11.2016 про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.335 КК України,що досліджені та перевірені судом, а також допитами свідків в судовому засіданні.

Так, показаннями свідка ОСОБА_4, котра на час вчинення інкримінованого ОСОБА_2 діяння перебувала на посаді провідного спеціаліста Личаківсько-Залізничного ОРВК м. Львова встановлено, що ОСОБА_2 перебував на обліку призовників у Личаківсько-Залізничному об'єднаному районному військовому комісаріаті м. Львова. Призовник ОСОБА_2 09.11.2016 року прибув в Личаківсько - Залізничний ОРВК м. Львова та був направлений на проходження медичного огляду. Вищевказаний громадянин обстежений усіма лікарями-спеціаліста згідно облікової картки, визнаний придатним до військової служби. Жодних скарг на стан здоров'я при проходженні медичного огляду не заявляв. На засіданні районної призовної комісії питання щодо надання відстрочки не розглядалось, так як призовник ОСОБА_2 жодних документів, що мають право на відстрочку не подавав, зокрема претензій, що стосуються сімейного стану не заявляв.

Таким чином, 09.11.16 гр. ОСОБА_2 був призваний на строкову військову службу. Проте, 16.11.2016 року не з'явився на відправку Якоїсь окремої процедури повідомлення особі, про те що вона являється призовником, яку можна було б оспорити, немає.

Показаннями свідка ОСОБА_5, наданими нею в судовому засіданні встановлено, що свідок є головою медичної комісії при військовому комісаріаті. Комісія проводить огляд призовників та інших категорій військовозобов'язаних на предмет дослідження їх стану здоров'я та визначення ступеню придатності до військової служби. У своїй роботі комісія в основному керується Наказом Міноборони від 14.08.08 № 402, яким затверджено «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України».

ОСОБА_2 у встановленому порядку пройшов медичний огляд усіх спеціалістів медичної комісії при ОРВК та в результаті визнаний придатним до військової служби за станом здоров'я. Під час огляду останній не заявляв жодних скарг на стан свого здоров'я, а також об'єктивно у нього не було виявлено ніякої патології. Крім цього, було з'ясовано, чи ОСОБА_2, знаходився на лікуванні у медичних закладах та чи наявні з даного приводу будь-які виписки з історії хвороби, амбулаторної картки тощо. Жодних виписок чи даних про перебуванні на лікуванні ОСОБА_2 не пред'явив. Після цього ОСОБА_2 був скерований на проведення лабораторних досліджень, ЕКГ, ФОГК у поліклініку за місцем проживання. Така процедура проводиться щодо усіх обстежуваних призовників. При цьому їм вручаються повістки про з'явлення до ОРВК на відправку у ЗСУ. Перед відправкою призовники представляють результати досліджень. У випадку виявлення патології - приймається відповідне рішення, наприклад скерування на повторний аналіз чи обстеження в стаціонар. Після явки призовника в ОРВК на відправку у ЗСУ, останній відправляється на обласний збірний пункт для проведення контрольного повторного медичного огляду усіма спеціалістами медичної комісії, після якого призовника відправляють військову частину для проходження строкової служби.

У даному випадку ОСОБА_2 не прибув на відправку за врученою йому повісткою. Те, що останній не представив результати аналізів, не є перешкодою для вручення йому такої повістки. У випадку, якщо б ОСОБА_2 з'явився на відправку без таких результатів, тоді останній у присутності представника ОРВК відправляється в поліклініку для проведення вищевказаних досліджень.

Допитом свідка ОСОБА_6 Мар’яни Степанівни встановлено наступне. Приблизно з вересня 2016 року свідок виконувала обов'язки секретаря призовної комісії Личаківсько-Залізничний ОРВК м. Львова. У обов'язки як секретаря входить ведення книги протоколів призовної комісії.

ОСОБА_2 09.11.16 пройшов медичну комісію, визнаний придатним для проходження строкової військової служби та отримав повістку з терміном прибуття до військового комісаріату на 16.11.16. з подальшим вибуттям до війська в складі команди. Рішення призовної комісії про призов ОСОБА_2 оформлене протоколом №31 від 15.11.16. Порядок ведення таких протоколів та відповідної книги, у яку вони підшиваються, передбачено Положенням про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, що затверджене Постановою КМУ від 21.03.2002 №352. Такі протоколи складаються згідно відповідного графіку після проходження комісії призовниками, але до часу їх відправки до війська. У даному випадку такий протокол відносно ОСОБА_2 був складений 15.11.16. Крім ОСОБА_2, у даний протокол були внесені інші призовники, котрі перебувають на обліку в Личаківсько-Залізничному ОРВК м. Львова, Даний прокол складала вона особисто. В результаті, 16.11.16. ОСОБА_2 не з'явився на відправку до війська, чим вчинив ухилення від призову. Після цього матеріали його особової справи вивчаються в Обласному військовому комісаріаті з приводу подання для притягнення до відповідальності, передбаченої Законом. Після повернення даних матеріалів до Личаківсько-Залізничного ОРВК м. Львова було складено протокол № 41 від 29.11.16, де призовною комісією скасовано рішення про призов ОСОБА_2, оскільки відносно останнього розпочалось досудове слідство за ухилення від призову. У таких випадках, якщо в останньому протоколі відносно призовника скасовується рішення про призов або таке рішення змінюється у певній частині, то відповідні зміни проводяться до попередніх протоколів, складених відносно цього ж призовника. Внесення таких записів передбачено Положенням про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, що затверджене Постановою КМУ від 21.03.2002 №352, У даному випадку, нею, свдком було внесено запис до примітки у протоколі призовної комісії №31 від 15.11.16 про скасування рішення про призов ОСОБА_2, так як останній не з'явився на відправку. В результаті, дане рішення відповідає рішенню призовної комісії у протоколі №41 від 29.11.16.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що станом на листопад 2016 року він виконував обов’язки військового комісара Личаківсько-Залізничного об’єднаного районного військового комісаріату м. Львова. Призовника ОСОБА_2 пригадує, оскільки після проходження ним (ОСОБА_2) військово-лікарської комісії він особисто спілкувався з цим призовником та особисто вручив йому повістку на відправку до війська. Він повідомив ОСОБА_2, що останній призваний на військову службу рішенням районної призовної комісії, зарахований в команду і йому необхідно прибути вже для відправки на обласний збірний пункт. У визначений час ОСОБА_2 на відправку не з’явився, про причини своєї неявки не повідомив, вжитими заходами розшуку встановити місцезнаходження ОСОБА_2 не виявилось можливим, а тому ним було направлено повідомлення військовому прокурору про вчинення призовником кримінального правопорушення, передбаченого ст.335 КК України.

Крім того, свідок ОСОБА_7 повідомив, що хоч і не був членом районної призовної комісії, однак переглядав документи надані представником ОСОБА_2 через діловодство військового комісаріату і станом на листопад 2016 року підстав для надання відстрочки чи звільнення від призову на військову службу, передбачених ст.17 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» не було. Призовнику могла надаватись відстрочка обласною призовною комісією, однак ОСОБА_2 до обласної комісії не звертався та особисто не прибув.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 повідомив, що він проходить військову службу у Личаківсько-Залізничному об’єднаному районному військовому комісаріаті м. Львова на посаді старшого офіцера відділення комплектування. Призовника ОСОБА_2 пригадує, як такого, що не з’явився на відправку будучи призваним районною призовною комісією в листопаді 2016 року. Пригадує, що особисто приймав участь у розшукових заходах, які не дали результату. Пригадує, що призовник пройшов військово-лікарську комісію, скарг на стан здоров’я не мав і підстав для надання відстрочки передбачених ст.17 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» не було. Більше свідок повідомити не зміг через те, що пройшло більше року від вказаних подій і їх деталей він не пригадує.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показала, що вона являється заступником голови Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради і являлась головою Личаківської районної призовної комісії. Відповідно до Указу Президента України №122/2016 «Про звільнення у запас військовослужбовців строкової служби, строки проведення чергових призовів та чергові призови громадян України на строкову військову службу», у відповідності до якого на території України було оголошено весняний призов 2016 року на строкову військову службу, очолюваною нею комісією відповідно до закону проводилась робота по призову. Щодо особи ОСОБА_2 за сплином часу конкретних обставин повідомити не може. Вказала, що усім призовникам повідомляється про рішення комісії.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 повідомив, що в інтересах ОСОБА_2 звертався до Личаківсько-Залізничний ОРВК м. Львова з метою подати документи, що підтверджували підстави для відстрочки ОСОБА_2, а саме те, що він доглядає свою бабцю ІНФОРМАЦІЯ_5, котра потребує такого догляду і має малолітнього брата, однак такі документи у нього військовим комісаром ОСОБА_7 прийняті не були і він їх подав через канцелярію військкомату.

Особовою карткою призовника ОСОБА_2 та протоколом призовної комісії встановлено, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 визнаний придатним до військової служби за станом здоров’я та призивається в частини зв’язку та зарахований до команди. (а.с.7-8; 32-34)

Розпискою про отримання повістки встановлено, що ОСОБА_2 09.11.2016 року отримав повістку про явку на відправку на 16.11.2016 року на 08 год. та йому доведено зміст ст.335 КК України. (а.с.10)

Відповідно до п. 82 «Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом», затвердженого Постановою Кабінету України від 21.03.2002р. №352 право на одержання призовниками відстрочки від призову повинно бути підтверджено відповідними документами, які подаються призовниками до військового комісаріату.

Судом не здобуто доказів того, що на момент визнання ОСОБА_2 придатним до військової служби та зарахування у команду на відправку у війська ним було подано до військового комісаріату відповідні документи, що давали б право на одержання відстрочки від призову.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні повністю та об’єктивно доведена та його дії вірно кваліфіковано за ст. 335 КК України, так як своїми умисними діями він вчинив ухилення від призову на строкову військову службу.

Обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_2, суд враховує його сімейний стан, а саме здійснює догляд за особою, що досягла 80-річного віку.

Обставини, які б обтяжували покарання ОСОБА_2 відсутні

При обранні міри покарання підсудному ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, здійснює догляд за особою, що досягла 80-річного віку, відсутність обтяжуючих вину обставин, а тому вважає, що покарання слід обрати в межах санкцій статті, за якою кваліфіковано злочин, у виді обмеження волі.

Судові витрати у справі відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Речові докази у справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 371, 373, 374 КПК України, суд,-

з а с у д и в :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 335 КК України, та призначити йому покарання у свиді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ст. 75,76 КК України звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 (одного) року не вчинить нового злочину і виконає такі обов'язки:

періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м. Львова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_11