Постанова № 73485978, 03.04.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/549/17 Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк А.І.

Провадження № 22-ц/783/7466/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 С. М.

Категорія:39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року м.Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого – судді Бойко С.М.,

суддів: Савуляка Р.В., Ніткевича А.В.,

секретаря – Брикайло М.В.,

з участю: позивача ОСОБА_2, його представника –

ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 08 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа – державний нотаріус Другої львівської державної нотаріальної контори ОСОБА_5, про визнання права належності власності в порядку спадкування,

в с т а н о в и л а:

У січні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом (а.с. 48-49), уточненим в процесі розгляду справи (а.с.110-111), з остаточними вимогами про скасування рішення державного нотаріуса Другої львівської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 про заведення спадкової справи №436/2016 щодо прийняття спадщини ОСОБА_4 – сином померлого ОСОБА_6, як незаконного, усунення ОСОБА_4 від права на спадкування після смерті батька та визнання за ним (позивачем) в порядку спадкування за законом права власності на належну померлому ОСОБА_6 частку в квартирі №2 у будинку №23 на вул. Садовій у м. Львові.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що за наслідками розгляду його звернення до Другої львівської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті рідного брата ОСОБА_6, який помер 10.07.2016 року, йому було відмовлено у видачі свідоцтва з тих підстав, що спадкоємцем першої черги за законом є син померлого ОСОБА_6 – відповідач ОСОБА_4 Однак, позивач вважає, що відповідач ОСОБА_4 не має права на спадкування після смерті свого батька, оскільки не доглядав за ним, не надавав жодної матеріальної допомоги, в тому числі й в той період, коли батько хворів, не був присутнім на його похоронах, а тому підлягає усуненню від права на спадкування, а він (позивач) має право на спадкування, оскільки на момент смерті спадкодавця постійно проживав разом з ним і надавав йому необхідне матеріальне утримання та догляд.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 08.12.2017 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду оскаржив позивач позивач ОСОБА_2 в особі свого представника – ОСОБА_3, просить рішення скасувати з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що відповідач ОСОБА_4 повинен бути усуненим від права на спадкування відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 1224 ЦК України, оскільки не піклувався про свого батька, який постійно хворів. Вказує, що саме позивач ОСОБА_2 надавав всю необхідну матеріальну допомогу та догляд братові, утримував квартиру, а також організував похорони.

В судове засідання відповідач та третя особа не з’явились, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені (а.с.154, 155), клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, а тому відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України розгляд справи проведено у їхній відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони позивача в підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_6, який є рідним братом позивача ОСОБА_2 та батьком відповідача ОСОБА_4, помер 10.07.2016 року (а.с.71).

Спадкова справа після смерті ОСОБА_6 заведена Другою львівською державною нотаріальною конторою 03.11.2016 року на підставі заяви відповідача ОСОБА_4С від 03.11.2016 року (а.с.69-73, 83), який відповідно до статті 1261 ЦК України відноситься до спадкоємців першої черги за законом.

Інших спадкоємців першої черги за законом немає.

Позивач ОСОБА_2 відповідно до статті 1262 ЦК України відноситься до спадкоємців другої черги за законом після смерті ОСОБА_6

17.01.2017 року позивач ОСОБА_2 подав до названої вище нотаріальної контори заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті свого брата (а.с.79), однак, постановою державного нотаріуса Другої львівської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 від 20.01.2017 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки спадщину прийняв спадкоємець за законом першої черги ОСОБА_4, подавши у встановлений законом шестимісячний строк заяву про прийняття спадщини після смерті свого батька (а.с.81).

Предметом спадщини є 1/3 частина квартири №2 кімнати 4, 5, 6 в будинку №23 на вул. Садовій у м. Львові, яка належала спадкодавцеві ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності від 03.10.2005 року, виданого Залізничною районною адміністрацією Львівської міської ради згідно з розпорядженням №1000, та на підставі свідоцтва про право на спадщину від 28.12.2009 року, виданого Другою львівською державною нотаріальною конторою за р.№2519 (а.с.9 – 11, 50, 54, 102-103).

Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування одержують спадкоємці за законом, коло яких визначено ст.ст.1261-1265 цього Кодексу.

Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.1259 ЦК України, черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини.

Частиною другою статті 1259 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалась, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Відповідно до ч.3 ст.1224 ЦК України, не мають права на спадкування за законом, зокрема, повнолітні діти, які ухилялися від виконання обов’язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

У відповідності до ч.5 ст.1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

У відповідності до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечувати умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Oбов’язковими умовами, за наявності яких спадкоємець може бути усунений від права на спадкування за законом, - є: по-перше, наявність у спадкодавця тяжкої хвороби, каліцтва; по-друге, потреба стороннього догляду, допомоги та піклування у зв’язку з цією хворобою, каліцтвом; по-третє, ухилення спадкоємця від надання такої допомоги.

Ухилення спадкоємця від надання допомоги спадкодавцеві, за умови, що він такої потребував через свій безпорадний стан, повинно бути умисним, тобто спадкоємець на звернення спадкодавця чи інших осіб про надання допомоги спадкодавцеві та, маючи можливість надати таку допомогу, ухилявся від надання такої.

Письмовими медичними документами, які є в матеріалах справи і досліджувались судом (а.с.26-39), підтверджується той факт, що спадкодавець ОСОБА_6 дійсно хворів, у зв’язку з чим періодично (з 17 вересня по 02 жовтня 2008 року, з 26 жовтня по 06 листопада 2012 року, з 14 по 30 січня 2013 року, з 14 січня по 28 січня 2015 року, з 01 по 16 жовтня 2015 року, з 11 по 29 січня 2016 року) перебував на стаціонарному лікуванні (основний діагноз – цироз печінки, асцит), однак, доказів на підтвердження тієї обставини, що спадкодавець був у безпорадному стані, потребував у зв’язку з цим матеріальної допомоги й те, що він особисто та/або через інших осіб, зокрема, через позивача звертався до відповідача ОСОБА_4 за допомогою, а відповідач свідомо ухилився від надання такої допомоги, в матеріалах справи немає, а, відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність визначених частиною п’ятою статті 1224 ЦК України підстав для усунення відповідача від права на спадкування після смерті свого батька.

Відсутні також й підстави для застосування судом при вирішенні даного спору норми частини третьої статті 1224 ЦК України, на яку позивач посилається у своїй позовній заяві, оскільки судом не встановлено тієї обставини, що відповідач ухилявся від виконання обов’язку по утриманню свого батька, зокрема, відсутнє рішення суду про присудження з відповідача у користь спадкодавця аліментів на його утримання, а також відсутні докази про те, що спадкодавець звертався до відповідача з такою вимогою.

Безпідставними є посилання позивача на застосування судом норми частини другої статті 1259 ЦК України, оскільки, як вже зазначалось вище, доказів про те, що спадкодавець тривалий час був у безпорадному стані, немає.

Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, спадкодавець не оформив у встановленому законом порядку свого волевиявлення на те, щоб належне йому на праві власності майно було успадковане саме позивачем, а не його сином – відповідачем ОСОБА_4, який після розірвання шлюбу між батьками через зловживання батьком спиртними напоями залишився проживати з матір’ю і був позбавлений належного матеріального утримання від батька, що визнав у судовому засіданні апеляційного суду позивач.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку по суті спору про безпідставність заявлених позивачем вимог, не допустивши порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 08 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 11 квітня 2018 року.

Головуючий: Бойко С.М.

Судді: Савуляк Р.В.

ОСОБА_7