Рішення № 73484230, 06.04.2018, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 06.04.2018

Справа № 334/8653/16-ц

Провадження № 2/334/454/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2018 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Гнатюка О.М., при секретарі Алєйнікової О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-

в с т а н о в и в:

20 грудня 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив стягнути з відповідача суму боргу за договором позики в розмірі 429567,30 грн., що станом на 14.12.2016 року за комерційним курсом іноземних валют еквівалентно 2930,00 доларам США (основна сума заборгованості) та 12892,00 доларам США (розмір пені). Крім того, позивач просив стягнути суму сплачену за правову допомогу в розмірі 2560,00 грн. та судові витрати в розмірі 4295,67 грн.

27 квітня 2017 року позивач уточнив свої позовні вимоги, просить стягнути з відповідача суму боргу за договором позики в розмірі 224727,34 грн. що станом на 14.12.2016 року за комерційним курсом іноземних валют складає 2930 доларів США (основна сума заборгованості) та 5347,25 доларів США - пеня (сума розрахована за 1 рік). Крім того, позивач просив стягнути суму сплачену за правову допомогу в розмірі 2560,00 грн. та судові витрати в розмірі 4295,67 грн.

Представник позивача в судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, вважає їх законними та обґрунтованими, такими що відповідають умовам укладеного договору.

Представник відповідача у судовому засіданні, проти вимог позивача заперечував, суду пояснив, що позика була надана в гривні, а тому не має жодних підстав для стягнення заборгованості за договором з урахуванням еквівалента гривні до долара США. Крім того, вважає, що сума пені значно перевищує суму заборгованості, а тому повинна бути зменшена у відповідності до норм Цивільного кодексу. Свої попередні заперечення, щодо безгрошовості договору позики не підтримав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників, суд приходить до наступного.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Судом установлено, що 12.11.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики грошових коштів.

Відповідно до п.1 Договору позикодавець передав, а позичальник прийняв у власність грошові кошти у сумі 24000,00 грн., що є еквівалентом 2930,00 доларам США за комерційним курсом іноземних валют на день передання коштів та зобов’язується повернути позикодавцеві суму коштів, еквівалентну 2930,00 доларам США за комерційним курсом іноземних валют на день платежу, без процентів у термін визначений цим договором.

Відповідно до п.2 Договору позичальник отримав від позикодавця грошові кошти вказані в цьому договорі у розмірі зазначеному в п.1 до підписання цього договору.

Вказаний пункт договору вказує на отримання грошових коштів відповідачем до підписання договору, чим виключає безгрошовість вказаного договору. Відповідач підписуючи договір позики грошових коштів засвідчив дійсність вказаного пункту угоди.

На час розгляду справи по суті договір позики грошових коштів від 12.11.2013 року сторонами у справі неоспорений і є дійсним, як загалом так і у окремих його пунктах.

Пункт 3 договору передбачає, що в разі девальвації протягом строку дії цього договору національної грошової одиниці України позичальник зобов’язується повернутим суму грошей у гривнях еквівалентну 2930 доларам США за комерційним курсом на день платежу. Вказаний пункт узгоджується з п.1 договору.

Ст. 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти, що були передані йому позикодавцем) у строк до 01.07.2014 року. (пункт 4 договору).

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Дії сторін у справі відповідають вимогам норм цивільного законодавства, зокрема, ст. 1047 ЦК України, згідно якої договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 192 ЦК України).

Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов’язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов’язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Договором позики грошових коштів укладеним між сторонами у справі визначений порядок визначення іноземної валюти за комерційним курсом на день платежу. Відповідно до довідки наданої позивачем, комерційний курс долара станом на 14.12.2016 року, зокрема у ПАТ КБ «Приватбанк» - складає 27,15 грн. за один долар США.

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст. 615 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання не звільняє сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Судом установлено, що позичальник належним чином не виконав прийнятих на себе зобов’язань і не повернув позивачу позичені кошти у встановлені терміни, як й не зробив цього до моменту розгляду справи у суді. В зв’язку з чим, з відповідача підлягає стягнення сума заборгованості за договором позики в розмірі 79549,50 грн., що станом на 14.12.2016 року за комерційним курсом іноземних валют складає 2930,00 доларів США.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та сплата неустойки.

Пунктом 8 Договору, в разі несвоєчасного повернення позичальником позики або її частки позичальник сплачує позикодавцю, відповідно до ст.549 ЦК України, неустойку у вигляді пені у розмірі 0,5% від суми несвоєчасно повернутої позики або її частки за кожний день прострочення виконання зобов’язання.

Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення суми пені за період з 14.12.2015 року по 14.12.2016 року в сумі 5347,25 доларів США, що еквівалентно 145177,84 грн.

Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 цього Кодексу визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня – це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобов’язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від тривалості правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день (місяць) нарахування пені. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Отже, аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 ЦК України)

Згідно із частиною першою статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

В зв’язку наведеним суд вважає, що сума пені заявлена позивачем розрахована в межах строків позовної давності і підлягає стягненню у валюті гривні.

Частиною третьою статті 551 ЦК України, зокрема, передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків. Так, сума основного боргу за договором складає - 79549,50 грн., що станом на 14.11.2016 року за комерційним курсом іноземних валют складає 2930,00 доларів США, а сума пені - 145177,84 грн.

Нарахована неустойка, є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст.3, ч.3 ст. 509 та ч.ч.1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у позикодавця можливості стягувати з позичальника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для позичальника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків позикодавця.

Отже, відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ст. 12 ЦПК України щодо обов’язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав суд вважає на необхідне зменшити розмір неустойки оскільки, він значно перевищує розмір збитків, до суми основного боргу в розмірі - 79549,50 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача:

-суми боргу за договором позики грошових коштів – 79549,50 грн., що станом на 14.16.2016 року відповідно до комерційного курсу іноземних валют еквівалентно – 2930,00 доларам США.

-пеню в сумі 79549,50 грн.

В іній частині позову відмовити.

Що стосується стягнення суми сплаченої позивачем за правову допомогу, то суд виходить з наступного. Розрахунок вартості послуг правової допомоги наданий позивачем, відповідає вимогам Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» та складає 2560,00 грн. Відповідно до ст. 133 ЦПК України, до витрат пов’язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати пов’язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а тому на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам підлягає стягненню сума сплачена за правову допомогу у розмірі – 1812,48 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, таким чином на користь позивача з відповідача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі 1590,99 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 525, 526, 615, 629, 1046, 1049, 1050 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, яка мешкає за адресою м. Запоріжжя, вул. Айвазовського, буд.48 на користь ОСОБА_1, (ІПН НОМЕР_2), який мешкає в АДРЕСА_1 суму боргу за договором позики грошових коштів – 79549,50 грн., що станом на 14.16.2016 року відповідно до комерційного курсу іноземних валют еквівалентно – 2930,00 доларам США, пеню в сумі 79549,50 грн., а всього заборгованість в розмірі – 159099,00 грн. (сто п’ятдесят дев’ять тисяч дев’яносто дев’ять, грн. 00 коп.)

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, яка мешкає за адресою м. Запоріжжя, вул. Айвазовського, буд.48 на користь ОСОБА_1, (ІПН НОМЕР_2), який мешкає в АДРЕСА_2 суму сплаченого судового збору в розмірі 1590,99 грн.

Стягнути з ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, яка мешкає за адресою м. Запоріжжя, вул. Айвазовського, буд. 48 на користь ОСОБА_1, (ІПН НОМЕР_2), який мешкає в АДРЕСА_3 суму сплачену за правову допомогу у розмірі – 1812,48 грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Гнатюк