Постанова № 73483217, 17.04.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2018 р.м.ОдесаСправа № 522/21677/17

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Домусчі Л.В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Запорожана Д.В.,

- Яковлєва О.В.,

при секретарі - Гошуренко Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області, відповідач), в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_2 у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації грошового забезпечення, винагороди за тривалість безперервної військової служби та одноразової грошової допомоги при звільненні, з виплатою різниці між перерахованою та виплаченою пенсією за минулий час з дня призначення пенсії (01.01.2017 року) без обмеження пенсії максимальним розміром.

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01.01.2017 року на підставі довідки Одеського обласного військового комісаріату від 25.04.2017 року № 218 перерахунок призначеної ОСОБА_2 пенсії, з урахуванням до складу грошового забезпечення, додатково до врахованих при її призначенні видів грошового забезпечення, індексації грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, винагороди за тривалість безперервної військової служби та грошової допомоги при звільненні з військової служби, з виплатою різниці між перерахованою та виплаченою пенсією за минулий час з дня призначення пенсії (01.01.2017 року) і по день фактичного проведення перерахунку, та виплатою перерахованої пенсії без обмеження максимальним розміром.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_2 зазначив, що відмова ГУ ПФУ у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням до складу грошового забезпечення, з якого позивачу обчислено пенсію, вищевказаних видів грошового забезпечення є протиправною, порушує законне, гарантоване Конституцією України право на належне пенсійне забезпечення та не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 14 грудня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_2 в проведенні перерахунку пенсії з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації грошового забезпечення, винагороди за тривалість безперервної військової служби.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок призначеної пенсії ОСОБА_2 на підставі Довідки Одеського обласного військового комісаріату від 25.04.2017 року № 217 з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації грошового забезпечення, винагороди за тривалість безперервної військової служби, з виплатою різниці між перерахованою та виплаченою пенсією за минулий час, починаючи з 16.05.2017 року і по день фактичного проведення перерахунку.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням ОСОБА_2, звернувся до суду з апеляційною скаргою.

В апеляційній скарзі зазначено, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи (посвідчення серії НОМЕР_1) та отримує пенсію по інвалідності з 01.01.2017 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

З повідомлення про призначення пенсії (пенсійна справа № 1501019671) вбачається, що при обчисленні пенсії позивача враховано наступне грошове забезпечення: посадовий оклад 1120,00; оклад за військове звання 130,00; процентна надбавка за вислугу років 40% 500,00; середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці, у тому числі робота з таємними виробами, носіями, документами 10% 10 %; надбавка за особливо важливі завдання 50 %; премія 420%. Всього розмір пенсії з надбавками 6165,95 грн.

31.10.2017 року позивач звернувся до ГУ ПФУ з проханням про перерахунок призначеної йому пенсії з урахуванням додаткового документу, а саме: Довідки Одеського обласного військового комісаріату від 25.04.2017 року № 217.

Згідно довідки Одеського обласного військового комісаріату від 25.04.2017 року № 217, позивач просив врахувати наступні види грошового забезпечення: щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації грошового забезпечення, винагороди за тривалість безперервної військової служби та одноразової грошової допомоги при звільненні.

ГУ ПФУ своєю відповіддю від 14.11.2017 року № 1650/4-11 повернуло довідку Одеського обласного військового комісаріату № 218, оскільки відповідно до Інструкції з організації роботи із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової, та членів їх сімей у Міністерстві борони України, затвердженої наказом Міністерством оборони України від 31.12.2014 року № 937, визначення розміру грошового забезпечення для обчислення і перерахунку пенсій органами, що призначають пенсії, покладено на обласні військові комісаріати. Призначення пенсії було здійснено на підставі подання ООВК про призначення пенсії та доданої до нього довідки від 31.12.2016 року №680 про додаткові види грошового забезпечення.

Не погоджуючись з вищевказаним позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи частково адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що щомісячна додаткова грошова винагорода, грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, індексація грошового забезпечення, винагорода за тривалість безперервної військової служби відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та ін.

Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За правилами п. 1, 2 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

На підставі п. 23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону. Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ГУ ПФУ протиправно повернуло без розгляду документи, що надійшли до них від позивача, оскільки прямо передбачена норма, що зобов'язує пенсіонера звертатися з додатковими документами про перерахунок пенсії саме до органу, що призначає пенсію.

Відповідно до пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» від 17.07.92р. № 393 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.91р. № 2011-XII (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу; надалі Закон № 2011-ХІІ). Вказаний Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.07р. № 1294 упорядковано структуру та умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та затверджено схеми посадових окладів і додаткових видів грошового забезпечення за категоріями військовослужбовців (пункт 3 цієї постанови).

Згідно зі схемою додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України (щомісячних та одноразових, додаток № 25 до постанови № 1294), до одноразових віднесені такі види грошового забезпечення: винагорода, призначення та виплата якої пов'язана з обсягом та складностями роботи, що виконується під час проходження військової служби; матеріальна допомога на початкове обзаведення (вид матеріального забезпечення військовослужбовців, передбачений статтею 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»), а також одноразова матеріальна допомога військовослужбовцям строкової військової служби.

Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» також гарантовано право військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на щорічну основну відпустку із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення (частина перша статті 10-1 цього Закону).

Умови, розмір та порядок виплати військовослужбовцям зазначеної допомоги визначені постановою № 1294 та Інструкцією. Так, розмір грошової допомоги на оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою на день вибуття в щорічну основну відпустку (підпункт 3 пункту 5 постанови № 1294, підпункт 30.4 пункту 30 розділу ХХХ Інструкції).

Наведеними нормативними актами також регламентовано умови та порядок виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України (підпункт 3 пункту 5 постанови № 1294, підпункти 33.1, 33.3 пункту 33 розділу ХХХІІІ Інструкції).

Отже, зазначені допомоги є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.91р. № 1282-XII, згідно зі статтею 1 якого індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Тобто, індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямованою на підтримання їх купівельної спроможності.

З матеріалів справи вбачається, що апелянт, мотивуючи власну правову позицію, зазначає, що суд першої інстанції невірно вказав на те, що одноразова грошова допомога при звільненні не повинна враховуватися при нарахуванні пенсії позивачу, оскільки така виплата відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців з розміру якого обчислюється пенсія. При цьому, в обґрунтування своєї позиції апелянт посилається на постанову Верховного Суду України від 10 березня 2015 року у справі № 21-70а15.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта виходячи з наступного.

За змістом частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII пенсія військовослужбовців обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Ця норма не містить положень про включення до грошового забезпечення такої виплати, як одноразова грошова допомога при звільненні. Правові підстави для її виплати встановлені статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ та статтею 9 Закону № 2262-XII, які пов'язані зі звільненням особи зі служби.

Таким чином, хоча вказана виплата й підпадає під ознаки одноразової допомоги, але має інше правове призначення.

Тобто, одноразова грошова допомога при звільненні не входить до додаткового грошового забезпечення, яка повинна враховуватися при нарахуванні пенсії, оскільки відноситься до разових платежів і має характер окремих гарантій держави щодо соціального захисту громадян, зокрема військовослужбовців.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 12 вересня 2017 року у справі № 815/6733/13-а.

Натомість у справі, що розглянута Верховним Судом України 10 березня 2015 року, позивач оскаржував дії пенсійного органу щодо протиправного невключення до складу його грошового забезпечення, з якого призначається пенсія, фактично отриманих ним щорічних виплат, а саме: матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати у зв'язку зі сплатою страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. У числі вказаних вимог називалася і одноразова грошова допомога при звільненні.

Водночас, як убачається з мотивувальної частини постанови від 10 березня 2015 року, Верховний Суд України не сформулював правового висновку щодо віднесення одноразової грошової допомоги при звільненні до грошового забезпечення, а констатував право позивача на її отримання при звільненні відповідно до частини другої статті 9 та статті 15 Закону № 2011-ХІІ. Таким чином, суд послався на вказані норми Закону, але обґрунтування правового висновку не навів.

Отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що одноразова грошова допомога при звільненні не входить до додаткового грошового забезпечення, яка повинна враховуватися при нарахуванні пенсії, оскільки відноситься до разових платежів та має характер окремих гарантій держави щодо соціального захисту громадян, зокрема військовослужбовців.

Щодо твердження апелянта про те, що обмеження максимального розміру пенсії є неконституційним та таким, що звужує зміст та обсяг прав на пенсійне забезпечення, колегія суддів зазначає наступне.

Рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/20 від 20.12.2016 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09.04.2012 (далі - Закон № 2262-ХІІ), згідно з яким тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Вищезазначену частину 7 статті 43 з Закону № 2262-ХІІ виключено не було, а лише додатково зазначено, що вона визнана неконституційною відповідно до згаданого рішення суду. А отже, починаючи з 01.01.2017, після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII (далі -Закон № 1774- VIII) до частини 7 ст. 43 Закону №2262-ХII внесено відповідні зміни згідно до яких, в тому числі, тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Зміни, внесені Законом №1774- VIII до чистини 7 статті 42 Закону №2262-ХII на теперішній час неконституційними визнані не були, Закон №1774-VIII та зазначена частина Закону №2262-ХІІ є чинними та обов'язковим для виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повинно діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Разом з тим, таких підстав для виплати пенсії позивачу в розмірах більших, ніж передбачено частиною 7 статтею 43 Закону №2262-ХІІ немає, як це вірно враховано судом першої інстанції.

Також колегія суддів не погоджується з доводами апелянта про те, що Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911- VII (далі - Закон № 911-VII) не може бути підставою для змін умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби виходячи з наступного.

В зазначеному Законі визначений повний перелік законодавства, на який розповсюджуються зміни щодо встановлення максимального розміру пенсії. Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" №2262- ХII від 09.04.2012 зазначений в даному переліку, а отже зміни зазначені в Законі № 911- VII розповсюджуються і на пенсіонерів, які отримують пенсію за Законом №2262-ХП.

Таким чином, суд першої інстанції, правомірно дійшов до висновку, що законні підстави для виплати позивачці пенсії в більшому, ніж обмеженому розмірі - відсутні.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового (Airey v. Ireland № 6289/73). Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" (Kjartan Аsundsson v. Iceland № 60669/00). Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Суд Європейського Союзу у справі «Флоруску та інші» про співвідношення права власності й заходів жорсткої економії, прийнятими Румунією з метою реалізації умов, виконання яких вимагалося від Європейського Союзу у рамках надання фінансової допомоги від Європейського Союзу цій державі-члену визнав, що необхідність раціоналізації державних витрат у винятковому контексті світової фінансово-економічної кризи є законною підставою для обмеження здійснення права власності (Eugenia Florescu and Others № C-258/14). Таким чином, Суд Європейського Союзу прямо послався на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Іонель Панфіл проти Румунії» (Ionel Panfile v. Romania № 13902/11).

При вирішенні спірних правовідносин колегія суддів також врахувала правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні "Великода проти України" (№ 43331/12), в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Посилання апелянта на порушення Конституції України у зв'язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин є безпідставними, оскільки Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, зокрема і у контексті поняття звуження змісту та обсягу прав на пенсійне забезпечення.

На залежність розмірів соціальних виплат від економічних чинників Конституційний Суд України, вказав, зокрема, у рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011, у якому вказано, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень (абзац сьомий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення). При цьому Конституційним Судом України взято до уваги статтю 22 Загальної декларації прав людини, за якою розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави.

До того ж Закон України № 1774-VIII від 06 грудня 2016 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було внесено зміни, зокрема, до частини першої статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо обмеження у 2017 році виплати військової пенсії працюючим державним службовцям на час виникнення спірних правовідносин є діючим, рішенням Конституційного Суду України чи іншим законом скасований не був, а тому підлягає обов'язковому застосуванню органами Пенсійного фонду України та всіма органами державної влади на території України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивна вимога щодо виплати перерахованої пенсії без обмеження максимальним розміром задоволенню не підлягає.

Крім цього, доводи апелянта про те, що суд першої інстанції неправомірно залишив без розгляду позивні вимоги в частині вимог щодо проведення перерахунку та виплати пенсії за період з 01.01.2017 року по 16.05.2017 року, колегія суддів не приймає до уваги враховуючи наступне.

За правилами ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції на момент ухвалення рішення) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 100 КАС України (в редакції на момент ухвалення рішення) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Таким чином, для звернення до суду із вимогами про визнання протиправними дій органу пенсійного фонду за захистом свого права та інтересу позивачу відповідно до ч. 2ст. 99 КАС України встановлено шестимісячний строк.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивач звертаючись з відповідним позовом до суду першої інстанції, просив здійснити перерахунок з дня призначення пенсії (01.01.2017 року), проте з даним позовом позивач звернувся до суду лише 16.11.2017 року, тобто з порушенням терміну звернення до суду, встановленого вказаною нормою адміністративного процесуального законодавства.

Крім того, як було встановлено судом першої інстанції позивачем отримуючи пенсію був обізнаний щодо виду пенсії та її розміру.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що адміністративний позов ОСОБА_2, був залишений без розгляду в частині позовних вимог щодо проведення перерахунку та виплати пенсії за період з 01.01.2017 року по 16.05.2017 року, оскільки позивачем було порушено строк звернення до адміністративного суду без поважних на то підстав.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Частиною 1 ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складено 19.04.2018 року.

Головуючий суддя Танасогло Т.М.Судді Яковлєв О.В. Запорожан Д.В.