Постанова № 73483086, 16.04.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/1612/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Глушка І.В., Шинкар Т.І.,

за участі секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Вестхім» на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.01.2018 року (головуючий суддя Скільський І.І.) ухвалене у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківськ о 12 год. 45 хв. повний текст складено 24.01.2018 року у справі №809/1609/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелком», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Хімтехнопласт», Товариства з додатковою відповідальністю «Полімер», Приватного підприємства «Вестхім» до Івано-Франківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Івано-Франківська міська організація роботодавців про визнання протиправними дій,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Інтелком», ТОВ «Фірма «Хімтехнопласт», ТДВ «Полімер», ПП «Вестхім» 23.11.2017 року звернулися в суд з позовом до Івано-Франківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Івано-Франківська міська організація роботодавців в якому просять визнати протиправними дії відповідача щодо прийняття рішення про погодження проекту рішення Івано-Франківської міської ради від 20.06.2017 №186-13.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.01.2018 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Приватне підприємство «Вестхім» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов повністю, апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального та процесуального права, а саме позивачі користуються земельними ділянками, що перебувають у власності територіальної громади на підставі права постійного користування землею, встановивши ставку податку для земель, що перебувають в постійному користуванні суб'єктів господарювання, у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки, Івано-Франківська міська рада грубо порушила конституційні принципи рівності, а також звузила права юридичних осіб, у постійному користуванні яких перебували вказані ділянки. Таким чином було значно збільшене фінансове навантаження на суб'єктів господарювання. Не дотримано позиції Державної регуляторної служби України №4506/0/20-17 від 19.06.2017 р., яка не лише звернула увагу на невідповідність проекту рішення статті 4 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», а й зобов'язала виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради надіслати на адресу Державної регуляторної служби України доопрацьовані редакції проекту рішення та аналізу регуляторного впливу, копія листа додана до матеріалів позову. Тобто, до моменту внесення відповідних змін до проекту рішення та аналізу регуляторного впливу, а також розгляду виправлених документів Державною регуляторною службою України, Івано-Франківська міська рада не могла розглядати та затверджувати проект рішення від 20.06.2017 р. №186-13. Проте, не вчинивши дій, викладених у листі Державної регуляторної служби та не виправивши помилки, допущені у проекті рішення та аналізі регуляторного впливу, Івано-Франківська міська рада розглянула проект рішення та його затвердила. Отже, наведені порушення у сфері прийняття регуляторних нормативно-правових актів однозначно свідчать про неможливість прийняття рішення від 20.06.2017 р., а як наслідок - вказують на його нечинність. Також Івано-Франківська міська рада допустила порушення законодавства у сфері захисту економічної конкуренції. Встановлення різних відсоткових ставок від нормативної грошової оцінки в рамках одного цільового призначення використання земель свідчить про застосування різного підходу при визначенні розміру орендної плати при наданні земельних ділянок комунальної власності в оренду юридичним особам та фізичним особам-підприємцям. У діях Івано-Франківської міської ради щодо встановлення ставок податків у різних розмірах різним суб'єктам господарювання є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 3 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», яке кваліфікується за абзацом 8 частини другої статті 15 цього ж Закону у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, внаслідок яких окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання створюються несприятливі умови діяльності порівняно з конкурентами. Відповідно до Положення про порядок погодження з органами Антимонопольного комітету України рішень органів влади, органів адміністративно-господарського управління та контролю, органів місцевого самоврядування щодо демонополізації економіки, розвитку конкуренції та антимонопольного регулювання, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 01 квітня 1994 №4-р, проекти рішень щодо регулювання підприємницької діяльності підлягають затвердженню органом Антимонопольного комітету України. Із відповіді від 22.06.2017 року № 011-25/471 позивачами встановлено, що проект рішення Івано-Франківської міської ради погоджений Івано-Франківським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України, такі дії щодо прийняття рішення про погодження проекту рішення Івано-Франківської міської ради від 20.06.2017 №186-13, з огляду на те, що відповідачем умисно перекручено норми законодавства, встановлено різні ставки податків для користувачів земельних ділянок - юридичних осіб та постійних землекористувачів - суб'єктів господарювання, що в свою чергу вказує на неправомірність погодження відповідачем проекту рішення №186-13. Івано-Франківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України умисно перекрутило норми законодавства для не встановлення реального порушення владою вимог законодавства. Орендарі земельних ділянок не сплачують земельний податок, а тому як наслідок - сплачують лише орендну плату в розмірі 3% нормативної грошової оцінки. Так, при винесенні оскаржуваного рішення про надання погодження, антимонопольний комітет не врахував, що різні суб'єкти господарювання мають різні ставки оренди, залежно від цільового призначення земельної ділянки. Зокрема, ТОВ «Інтелком», згідно з чинним договором оренди, сплачує орендну плату у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки (копія договору додається). Тобто, орендар не сплачує і земельний податок у розмірі 1% нормативної грошової оцінки, і орендну плату у розмірі 3% нормативної грошової оцінки (як намагався довести антимонопольний комітет та суд), а лише визначену договором орендну плату, у нашому випадку - 3% від нормативної грошової оцінки (згідно з відповідним рішенням міської влади). Вказаним фактом спростовуються висновки суду та антимонопольного комітету з приводу того, що не порушене законодавство у сфері захисту економічної конкуренції. Проте, головним залишається встановлення різних ставок податків для користувачів земельних ділянок - юридичних осіб та постійних землекористувачів - суб'єктів господарювання, оскільки для суб'єктів господарських відносин, які по суті є тотожними, встановлено різні ставки земельного податку. Цього встановлено не було, відповідь та проведений аналіз був поверхневий, не встановлено жодних реальних обставин справи та суті звернення, перекручено вимоги законодавства. Вказана обставина вказує на неправомірність погодження проекту рішення Івано-Франківської міської ради від 20.06.2017 року №186-13 Івано-Франківським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України.

Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а саме територіальне відділення не наділене повноваженнями у сфері аналізу регуляторного впливу будь-якого нормативно-правового акту. Також апелянт вказує на неправомірність та незаконність трьох рішень Івано-Франківської міської ради від 20.06.2017 року №186-13 «Про встановлення ставок земельного податку на 2018 рік», від 08.07.2016 року №215-6 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Івано-Франківська», від 08.07.2016 №213-6 «Про встановлення ставок земельного податку на 2017 рік», тоді як на погодження до територіального відділення надходив лише один проект рішення від 20.06.2017 №186-13 «Про встановлення ставок земельного податку на 2018 рік» в результаті аналізу якого надані висновки в межах компетенції.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник ПП «Вестхім» Пукіш Б.С. апеляційну скаргу підтримав, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов повністю.

Представники відповідача Гаврон Н.М., Борищак Н.Я., заперечили доводи апеляційної скарги просять оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представник третьої особи ОСОБА_5 підтримав апеляційну скаргу та просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвали нове, яким позов задовольнити позов.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не порушив норм діючого законодавства та його дії є правомірними.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до приписів частини 3 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради листом від 24.05.2017 року за № 658/01-18/06.в, надіслано на погодження до Івано-Франківського територіального відділення Антимонопольного комітету України проект рішення міської ради «Про встановлення ставок земельного податку на 2018 рік».

Відповідно до вказаного проекту рішення, з метою встановлення ставок земельного податку на території м. Івано-Франківська, відповідно до Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, Закону України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», керуючись статтями 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міською радою вирішено: 1. На території міста Івано-Франківська встановити з 01.01.2018 наступні ставки земельного податку: 1.1. ставка податку за земельні ділянки, які перебувають у власності та користуванні юридичних та фізичних осіб, встановлюється у розмірі 1 % від їх нормативної грошової оцінки, крім випадків,визначених у пункті 1.2,1.3 та 1.4. ; 1.2.Ставка податку встановлюється у розмірі 4% від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім підприємств, установ та організацій, що належать до державної та комунальної власності, громадських організацій інвалідів України, їх підприємств, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових будівель); 1.3. ставка земельного податку встановлюється у розмірі 0,03% від нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання - юридичних осіб, які створені на добровільних засадах фізичними особами, та об'єднались на основі членства для ведення спільної діяльності виключно по обслуговуванню і утриманню індивідуальних гаражів та за ознакою як неприбуткова організація (установа); 1.4 ставка земельного податку за земельні ділянки, які зайняті житловим фондом (багатоквартирні житлові будинки), встановлюється у розмірі 0,03 відсотка від нормативної грошової оцінки.

Розглянувши лист виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 24.05.2017 №658/01-18/06в з доданим проектом рішення, Івано-Франківським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України своїм листом від 02.06.2017 №01/1-16/452 погоджено проект рішення «Про встановлення ставок земельного податку на 2018 рік».

Відповідно до пункту 35 частини 1 статті 26 Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання зокрема щодо затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно частини 1 статті 59 Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Івано-Франківською міською радою (13 сесія) сьомого демократичного скликання прийнято рішення від 20.06.2017р. №186-13 «Про встановлення ставок земельного податку на 2018 рік».

11.07.2017 на адвокатський запит представника позивачів надано відповідь про прийняття Івано-Франківською міською радою рішень, зокрема від 20.06.2017 № 186-13 «Про встановлення ставок земельного податку на 2018 рік», від 08.07.2016 №215-6 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Івано-Франківська», від 08.07.2016 №213-6 «Про встановлення ставок земельного податку на 2017 рік».

Позивачі вважаючи вказані рішення Івано-Франківської міської ради незаконними, винесеними з грубими порушеннями норм законодавства, з порушенням правил прийняття регуляторних нормативно-правових актів та таких, що порушують права суб'єктів господарювання - постійних землекористувачів та ставить їх в умови, гірші за інших суб'єктів, оскаржили їх в судовому порядку до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

Також звернулися до Івано-Франківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Із листа відповіді Івано-Франківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.06.2017 №011-25/471, повідомлено їх, що Івано-Франківським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України погоджено проект оскаржуваного рішення Івано-Франківської міської ради від 20.06.2017 року № 186-13, з огляду на те, що для суб'єктів господарювання, що користуються земельними ділянками на праві постійного користування, ставка земельного податку встановлена у розмірі 4% від їх нормативної грошової оцінки. При цьому, орендна плата за користування земельною ділянкою ними не сплачується. Ставка земельного податку для суб'єктів, які користуються земельними ділянками на праві оренди, становить 1% від їх нормативної грошової оцінки. При цьому, такі суб'єкти господарювання, окрім плати за землю, сплачують орендну плату за землю у розмірі 3% від розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Не погодившись із висновками викладеними у наведеному листі, позивачами подано адміністративний позов до Івано-Франківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправними дій щодо прийняття рішення про погодження проекту рішення Івано-Франківської міської ради від 20.06.2017 №186-13.

Судом встановлено, що 22.06.2017 Івано-Франківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, у зв'язку із надходженням до територіального відділення 15.06.2017 колективної заяви суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території Івано-Франківської міської ради, стосовно антиконкурентних дій Івано-Франківської міської ради (її виконавчого комітету) при розробці проекту рішення сесії міської ради «Про встановлення ставок земельного податку на 2018 рік», з метою об'єктивного розгляду заяви суб'єктів господарювання, звернулось до Антимонопольного комітету України з листом про надання методичної допомоги з питань наведених в адресованому листі.

Антимонопольний комітет України листом від 20.07.2017 № 130-24/08-7893 на лист Івано-Франківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.06.2017 №011-25/471 про надання методичної допомоги щодо можливих неправомірних дій Івано-Франківської міської ради при прийнятті рішення «Про встановлення ставок земельного податку на 2018 рік», повідомив, що зазначеним проектом рішення передбачається встановлення з 01.01.2018 наступних ставок земельного податку: - 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки - для земельних ділянок, що перебувають у власності та користуванні суб'єктів господарювання; - 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки - для земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання. Проектом рішення запропоновано встановити різні відсоткові ставки земельного податку в залежності від права власності чи користування земельною ділянкою. Проект рішення не містить розмежування стосовно цільового призначення земельних ділянок та видів діяльності, що планується здійснювати на них. Враховуючи відсутність інформації про здійснення суб'єктами господарювання діяльності на одному товарному ринку, в діях Івано-Франківської міської ради не вбачається ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Згідно вимог статті 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Частиною 2 статті 12 зазначеного Закону передбачено, що повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства. Повноваження територіального відділення Антимонопольного комітету України не можуть виходити за межі повноважень Антимонопольного комітету України, визначених законом.

Згідно із пунктом 1 частини 3 статті 7 цього Закону, у сфері формування та реалізації конкурентної політики, сприяння розвитку конкуренції, нормативного і методичного забезпечення діяльності Антимонопольного комітету України та застосування законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, зокрема, вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, необхідну для дослідження ринків, а також інформацію про реалізацію конкурентної політики.

Голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження, між іншим, при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом; проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження) (пункти 5, 12 частини 1 статті 17 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»).

Відповідно до пункту 2 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України №32-р від 23 лютого 2001 року, зареєстроване у Міністерстві юстиції України 30 березня 2001 року за №291/5482 (із змінами), у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції основним завданням відділення є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Отже, у відповідності до вимог чинного законодавства, територіальні відділення Антимонопольного комітету України не наділені повноваженнями у сфері аналізу регуляторного впливу будь-якого нормативно-правового акту, а тому посилання представників позивачів на не дотримання Івано-Франківською міською радою правил прийняття регуляторного нормативно-правового акту - рішення від 20.06.2017 року № 186-13 «Про встановлення ставок земельного податку на 2018 рік» судом під час розгляду даної адміністративної справи та в межах заявлених позовних вимог не приймається.

Щодо доводів про наявність порушень законодавства про захист економічної конкуренції у рішенні від 20.06.2017р. №186-13 Івано-Франківської міської ради «Про встановлення ставок земельного податку на 2018 рік», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 20 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов'язані погоджувати з Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями проекти нормативно-правових актів та інших рішень, які можуть вплинути на конкуренцію, зокрема щодо створення суб'єктів господарювання, встановлення і зміни правил їх поведінки на ринку, або такі, що можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції на відповідних ринках, а також одержувати дозвіл Антимонопольного комітету України на концентрацію у випадках, передбачених законом.

Розпорядженням Антимонопольного комітету України № 4-р від 01.04.1994р. «Про затвердження Положення про порядок погодження з органами Антимонопольного комітету України рішень органів державної влади, органів адміністративно-господарського управління та контролю, органів місцевого самоврядування щодо демонополізації економіки, розвитку конкуренції та антимонопольного регулювання» передбачено, що Погодженню підлягають рішення з питань: установлення порядку визначення цін і тарифів, граничних нормативів рентабельності для об'єктів антимонопольного регулювання; інші рішення, які можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції на відповідних ринках.

Розглянувши лист виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 24.05.2017 №658/01-18/06в з доданим проектом рішення, Івано-Франківським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України своїм листом від 02.06.2017 №01/1-16/452 погоджено проект рішення «Про встановлення ставок земельного податку на 2018 рік» з огляду на те, що для суб'єктів господарювання, що користуються земельними ділянками на праві постійного користування, ставка земельного податку встановлена у розмірі 4% від їх нормативної грошової оцінки. При цьому, орендна плата за користування земельною ділянкою ними не сплачується. Ставка земельного податку для суб'єктів, які користуються земельними ділянками на праві оренди, становить 1% від їх нормативної грошової оцінки. При цьому, такі суб'єкти господарювання, окрім плати за землю, сплачують орендну плату за землю у розмірі 3% від розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Аналогічна позиція викладена у листі Антимонопольного комітету України від 20.07.2017 №130-24/08-7893, зокрема у вказаному листі Антимонопольним комітетом України зазначено, що в діях Івано-Франківської міської ради не вбачається ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до пунктів 14.1.72, 14.1.73 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу); землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди;

Відповідно до статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Таким чином, здійснивши аналіз проекту рішення №186-13, територіальне відділення дійшло правомірного висновку, що встановлення різних відсоткових ставок земельного податку в залежності від права користування (оренди) чи постійного користування земельною ділянкою не буде мати негативного впливу на конкуренцію.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Водночас суб'єктивна оцінка порушення права не є абсолютною. В деяких випадках сам законодавець визначає коло осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок бездіяльності, вчинення суб'єктом владних повноважень певних дій чи прийняття актів, правомірно обмежуючи право інших осіб на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод або інтересів.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» має один і той же зміст.

Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Таким чином, обов'язковою умовою надання судом правового захисту є порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Таке порушення має бути реальним, стосуватися зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у процесуальних законах право на судовий захист передбачає можливість звернення особи до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Щодо доводів скаржника про неправомірність та незаконність трьох рішень Івано-Франківської міської ради від 20.06.2017 року №186-13 «Про встановлення ставок земельного податку на 2018 рік», від 08.07.2016 року №215-6 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Івано-Франківська», від 08.07.2016 №213-6 «Про встановлення ставок земельного податку на 2017 рік», колегія суддів погоджується з доводами відповідача, оскільки на погодження до територіального відділення надходив лише один проект рішення від 20.06.2017 №186-13 «Про встановлення ставок земельного податку на 2018 рік» в результаті аналізу якого надані висновки в межах його компетенції.

Щодо доводів про порушення податкового законодавства, колегія суддів вказує на наступне.

Відповідно до статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування земельним податком є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно статті 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки. Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).

Колегія суддів дійшла висновку, що позов задоволенню не підлягає, під час розгляду справи позивачами не доведено, що оскаржувані ними дії відповідача щодо погодження проекту рішення Івано-Франківської міської ради від 20.06.2017 №186-13, порушують їх права, свободи чи інтереси та необхідність їх відновлення у порядку та спосіб визначений в позовній вимозі, а саме прийняття судом рішення про визнання протиправними дій Івано-Франківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо прийняття рішення про погодження проекту рішення Івано-Франківської міської ради від 20.06.2017 №186-13, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи із аналізом і застосуванням правового регулювання спірних правовідносин, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Вестхім» - залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.01.2018 року у справі № 809/1609/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді І.В. Глушко

Т.І. Шинкар

Повний текст постанови складено 18.04.2018 року