Постанова № 73482957, 16.04.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/1461/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

за участі секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 року (головуючий суддя Коморний О.І.) ухвалене у відкритому судовому засіданні в м. Львів о 17 год. 13 хв. повний текст складено 04.01.2018 року у справі №813/4069/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 09.11.2017 року звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ відповідача № 3311 від 11.10.2017 року в частині накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, визнати протиправним та скасувати наказ відповідача № 848 о/с від 31.10.2017 року про його звільнення зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», у зв’язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, поновити його на посаді слідчого слідчого відділення Сокальського відділення поліції Червоноградського відділу поліції ГУНП у Львівській області, зарахувавши час вимушеного прогулу до вислуги років, стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, допустити негайне виконання за один місяць рішення суду в частині поновлення позивача на службі та стягнення коштів за час вимушеного прогулу, в порядку передбаченому ч.1 ст. 267 КАС зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк Звіт про виконання судового рішення.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Головне управління Національної поліції у Львівській області подало апеляційну скаргу. В якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову, апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального та процесуального права, а саме відповідач видаючи оскаржувані накази діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначений Конституцією та Законом України, що узгоджується з вимогами статті 19 Конституції України, згідно Закону України «Про Національну поліцію», Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України». Оскільки 12 вересня 2017 року наказом ГУНП № 2945 було призначено службове розслідування за фактом порушення службової дисципліни слідчим СВ Сокальського відділення поліції Червоноградського ВП ГУНП капітаном поліції ОСОБА_2, в межах розслідування позивач 13.09.2017 року надав письмові пояснення. 04 жовтня 2017 року начальником ГУНП затверджено висновок службового розслідування. 11 жовтня 2017 року оскаржуваним наказом ГУНП № 3311 «Про накладення дисциплінарного стягнення на працівника Сокальського ВП Червоноградського ВП ГУНП» за грубі порушення службової дисципліни, основних обов'язків поліцейського, передбачених ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» в частині неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та присяги поліцейського, вимог п.2 розділу II Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, що виразилось у перебуванні на службі у стані алкогольного сп'яніння, на слідчого СВ Сокальського відділення поліції Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1, накладено дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції. При визначенні виду дисциплінарного стягнення було враховано тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та не визнання нею своєї вини, ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Зокрема згідно особової справи позивача останній проходить службу в правоохоронних органах з 2006 року. За час служби заохочувався 2 рази до дисциплінарної відповідальності окрім оскаржуваного наказу притягувався ще 12 разів. Особливу увагу заслуговує той факт, що на позивача тричі накладали стягнення - попередження про неповну посадову відповідність. Просить звернути увагу на діючу норму права, а саме згідно частини 12 статті 14 Дисциплінарного статуту у разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє. Враховуючи вищевказану норму права за наявності трьох діючих дисциплінарних стягнень відповідач встановивши чергове порушення ОСОБА_1 службової дисципліни, четверте за рахунком за останні п'ять місяців служби застосував більш суворіше дисциплінарне стягнення. В адміністративному позові відсутні будь-які обґрунтовані доводи щодо порушення відповідачем вимог чинного законодавства під час видачі оскаржуваних наказів. Доведений службовим розслідування факт порушення службової дисципліни ОСОБА_1, а саме перебування на службі у складі слідчо-оперативної групи у стані алкогольного сп'яніння останнім не спростовано. Більше того, належними і допустимими доказами підтверджено, що позивач 12.09.2017 року в 09:00 год заступив на службу в складі слідчо-оперативної групи Сокальського ВП Червоноградського ВП ГУНП в якій виконував відповідні обов'язки поліцейського за посадою слідчого. В 11:25 хв. 12.09.2017 року в результаті проведення алкотесту (на який позивач добровільно погодився) за допомогою газоаналізатора Alcotest 6810 заводський № ARBL - 0834 було встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на службі в поліції в стані алкогольного сп'яніння з результатом вмісту алкоголю 1,34 % проміле. Висновки суду щодо технічної несправності вищевказаного алкотестеру є надуманими та не підтверджуються будь-якими належними та допустимими доказами. Більше того, відповідно до Свідоцтва про повірку № 35/17-2915 чинного до 02.06.2018 року вищевказаний газоаналізатор Alcotest 6810 заводський № ARBL - 0834 пройшов повірку та відповідає вимогам МПУ 066/05-2013. Результати алкотесту узгоджуються з поясненнями позивача, який 13.09.2017 року власноручно повідомив та підтвердив, що перед заступленням на чергування 12.09.2017 року у вечірній час 11.09.2017 року вживав алкоголь. Щодо оцінки судом висновку результатів медичного огляду позивача ОСОБА_3 ЦРЛ від 12.09.2017 року в контексті доказів протиправності наказів ГУНП слід звернути увагу на наступне. Даний висновок є додатком №4 до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 року № 1452/735, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за № 1413/27858. Згідно змісту п. 1 та п.2 Загальних положень Інструкції чітко прослідковується, що ця інструкція, й відповідно додаток № 4 висновок медичного огляду передбачають процедуру проведення огляду саме водіїв транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння. Згідно норми відображеної в п. 22 Інструкції висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї інструкції, вважаються недійсними. Вказана Інструкція не передбачає можливості самостійного звернення громадянина з метою отримання висновку медичного огляду на стан алкогольного чи іншого сп'яніння. Більше того, згідно п. 17 Інструкції зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку. З отриманого позивачем висновку чітко видно, що при його заповненні допущені наступні порушення. По перше, ОСОБА_1 щодо якого складено висновок не являвся водієм в контексті змісту Інструкції, що констатує зокрема і сам суд першої інстанції у рішенні (аркуш 6). По друге, в графі посада, найменування підрозділу Національної поліції ким скеровано, зазначено звернувся самостійно, що суперечить вимогам Інструкції. По третє, в графі точний час направлення на огляд відсутній час. А беручи до уваги, що згідно висновку огляд проведено в 17:00 год. 12.09.2017 року тобто через більше ніж п'ять годин після первинного алкотесту, медичний огляд сам по собі уже був недоцільним. Згідно п.9 розділу 2 Інструкції - з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Водночас суд першої інстанції умисно пропустив повз увагу та не відобразив у рішенні той факт, що позивач на підтвердження своєї тверезості самостійно пройшов 12.09.2017 року огляд в Сокальській ЦРЛ через п’ять годин сорок хвилин після виявлення останнього в стані алкогольного сп’яніння працівниками поліції. Такий часовий інтервал в декілька разів перевищує допустимий, дозволяє медикаментозно вивести алкоголь з організму та зводить нанівець об'єктивність такого огляду. По четверте, в графі П.І.П. поліцейського в присутності якого повідомляється висновок огляду відсутній запис, що вкотре вказує на допущені лікарем порушення вимог Інструкції, та наявність усіх підстав вважати вищевказаний висновок недійсним, згідно п. 22 Інструкції. Факт порушення службової дисципліни позивачем повністю встановлений службовим розслідуванням. Службове розслідування призначено, проведено, а висновок виконано шляхом видачі дисциплінарного наказу у порядку та строки передбачені Дисциплінарним статутом. Будь-яких, порушень що зумовили б визнання протиправним та скасування наказу ГУНП № 3311 від 11.10.2017 року, останнім в позові не зазначено. Другий оскаржуваний наказ ГУНП № 848 о/с від 31.10.2017 року виданий також на підставі, в межах повноважень та у спосіб та строки визначені чинним законодавством. Суд першої інстанції вказав у рішенні, що звільнення позивача відбулось в період його тимчасової непрацездатності не зазначивши при цьому якою довідкою про тимчасову непрацездатність це підтверджено та докази реєстрації такої довідки у ДУ ТМО МВС України у Львівській області. Офіційно оформлена тимчасова непрацездатність про яку не повідомлено поліцейським під час видання наказу про звільнення є підставою для внесення змін до наказу в частині дати звільнення, а не поновлення останнього на службі в поліції. Окремо слід зазначити на порушення допущені судом першої інстанції при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу. За 57 днів вимушеного прогулу, що складає не повних два місяці суд нарахував суму 26362,50 грн., що значно більше ніж грошове забезпечення за два повні місяці що перебували звільненню. Маючи у своєму розпорядженні розмір грошового забезпечення за вересень 2017 року - 9238,95 грн. та жовтень 2017 року 9723,71 грн. суд першої інстанції грубо порушуючи норми чинного законодавства обчислив середньоденне грошове забезпечення з невірної кількості робочих днів. ОСОБА_1 як поліцейський отримав у вересні та жовтні 2017 року грошове забезпечення за 30 та відповідно 31 робочий день. Таким чином середньоденне грошове забезпечення позивача складає не 462,50 грн., а 310,86 грн. Вищевказані факти додатково підтверджуються довідкою про доходи ОСОБА_1 № 67/75 від 09.02.2018 року. Вказану довідку відповідач змушений подати разом з апеляційною скаргою для підтвердження своїх доводів та не подавав раніше позаяк був впевнений у відсутності порушень з боку суду в частині можливого обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Отже грошове забезпечення за час вимушеного прогулу позивача могло становити 17719,02 грн., а не 26362,50 грн.

Представник позивача подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує її доводи, та просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник позивача ОСОБА_4 апеляційну скаргу заперечив, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача ОСОБА_5 підтримав апеляційну скаргу просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, виходив з того, що результати алкотестеру Drager 6810 в даній справі не є належним та допустимим доказом, оскільки прилад не має сертифікату відповідності та не пройшов понад 8-ми разів відповідного калібрування (градуювання) на заводі-виробнику чи в іншій спеціалізованій організації. Його використання при освідувані ОСОБА_1 проведено з порушенням встановленої процедури використання спеціальних технічних засобів вимірювальної техніки, оскільки позивач в розумінні законодавчих вимог не був водієм чи іншим учасником дорожнього руху. Акт про появу позивача на роботі у стані алкогольного сп’яніння відповідач не складав, огляд на стан сп’яніння в закладі охорони здоров’я не проводив. Відтак висновок службового розслідування на підставі якого видано наказ про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції ґрунтується на припущеннях, в основу яких покладені неналежні і недопустимі докази, оскільки роздруківка покажчиків з алкотестеру «Драггер 6810» відбувалась поза межами Сокальського ВП, за відсутністю позивача, технічний пристрій був технічно не справний та не пройшов відповідного калібрування (6-12 місяців), оскільки останнє мало місце ще у 2013 році. Крім того, звільнення відбулось в період тимчасової непрацездатності позивача.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, починаючи з серпня 2006 року. З листопада 2015 року проходив службу в поліції. На час звільнення зі служби в поліції позивач перебував на посаді слідчого слідчого відділення Сокальського відділення поліції Червоноградського відділу поліції ГУНП у Львівській області, у спеціальному званні «капітан поліції», є учасником АТО.

З висновку службового розслідування від 04.10.2017 року призначеного наказом №2945 від 12.09.2017 року встановлено, що 12.09.2017 року мобільною групою з числа співробітників ГУНП у Львівській області здійснено перевірку несення служби членами слідчо-оперативної групи (в подальшому СОГ) Сокальського відділення поліції Червоноградського відділу поліції ГУ НП у Львівській області та оголошено збір добового наряду, під час якого одним із перевіряючих запідозрено у позивача ОСОБА_1 ознаки сп’яніння та запропоновано позивачеві ОСОБА_1Я, пройти огляд на стан сп’яніння, на що той погодився. Відповідно до роздруківки покажчика з мобільного принтеру «Драгер» у позивача зафіксовано 1,34 проміле.

За результатами вказаного службового розслідування відповідач 11.10.2017 року видав наказ №3311 «Про накладення дисциплінарного стягнення на працівника Сокальського ВП Червоноградського ВП ГНПУ» відповідно до пункту 1 якого, за грубі порушення службової дисципліни, основних обов’язків поліцейського, передбачених ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» в частині неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та нормативно правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського, вимог пункту 2 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 р. №1179, що виразилось у перебуванні на службі у стані алкогольного сп’яніння, на слідчого СВ Сокальського відділення поліції Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення – звільнення зі служби в поліції.

Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області №848 о/с від 31.10.2017 року позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію» у зв’язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Так, правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначаються Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII, який згідно з пунктом 1 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень цього Закону набрав чинності з 7 листопада 2015 року.

Згідно із частиною 2 статті 19 цього Закону підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Частиною першою статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» визначено підстави звільнення поліцейських зі служби в поліції.

Зокрема, пунктом 6 частини 1 вказаної статті визначено як підставу звільнення, реалізацію дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Таким чином, до прийняття Дисциплінарного статуту Національної поліції України використовуються норми Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22.02.2006 № 3460-IV (далі – Закон № 3460-IV).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 3460-IV службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Згідно статті 2 Закону № 3460-IV дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 3460-IV за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону № 3460-IV службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету.

Згідно статті 12 Закону № 3460-IV на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може накладатися такий вид дисциплінарного стягнення: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Статтею 14 Закону № 3460-IV визначено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Згідно пункту 2 розділу II Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 грудня 2016 за № 1576/29706, під час виконання службових обов’язків поліцейському заборонено: перебувати на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння, уживати тютюнові вироби під час безпосереднього виконання службових обов’язків і в невстановленому місці.

Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 № 230, (далі – Інструкція, чинна на момент вирішення спірних правовідносин), згідно пункту 2.1 якої підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС (особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України - тут і далі) службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Відповідно до пункту 5.4 Інструкції якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Приписами підпункту 6.3.6 пункту 6.3 Інструкції визначено, що до прав особи РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування належить оскарження рішення, прийнятого за результатами службового розслідування, у строки та в порядку, що визначені законодавством України.

Судом встановлено, що позивач згідно особової справи проходить службу в правоохоронних органах з 2006 року має діючі дисциплінарні стягнення – догана наказ ГУНП від 06.06.2017 року №1869 та попередження про неповну посадову відповідність, наказ ГУНП від 26.09.2017 року №3133, сувора догана наказ ГУНП від 14.08.2017 №2676.

Водночас, як встановлено з висновку службового розслідування від 04.10.2017 року, що 12.09.2017 року мобільною групою з числа співробітників ГУНП у Львівській області здійснено перевірку несення служби членами слідчо-оперативної групи (в подальшому СОГ) Сокальського відділення поліції Червоноградського відділу поліції ГУ НП у Львівській області та оголошено збір добового наряду, під час якого одним із перевіряючих запідозрено у позивача ОСОБА_1 ознаки сп’яніння та запропоновано позивачеві ОСОБА_1Я, пройти огляд на стан сп’яніння, на що той погодився. Відповідно до роздруківки покажчика з мобільного принтеру «Драгер» у позивача зафіксовано 1,34 проміле. Що виразилось у перебуванні на службі у стані алкогольного сп'яніння, на слідчого СВ Сокальського відділення поліції Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1, накладено дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції. При визначенні виду дисциплінарного стягнення було враховано тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та не визнання нею своєї вини, ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Суд критично ставиться до тверджень представника позивача та суду першої інстанції про те, що Alcotest 6810 заводський № ARBL – 083 був не справним, оскільки в матеріалах справи наявні пояснення ОСОБА_1 від 13.09.2017 року (аркуш справи 100) в яких він власноручно підтвердив, що перед заступленням на чергування 12.09.2017 року у вечірній час 11.09.2017 року вживав алкоголь, також відповідно до Свідоцтва про повірку № 35/17-2915 чинного до 02.06.2018 року вищевказаний газоаналізатор Alcotest 6810 заводський № ARBL - 0834 пройшов повірку та відповідає вимогам МПУ 066/05-2013.

Також висновки службового розслідування від 04.10.2017, позивачем не оскаржені.

Щодо посилань позивача на висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції позивача ОСОБА_3 ЦРЛ від 12.09.2017 року, такий проведений о 17:00 год. 12.09.2017 року та спростовується показами газоаналізатора Alcotest 6810 заводський № ARBL - 0834 на службі в стані алкогольного сп'яніння з результатом вмісту алкоголю 1,34 % проміле, який проведений близько 11:15 годин та поясненнями ОСОБА_1 про вживання алкогольних напоїв напередодні 11.09.2017 у вечірній час, а тому на думку суду є неналежним доказом, що спростовується службовим розслідуванням та зібраними доказами про порушення дисципліни.

Щодо звільнення в період тимчасової непрацездатності, колегія суддів вважає, що позивач своєчасно не повідомляв працівників ГУНП у Львівській області чи свого безпосереднього керівництва, листок непрацездатності не був ним пред'явлений та поданий належним чином за місцем служби.

Колегія суддів вважає, що при звільненні позивача зі служби в поліції відповідачем було враховано тяжкість вчиненого проступку, обставини, за яких його вчинено, шкоду, заподіяну авторитету поліції, а також встановлено несумісність подальшого проходження позивачем служби в поліції, а оскаржувані накази прийняті відповідачем у межах власних повноважень.

Верховний суд України в абзаці другому пункту 25 постанови Пленуму від 6 листопада 1992 року № 6 (зі змінами і доповненнями) «Про практику розгляду судами трудових спорів» вказав, що нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп'яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.

Згідно із частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Колегія суддів погоджується із висновком відповідача, що позивач – ОСОБА_1 являється систематичним порушником службової дисципліни відповідно до статті 14 Закону № 3460-IV так, як впродовж 2017 року тричі притягувався до дисциплінарної відповідальності, а тому на нього повинно накладатися більш суворе дисциплінарне стягнення, ніж попереднє у разі повторного порушення службової дисципліни.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні суду першої інстанції спростовуються і наявні підстави для його скасування, відповідачем згідно з вимогами чинного законодавства проведено службове розслідування, таке не оскаржено, за наслідками проведення якого встановлено факти грубого порушення позивачем службової дисципліни, на позивача було правомірно накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення з поліції, а тому позовні вимоги є безпідставними та не підлягають до задоволення.

Згідно із статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329, КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області – задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 року у справі № 813/4069/17 – скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді І.В. Глушко

ОСОБА_6

Повний текст постанови складено 18.04.2018 року