Постанова № 73482890, 17.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/7613/17 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача: Федотова І.В.,

суддів: Літвіної Н.М. та Сорочка Є.О.,

за участю секретаря Часник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 березня 2017 року № 0000964208 офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України прийняте за результатами акту від 23 лютого 2017 року № 348/28-10-42-08/40075815.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2018 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» податкових накладних за період з 09 по 31 грудня 2015 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено Акт «Про результати камеральної перевірки своєчасності реєстрації публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815) в Єдиному реєстрі податкових накладних в додатку (далі - ЄРПН) податкових накладних в додатку № 1 до Акту» від 23 лютого 2017 року № 348/28-10-42-08/40075815 та встановлено порушення пункту 201.10 статті 201 ПК України, а саме: граничних термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН - зазначених у таблиці 1.

За наслідками камеральної перевірки та на підставі Акту перевірки відповідачем прийнято 14 березня 2017 року податкове повідомлення-рішення № 0000964208, відповідно до якого застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 105189,48 гривень за несвоєчасну реєстрацію в ЄРПН податкових накладних, з посиланням на статтю 201 ПК України.

Вважаючи, податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість прийняття податкового повідомлення - рішення, з посиланням на встановлене право контролюючого органу на проведення камеральної перевірки, що передбачено статтею 75 ПК України, під час якої, у межах повноважень та відповідно до чинного законодавства виявлено порушення позивачем граничного строку реєстрації податкових накладних у ЄРПН, що передбаченого статтею 201 ПК України та є підставою для накладення на платника податку штрафу відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України.

З таким висновком погоджується і суд апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Згідно з п. 75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп.75.1.1 п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла у період який перевірявся), камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Порядок проведення камеральної перевірки встановлений статтею 76 Податкового кодексу України.

В редакції Податкового кодексу України, яка діяла щодо статті 76 до 01.01.2017 року, порядок проведення камеральної перевірки був наступним. Камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

01 січня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 року №1797-VIII, яким до Податкового кодексу України внесено зміни, зокрема, щодо контрольно-перевірочної роботи.

Підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, в редакції Закону України № 1797-VIII викладено, в наступній редакції: предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Отже, своєчасність реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних може бути предметом камеральної перевірки лише з 01 січня 2017 року.

У зв'язку з викладеним посилання апелянта на те, що предметом дослідження камеральної перевірки на момент виникнення спірних правовідносин могли бути тільки дані податкової декларації платника податків, зокрема правильність відображення у відповідних рядках та стовпцях податкової декларації показників як результат проведених розрахунків та/або методлологія проведення цих розрахунків є помилковим.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм податкового законодавства, відповідальність за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, накладену за результатами проведення камеральної перевірки дотримання граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, наступає з 01.01.2017 року, оскільки відповідне право на проведення перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних в межах камеральної перевірки було надано контролюючим органам лише з 01.01.2017 року.

Як вбачається з матеріалів справи, спірну перевірку було проведено відповідачем 23.02.2017 року, про що складено акт № 348/28/10-42-08/40075815.

З огляду на викладене, у контролюючого органу були всі підстави для перевірки під час проведення спірної камеральної перевірки своєчасності реєстрації позивачем податкових накладених.

Перевіряючи висновку податкового органу щодо порушення позивачем терміну реєстрації податкових накладних, колегія суддів виходить з наступного.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.109.1ст.109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пункт 109.2ст.109 ПК України встановлює, що вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Положеннями ст. 114 ПК України передбачено, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу (тобто 1095 днів).

Згідно з п. 120-1.1. ст.120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.

У той же час, п.120-1.3 ст.120-1 ПК України (в редакції, яка діяла з 29.07.2015 по 31.12.2015), передбачав, що порядок застосування штрафних санкцій, передбачених цією статтею, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Разом з тим, Законом України від 24.12.2015 № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» (набрав чинності з 01.01.2016) були внесені зміни до статті 120-1 Податкового кодексу України, якими виключено пункт 120-1.3.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що порушення термінів реєстрації податкових накладних та відповідальність за таке порушення у вигляді штрафу були закріплені в ПК України як до 01 січня 2016 року, так і після цієї дати.

Крім того, стаття 120-1 ПК України введена в дію з 01.01.2015 року Законом України від 28.12.2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи».

Проте, відповідно до п. 35 підрозділу 2 розділу XX ПК України (в редакції Закону України від 28.12.2014 року № 71-VIII) норми абзацу другого пункту 120-1.1 статті 120-1 цього Кодексу не застосовуються при порушенні термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних/розрахунків коригування, складених в період з 1 лютого 2015 року до 1 липня 2015 року.

У подальшому, Законом України від 16.07.2015 року № 643- VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість» п. 35 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України прийнято в редакції, яка визначала, що норми п.120-1.1 ст.120-1цього Кодексу не застосовуються при порушенні термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, складених до 1 жовтня 2015 року.

Колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що відповідач з 01.01.2016 року мав право притягувати платників податків до відповідальності на підставі ст. 120-1 ПК України за порушення термінів реєстрації податкових накладних, складених з 09 по 31 грудня 2015 року, без врахування застережень, які були передбачені п.120-1.3. ст.120-1 ПК України.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем порушені граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків в ЄРПН, за період з 09 по 31 грудня 2015 року.

Актом перевірки встановлено, що:

- за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків корегування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ: 85,39 гривень, щодо якої засновано штраф у розмірі 10% в сумі 8,54 гривень;

- за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків корегування до податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ: 3677,63 гривень, щодо якої засновано штраф у розмірі 20% в сумі 735,53 гривень;

- за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків корегування до податкових накладних від 31 до 60 календарних днів на суму ПДВ: 348151,17 гривень, щодо якої засновано штраф у розмірі 30% в сумі 104445,36 гривень.

Оскільки у спірних правовідносинах пропуск строку реєстрації по всіх податкових накладних становить від 15 та до 60 календарних днів, то суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 14 березня 2017 року № 0000964208.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 19.04.2018 року.