Постанова № 73482867, 18.04.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/2712/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Бруновської Н.В. та Кузьмича С.М.,

з участю секретаря судового засідання - Герман О.В.,

а також сторін (їх представників):

від позивача – ОСОБА_1;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу громадянина ОСОБА_2 Республіки Бангладеш Емранура Рашіда на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської обл. від 21.12.2017р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 частини 1493 Державної прикордонної служби України до громадянина ОСОБА_2 Республіки Бангладеш Емранура Рашіда про затримання з метою ідентифікації (суддя суду І інстанції: ОСОБА_4, час та місце ухвалення, дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 17 год. 25 хв. 21.12.2017р., м.Ужгород, 21.12.2017р.),-

В С Т А Н О В И В:

21.12.2017р. позивач ОСОБА_3 частина 1493 Державної прикордонної служби України (Чопський прикордонний загін) звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просив затримати громадянина ОСОБА_2 Республіки Бангладеш Емранура Рашіда, 03.04.1995р.н., з метою ідентифікації; на підставі ч.1 ст.372 КАС України звернути постанову до негайного виконання (а.с.1-3).

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської обл. від 21.12.2017р. заявлений позов задоволено; затримано громадянина ОСОБА_2 Республіки Бангладеш Емранура Рашіда, 03.04.1995р.н., з метою ідентифікації на строк до шести місяців (а.с.16-17).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач громадянин ОСОБА_2 Республіки Бангладеш Емранур Рашід, який покликаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення у справі, порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить рішення суду скасувати (а.с.19-24).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що всупереч ч.1 ст.289 КАС України, п.27 ч.1 ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в рішенні суду немає жодної згадки про його видворення; позивачем не приймалося рішення про його примусове повернення до держави походження, про це не був повідомлений прокурор, через що правові підстави для його поміщення до пункту тримання мігрантів є відсутніми.

Також до поміщення у вказаний пункт йому не була надана можливість самостійно покинути територію України, при цьому за відсутності паспорта він може звернутися до представництва своєї держави в Україні щодо надання тимчасового документа. Жодних підстав вважати, що він буде переховуватися, у позивача не має, судом не вивчено обставин, за яких він опинився на кордоні, при цьому притягнення його до відповідальності за ч.2 ст.204-1 КУпАП не може покладатися в основу його поміщення до пункту тримання мігрантів.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач громадянин ОСОБА_2 Республіки Бангладеш Емранур Рашід, 03.04.1995р.н., був затриманий в районі 259 прикордонного знаку на ділянці відділу прикордонної служби «Гута», на відстані 1500 м від лінії державного кордону при спробі незаконного, поза пунктами пропуску, перетину державного кордону з України в Словацьку Республіку, в складі групи осіб.

При цьому, документи, що посвідчують особу та підтверджують законність перебування на території України, у відповідача були відсутніми.

Факт затримання відповідача та відсутності в нього документів стверджується протоколом про адміністративне затримання та протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів, складеними посадовими особами позивача 15.12.2017р. (а.с.4, 5).

Про затримання відповідача було повідомлено акредитовану в Україні консульську установу походження іноземця (а.с.8).

Разом з тим, первинні заходи щодо встановлення особи затриманого, які були проведені протягом терміну адміністративного затримання, не дали результатів.

Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців або осіб без громадянства врегульовані приписами ст.289 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:

1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України;

2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;

4) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Із змісту наведеної норми слідує, що законодавцем фактично виділено окремий випадок звернення із позовною заявою - про затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації; фактичною підставою для такого звернення є відсутність в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України.

При цьому, можливість звернення із таким позовом не пов’язана законодавцем саме із процедурою видворення іноземця чи особи без громадянства, чим фактично спростовуються доводи апелянта про його незаконне поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави (ч.1)

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора розміщує іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першої цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України (ч.3).

Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців (ч.4).

Оскільки приписи ст.289 КАС України є спеціальними по відношенню до норми ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а також прийняті пізніше ніж вказаний Закон, тому в розглядуваному випадку вони користуються пріоритетом у застосуванні.

Згідно ч.ч.11, 13 ст.289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є:

1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації;

2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Із матеріалів справи слідує, що фактичні обставини справи вірно розцінені судом першої інстанції як такі, що унеможливлюють ідентифікацію іноземця чи особу без громадянства, оскільки позивач на відповідний запит не отримав інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Також доказів здійснення позивачем процедури видворення відповідача судом не здобуто; натомість, органом охорони державного кордону проводиться процедура ідентифікації відповідача, який вчинив порушення законодавства України з прикордонних питань, за відсутності в останнього документа, що дає право на виїзд з України, а також за неможливості ідентифікації іноземця або особи без громадянства.

Водночас, неможливість ідентифікації відповідача є перешкодою для початку процедури його примусового повернення чи видворення, оскільки питання визначення країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства залишається не з’ясованим.

Таким чином, враховуючи наявність умов, за яких неможливо забезпечити ідентифікацію відповідача, позивачем обґрунтовано та підставно заявлено розглядуваний позов.

Колегія суддів відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій ним апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а відтак останні не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.

За наведених обставин суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про підставність та обгрунтованість заявленого позову, а тому заявлений позов підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.139, 243, 271, 272, 289, 310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу громадянина ОСОБА_2 Республіки Бангладеш Емранура Рашіда на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської обл. від 21.12.2017р. в адміністративній справі № 308/12952/17 залишити без задоволення, а вказане рішення суду – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_5 Судді ОСОБА_6 ОСОБА_7