Постанова № 73482851, 19.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 750/13616/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н.П.

Суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Деснянського районного суду м. Чернігіва від 01 лютого 2018 року, суддя Литвиненко І.В., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії,-

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігіва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01.01.2017 року, з посадового окладу в розмірі 1200 (одна тисяча двісті) грн. 00 коп., виходячи з 68% його грошового забезпечення з якого сплачено страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, згідно довідок Академії Державної пенітенціарної служби від 17.11.2017 року № 356 та від 21.11.2017 року № 362.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігіва від 01 лютого 2018 позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 17.08.2016 року наказом ректора Академії Державної пенітенціарної служби № 131 о/с ОСОБА_2 було звільнено у запас відповідно до п. 7 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» (за власним бажанням) з 31.08.2016 року.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області 01.09.2016 року позивачу було призначено пенсію у розмірі 68 % грошового забезпечення згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-Х1І (далі - Закон № 2262) без врахування матеріальної допомоги на оздоровлення, щомісячної додаткової грошової винагороди та одноразових премій, отриманих протягом 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

22.11.2017 року позивач звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якій просив здійснити перерахунок та виплату йому пенсії, починаючи з 01.01.2017 року, з посадового окладу в розмірі 1200 (одна тисяча двісті) грн. 00 коп., виходячи з 68% його грошового забезпечення з якого сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, згідно довідок Академії Державної пенітенціарної служби від 17.11.2017 року № 356 та від 21.11.2017 року № 362.

Проте, листом від 04.12.2017 року № 4020/03/0-12 пенсійний орган відмовив ОСОБА_2 у перерахунку пенсії з тих підстав, що матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань та матеріальна допомога на оздоровлення не є складовими грошового забезпечення, а тому не враховуються при призначенні пенсії військовослужбовцям.

Позивач вважаючи такі дії протиправними, відмову не обгрунтованою, а свої законні права порушеними звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань є складовими грошового забезпечення військовослужбовців, а тому мають враховуються при призначені пенсії.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною третьою статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу;) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» від 17.07.1992 року № 393 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.91р. № 2011-XII (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу; надалі Закон № 2011-ХІІ). Вказаний Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною другою цієї статті визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 року № 1294 упорядковано структуру та умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та затверджено схеми посадових окладів і додаткових видів грошового забезпечення за категоріями військовослужбовців (пункт 3 цієї постанови).

Згідно зі схемою додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України (щомісячних та одноразових, додаток № 25 до постанови № 1294) до одноразових віднесені такі види грошового забезпечення: винагорода, призначення та виплата якої пов'язана з обсягом та складностями роботи, що виконується під час проходження військової служби; матеріальна допомога на початкове обзаведення (вид матеріального забезпечення військовослужбовців, передбачений статтею 9-1 Закону № 2011-ХІІ), а також одноразова матеріальна допомога військовослужбовцям строкової військової служби.

Законом № 2011-ХІІ також гарантовано право військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на щорічну основну відпустку із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення (частина перша статті 10-1 цього Закону).

Умови, розмір та порядок виплати військовослужбовцям зазначеної допомоги визначені постановою № 1294 та Інструкцією. Так, розмір грошової допомоги на оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою на день вибуття в щорічну основну відпустку (підпункт 3 пункту 5 постанови № 1294, підпункт 30.4 пункту 30 розділу ХХХ Інструкції).

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави вважати, що компенсація за невикористану відпустку, з якої сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.

Розмір матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи із наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України ( підпункт 3 пункту 5 постанови №1294, підпункти 33.1, 33.3 пункту 33 розділу ХХХІІІ Інструкції).

Отже, матеріальна допомога на оздоровлення та допомога на вирішення соціально-побутових питань є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2011-ХІІ відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія, а тому мають враховуватись під час призначення (перерахунку) пенсії.

Аналогічна висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду України від 10.03.2015 року у справі № 21-70а15.

З наявної в матеріалах справи довідки від 21.11.2017 року № 362, виданої Академією Державної пенітенціарної служби, вбачається, що посадовий оклад позивача з 01.01.2017 року становить 1200 грн.

Разом з тим, згідно з довідкою від 17.11.2017 року №356, виданої Академії Державної пенітенціарної служби, що позивачу у період з листопада 2014 року по червень 2016 року була виплачена матеріальна допомога на оздоровлення та допомога на вирішення соціально-побутових питань, з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому пенсійний орган мав врахувати ці суми при перерахунку пенсії призначеної на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, надав їм належну правову оцінку та ухвалив законне судове рішення про задоволення позовних вимог.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігіва від 01 лютого 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 19 квітня 2018 року.