Постанова № 73482771, 17.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 760/20297/16-а Суддя (судді) першої інстанції: Кушнір С.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2018 року м.Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,

за участю секретаря Борейка Д.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Солом'янського районного суду м.Києва від 12 жовтня 2017 року (прийнята у відкритому судовому засіданні, у м.Києві, дата складання повного тексту - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа: Київський обласний військовий комісаріат про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до Солом'янського районного суду м.Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі - Відповідач), третя особа: Київський обласний військовий комісаріат (далі - Третя особа) про визнання неправомірними дій Міністерства оборони України щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги; зобов'язання Відповідача здійснити нарахування та виплату Позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до вимог пункту «б» частини 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Постановою Солом'янського районного суду м.Києва від 12 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено частково:

визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви ОСОБА_2 щодо призначення одноразової грошової допомоги, як військовослужбовцю, який отримав ІІ групу інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві»;

зобов'язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення одноразової грошової допомоги та прийняти рішення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Зокрема, апелянт зазначає, що поранення, контузія, захворювання отримано Позивачем під час проходження строкової служби, а інвалідність було встановлено через 24 роки з моменту звільнення зі служби, а тому підстави для виплати одноразової грошової допомоги відсутні. Оскільки право на таку допомогу виникає на момент первинного огляду та встановлення інвалідності, то така допомога повинна призначатися та виплачуватися в установленому законодавством порядку, яке діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги. Також, апелянт звертає увагу на те, що законодавцем передбачено отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі після первинного встановлення інвалідності, тільки протягом двох років, під час повторного огляду. Так, як датою первинного огляду Позивача є 2012 рік, а датою повторного огляду є 2015 рік, то між первинним та повторним оглядом пройшло більше двох років. Крім того, Відповідач вважає, що розгляд вказаної справи місцевим як адміністративним судом, в той час коли вона предметно підсудна окружному адміністративному суду, не може вважатись розглядом справи судом, встановленим законом, в розумінні ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод; представником Відповідача судді першої інстанції при розгляді справи заявлено відвід, який безпідставно не було задоволено. Також, Позивачем не надано документів про причини та обставини поранення, не надано доказів про те, що Позивач звертався за їх отриманням та допомогою в їх отриманні до відповідних органів, зокрема до архівних установ Російської Федерації.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Третьою особою відзив на апеляційну скаргу не подавався; у судовому засіданні представник Третьої особи просив задовольнити вимоги апеляційної скарги, а постанову суду першої інстанції скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Позивача та представника Третьої особи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Позивач у період з 13.02.1987 року по 24.05.1988 року приймав участь у бойових діях в Республіці Афганістан, що підтверджується довідкою Ірпінсько-Бучанського об»єднаного міського військового комісаріату від 22.10.2015 року та копією військового квитка.

З витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв від 17.05.2012 року вбачається, що поранення, пов'язано з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

Також, актом судово-медичного дослідження (обстеження) від 16.05.2012 року №13/В встановлено, що виявлені при огляді рубці можуть являтись результатом загоювання уламкових поранень, можливо отриманих в строк та при обставинах вказаних обстежуваним.

З 14.06.2012 року Позивачу встановлено III групу інвалідності у зв'язку з пораненням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК від 14.06.2012 року.

Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК від 23.02.2015 року Позивачу встановлено II групу інвалідності з 23.02.2015 року у зв»язку з пораненням, пов»язаним з виконанням обов»язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії.

Позивач через Київський міський військовий комісаріат подав на адресу Міністерства оборони України заяву з відповідними документами з метою отримання одноразової грошової допомоги.

16.09.2016 року Комісія з розгляду питань, пов»язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби відмовила у виплаті одноразової допомоги, оскільки відсутні документи, що свідчать про обставини поранення, а також про встановлення йому інвалідності, протягом трьох місяців з часу звільнення зі служби, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.

Так, за приписами статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до положень ст.16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

23.02.2015 року Позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст.16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25.12.2013 року №975 (далі - Порядок) у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у разі встановлення інвалідності IІ групи.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Згідно з підпунктом 2 пункту 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Крім того, визначено, що одноразова грошова допомога є компенсаційним механізмом соціального захисту військовослужбовців, які спрямовані на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з п.«б» ч.1 ст.16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Пунктом 9 статті 16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 6 Порядку одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Таким чином, право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто з 23.02.2015 року.

Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 16.09.2016 року №79, затвердженим тимчасово в.о. Міністром оборони України 20 вересня 2016 року, комісія дійшла висновку про необхідність повернення документів на доопрацювання, оскільки відсутня довідка про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) та встановлення інвалідності протягом трьох місяців з часу звільнення зі служби.

В силу ч.6 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Пунктами 13, 15 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві встановлено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови. Рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, звернення ОСОБА_2 про виплату одноразової грошової допомоги Відповідач не розглянув та відповідного рішення у визначеному законодавством порядку не прийняв, що фактично позбавляє Позивача можливості оскаржити відмову у виплаті одноразової грошової допомоги в судовому порядку.

За таких, обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме визнанню протиправною бездіяльності Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви ОСОБА_2 у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 та зобов'язанню Міністерства оборони України розглянути заяву про призначення одноразової грошової допомоги та прийняттю рішення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

Щодо посилання апелянта на те, що виходячи з суб'єктного складу сторін та предмету позову, ця справа підсудна окружному адміністративному суду, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 18 КАС України (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви - 24.11.2016) місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні, усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам (пункт 1 частини 2 статті 18 КАС).

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є нарахування й виплата суб'єктом владних повноважень (органом державної влади) одноразової грошової допомоги військовослужбовцю у зв»язку зі встановленням інвалідності.

Зазначена допомога є складовою проголошеного Конституцією України соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що соціальний захист військовослужбовців - це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Зважаючи на норми чинного законодавства, саме місцевим судам відповідно до пункту 4 частини 1 статті 18 КАС України належить право розглядати спори з приводу призначення соціальних виплат та допомоги.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що неповноважним складом суду першої інстанції прийнято оскаржуване рішення, оскільки безпідставно не задоволено заяву про відвід судді першої інстанції, з огляду на таке.

З 15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція КАС України згідно з Законом від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII.

Згідно з п.10 Перехідних положень КАС України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 37 КАС України передбачено, що суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.

Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції.

Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду касаційної інстанції.

Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення, крім випадку, коли проведення врегулювання спору за участю судді було ініційовано суддею, але до закінчення встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження у справі строку сторона заперечила проти його проведення.

Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, винесеного за результатами нового розгляду цієї справи.

Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами у цій адміністративній справі. Положення цієї частини не застосовуються у випадку розгляду заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами з підстав, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 361 цього Кодексу, Великою Палатою Верховного Суду.

Відтак, участь судді Кушнір С.І. у розгляді і вирішенні справи №760/2244/16-а, у якій предметом оскарження була відмова Міністерства оборони України у виплаті одноразової грошової допомоги, викладена у листі від 09.12.2015 року за № 248/3/6/3855, не може мати своїм наслідком висновок про наявність сумніву у неупередженості або об'єктивності при розгляді цієї справи №760/20297/16-а.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, оскаржуване судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а постанову Солом'янського районного суду м.Києва від 12 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст.329 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Постанова складена в повному обсязі 18 квітня 2018 року.