Постанова № 73482761, 11.04.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/344/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

ОСОБА_1,

з участю секретаря судового засідання Чигер І.І.,

представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Львівський електроламповий завод «Іскра» на постанову Галицького районного суду м. Львова від 13 грудня 2017 року (прийняту у м. Львові суддею Радченком В.Є.) в адміністративній справі № 461/1880/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Іскра» до Львівської міської ради про визнання протиправною і скасування ухвали,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Іскра» (далі – ПАТ «Іскра»; Товариство) звернулося до Галицького районного суду м. Львова із вказаним позовом та просило визнати протиправними і скасувати окремі положення Додатка до ухвали Львівської міської ради (далі – ЛМР) № 1469 від 09.02.17 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 14.07.2011 № 664 «Про затвердження Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» (далі – Ухвала), а саме: пункт 6.1 в частині слів «та/або нежитлової нерухомості», пункти 6.4, 6.5, 6.6.

Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що станом на нас прийняття податок на об’єкти нежитлової нерухомості в м. Львові встановлений не був, а відтак, положення оскаржуваного Додатка про встановлення ставок податку для об’єктів нежитлової нерухомості суперечать нормам Податкового кодексу України (далі – ПК України).

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 13 грудня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеною постановою, її оскаржило Приватне акціонерне товариство «Львівський електроламповий завод «Іскра», яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте за невідповідності висновків суду обставинам справи та за неправильного застосування норм матеріального права.

Тому просило скасувати постанову суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким позов Товариства задовольнити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує загалом тими ж обставинами, що й вимоги позовної заяви. Крім того, зазначає, що оскаржувану ухвалу прийнято з порушенням принципу стабільності податкового законодавства та приписів Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Судом проведено заміну первинного позивача – Публічного акціонерного товариства «Іскра» на його правонаступника – Приватного акціонерного товариства «Львівський електроламповий завод «Іскра» на підставі статуту підприємства в новій редакції.

У судовому засіданні представники апелянта підтримали вимоги апеляційної скарги із аналогічних підстав; просять апеляційну скаргу задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, 09.02.2017 ЛМР прийняла Ухвалу № 1469 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 14.07.2011 № 664 «Про затвердження Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки».

Цією ухвалою розділ 6 додатку до ухвали ЛМР від 14.07.2011 № 664 викладено у такій редакції:

«6.1. Ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством України на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м бази оподаткування.

6.2. Ставка податку для об’єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, встановлюється у розмірі:

6.2.1. Для квартири/квартир – 0,5 відсотка мінімальної заробітної плати.

6.2.2. Для житлового будинку/будинків – 1 відсоток мінімальної заробітної плати.

6.3. Ставка податку для об’єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб, встановлюється у розмірі 1,5 відсотка мінімальної заробітної плати.

6.4. Ставки податку для об’єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються в залежності від зони розташування цих об’єктів нерухомості.

6.5. Зони розташування об’єктів нежитлової нерухомості визначаються у таких межах:

6.5.1. Перша зона – центральна: територія історичної забудови, внесеної до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, що обмежена вул. Торговою, просп. Свободи, пл. А. Міцкевича, пл. Галицькою, пл. Соборною, пл. Митною, вул. Личаківською, вул. В. Короленка, вул. ОСОБА_4, вул. Гуцульською, вул. М. Кривоноса, вул. ОСОБА_5, вул. Опришківською, вул. Замковою, вул. Я. Остряниці, вул. Жовківською, вул. Заводською, вул. Замарстинівською, вул. Гайдамацькою, вул. ОСОБА_6, пл. Князя Ярослава Осмомисла, вул. Торговою, та територія у межах комплексу Святоюрської гори.

6.5.2. Друга зона – середня: територія історичного ареалу (за винятком першої зони). У зону входить територія забудови ХІІ – початку ХХ століть у межах вул. Промислової, вул. В. Бобинського, вул. Смілої, вул. Нафтової, вул. Дублянської, вул. Б. Хмельницького з прилеглою забудовою (будинки №№ 146, 144, 142, 140, 138, 136, 134, 132, 130, 128, 126, 124 у межах ділянок); вул. ОСОБА_7 з прилеглою забудовою (будинки №№ 1, 3, 5, 7 у межах ділянок); цим же напрямком до залізничної колії, вздовж залізничної колії на схід, вул. Богданівської, залізничної колії на північний захід, вул. Березової з прилеглою забудовою непарної сторони від будинку № 1 до будинку № 53 у межах ділянок, вул. Дороги Кривчицької з прилеглою забудовою непарної сторони від будинку № 19 до будинку № 33 у межах ділянок, залізничної колії на південь до вул. Грушевої, вул. Грушевої з прилеглою забудовою (будинки №№ 2, 4, 6, 8, 10, 12); вул. ОСОБА_8, вул. М. Козика, вул. Личаківської з прилеглою забудовою (будинки № 148, № 179) у межах ділянок, вул. Пасічної з прилеглою забудовою непарної сторони від будинку № 1 до будинку № 37 включно у межах ділянок, на південь включно з будинком № 36, північно-західної та південної межі лісопарку “Погулянка“, вул. Пасіки Галицькі, південна межа лісопарку “Погулянка“, вул. Жасминової, вул. Липової Алеї, парку Снопківського, перетинає вул. ОСОБА_9 по № 57 включно, південною межею парку “Залізна Вода“, що фіксується вул. Тернопільською на захід, вул. Тернопільською на південь з прилеглою зі сходу забудовою (будинки №№ 15, 17, 19 у межах ділянок); вул. ОСОБА_10, вул. Енергетичної з прилеглою забудовою (будинки №№ 12, 10, 8, 6, 4, 2 у межах ділянок); вул. Козельницької, вул. І. Франка, південної межі Стрийського парку, вул. Стрийської, вул. ОСОБА_11 Сахарова, вул. Княгині Ольги, вздовж залізничної колії на захід, вул. Кульпарківської, вул. В. Антоновича, вул. ОСОБА_12, вул. І. Боберського, вул. Кульпарківської, вул. Городоцької до приміського вокзалу, території приміського та головного вокзалів, включаючи вокзальні споруди з тильної межі дебаркадера, вул. Чернівецької, включно з будинками з №№ 2, 4 та їхніми ділянками, вул. Залізничної, вул. О. Луцького, вул. ОСОБА_13, західної межі Янівського цвинтаря та її продовження до вул. Татарбурнарської, південна межа парку “Кортумова гора“, залізничної колії на північний схід та на південний схід до вул. Хімічної, вул. Хімічної до просп. ОСОБА_14, вул. Хімічної з прилеглою забудовою парної сторони (будинки №№ 2-20 у межах ділянок), вул. Замарстинівської з прилеглою забудовою до будинків №№ 53 і 72 включно у межах ділянок, вул. Узбецької, вул. Р. Дашкевича з прилеглою забудовою непарної сторони (будинки №№ 1-13), вул. Янки Купали, вул. ОСОБА_15 з прилеглою забудовою непарної сторони (будинки №№ 39, 41, 43 у межах ділянок), вул. Жовківської з прилеглою забудовою непарної сторони (будинки №№ 43-59) і з прилеглою забудовою непарної сторони від будинку № 18 до будинку № 30 у межах ділянок, вул. Донецької з прилеглою забудовою непарної сторони (будинки №№ 1-21 у межах ділянок) до вул. Промислової.

6.5.3. Третя зона – периферійна: обмежена з внутрішньої сторони територією історичного ареалу (друга зона), з зовнішньої сторони – межами м. Львова.

6.6. Ставки податку для об’єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у таких розмірах:

6.6.1. Для об’єктів нежитлової нерухомості, що розташовані у межах першої зони – 1,25 відсотка мінімальної заробітної плати.

6.6.2. Для об’єктів нежитлової нерухомості, що розташовані у межах другої зони – 1,0 відсоток мінімальної заробітної плати.

6.6.3. Для об’єктів нежитлової нерухомості, розташованих у межах третьої зони – 0,75 відсотка мінімальної заробітної плати».

Відповідно до частини п’ятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Статтею 73 цього Закону встановлено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов’язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Крім того, згідно зі статтею 61 Регламенту ЛМР 7-го скликання рішення ОСОБА_15 нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо ОСОБА_15 не встановлено інший термін введення цих рішень у дію.

Рішення ОСОБА_15 нормативно-правового характеру та правові акти індивідуальної дії оприлюднюються не пізніше як у 14-денний термін після їх прийняття на офіційному веб-порталі ОСОБА_15 або в інший визначений спосіб.

На виконання вимог Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році», яким встановлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 ПК України та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», ЛМР прийняла та оприлюднила проект оскаржуваної ухвали на офіційному сайті ЛМР.

Вважаючи окремі положення цієї Ухвали протиправними, ПАТ «Іскра» звернулося до суду із цим позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволені позову, суд першої інстанції зазначив, що Ухвалою ЛМР № 664 від 14.07.2011 «Про затвердження Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» (яка є чинною) затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Оскаржуваною у цій справі Ухвалою ЛМР вносились зміни саме до цього Положення, тому суд не погодився з твердженнями позивача, що станом на 09.02.2017 у відповідача був відсутній нормативно-правовий акт, який би врегульовував питання щодо податку на об’єкти нежитлової нерухомості в м. Львові.

Ухвалою ЛМР № 122 від 14.01.2016 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 14.07.2011 № 664 «Про затвердження Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» затверджено елементи податку, а саме: пільги зі сплати податку та порядок обчислення суми податку.

Крім цього, ухвалою ЛМР № 782 від 14.07.2016 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 14.07.2011 № 664 «Про затвердження Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» було затверджено ставку податку для об’єктів нежитлової нерухомості.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що ухвала ЛМР № 1469 є законною, тому відсутні підстави для скасування окремих положень Додатку до цієї Ухвали.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними.

Відповідно до пункту 8.3 статті 8 ПК України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов’язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

За приписами статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок. Місцеві ради обов’язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Статтею 7 ПК України визначено, що під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи: платники податку; об'єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Відповідно до пунктів 12.3, 12.4 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов’язково визначаються об’єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов’язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів або про внесення змін до них надсилається в електронному вигляді у десятиденний строк з дня прийняття до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів, але не пізніше 1 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін до них.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

До повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом; до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Із аналізу вказаних норм законодавства та встановлених у справі обставин видно, що відповідач діяв у визначених законодавством межах, згідно зі своїм Регламентом та приписами ПК України, враховуючи те, що на час прийняття оскаржуваного рішення було чинним Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у зв’язку з чим відсутні підстави для скасування окремих положень Додатка до ухвали ЛМР № 1469 від 09.02.17.

З приводу порядку прийняття оскаржуваного рішення колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що одним із принципів податкового законодавства є стабільність, яка виражається в тому, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» установлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 ПК України та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Львівський електроламповий завод «Іскра» залишити без задоволення, а постанову Галицького районного суду м.Львова від 13 грудня 2017 року в адміністративній справі № 461/1880/17 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_16 судді ОСОБА_17 ОСОБА_18 Постанова складена у повному обсязі 18 квітня 2018 року.