Постанова № 73482760, 17.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 733/2018/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Овчарик В.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Літвіної Н.М.

суддів Федотова І.В.

Сорочка Є.О.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Борзнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 17 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Борзнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Борзнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 17 січня 2018 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії Борзнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області щодо відмови ОСОБА_3 у переході на пенсію державного службовця згідно Закону України «Про державну службу»; зобов'язано Борзнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Чернігівської області зарахувати ОСОБА_3 до стажу державної служби період роботи на посаді міського голови з 25 квітня 2006 року по 17 квітня 2014 року та час проходження військової служби з 02 травня 1973 року по 03 травня 1975 року; зобов'язано Борзнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Чернігівської області перевести ОСОБА_3 на пенсію державного службовця відповідно до «Про державну службу» нормативно-правовий акт № 889-VIII від 10 грудня 2015 року ст. 37 Закону України «Про державну службу» з 04 грудня 2017 року; в іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач - Борзнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Чернігівської області, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Зокрема, апелянт посилався на те, що час роботи в органах місцевого самоврядування, в тому числі на виборних посадах, зараховувався до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України № 3723 - XII до 04 липня 2001 року, тобто по дату набуття чинності Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Апелянт також зазначив, що зарахування періоду проходження військової служби позивача до стажу державної служби також є неможливим, оскільки таке зарахування було б можливим лише у тому випадку, якщо стажу державної служби - не менше як 10 років, та на час досягнення пенсійного віку особа перебуває на посаді державного службовця.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, посилаючись на те, що у відповідача були відсутні підстави для не зарахування стажу роботи спірних періодів.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до ч. 4 ст. 229, п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 перебуває на обліку у Борзнянському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Чернігівської області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 25 листопада 2014 року.

У листопаді 2017 року позивач звернувся до Борзнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області із заявою про перехід на інший вид пенсії, а саме з пенсії за вислугою років на пенсію державного службовця на підставі Закону України «Про державну службу».

Листом від 05 грудня 2017 року № 2681/05 відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», посилаючись на відсутність 20 річного стажу державного службовця. У той же час періоди на посаді міського голови з 25 квітня 2006 року по 17 квітня 2014 року не зараховані до стажу, оскільки з 04 липня 2001 року вказана посада є посадою органу місцевого самоврядування.

Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що до стажу державної служби підлягають включенню періоди роботи позивача на посаді міського голови з 25 квітня 2006 року по 17 квітня 2014 року та час проходження військової служби з 02 травня 1973 року по 03 травня 1975 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 46 Конституції України Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Закон України «Про державну службу» визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Згідно ст. 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07 червня 2001 року № 2493-III (далі - Закон № 2493-III) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Ст. 2 цього Закону визначено поняття посадової особи місцевого самоврядування, зокрема, посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Посадами в органах місцевого самоврядування є:

виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах;

виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою;

посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України. (ст.3 Закону № 2493-III)

Згідно ст. 21 Закону № 2493-III, зокрема, передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 19 грудня 1993 року № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723-ХІІ) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Ст. 46 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі Закон № 889-VIII) визначені особливості стажу державної служби, зокрема пунктом 2 зазначено, що до стажу державної служби зараховуються:

1) час перебування на посаді державної служби відповідно до цього Закону;

2) час перебування на посаді народного депутата України;

3) час перебування на посадах працівників дипломатичної служби;

4) час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування»;

5) час перебування на посадах суддів;

6) час перебування на посадах прокурорів;

7) час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання;

8) час професійного навчання державного службовця з відривом від служби, якщо не пізніше 75 днів після його завершення така особа повернулася на державну службу, крім випадків, установлених законом;

9) період, коли державний службовець не працював з поважних причин, але залишався у трудових відносинах з державним органом;

10) час перебування державного службовця у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду - у відпустці без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше ніж до досягнення дитиною шестирічного віку;

11) час перебування на посадах радників, помічників, уповноважених та прес-секретаря Президента України, працівників секретаріатів Голови Верховної Ради України, його Першого заступника та заступника, працівників патронатних служб Прем'єр-міністра України та інших членів Кабінету Міністрів України, помічників-консультантів народних депутатів України, помічників та наукових консультантів суддів Конституційного Суду України, помічників суддів, а також на посадах патронатних служб в інших державних органах.

Отже, згідно ч. 4 п. 2 ст. 46 Закону № 889-VIII час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» входить до стажу державної служби.

Відповідно до п.6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою КМ України від 25 березня 2016 року № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу».

Відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Таким чином, в даному випадку слід керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою КМ України від 03 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування передбачених ст. 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та на посадах керівних працівників і спеціалістів виконавчих комітетів місцевих рад, їх управлінь, самостійних відділів, інших структурних підрозділів.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що періоди роботи позивача на виборній посаді Ічнянського міського голови зараховується до стажу державної служби.

Стосовно зарахування до стажу державної служби періоду проходження військової служби, колегія суддів вважає за необхідне зазначити.

Дійсно, ст. 25 Закону № 3723-XII («Класифікація посад») не передбачає зарахування до стажу державної служби періоду проходження військової служби. Поряд із цим, зарахування проходження військової служби до цього стажу передбачається актами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Так, відповідно до п. 3 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (який діяв до 01 травня 2016 року) до стажу державної служби включається також час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.

Крім того, спеціальним законодавством Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII чітко передбачено, що час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (ч. 1 ст. 2).

Пунктом «в» ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що до стажу роботи зараховується, зокрема, військова служба, незалежно від місця проходження служби.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що відповідач неправомірно не зарахував до стажу державної служби позивача період проходження військової служби з 02 травня 1973 року по 03 травня 1975 року.

Беручи до уваги викладені вище положення про те, що до стажу державної служби позивача зараховується 18 років 9 місяців 20 днів на посадах, віднесених до категорій посад державної служби за період з 1983 року по 2000 рік, що не заперечує відповідач, то колегія суддів апеляційного суду констатує, що вимоги п. 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII та ст. 37 Закону № 3723-XII позивачем дотримано у повній мірі: досягнення віку у 62 роки, стаж державної служби станом на 01 травня 2016 року перевищував 20 років, загальний страховий стаж позивача складає 44 роки 1 місяць 8 днів, чого не заперечується відповідачем.

Тобто позивач має право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII.

Відповідно до ст. 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з ч. 1 ст. 10, ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

З огляду на те, що, відповідно до викладених норм, вибір пенсії є виключним правом пенсіонера, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що позивач має право на переведення на обраний ним вид пенсії, а тому відмова відповідача у такому переведенні є протиправною.

Колегією суддів критично оцінюються доводи апелянта стосовно можливості зарахування періоду проходження військової служби позивача до стажу державної служби за умов наявності стажу державної служби - не менше як 10 років, та якщо на час досягнення пенсійного віку особа перебуває на посаді державного службовця. Оскільки нормами чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, не передбачено таких обмежень, на які вказує апелянт.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч. 4 ст. 229, п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Борзнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області - залишити без задоволення, а рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 17 січня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Літвіна

Судді І.В. Федотов

Є.О. Сорочко

Повний текст постанови виготовлено 18 квітня 2018 року.