Постанова № 73482755, 17.04.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/1172/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Ільчишин Н.В., Святецького В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Дідик Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року, головуючий суддя – Гулик А.Г., ухвалена о 09:49 год. у м. Львові, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2017 року позивач – ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (далі – ГУ ДМС у Львівській області), в якому просив визнати протиправним і скасувати рішення від 26.10.2017 про заборону в»їзду в Україну громадянина ОСОБА_2 (Республіки ОСОБА_2) CHRISTIAN TSCHERNER (ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, стать: чоловіча, адреса місця проживання/перебування на території України: 82400, Львівська обл., м. Стрий, вул. Шашкевича М., 21, адреса місця проживання/перебування на території ОСОБА_2: HASELSDORF-TOBELBAD 8144, KARL-HOHLSTRAВE, 53, ОSTERREICH (AUSTRIA)).

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що позивач є керівником боржника у виконавчому провадженні. Приватне підприємство «СЦ-Сервіс-Центр Стрий» є юридичною особою держави Україна, що створена відповідно до законодавства України; має ідентифікаційний код (згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань) в державі Україна: 32053949; має зареєстроване місцезнаходження в Україні: 82400, Львівська обл., м. Стрий, вул. Шашкевича М., 21; здійснює свою діяльність на території держави Україна; є платником податків та інших обов»язкових платежів на території України; є юридичною особою – резидентом України. Обмежувати пересування керівника боржника – юридичної особи і до того ж лише у виїзді з України, а не у в»їзді в державу вправі лише суд. Разом з цим, рішення про заборону в»їзду в Україну не приймалось відповідачем у зв»язку з невиконанням виконавчого документа, боржником за яким був би іноземець, особа без громадянства та/або іноземна юридична особа. Приватне підприємство «СЦ-Сервіс-Центр Стрий» іноземною юридичною особою ніколи не було, не є та не може бути відповідно до ч. 1, 2 ст. 25, ст.ст. 26, 29 Закону України «Про міжнародне приватне право».

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (79005, м. Львів, вул. Руданського, 3; ідентифікаційний код: 37831493) від 26.10.2017 про заборону в»їзду в Україну громадянина ОСОБА_2 (Республіки ОСОБА_2) ОСОБА_1 (CHRISTIAN TSCHERNER), ІНФОРМАЦІЯ_1, стать: чоловіча, адреса місця проживання / перебування на території України: 82400, Львівська обл., м. Стрий, вул. Шашкевича М., 21, адреса місця проживання / перебування на території ОСОБА_2: HASELSDORF-TOBELBAD 8144, KARL-HOHLSTRAВE, 53, ОSTERREICH (AUSTRIA).

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, ГУ ДМС у Львівській області оскаржило її в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ГУ ДМС у Львівській області, приймаючи оскаржене рішення від 20.10.2017 року про заборону в»їзду ОСОБА_1 на територію України на підставі обґрунтованого подання державного виконавця, діяло в межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв»язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 11.10.2017 року начальником відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області винесено подання №3612/03.3-32 про заборону в»їзду в Україну керівника боржника юридичної особи з проханням: «ОСОБА_1 (Christian Tscherner ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2), місце проживання в України: м. Стрий, вул. Шашкевича, 21 (згідно з усними поясненнями ОСОБА_1), паспорт громадянина ОСОБА_2 P7853736 заборонити у праві в»їзду, шляхом заборони перетинати державний кордон України строком на три роки».

Зі змісту даного подання видно, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області перебуває зведене виконавче провадження №20145278 з примусового виконання ряду виконавчих документів про стягнення заборгованості з приватного підприємства «СЦ-Сервіс-Центр Стрий» на користь фізичних та юридичних осіб.

До подання від 11.10.2017 року № 3612/03.3-32 додавались копії:

– листа Стрийської місцевої прокуратури (Львівської області) від 26.09.2017 № 05-14-3263вих-17;

– розвороту (ст. 3) паспортного документа серії Р7853736 на ім»я Tscherner Christian (без перекладу на українську мову);

– документа «PERSONALAUSWEIS» на ім»я Tscherner Christian (без перекладу українською мовою);

– першого розвороту документа «REISEPASS» (без перекладу українською мовою);

– вимоги відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 22.02.2016 № 03.3-32/356;

– таблиці «відстеження пересилання поштових відправлень» про дату вручення відправлення за № 4601701446729;

– таблиці «відстеження пересилання поштових відправлень» про дату вручення відправлення за № 4601701446737;

– вимоги відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 22.02.2016 № 03.3-32/354;

– таблиці «відстеження пересилання поштових відправлень» про дату вручення відправлення за № 4601701446753;

– вимоги відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 22.02.2016 № 03.3-32/355;

– таблиці «відстеження пересилання поштових відправлень» про дату вручення відправлення за № 4601701446745;

– клопотання відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 02.06.2016 № 03.3-32/1921 про застосування запобіжного заходу;

– листа Стрийської місцевої прокуратури (Львівської області) від 10.06.2016 № 05-14-2086вих-16;

– листа Стрийського відділу поліції ГУ НП у Львівській області від 25.05.2016 № 8471/59/01/16;

– листа комунального підприємства «Стрийводоканал» від 24.02.2016 вих. № 40/1.5;

– листа ПАТ «Львівобленерго» від 01.03.2016 № 322-0242;

– листа Головного центру обробки спеціальної інформації Держприкордонслужби України на № 03.3-32/202 від 09.02.2016;

– постанови від 20.07.2015 про відкриття виконавчого провадження з супровідним листом;

– наказу Господарського суду Тернопільської області від 08.10.2007 № 1/151-3079;

– постанови від 03.08.2015 про відкриття виконавчого провадження № 48312927 з супровідним листом;

– наказу Господарського суду Тернопільської області від 29.07.2015 № 9/174-3941 (1/151-3079);

– постанови від 14.02.2015 про відкриття виконавчого провадження № 44462541 з супровідним листом;

– наказу Господарського суду Львівської області від 23.06.2014 № 914/1337/14;

– постанови від 07.08.2015 про відкриття виконавчого провадження;

– виконавчого листа від 12.02.2015 у справі № 456/3285/14-ц;

– наказу Господарського суду Львівської області від 29.05.2009 № 26/285;

– постанови від 19.03.2010 про відкриття виконавчого провадження № 18191683;

– виконавчого листа від 23.09.2008 у справі № 2-2361/08;

– постанови від 19.03.2010 про відкриття виконавчого провадження № 18191716;

– наказу Господарського суду Львівської області від 04.07.2014 № 914/1380/14;

– постанови від 14.02.2015 про відкриття виконавчого провадження № 44458020 з супровідним листом;

– наказу Господарського суду Львівської області від 11.07.2013 № 914/1599/13;

– постанови від 18.07.2013 про відкриття виконавчого провадження № 38962974;

– наказу Господарського суду Львівської області від 12.05.2015 № 914/458/15.

26.10.2017 року Головним управлінням Державної міграційної служби України у Львівській області прийнято рішення, яким позивачу заборонено в»їзд в Україну строком на 36 місяців (3 роки).

В рішенні від 26.10.2017 року про заборону в»їзду в Україну зазначено, що при ознайомленні з поданням № 3612/03.3-32 від 11.10.2017 року, яке надійшло з Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області управління державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень встановлено, що громадянин ОСОБА_2 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, маючи фінансову заборгованість відповідно до виконавчого провадження №20145278 не виконує рішення суду по стягненню заборгованості. Також згідно з інформацією у вказаному поданні стосовно громадянина ОСОБА_1 відкрито кримінальне провадження №120161140130000680 у зв»язку з перешкоджанням здійснення діяльності державного виконавця щодо обстеження арештованого майна боржника.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач дійшов передчасних висновків стосовно того, що позивач, маючи фінансову заборгованість відповідно до виконавчого провадження № 20145278, не виконує рішення суду про стягнення заборгованості.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ст. 77 Закону під час виконання рішень стосовно іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб, які відповідно проживають (перебувають) чи зареєстровані на території України або мають на території України власне майно, яким володіють самостійно або разом з іншими особами, застосовуються положення вказаного Закону. У разі невиконання зазначеними в частині першій вказаної статті особами рішень виконавець звертається до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органів охорони державного кордону з поданням про заборону в»їзду в Україну чи видворення за межі України таких осіб відповідно до Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Також, у відповідності до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в»їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов»язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов»язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в»їзду в Україну.

З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що заборона в»їзду в Україну здійснюється у разі невиконання рішень іноземцями, особами без громадянства та іноземними юридичними особами, які відповідно проживають (перебувають) чи зареєстровані на території України або мають на території України власне майно, яким володіють самостійно або разом з іншими особами.

Однак, як видно з матеріалів справи, у жодному з виконавчих документів та постанов у виконавчих провадженнях, долучених до подання від 11.10.2017 року №3612/03.3-32, позивач (як стягувач, боржник тощо) не зазначений, крім цього, у такому поданні зазначено, що боржником у зведеному виконавчому провадженні №20145278 є юридична особа, а не фізична особа (позивач).

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду, що відповідач дійшов передчасних висновків стосовно того, що позивач, маючи фінансову заборгованість відповідно до виконавчого провадження №20145278, не виконує рішення суду про стягнення заборгованості.

Також, безпідставними є покликання апелянта на те, що пунктом 7 постанови Верховного Суду України від 08.10.2004 року №14 «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов»язкових платежів» передбачено, що суб»єктами даного виду злочину можуть бути керівники або інші службові особи підприємств, установ та організацій, оскільки ст. 77 Закону містить вичерпний перелік осіб, щодо яких застосовується дане положення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року у справі №813/4192/17 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 243 КАС України - з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_5

Повний текст постанови складено 19.04.2018 року.