
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/4480/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Кузьменко В.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Літвіної Н.М.
суддів Федотова І.В.
Коротких А.Ю.
при секретарі: Архіповій Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сав-Дістрибьюшн» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ :
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 березня 2017 року №0001144202.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального і процесуального права. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що з боку контролюючого органу відсутні будь-які порушення закону, а камеральна перевірка ТОВ «Сав-Дістрибьюшн» проводилась в межах та в строк, передбачений чинним законодавством.
У поданому до суду письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність її вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та поданого письмового відзиву на скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та не оспорюється учасниками справи, що Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75, в порядку передбаченому ст. 76 Податкового кодексу України, поведено камеральну перевірку декларації за звітний період грудень 2016 року, поданої ТОВ «Сав-Дістрибьюшн» від 20 січня 2017 року № 9267704832.
У висновку акта перевірки від 17 лютого 2017 року № 274/28-10-42-02/35625082 встановлено порушення ТОВ «САВ-Дістрибьюшн» вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, з урахуванням наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» від 31 грудня 2015 року № 1307, а саме заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість по декларації за грудень 2016 року на суму 86 787 871,21 грн.
За результатами перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2016 року, поданої 20 січня 2017 року за №9267704832 та бази даних ДФС в акті перевірки зазначено наступне: згідно зареєстрованих податкових накладних, складених за щоденними підсумками операцій з реалізації товарів (послуг) кінцевому споживачу, ТОВ «САВ-Дістрибьюшн» визначено податок на додану вартість у розмірі 156 481 781,09 грн. (податкові накладні, складені за щоденними підсумками операцій з типом причин - 11), які включено до ІПН 100000000000 розділу І «Податкові зобов'язання» додатку 5 до декларації за грудень 2016 року. При цьому згідно даних реєстраторів розрахункових операцій (далі по тексту - РРО) протягом грудня 2016 року проведено операції з реалізації товарів (послуг) кінцевому споживачу з використанням РРО на загальну суму 1 432 484 091,06 грн., у тому числі податок на додану вартість 243 269 652,30 грн. Таким чином, на думку відповідача, позивач занизив податкові зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2016 року на суму 86 787 871,21 грн., отриману від реалізації товарів (послуг) кінцевому споживачу з використанням РРО.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків від 16 березня 2017 року № 0001144202 згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, за порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України ТОВ «САВ-Дістрибьюшн» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 108 484 839,00 грн., у тому числі за основним платежем на 86 787 871,00 грн., за штрафним (фінансовими) санкціями - 21 696 968,00 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що висновки акта перевірки про порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України та заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2016 року на суму 86 787 871,21 грн. нормативно та документально не підтверджуються.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до п.п. «а» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Згідно з п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
ТОВ «САВ-Дістрибьюшн» здійснює діяльність з роздрібної торгівлі в спеціалізованих магазинах електронною апаратурою побутового призначення та подало до Офісу засобами телекомунікаційного зв'язку податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2016 року, у рядках 1.1, 4.1 якої задекларовано суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість з операцій на митній території України у розмірі 254 598 538,00 грн. та відповідно до п. 198.5 ст. 198 та п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України у розмірі 142 488,00 грн.
За висновками акта перевірки, у податковій накладній, яка складається за підсумками операцій у разі здійснення роздрібної торгівлі товарами з використанням РРО, суми розрахунків за касовими чеками, надрукованими протягом дня, та сумами податку на додану вартість за такими розрахунками зазначаються загальною сумою, що відповідає фактичній сумі виторгу та сумі податку на додану вартість, яка відображена у Z-звіті.
У акті перевірки, відповідач зазначає, що ТОВ «САВ-Дістрибьюшн» не виписало податкові накладні, складені за щоденним підсумками операцій по типу причини 11, на суму податку на додану вартість 86 787 871,21 грн., виходячи із порівняння показників податкових накладних, складених за щоденними підсумками операцій по типу причини 11, та даними фіскальних чеків РРО.
Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника).
Згідно з пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року №1307 (далі по тексту - Порядок), податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань постачальника (продавця), крім випадків, передбачених Податковим кодексом України та цим Порядком.
Пункт 8 Порядку передбачає, що при складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10 - 15 цього Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини» робиться помітка «X» та зазначається тип причини, у тому числі: 02 - Складена на постачання неплатнику податку; 11 - Складена за щоденними підсумками операцій.
Відповідно до пункту 12 Порядку у разі постачання товарів/послуг отримувачу (покупцю), який не зареєстрований як платник податку, та у разі складання податкової накладної за щоденним підсумком операцій у графі «Отримувач (покупець)» зазначається «Неплатник», а у рядку «Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)» проставляється умовний ІПН « 100000000000».
Згідно з пунктом 14 Порядку податкова накладна складається за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) зокрема у разі здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника).
З огляду на вищезазначені правові норми вбачається, шо при здійснені операцій з постачання товарів платник податку на додану вартість зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних на дату виникнення податкових зобов'язань; у разі ж здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій, податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій по типу причин "11", якщо податкова накладна не була складена на ці операції.
У разі використання платниками для розрахунків із споживачами реєстраторів розрахункових операцій касовий чек повинен містити дані про загальну суму коштів, що підлягає сплаті покупцем з урахуванням податку, та суму цього податку, що сплачується у складі загальної суми п.п. «б» п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України.
Порядок обчислення та накопичення реєстраторами розрахункових операцій сум податку встановлює Кабінет Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку обчислення і накопичення реєстраторами розрахункових операцій сум податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1224 (далі по тексту - Порядок №1224), реєстратор розрахункових операцій повинен забезпечувати обчислення сум податку на додану вартість не менш як за чотирма позиціями, у тому числі розмежовуючи ставки оподаткування та операції, звільнені від оподаткування та такі, що не є об'єктом оподаткування.
Пункт 5 Порядку №1224 встановлює, що обчислення сум податку на додану вартість у межах касового чека за підсумками роботи протягом дня або за підсумками роботи за період здійснюється за формулою: сума податку на додану вартість = C х N : (100 + N),
де C - сукупна вартість (з урахуванням податку на додану вартість) товарів (наданих послуг) конкретної позиції відповідно у межах касового чека за підсумками роботи протягом дня або за підсумками роботи за період;
N - ставка податку на додану вартість у відсотках.
Результат розрахунку сум податку на додану вартість округлюється з точністю до 1 копійки та друкується у чеку.
Згідно з пунктом 7 Порядку №1224 реєстратор розрахункових операцій повинен забезпечувати окреме накопичення, внесення та зберігання у фіскальній пам'яті сумарних денних оборотів з реалізації товарів (надання послуг) за кожною із ставок податку на додану вартість та операцією, звільненою від оподаткування чи такою, що не є об'єктом оподаткування.
Пункт 9 вказаного Порядку визначає, що загальна сума податку на додану вартість за підсумками роботи протягом дня дорівнює сумам податку на додану вартість за кожною із ставок, відображених у касових чеках, а за період - за всі робочі дні в межах зазначеного періоду.
Разом з цим постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 року №199 затверджено Вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, згідно з пунктом 17 яких передбачено, що чек Z-звіту - фіскальний звітний чек повинен додатково містити такі дані (всі підсумки та суми обчислюються за зміну): підсумок розрахункових операцій за реалізовані товари (надані послуги) за кожною ставкою ПДВ окремо; літерні позначення та відповідні ставки ПДВ у відсотках, а також дати їх останнього занесення (якщо таке занесення проводилося у день друкування даного фіскального звітного чека); суми ПДВ за кожною ставкою; підсумок розрахункових операцій за реалізовані товари (надані послуги), продаж яких не підлягає обкладенню ПДВ; загальний підсумок розрахункових операцій за реалізовані товари (надані послуги) з розбивкою за формами оплати; підсумок розрахункових операцій та суми ПДВ відповідно до абзаців другого, четвертого, п'ятого, шостого цього пункту за сумами коштів, виданих покупцям (споживачам послуг), якщо такий підсумок не дорівнює нулю; суми готівки за операціями «службового внесення» та «службової видачі»; кількість касових чеків (квитанцій), виданих за зміну, окремо за реалізованими товарами (наданими послугами) та виданими коштами; номер, дату і час друкування фіскального звітного чека; повідомлення про обнулення регістрів денних підсумків оперативної пам'яті та дійсність фіскального звітного чека.
З матеріалів справи вбачається, що електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків (Z-звітів) РРО позивача: містять підсумок розрахункових операцій за реалізовані товари (послуги) за кожною ставкою податку на додану вартість окремо; розмежовують розрахункові операції, продаж яких не підлягає оподаткуванню податком на додану вартість; містять підсумок розрахункових операцій та суми податку на додану вартість, виданих покупцям при поверненні раніше придбаних товарів.
Під час судового розгляду справи відповідачем не спростовано, що згідно з даними Z-звітів РРО у грудні 2016 року позивачем проведено через РРО операції з реалізації товарів (послуг) на загальну суму 1 450 109 919,90 грн. (з урахуванням податку на додану вартість), з яких:
1 311 862 817,00 грн. - операції з продажу товарів/послуг, які оподатковуються податком на додану вартість за основною ставкою (з урахуванням податку на додану вартість);
138 247 102,90 грн. - операції з приймання оплати страхових внесків, які не є об'єктом оподаткування.
Крім того, за даними Z-звітів РРО у грудні 2016 року ТОВ «САВ-Дістрибьюшн» проведено через РРО операції з повернення коштів покупцям на загальну суму 33 229 941,46 грн. з урахуванням податку на додану вартість), з яких:
30 500 226,58 грн. - операції з повернення товарів/послуг покупцем (видання коштів покупцю), які оподатковуються податком на додану вартість (з урахуванням податку на додану вартість);
2 729 714,88 грн. - операції з повернення товарів/послуг покупцем (видання коштів покупцю), які не є об'єктом оподаткування.
Як вбачається з вимог п. 192.2 ст. 192 Податкового кодексу України, податкові зобов'язання продавця підлягають зменшенню на суму коштів та податку на додану вартість, виданих покупцям при поверненні товарів (операції з повернення коштів).
Таким чином, загальна вартість операцій з продажу товарів/послуг, які оподатковуються податком на додану вартість, проведених позивачем через РРО у грудні 2016 року, підлягає зменшенню на суму, видану покупцям при поверненні товарів, і складає 1 281 362 590,42 грн. (1 311 862 817,00 грн. - 30 500 226,58 грн.).
Відповідно до даних РРО показник «С» формули п. 5 Порядку №1224 за грудень 2016 року складає 1 281 362 590,42 грн., а показник «N» - 20%, відповідно, сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті позивачем з операцій, зареєстрованих через РРО у грудні 2016 року, складає: 213 560 431,74 грн. = 1 281 362 590,42 грн. х 20% : (100 + 20%).
Зазначені арифметичні розрахунки вказують, що сума податкових зобов'язань з податку на додану вартість операцій з реалізації товарів/послуг, що проведені позивачем з використанням РРО, менша за суму податку на додану вартість, вказану в акті перевірки на 29 709 220,56 грн. (243 269 652,00 грн. - 213 560 431,74 грн.), що свідчить про невідповідність змісту акта перевірки обставинам справи та зібраним доказам.
З матеріалів справи вбачається, що за наслідком проведення операцій з реалізації товарів через РРО, ТОВ «САВ-Дістрибьюшн» складено податкові накладні на суму всіх операцій, що оподатковуються за основною ставкою податку на додану вартість та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Разом з тим, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України та п. 14 Порядку не встановлюють обов'язку платника податку на додану вартість складати податкову накладну на всю суму податку на додану вартість, що вказана у щоденному фіскальному звіті, та передбачають можливість складання податкової накладної на окрему чи кожну з операцій, проведених через РРО; платник податку на додану вартість має диспозитивне право скласти зведену податкову накладну по типу причини « 11» за наслідками продажу товару за готівку кінцевому споживачу; у свою чергу зведена податкова накладна по типу причини « 11» складається платником податку на додану вартість за підсумком розрахункових операцій лише у випадку, якщо окрема податкова накладна на ці операції не складалася.
Відповідачем не доведено, що ТОВ «САВ-Дістрибьюшн» за перевірений період не склало податкові накладні на суму операцій з постачання товарів, що оподатковуються за основною ставкою податку на додану вартість на дату виникнення податкових зобов'язань, та не доведено обов'язку складання позивачем податкових накладних по типу причини « 11» на всю суму реалізованих через РРО товарів/послуг, що оподатковуються податком на додану вартість, а також не доведено що окремі податкові накладні не була складені на такі операції. В акті перевірки не вказано про проведення ТОВ «САВ-Дістрибьюшн» з використанням РРО у грудні 2016 року операцій, які не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, та операцій з повернення товарів/послуг (видачі коштів покупцям).
При цьому, наявні у справі докази підтверджують, що загальна сума податку на додану вартість у складених та зареєстрованих позивачем податкових накладних відповідає сумі податку на додану вартість, відображеній у Z-звітах РРО. Всі проведені з використанням РРО розрахункові операції відображені позивачем у показниках податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2016 року, зокрема: операції, що оподатковуються за основною ставкою, відображені у складі показників рядка 1.1 декларації та додатку 5 до неї; операції, що не є об'єктом оподаткування, відображені у складі показників рядка 5 декларації та додатку 6 до неї.
Правильність згаданих показників підтверджується даними бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «САВ-Дістрибьюшн» і не заперечується в акті перевірки. Крім того, відповідачем не встановлено порушень під час заповнення податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2016 року або заниження її показників.
З огляду на зазначені вище обставини вбачається, що висновки акта перевірки про не складання податкових накладних на всю суму реалізованих товарів/послуг, що оподатковуються податком на додану вартість, через РРО, спростовуються податковою звітністю ТОВ «САВ-Дістрибьюшн» за грудень 2016 року та зареєстрованими у Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними.
Також з матеріалів справи встановлено, що визначена в акті перевірки загальна сума операцій з продажу товарів, проведених позивачем з використанням РРО у грудні 2016 року та сума операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, не узгоджується із інформацією про загальну суму виторгів (з урахуванням податку на додану вартість) за операціями з реалізації всіх груп товарів та послуг, проведених позивачем з використанням РРО у грудні 2016 року, у тому числі у розрізі сум надходжень за операціями з реалізації всіх груп товарів та послуг, що оподатковуються за основною ставкою податку на додану вартість, що не є об'єктом оподаткування та за операціями з повернення товарів і послуг, повідомленою у листі Державної фіскальної служби України від 31 березня 2017 року №6734/6/99-99-14-05-01-15, копія якого мітиться у справі.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК України.
Так, згідно з п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до ст. 1 цього Закону бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації (ч. 1 ст. 8 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.
Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
За змістом ч. 1 та 2 ст. 9 наведеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Пункт 6 Порядку заповнення і надання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 січня 2016 року №159/28289, визначає, що дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку.
Відповідно, для повноти визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість по декларації за звітний період грудень 2016 року відповідач повинен був порівняти задекларовані показники податкової декларації позивача за грудень 2016 року із даними бухгалтерського та податкового обліку.
Однак, відповідач під час проведення перевірки порівняв задекларовані показники податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2016 року із даними РРО та даними одного типу складених податкових накладних (по типу причини « 11»), що не відповідає приписам п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України від 06 липня 2005 року та ч. 2 ст. 77 КАС України від 03 жовтня 2017 року в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п. 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».
В той же час, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України від 06 липня 2005 року та ч. 2 ст. 77 КАС України від 03 жовтня 2017 року, не виконано обов'язок з доказування правомірності його дій при проведенні перевірки та прийняття оскаржуваного рішення.
Як було вірно зазначено судом першої інстанції, при проведенні камеральної перевірки Офісом не дотримано положень п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 та ст. 76 Податкового кодексу України.
Зі змісту акта перевірки вбачається, що відповідач під проведення камеральної перевірки ТОВ «САВ-Дістрибьюшн» не перевіряв дані податкової звітності позивача з податку на додану вартість за грудень 2016 року, зокрема, в акті перевірки не вказано про порушення порядку заповнення декларації або додатків до неї, про неправильність застосування ставок податку і пільг, не зазначено порушень при перевірці правильності відображення показників декларації тощо.
Підставою для висновку про заниження позивачем податку на додану вартість за грудень 2016 року є виявлення, на думку відповідача, розбіжностей між даними Z-звітів про загальний обсяг проведених з використанням РРО операцій з продажу товарів/послуг та загальною сумою податку на додану вартість одного із видів складених податкових накладних, а саме з вказівкою типу причини « 11».
Інших мотивів порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України та заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість в акті перевірки не наведено.
Зі змісту акта перевірки вбачається, що під час проведення камеральної перевірки відповідач фактично досліджував не дані податкової звітності ТОВ «САВ-Дістрибьюшн», а вибіркові дані Єдиного реєстру податкових накладних та Z-звітів РРО за звітний період, що не відповідає сутності та правовій природі камеральної перевірки та не узгоджується із нормами ст. ст. 75 та 76 Податкового кодексу України.
З огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що є підставою для його скасування.
Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
У зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Разом з тим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, в порядку передбаченому ст. ст. 139, 143 КАС України колегія суддів зазначає наступне.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року задоволено клопотання апелянта та відстрочено сплату судових витрат до ухвалення судом апеляційної інстанції рішення у даній справі.
Враховуючи те, що рішення у справі ухвалено не на користь апелянта, судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 789 999 грн. 85 коп. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2017 року - без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (ЄДРПОУ 39440996) на користь Державного бюджету України (стягувач: Державна судова адміністрація України, р/р 31215256700001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача: 820019, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 1 789 999 (один мільйон сімсот вісімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 85 коп.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Н.М. Літвіна
Судді І.В. Федотов
А.Ю. Коротких
Повний текст постанови виготовлено 19 квітня 2018 року.
Судове рішення № 73482747, Київський апеляційний адміністративний суд було прийнято 17.04.2018. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 826/4480/17. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: